Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Переклад Турконяка
Ісус покликав дванадцять апостолів, і наділив їх владою виганяти нечистих духів та зціляти хворих.
А коли покликав дванадцятьох, то дав Він їм силу і владу над усіма бісами та оздоровляти від хвороб.
Він почав надсилати їх, щоб проповідували вони про Царство Боже та зцілювали хворих.
І послав Він їх проповідувати Боже Царство й оздоровляти недужих.
І сказав їм: «Нічого не беріть із собою в дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні грошей, ані запасної одежини.
І сказав Він їм: Нічого не беріть у дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні грошей, ні двох одежин не майте.
І як зайдете до чиєїсь оселі, то вже і лишайтеся там, доки не покинете те місто.
І в який лише дім увійдете, там залишайтеся й звідти відходьте.
Там, де люди будуть негостинні до вас, то залишіть те місто й обтрусіть порох з ніг ваших,[23] як попередження проти тих людей».
А як хто не прийме вас, то, виходячи з того міста, обтрусіть пил з ваших ніг — на свідчення проти них.
Тож апостоли вирушили й пішли по всіх поселеннях, проповідуючи Добру Звістку й усюди зціляючи людей.
Розійшовшись, вони ходили по селах, звіщаючи Євангеліє та оздоровлюючи всюди.
Цар Ірод, почувши про все, що діється, збентежився, бо дехто казав, що це Іоан повстав із мертвих.
Ірод, тетрарх, почув про все, що сталося [через Нього], і бентежився, бо дехто казав, ніби це Іван устав із мертвих;
Інші стверджували: «То Ілля». А ще інші міркували: «То пророк, такий, які були в давні часи».
інші — що це Ілля з’явився; ще інші — що воскрес один із давніх пророків.
Та Ірод сказав: «Я відтяв голову Іоанові. То хто ж це Такий, про Кого я стільки всякого чую?» Він увесь час прагнув побачити Ісуса.
Тоді Ірод сказав: Іванові я відтяв голову; хто ж такий Оцей, про Кого я чую таке? І намагався побачити Його.
Коли апостоли повернулися, вони розповіли Ісусові про все, що зробили. Узявши їх із Собою, Ісус потай вирушив до міста Вефсаїди.
Повернувшись, апостоли розповідали Йому, що вони зробили. Забравши їх, Він усамітнився [у відлюдному місці] біля міста, що зветься Витсаїда.
Та люди довідалися про це й подалися за Ним слідом. Прийнявши їх, Ісус розповідав їм про Царство Боже, а також зцілював хворих.
Люди, довідавшись, пішли за Ним. І прийнявши їх, Він розповідав їм про Боже Царство й оздоровляв тих, котрі потребували оздоровлення.
Наближався вечір. Дванадцятеро апостолів прийшли до Нього й сказали: «Це місце безлюдне, тож відпусти людей, аби могли вони піти по довколишніх селах і хуторах, щоб знайти їжу та нічний притулок».
День уже почав згасати. Дванадцятеро, підійшовши, сказали Йому: Відпусти людей, щоби пішли і розійшлися по довколишніх селах та по хуторах і знайшли їжу, бо ми тут у безлюдному місці!
Та Ісус відповів апостолам: «Ви нагодуйте їх!» Вони кажуть: «У нас нічого немає, крім п’яти хлібин та двох рибин. Хіба Ти бажаєш, щоб ми пійшли й придбали якоїсь їжі для цих людей? Але ж тут занадто багато народу!»
А Він сказав їм: Дайте ви їм їсти! Вони відповіли: Немає в нас нічого, крім п’яти хлібів та двох рибин; хіба підемо та купимо їжу для всього цього народу.
(З ними йшло близько п’яти тисяч чоловіків). Однак Ісус сказав Своїм учням: «Розсадіть людей групами приблизно по п’ятдесят чоловік».
Було ж чоловіків десь близько п’яти тисяч. Та Він сказав Своїм учням: Розсадіть їх рядами по п’ятдесят!
Взявши п’ять хлібин й дві рибини, Ісус підвів очі до неба й возніс хвалу Богові за їжу. Потім Він розломив хліби і розділив рибу, й роздав Своїм учням, щоб вони нагодували народ.
Узявши п’ять хлібів та дві риби, Він звернув погляд до неба, поблагословив їх, поламав і давав учням, щоби поклали перед людьми.
Всі люди поїли, і наїлися, потім ще зібрали дванадцять кошиків із залишками їжі.
І вони поїли, і наситилися всі, а із залишених кусків назбирали дванадцять кошиків.
Якось, коли Ісус молився на самоті, прийшли до Нього Його учні. Ісус запитав їх: «Що кажуть люди — хто Я?»
І сталося, коли Він молився на самоті й з Ним були учні, Він запитав їх, кажучи: За кого Мене вважають люди?
Вони відповіли: «Одні кажуть, що Ти — Іоан Хреститель, інші — Ілля, а дехто вважає Тебе одним із пророків минулого, який воскрес та повернувся у світ».
Вони у відповідь сказали: Деякі — за Івана Хрестителя, інші — за Іллю, а ще інші — за одного з давніх пророків, який воскрес.
Тоді Ісус мовив учням Своїм: «А ви як думаєте, хто Я такий?» І відповів Йому Петро:
«Ти — Христос, Який прийшов від Бога».
«Ти — Христос, Який прийшов від Бога».
Він же запитав їх: А ви за кого Мене вважаєте? Петро ж у відповідь сказав: За Христа Божого!
Попередивши учнів, щоб нікому про те не говорили, Ісус сказав: «Син Людський мусить пройти через багато страждань. Його мають відцуратися старійшини, головні священики та книжники. Його мусять вбити, але на третій день Він воскресне».
Та Він, заборонивши їм, наказав нікому не розповідати цього,
пояснивши, що Син Людський має багато постраждати, і буде відкинений старшими, первосвящениками й книжниками, і буде вбитий, і воскресне третього дня.
І далі Він мовив до всіх Своїх учнів: «Якщо хтось бажає йти за Мною, той мусить зректися себе,[24] узяти на себе свій щоденний хрест і рушати за Мною.
А до всіх Він промовив: Коли хто хоче йти за Мною, нехай зречеться самого себе, бере свій хрест щоденно й іде слідом за Мною.
Той, хто прагне врятувати життя своє, загубить його, але ж хто віддасть життя за Мене, врятує його.
Бо хто хоче душу свою спасти, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той спасе її.
Яка користь людині від того, що вона здобуде весь світ, але знищить або занапастить душу свою?
Адже що з того скористає людина, коли придбає весь світ, а погубить або знищить саму себе?
Той, хто буде соромитися Мене й Мого вчення, то і Син Людський посоромиться його,[25] коли явиться, у Своїй Славі й Славі Свого Батька та святих Ангелів.
Бо хто посоромиться Мене й Моїх слів, того Людський Син посоромиться, коли прийде у Своїй славі, у славі Свого Отця і святих ангелів.
Істинно кажу вам: дехто з присутніх тут не спізнають смерті, доки не побачать Царство Боже».
Запевняю вас, що деякі з присутніх тут не зазнають смерті, доки не побачать Божого Царства!
Сталося так, що десь днів вісім після того, як Ісус промовив це, Він взяв з Собою Петра, Іоана та Якова й вирушив з ними на гору молитися.
Через вісім днів після цих слів Він узяв Петра, Івана і Якова та піднявся на гору помолитися.
І от коли Ісус молився, обличчя Його змінилося, а вбрання стало сліпучо білим.
І сталося, що під час молитви вигляд Його обличчя змінився, а Його одяг став білим та блискучим.
Тоді раптом Мойсей та Ілля явилися їм і почали розмовляти з Ісусом.
І ось, два мужі розмовляли з Ним: були то Мойсей та Ілля,
Вони явилися в сяйві Слави й говорили з Ісусом про Його смерть в Єрусалимі, через яку Йому належало пройти.
котрі з’явилися у славі й говорили про відхід Його, який мав статися в Єрусалимі.
Петро і ті, хто були з ним, заснули. Прокинувшись, вони побачили Ісуса в сяйві Слави і двох чоловіків, які стояли поруч із Ним.
Петро й інші були зморені сном, а прокинувшись, побачили Його славу та обох мужів, які стояли з Ним.
І якраз, коли ті двоє залишали Ісуса, Петро звернувся до Нього: «Господарю, як добре, що ми тут! Дозволь нам поставимо тут три намети: один для Тебе, один для Мойсея, і один для Іллі». (Він й сам не знав, що говорить).
І сталося, коли відходили ті від Нього, Петро сказав Ісусові: Наставнику, добре нам тут бути! Поставимо три намети: один Тобі, один Мойсеєві, один Іллі! Він не знав, що говорить.
Та поки Петро так промовляв, злинула хмара й огорнула їх усіх своєю тінню. Учні злякалися, опинившись у хмарі.
Коли він ще говорив, з’явилася хмара й оповила їх; вони ж злякалися, як ті увійшли в хмару.
Звідти ж пролунав Голос: «Це Мій Син — Мій Обранець. Слухайтеся Його!»
І почувся голос із хмари, який промовляв: Це Син Мій Вибраний — Його слухайтеся!
Коли Голос замовк, там більше з ними нікого не було, крім Самого Ісуса. Учні Його мовчали, і нікому не розповіли тоді про те, що бачили.
Коли залунав цей голос, Ісус залишився Сам. А вони мовчали й нікому в ті дні нічого не розповідали про те, що побачили.
Наступного дня, коли Ісус, Петро, Яків та Іоан повернулися з гори, то побачили, що їх зустрічав великий натовп.
Сталося наступного дня, як зійшли вони з гори, зустрів Його великий натовп.
Зненацька, один чоловік з-поміж натовпу вигукнув: «Учителю, благаю Тебе, змилуйся над сином моїм, бо він же моя однісінька дитина!
І ось чоловік з натовпу закричав, гукаючи: Учителю, благаю Тебе зглянутись на мого сина, бо одинак він у мене!
Час від часу нечистий хапає його, і тоді хлопець кричить несамовито. Дух так колотить його, що аж піна на устах у дитини виступає; дух мучить його і майже ніколи не залишає.
А ото дух хапає його, він раптово кричить, кидається з піною. І, вимучивши його, насилу відходить від нього;
Я благав учнів Твоїх вигнати нечистого, але вони не змогли».
благав я учнів Твоїх, щоб вигнали його, але не змогли!
І мовив Ісус у відповідь: «О невірний і заблудлий роде! Скільки ж ще часу Мені бути з вами і вас терпіти? Приведи свого сина до Мене».
У відповідь Ісус сказав: О, роде невірний і розбещений, доки Я буду з вами й терпітиму вас? Приведи сюди свого сина!
Коли хлопчик підходив, нечистий дух раптом кинув його на землю й шалено затряс. Та Ісус заговорив суворо до нечистого духа й заборонив це йому і, зціливши дитину, віддав батькові.
Коли він ще йшов, кинув його і затряс ним біс. Та Ісус пригрозив нечистому духові, оздоровив дитину і віддав батькові.
Усі присутні були враженні міццю Божою.
Та поки люди дивувалися з усього, що Він діяв, Ісус звернувся до Своїх учнів:
Та поки люди дивувалися з усього, що Він діяв, Ісус звернувся до Своїх учнів:
І всі дивувалися з величі Божої.
Ісус говорить про Свої страждання
Коли ще всі захоплювалися тим, що робив Ісус, Він сказав Своїм учням:
Коли ще всі захоплювалися тим, що робив Ісус, Він сказав Своїм учням:
«Добре затямте все, що Я зараз скажу вам: незабаром Сина Людського буде віддано до рук людей».
Вкладіть до своїх вух такі слова: Людський Син має бути переданий у руки людей!
Однак учні Його не розуміли цих слів. Зміст був прихований від них, тож вони не могли збагнути цього, а перепитати Ісуса боялися.
Вони не розуміли цього, бо були закритими ці слова, щоби збагнути їх. Та боялися запитати Його про ці слова.
Ісусові учнями зародилася сперечка про те, хто з них є найвеличнішим.
І спало їм на думку: Хто з них був би найбільший?
Ісусу були відомі їхні потаємні думки. Він узяв дитину, поставив її біля Себе і звернувся до учнів: «Хто приймає таку малу дитину в ім’я Моє, той приймає і Мене, а хто приймає Мене, той приймає й Того, Хто послав Мене. Отож справді, той серед вас стане найбільшим у Царстві Небеснім, хто буде найпокірнішим».
А Ісус, знаючи задум їхнього серця, взяв дитину, поставив її коло Себе
і сказав їм: Хто прийме цю дитину в Моє Ім’я, той і Мене приймає, а як хто Мене прийме, той приймає Того, Хто Мене послав, бо хто найменший між вами, той великий!
А Іоан розповів: «Вчителю, ми бачили чоловіка, який виганяв нечистого іменем Твоїм. Ми намагалися зупинити його, оскільки він не є одним із нас».
У відповідь Іван сказав: Наставнику, бачили ми одного, хто Твоїм Ім’ям виганяв бісів, а ми забороняли йому, бо він не ходить з нами.
Та Ісус відповів Іоанові: «Не зупиняйте його, бо той, хто не проти вас — той за вас».
Та Ісус сказав йому: Не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас!
Сталося так, що коли наблизився час Ісусові бути взятим на Небо, Він твердо вирішив іти до Єрусалиму.
І сталося, що коли наближалися дні Його відходу, Він твердо постановив іти в Єрусалим.
Перед Себе Ісус вислав посланців, які незабаром прибули до самарійського поселення, щоб все приготувати для Його приходу.
І Він послав вісників перед Собою. І, вирушивши, вони прибули до самарійського села, щоби приготувати Йому ночівлю.
Та самаритяни не побажали прийняти Його через те, що Він ішов до Єрусалиму.
А ті не прийняли Його, бо Він ішов до Єрусалима.
Коли Його учні Яків та Іоан побачили це, вони спитали: «Господи, хочеш, ми викличемо вогонь Небесний, щоб знищив їх, [як чинив Ілля?][26]»
І, побачивши це, учні Яків та Іван сказали: Господи, хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і знищив їх [так, як зробив Ілля]?
Та Ісус озирнувся й присоромив їх. [Ісус сказав їм: «Чи ви не знаєте, якому духу належите?
Та, повернувшись до них, Він заборонив їм [і сказав: Не знаєте, якого ви духа, адже Людський Син прийшов не губити людські душі, а спасати їх].
Син Людський прийшов не на те, щоб губити душі людські, а щоб рятувати їх».] [27]І вони вирушили до іншого міста.
І Він пішов до іншого села.
По дорозі хтось сказав Ісусу: «Я піду за Тобою, хоч куди б Ти йшов».
А в дорозі, коли вони йшли, один сказав Йому: Я піду за Тобою, куди тільки Ти підеш, [Господи]!
Ісус відповів: «Лисиці мають нори, птахи небесні — гнізда, але Син Людський не має місця, де Він зможе відпочити».
Та Ісус відповів йому: Лисиці мають нори, а птахи небесні — гнізда; Син же Людський не має де й голови прихилити.
Ісус мовив до іншої людині: «Іди за Мною!» Але той попросив: «Господи, дозволь мені спершу піти та поховати мого батька».
До іншого Він промовив: Іди за мною. А той відповів: Господи, дозволь мені спочатку піти й поховати свого батька.
Однак Ісус відповів: «Нехай мертві самі ховають своїх померлих, а ти повинен нести звістку про Царство Боже».
Та Він сказав йому: Залиши мертвим ховати своїх мерців, а ти йди та сповіщай Боже Царство!
Ще інший сказав: «Я піду за Тобою, Господи, але спершу дозволь мені попрощатися зі своїми домашніми».
А інший сказав: Я піду за Тобою, Господи, але спочатку дозволь мені попрощатися з домашніми.