Сучасний переклад

New King James Version

Після того Ісус ходив по містах і селах, проповідуючи й розповідаючи людям Благовість про Царство Боже. І дванадцятеро апостолів були з Ним.

1

Many Women Minister to Jesus

Now it came to pass, afterward, that He went through every city and village, preaching and [a]bringing the glad tidings of the kingdom of God. And the twelve were with Him,

2-3

Разом з ними подорожувало й кілька жінок, котрих Ісус зцілив від хвороб або з яких Він вигнав злих духів: Марія з міста Маґдали, з якої Ісус вигнав сімох бісів; Іоанна, дружина Хуза, який був Іродовим домоправителем; Сузанна й багато інших. Вони власним коштом підтримували Ісуса та Його учнів.

2

and certain women who had been healed of evil spirits and [b]infirmities — Mary called Magdalene, out of whom had come seven demons,

3

and Joanna the wife of Chuza, Herod’s steward, and Susanna, and many others who provided for [c]Him from their [d]substance.

4

Коли посходилися до Ісуса люди з кожного міста, то зібрався великий натовп, Ісус розповів їм притчу:

4

The Parable of the Sower

And when a great multitude had gathered, and they had come to Him from every city, He spoke by a parable:

5

«Вийшов селянин і заходився сіяти. І коли він кинув на ріллю зерно, то деяке впало край дороги і було витоптано, ще й птахи налетіли і склювали його.

5

“A sower went out to sow his seed. And as he sowed, some fell by the wayside; and it was trampled down, and the birds of the air devoured it.

6

Інші зерна впали на кам’янистий ґрунт, і коли вони проросли, то одразу ж паростки засохли через брак вологи.

6

Some fell on rock; and as soon as it sprang up, it withered away because it lacked moisture.

7

Інші зерна впали серед теренів, що вигналися й задушили паростки.

7

And some fell among thorns, and the thorns sprang up with it and choked it.

8

А решта зерна впала на добру землю й проросла, і зерно вродило в сотні разів більше від посіяного».
Розповівши цю притчу, Ісус завершив: «Той, хто має вуха, нехай почує!»

8

But others fell on good ground, sprang up, and yielded [e]a crop a hundredfold.” When He had said these things He cried, “He who has ears to hear, let him hear!”

9

Учні запитали Ісуса, що означає ця притча.

9

The Purpose of Parables

Then His disciples asked Him, saying, “What does this parable mean?”

10

Тоді Він відповів: «Тільки вам дано знати таємниці Царства Божого, а для всіх інших вони скриваються в притчах, щоб
дивились вони, але не бачили, чули, але не розуміли».

10

And He said, “To you it has been given to know the [f]mysteries of the kingdom of God, but to the rest it is given in parables, that
‘Seeing they may not see,
And hearing they may not understand.’

11

«Ось вам пояснення притчі: зерно — то Слово Боже.

11

The Parable of the Sower Explained

“Now the parable is this: The seed is the word of God.

12

Зерно, що впало при дорозі — це ті, хто чує Слово, але з’являється диявол і віднімає Слово з їхніх сердець, щоб не мали віри. І не буде вже їм спасіння.

12

Those by the wayside are the ones who hear; then the devil comes and takes away the word out of their hearts, lest they should believe and be saved.

13

Інші люди, як зерна, що впали у кам’янистий ґрунт: коли вони чують Слово, то одразу й з радістю сприймають його, але не мають міцного коріння. Вони вірять якийсь час, але настає час випробувань, і вони відвертаються від Господа.

13

But the ones on the rock are those who, when they hear, receive the word with joy; and these have no root, who believe for a while and in time of [g]temptation fall away.

14

Зерно, що впало серед теренів — це ті, хто чують Слово, але щоденні турботи, спокуса багатства, та інші радощі життя душать Слово, і воно не дає плодів.[18]

14

Now the ones that fell among thorns are those who, when they have heard, go out and are choked with cares, riches, and pleasures of life, and bring no fruit to maturity.

15

А зерно, що впало на добру землю — це люди з добрими й чесними серцями, які чують Слово й підкоряються йому. Тож наполегливістю своєю вони приносять щедрий врожай».

15

But the ones that fell on the good ground are those who, having heard the word with a noble and good heart, keep it and bear fruit with patience.[h]

16

«Ніхто не ставить запаленний світильник під перевернуту посудину або під ліжко. Навпаки, його ставлять на підставку, щоб кожен, хто зайде в приміщення, бачив світло.

16

The Parable of the Revealed Light

“No one, when he has lit a lamp, covers it with a vessel or puts it under a bed, but sets it on a lampstand, that those who enter may see the light.

17

Адже немає нічого прихованого, що не відкрилося б, і немає нічого таємного, щоб не вийшло на чисту воду.

17

For nothing is secret that will not be revealed, nor anything hidden that will not be known and come to light.

18

Будьте уважні й обмірковуйте те, що ви чуєте. Бо хто має розуміння, тому додасться ще більше, а хто не має, в того відніметься і той дріб’язок, який, як йому здається, йому належить».

18

Therefore take heed how you hear. For whoever has, to him more will be given; and whoever does not have, even what he [i]seems to have will be taken from him.”

19

Прийшли до Ісуса Його мати й брати, але не могли наблизитися до Нього через те, що Його оточував натовп.

19

Jesus’ Mother and Brothers Come to Him

Then His mother and brothers came to Him, and could not approach Him because of the crowd.

20

Ісусові сказали: «Поглянь! Он мати й брати Твої чекають зовні і бажають бачити Тебе».

20

And it was told Him by some, who said, “Your mother and Your brothers are standing outside, desiring to see You.”

21

У відповідь Ісус сказав: «Моя мати і брати — це ті, хто слухає Слово Боже й виконує його».

21

But He answered and said to them, “My mother and My brothers are these who hear the word of God and do it.”

22

Одного дня було так, що Ісус сів у човен разом зі Своїми учнями й мовив до них: «Нумо, перепливемо на інший берег озера!» І вони вирушили.

22

Wind and Wave Obey Jesus

Now it happened, on a certain day, that He got into a boat with His disciples. And He said to them, “Let us cross over to the other side of the lake.” And they launched out.

23

Поки вони пливли, Ісус заснув, а на озеро налетів штормовий вітер. Човен почав наповнюватися водою.

23

But as they sailed He fell asleep. And a windstorm came down on the lake, and they were filling with water, and were in [j]jeopardy.

24

Учні розбудили Ісуса зі словами: «Господи, Господи, ми гинемо!» Ісус прокинувся і наказав вітру й хвилям вгамуватися. Вітер вщух, і на озері запала тиша.

24

And they came to Him and awoke Him, saying, “Master, Master, we are perishing!”
Then He arose and rebuked the wind and the raging of the water. And they ceased, and there was a calm.

25

А Ісус звернувся до Своїх учнів: Та вони були налякані й збентежені, й питали один одного: «Хто ж це Такий, що навіть вітер й води підкоряються Йому?»

25

But He said to them, “Where is your faith?”
And they were afraid, and marveled, saying to one another, “Who can this be? For He commands even the winds and water, and they obey Him!”

26

І припливли вони до землі Ґерасинської,[19] що на протилежному березі озера від Ґалилеї.

26

A Demon-Possessed Man Healed

Then they sailed to the country of the [k]Gadarenes, which is opposite Galilee.

27

Тільки-но Ісус зійшов з човна, як один чоловік з того міста зустрів Його. Він був одержимий нечистим духом. Тривалий час він не носив одягу й не жив у будинку, а жив серед гробниць.

27

And when He stepped out on the land, there met Him a certain man from the city who had demons [l]for a long time. And he wore no clothes, nor did he live in a house but in the tombs.

28

Побачивши Ісуса, одержимий упав долілиць перед Ним, а потім голосно закричав: «Що Тобі треба від мене, Ісусе, Сину Господа Всевишнього? Благаю Тебе, не муч мене».

28

When he saw Jesus, he cried out, fell down before Him, and with a loud voice said, “What have I to do with You, Jesus, Son of the Most High God? I beg You, do not torment me!”

29

Ісус звелів нечистому духові вийти з того чоловіка. Нечистий часто хапав його, та коли це траплялося, то доводилося заковувати його в кайдани та ланцюги й тримати під вартою. Та щоразу він рвав ланцюги й трощив кайдани і, гнаний бісом, тікав у безлюдні місця.

29

For He had commanded the unclean spirit to come out of the man. For it had often seized him, and he was kept under guard, bound with chains and shackles; and he broke the bonds and was driven by the demon into the wilderness.

30

Тож Ісус запитав його: «Як тебе звати?» І той відповів: «Леґіон» [20] — бо багато бісів вселилося в того чоловіка.

30

Jesus asked him, saying, “What is your name?”
And he said, “Legion,” because many demons had entered him.

31

Вони благали Ісуса не виганяти їх у безодню.[21]

31

And they begged Him that He would not command them to go out into the abyss.

32

Неподалік на узвишші паслося велике стадо свиней. Тож біси благали Ісуса дозволити їм переселитися у свиней, й Ісус їм дозволив.

32

Now a herd of many swine was feeding there on the mountain. So they begged Him that He would permit them to enter them. And He permitted them.

33

Тож нечисті духи залишили чоловіка і вселилися в свиней. Тоді стадо кинулося з крутого берега в озеро й потонуло.

33

Then the demons went out of the man and entered the swine, and the herd ran violently down the steep place into the lake and drowned.

34

Коли свинопаси, які доглядали за стадом, побачили, що сталося, то побігли геть і розповіли про все по місту й околицях.

34

When those who fed them saw what had happened, they fled and told it in the city and in the country.

35

І люди сходилися, щоб подивитися, що сталося. Вони прийшли до Ісуса й, побачивши того біснуватого біля Його ніг одягненим і при здоровому глузді, дуже злякалися.

35

Then they went out to see what had happened, and came to Jesus, and found the man from whom the demons had departed, sitting at the feet of Jesus, clothed and in his right mind. And they were afraid.

36

Свідки розповіли їм, як одержимий бісом був зцілений.

36

They also who had seen it told them by what means he who had been demon-possessed was [m]healed.

37

То всі люди землі Ґерасинської попросили Ісуса залишити їх, бо великий страх охопив їх.
Тоді Він увійшов у човен, щоб повернутися до Ґалилеї,

37

Then the whole multitude of the surrounding region of the [n]Gadarenes asked Him to depart from them, for they were seized with great fear. And He got into the boat and returned.

38

а чоловік, з якого вийшли нечисті духи, благав Ісуса узяти його з Собою. Та Ісус відіслав його зі словами:

38

Now the man from whom the demons had departed begged Him that he might be with Him. But Jesus sent him away, saying,

39

«Повертайся додому й розкажи всім, що Бог зробив для тебе». І чоловік пішов, по цілому місту розповідаючи про те, що Ісус зробив для нього.

39

“Return to your own house, and tell what great things God has done for you.” And he went his way and proclaimed throughout the whole city what great things Jesus had done for him.

40

Коли Ісус повернувся до Ґалилеї, великий натовп вітав Його.

40

A Girl Restored to Life and a Woman Healed

So it was, when Jesus returned, that the multitude welcomed Him, for they were all waiting for Him.

41-42

Саме тоді прийшов голова синагоги на ймення Яїр. Він упав до Ісусових ніг і благав піти до нього додому, оскільки там помирала його єдина дочка, якій було дванадцять років. І коли Ісус йшов з Яїром, величезний натовп з усіх сторін щільно оточував Його.

41

And behold, there came a man named Jairus, and he was a ruler of the synagogue. And he fell down at Jesus’ feet and begged Him to come to his house,

42

for he had an only daughter about twelve years of age, and she was dying.
But as He went, the multitudes thronged Him.

43

У натовпі була жінка, яка вже дванадцять років страждала від кровотечі. Вона витратила все, що мала, на лікарів, [22] та ніхто з них не зміг допомогти їй.

43

Now a woman, having a flow of blood for twelve years, who had spent all her livelihood on physicians and could not be healed by any,

44

Жінка підійшла ззаду до Ісуса й торкнулася краю Його плаща. Тієї ж миті кровотеча припинилася.

44

came from behind and touched the border of His garment. And immediately her flow of blood stopped.

45

Ісус запитав: «Хто це торкнувся Мене?» Оскільки всі відмовлялися, Петро відповів: «Господи, натовп зусебіч напирає на Тебе і тисне».

45

And Jesus said, “Who touched Me?”
When all denied it, Peter [o]and those with him said, “Master, the multitudes throng and press You, [p]and You say, ‘Who touched Me?’ ”

46

Та Ісус сказав: «Хтось торкнувся Мене, бо Я відчув, як сила вийшла з Мене».

46

But Jesus said, “Somebody touched Me, for I perceived power going out from Me.”

47

Коли жінка зрозуміла, що їй не вдасться залишитися непоміченою, затремтіла і впала долілиць перед Ісусом. Перед усіма присутніми вона сказала, чому торкнулася Його і як миттю одужала.

47

Now when the woman saw that she was not hidden, she came trembling; and falling down before Him, she declared to Him in the presence of all the people the reason she had touched Him and how she was healed immediately.

48

Ісус сказав їй: «Дочко, віра твоя зцілила тебе! Йди з миром».

48

And He said to her, “Daughter, [q]be of good cheer; your faith has made you well. Go in peace.”

49

Поки Ісус ще говорив, чоловіки прийшли з дому Яїра й сказали йому: «Твоя дочка померла. Навіщо турбувати Учителя?»

49

While He was still speaking, someone came from the ruler of the synagogue’s house, saying to him, “Your daughter is dead. Do not trouble the [r]Teacher.”

50

Та Ісус почув ці слова й мовив до Яїра: «Не бійся. Лиш вір, і вона одужає».

50

But when Jesus heard it, He answered him, saying, “Do not be afraid; only believe, and she will be made well.”

51

Прийшовши до дому, Ісус нікому не дозволив заходити з Ним, крім Петра, Іоана, Якова та батьків дитини.

51

When He came into the house, He permitted no one to go [s]in except [t]Peter, James, and John, and the father and mother of the girl.

52

Усі присутні плакали й сумували за дівчинкою. Ісус мовив: «Не плачте! Вона не померла, а просто спить».

52

Now all wept and mourned for her; but He said, “Do not weep; she is not dead, but sleeping.”

53

Та люди почали насміхатися з Нього, знаючи, що вона таки померла.

53

And they ridiculed Him, knowing that she was dead.

54

Тоді Ісус узяв її за руку й мовив: «Дівчинко, вставай!»

54

But He [u]put them all outside, took her by the hand and called, saying, “Little girl, arise.”

55

Дух її повернувся в тіло, і вона тут же підвелася. Ісус звелів нагодувати дівча.

55

Then her spirit returned, and she arose immediately. And He commanded that she be given something to eat.

56

Батьки дівчинки були приголомшені тим великим дивом, але Ісус наказав їм, щоб нікому не розповідали про те, що сталося.

56

And her parents were astonished, but He charged them to tell no one what had happened.

Паралельне читання

Сучасний переклад

New King James Version

Луки 8

Luke 8