Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Переклад Огієнка
У перший день тижня, [87] рано-вранці жінки, взявши з собою пахощів, які вони приготували, прийшли до гробниці, де було поховано Ісуса.
А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гро́бу, несучи́ нагото́вані па́хощі,
Вони побачили, що той величезний камінь, який затуляв вхід до гробниці, було відкочено вбік.
та й застали, що камінь від гро́бу відва́лений був.
Жінки ввійшли в склеп, але тіла Господа Ісуса там не знайшли.
А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.
Поки вони дивувалися тим, що трапилося, поруч із ними раптом з’явилися двоє чоловіків у сліпучому вбранні.
І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі́ в одежах блискучих з'явились при них.
Налякані, жінки впали долілиць. Тоді чоловіки заговорили до них: «Чому ви шукаєте серед мертвих Того, Хто є живий?
А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: „Чого ви шукаєте Живого між мертвими?
Тут Його немає; Він воскрес! Згадайте, що Він говорив вам у Ґалилеї.
Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебува́в в Галілеї.
Він казав, що Сина Людського має бути віддано грішникам і розіп’ято, але на третій день Він воскресне знов».
Він казав: „Сину Лю́дському треба бути ви́даному до рук грішних людей, і розп'я́тому бути, і воскре́снути третього дня“.
Вони повернулися до міста й розповіли про все це одинадцятьом апостолам і всім іншим учням Ісусовим.
А вернувшись від гро́бу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.
Ті жінки були Марія Маґдалена, Іоанна й Марія, мати Якова. Вони, та інші жінки, які були з ними, розповіли апостолам про все, що сталося.
То були́: Марія Магдали́на, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, — і вони розповіли апо́столам це.
Але апостолам їхня розповідь здалася безглуздою, і вони жінкам не повірили.
Та слова́ їхні здалися їм вигадкою, — і не повірено їм.
Та Петро встав і побіг до могили. Він зайшов у печеру, але не знайшов там нічого, крім лляної тканини, в яку було завернуте тіло Ісуса. Він пішов назад, дивуючись — що то могло статися? [88]
Петро ж устав та до гро́бу побіг, і, нахилившися, бачить — лежать самі тільки покривала. І вернувсь він до себе, і дивувався, що́ сталось.
Того ж дня двоє Ісусових учнів йшли до містечка Емауса, що в дванадцяти кілометрах [89] від Єрусалиму.
І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я́ Еммау́с, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдеся́т.
По дорозі вони обговорювали все, що сталося.
І розмовляли вони між собою про все те, що́ сталося.
І от саме під час цієї розмови Сам Ісус наблизився до них, й пішов далі з ними разом.
І ото, як вони розмовляли, і розпитували один о́дного, підійшов Сам Ісус, — і пішов разом із ними.
Ісус запитав їх: «Що це за речі, які ви обговорюєте між собою дорогою?» Вони зупинилися й сумно подивилися на Нього.
І спитався Він їх: „Що́ за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні́?“
Один із них, якого звали Клеопа, сказав Ісусу: «Ти, мабуть, один такий, хто мешкає у Єрусалимі й не знає про те, що там сталося останніми днями».
І озвався один, йому йме́ння Клео́па, та й промовив до Нього: „Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що́ сталося в нім цими днями?“
Та Ісус спитав: «Про що це ти говориш?» А вони кажуть: «Про те, що сталося з Ісусом з Назарета. То був Чоловік, Який виявився пророком, могутній ділом і словом, перед Богом і всіма людьми.
І спитався Він їх: „Що таке?“ А вони розпові́ли Йому: „Про Ісуса Назаряни́на, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім наро́дом.
І як наші головні священики й вожді віддали Його, щоб присудити до страти і розіп’яття на хресті.
Як первосвященики й наша старши́на Його віддали́ на суд смертний, — і Його розп'яли́.
Ми сподівалися, що це був саме Той, Котрий збирався визволити Ізраїль. Але попри все, сьогодні, третього дня відтоді, як Його було страчено,
А ми сподівались були́, що Це Той, що має Ізраїля ви́зволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося.
деякі наших жінок приголомшили нас: рано вранці вони пішли до могили, де Його було поховано, але не знайшли там Його тіла.
А дехто з наших жінок, що рано були́ коло гро́бу, нас здивували:
Вони прийшли й розповіли нам, що їм було видіння — вони бачили Ангелів. І Ангели сказали їм, що Ісус живий.
вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'я́влення анголі́в, які кажуть, що живий Він.
Тоді дехто з тих, хто був з нами, пішли до могили. Вони знайшли все точно так, як жінки розповіли, але не побачили Його».
І пішли дехто з наших до гро́бу, і знайшли так, як казали й жінки́; та Його не побачили“.
Тоді Ісус сказав їм: «Ви такі нерозумні! І як тяжко вам повірити у те, про що говорили пророки!
Тоді Він сказав їм: „О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що́ сповіщали Пророки!
Чи не мусив Христос прийняти ці страждання, а потім увійти у Славу Свою?»
Чи ж Христові не це перете́рпіти треба було, і ввійти в Свою славу?“
І так, починаючи з Мойсея, зупиняючись на кожному з пророків, Ісус пояснив тим двом Своїм учням те, що сказано про Нього в усьому Святому Писанні.
І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясня́в їм зо всього Писа́ння, що́ про Нього було́.
Вони підійшли до містечка, до якого прямували, та Ісус удав, ніби хоче йти далі.
І набли́зились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.
Але вони дуже вмовляли Його: «Зостанься з нами, бо день майже закінчився й вже вечоріє». Тож Він погодився й залишився з ними.
А вони не пускали Його й намовляли: „Зостанься з нами, бо вже вечорі́є, і кінча́ється день“. І Він увійшов, щоб із ними побути.
Коли вони сіли за стіл, Ісус узяв хліб і віддав дяку, а потім розломив його й роздав їм.
І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав.
І тут їхні очі відкрилися, й вони впізнали Ісуса, але Він зник.
Тоді очі відкрилися їм, — і пізнали Його́. Але Він став для них невиди́мий...
І один із учнів сказав другому: «Чи не горіли наші серця в грудях, коли Він говорив з нами по дорозі, пояснюючи нам Святе Писання?»
І говорили вони один о́дному: „Чи не пала́ло нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писа́ння?“
Тієї ж миті вони підвелися й пішли назад до Єрусалиму. Вони знайшли одинадцятьох апостолів і інших учнів Христа, котрі зібралися разом з ними.
І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьо́х, і і тих, що з ними були́,
Апостоли та інші учні сказали: «Господь справді воскрес! Він з’явився Симонові».
які розповідали, що Госпо́дь дійсно воскрес, і з'явився був Си́монові.
Тоді ті двоє учнів розповіли про все, що з ними сталося на дорозі, і як вони впізнали Ісуса, коли Він розломив хліб.
А вони розпо́віли, що́ сталось було на дорозі, і як пізнали Його в лама́нні хліба.
Коли вони все це розповідали, Сам Ісус став між ними, сказавши: «Мир вам!»
І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: „Мир вам!“
Але їх охопив страх. Вони затремтіли, бо подумали, що бачать привід.
А вони налякалися та перестра́шились, і ду́мали, що бачать духа.
Але Він сказав їм: «Чого ви так стривожилися? Чому сумніви заворушилися в ваших серцях?
Він же промовив до них: „Чого́ ви стриво́жились? І пощо́ ті думки до серде́ць ваших входять?
Погляньте на Мої руки й ноги. Ви ж бачите: це справді Я. Торкніться Мене й подивіться на Мене. Привиди не мають м’яса й кісток. Як ви бачите — Я маю».
Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, — це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, — бо не має дух тіла й косте́й, а Я, бачите, маю“.
І промовляючи це, Він показував їм руки й ноги.
І, промовивши це, показав Він їм руки та но́ги.
Поки вони ще не вірили, і дивувалися, і раділи, Ісус спитав їх: «Чи маєте ви тут щось поїсти?»
І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: „Чи не маєте тут чогось їсти?“
Апостоли дали Йому шмат печеної риби.
Вони ж подали́ Йому ку́сника риби печеної та стільника́ медово́го.
І сказав їм Ісус: «Це слова, що казав Я вам, коли ще був із вами: все сказане про Мене в Законі Мойсеєвім, у пророків і в псалмах — мусить збутися».
І промовив до них: „Це слова́, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб ви́коналось усе, що про Мене в Зако́ні Мойсеєвім, та в Пророків, і в Пса́лмах написане“.
І Він розкрив їх розум, щоб вони могли розуміти Святе Писання.
Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писа́ння.
І промовив Ісус: «Так сказано у Святому Писанні: Христос страждатиме й воскресне з мертвих на третій день.
І сказав Він до них: „Так написано є, і так потрібно було́ постраждати Христові, і воскре́снути з мертвих дня третього,
Ви — свідки цих подій. Ви повинні проповідувати покаяння для прощення гріхів усім народам, починаючи з Єрусалиму.
і щоб у Йме́ння Його проповідувалось покая́ння, і про́щення гріхів між наро́дів усіх, від Єрусалиму почавши.
А ви свідки того́.
Пам’ятайте, що Я пошлю вам Того, Кого обіцяв Отець Мій, але залишайтеся в місті, аж доки ви одержите силу з Небес».
І ось Я посилаю на вас обі́тницю Мого Отця; а ви позоста́ньтеся в місті, аж поки зодя́гнетесь силою з висоти“.
Потім Ісус вивів учнів Своїх із Єрусалиму, та повів аж до Віфанії, а опісля, піднявши руки, благословив їх.
І Він вивів за місто їх аж до Віфа́нії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.
Благословляючи, Ісус залишив їх і був вознесений на Небо.
І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступа́ти від них, і на небо возно́ситись.
Апостоли вклонилися Йому, а потім повернулися до Єрусалиму, сповнені великої радості.
А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.