Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Переклад Хоменка
Тоді Пилат наказав забрати Його й покарати батогами.
Забрав тоді Пилат Ісуса та й звелів його бичувати.
І воїни, сплівши тернового вінка, наділи його Ісусу на чоло й накинули на Нього багряницю.
А вояки, сплівши вінок із тернини, вклали йому на голову ще й зодягли його у багряницю
Вони підходили до Нього, кажучи: «Вітаємо Тебе, Цар Юдейський!» — і били Його по обличчю.
і, підступаючи до нього, казали: «Радуйся, царю юдейський!» І били його в обличчя.
Пилат знову вийшов і звернувся до юдейських лідерів: «Послухайте, я накажу вивести Його до вас, щоб ви знали, що я не бачу ніякої провини за Ним».
Знову вийшов Пилат надвір і до них промовляє: «Ото виводжу вам його, щоб ви знали, що я жадної провини на ньому не знаходжу.»
І вийшов Ісус, і на Ньому був терновий вінок, а на плечах Його була багряниця. Тоді Пилат мовив: «Ось цей Чоловік!»
І вийшов Ісус у вінку терновім та в багряниці. І сказав їм Пилат: «Ось чоловік!»
Побачивши Його, головні священики та варта Храму загукали: «Розіпни Його! Розіпни Його!»
«Ви самі беріть Його і розпинайте! — сказав Пилат. — Бо я не знаходжу ніякої провини за Ним».
«Ви самі беріть Його і розпинайте! — сказав Пилат. — Бо я не знаходжу ніякої провини за Ним».
Та скоро побачили його первосвященики та слуги, закричали: «Розіпни! Розіпни!» Каже Пилат їм: «Беріть його ви і розіпніть, я бо жадної провини не знаходжу на ньому.»
«Ми маємо Закон, і згідно з ним Він мусить померти, бо назвав себе Сином Божим», — відповіли юдеї Пилатові.
А юдеї йому: «У нас є закон, і за законом мусить він умерти, бо він із себе Сина Божого зробив.»
Він знову повернувся до свого палацу й запитав Ісуса: «Звідки Ти?» Але Той йому і слова не відповів.
Повернувся він ще раз у Преторію та й каже Ісусові: «Звідкіля ти?» Не дав же йому Ісус одвіту.
«Ти не хочеш зі мною розмовляти? — Запитав Пилат. — Ти, напевно, знаєш, що я маю владу відпустити Тебе або ж розіп’ясти?»
«Зо мною не розмовляєш, — каже йому Пилат, — чи не знаєш, що в мене влада відпустити тебе і влада розіп'ясти тебе?»
Тоді Ісус сказав: «Не мав би ти ніякої влади наді Мною, якби не була вона дарована тобі Богом. Отже, на тому, хто видав Мене тобі, лежить більший гріх».
І відрік Ісус: «Не мав би ти надо мною ніякої влади, якби тобі не було дано згори. Через те на отому, хто мене тобі видав, більший гріх.»
Після цього Пилат намагався знайти спосіб звільнити Ісуса, та юдеї кричали: «Якщо ти Його звільниш, то це означатиме, що ти не є цезаревим другом! Кожен, хто вдає з себе царя, йде супроти цезаря!»
Від тієї хвилини шукав Пилат можливости, як би його відпустити. Але юдеї кричали: «Відпустиш його, то не будеш кесаревим другом! Усяк, хто з себе робить царя, кесареві спротивляється!»
Коли ж Пилат почув це, то вивів Ісуса, а сам сів на суддівське місце, що звалося «Бруківка». Арамійською мовою воно звалося «Ґаввата».
Тож зачувши ті слова, вивів Пилат Ісуса і сів на судівське сидіння, на місці, яке має назву Літостротон, а по-єврейському — Гаввата.
Було це в п’ятницю перед Пасхою, близько полудня. І сказав тоді Пилат юдеям: «Ось ваш Цар!» І всі закричали:
А був то день, коли споготовлювали Пасху, близько шостої години. І каже до юдеїв: «Ось цар ваш.»
«Забери Його! Забери Його геть! Розіпни Його!»
«Ви хочете, щоб я розіп’яв вашого Царя?» — спитав Пилат. А головні священики відповіли йому: «У нас немає іншого царя, крім цезаря!»
«Ви хочете, щоб я розіп’яв вашого Царя?» — спитав Пилат. А головні священики відповіли йому: «У нас немає іншого царя, крім цезаря!»
Ті ж закричали: «Геть! Геть! Розіпни його!» А Пилат їм: «Маю я вашого царя розіп'ясти?» І відповіли первосвященики: «Нема в нас царя, тільки кесар!»
Тоді Пилат віддав їм Ісуса на розп’яття. І вони взяли Його під варту.
І тоді видав він його їм на розп'яття.
І пішов Ісус, несучи Свій хрест, до місця, що звалося Лобним, арамійською мовою Голгофа.
І забрали вони Ісуса; і, несучи для себе хрест, вийшов він на місце, зване Череп, а по-єврейськи Голгота,
Там Його й розіп’яли, а разом з Ним іще двох по обидва боки, так що Ісус виявився посередині.
де його і розіп'яли, а з ним двох інших: по одному з кожного боку, Ісуса ж — посередині.
Пилат звелів зробити напис на табличці й прибити її на хресті. «ІСУС НАЗАРЕТЯНИН. ЦАР ЮДЕЙСЬКИЙ» було там написано.
Пилат же звелів написати напис і на хресті його примістити. Написано було: «Ісус Назарянин Цар Юдейський.»
Цей надпис був зроблений арамійською, грецькою та латинською мовами. Та багато юдеїв прочитало його, бо місце, де розіп’яли Ісуса, було недалеко від міста.
Багато з юдеїв читали той напис, місце бо, де розп'ято Ісуса, було близько міста. Написано ж напис було по-єврейському, по-грецькому і по-римському.
Та головні юдейські священики сказали Пилатові: «Напиши не „Цар Юдейський”, а так: „Цей Чоловік сказав: Я — Цар Юдейський”».
Тож первосвященики юдейські мовили до Пилата: «Не пиши: Цар Юдейський, — але, що він сказав: Я — Цар Юдейський!»
Розіп’явши Ісуса, воїни взяли Його одяг і розділили на чотири частини, щоб кожному дісталося. Вони взяли також туніку, але вона була без швів — цільно зіткана зверху до низу.
Тоді вояки, розіп'явши Ісуса, узяли його одіж та й зробили чотири частини, по одній частині кожному воякові, і хітон. Та був хітон не пошитий, лише ввесь від верху тканий.
Тоді вони сказали один одному: «Не будемо її рвати, натомість кинемо жереб, кому вона дістанеться». І збулося сказане у Святому Писанні:
«Вони розділили одяг Мій між собою і кинули жереб на Моє вбрання, кому воно дістанеться».
Отже, воїни так і зробили.
«Вони розділили одяг Мій між собою і кинули жереб на Моє вбрання, кому воно дістанеться».
Отже, воїни так і зробили.
Тому домовилися між собою: «Не дерімо його, а киньмо на нього жереб, на кого впаде.» А тим же мало здійснитись Писання: «Мою одіж розділили між собою, на шату ж мою кинули жереб.» Отож і вчинили так вояки.
Біля хреста, на якому був розіп’ятий Ісус, стояли Його мати, материна сестра, Клеопова жінка Марія та Марія Маґдалина.
А при хресті Ісусовім стояли його мати, сестра його матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина.
Побачивши, що Його матір і учень, якого Він дуже любив, стоять поруч, Ісус промовив до матері: «Жінко, ось твій син».
Бачивши Ісус матір і біля неї учня, що стояв, — а його ж любив він, — мовить до матері: «Жінко, ось син твій.»
І учневі: «Це твоя мати». І учень узяв її до себе, і жила вона потім у нього.
А тоді й до учня мовить: «Ось матір твоя.» І від тієї хвилі учень узяв її до себе.
Після цього Ісус, знаючи, що все вже звершено, і щоб виконати сказане у Святому Писанні, сказав: «Мене мучить спрага».[66] Так здійснилося сказане у Святому Писанні.
А по тому Ісус, знавши, що все вже довершилося, щоб здійснилось Писання, промовив: «Спраглий я!»
Там стояла посудина, повна оцту, і воїни, змочивши губку, настромили її на палицю і піднесли до Ісусових уст.
Стояла ж посудина, сповнена оцтом. От і подали йому до уст настромлену на тростину губку, просяклу оцтом.
Спробувавши трохи оцту, Ісус мовив: «Звершилося!» Тоді, схиливши голову, Він помер.
І, скоштувавши оцту, вимовив Ісус: «Звершилось»; і схиливши голову, віддав духа.
То була п’ятниця. Щоб не залишати тіла на хрестах на суботу, бо та субота була особливо урочиста, вони попросили Пилата, щоб той наказав перебити розіп’ятим ноги [67] і зняти їх.
Через те, що це була п'ятниця, отже, щоб не залишилися в суботу тіла на хресті, — бо був Великдень тієї суботи, — то юдеї попросили Пилата, щоби переламали їм голінки й познімали з хреста.
Тож прийшли воїни, поперебивали ноги спочатку одному, а потім другому з тих двох, котрі були розіп’яті разом з Ісусом.
Отож вояки прийшли і переламали першому голінки і другому, який був з ним розіп'ятий.
Підійшовши до Ісуса, вони побачили, що Він уже помер і не стали робити цього.
Та коли підступили до Ісуса й побачили, що він уже мертвий, то голінок не перебивали йому,
Але один воїн, узявши спис, проколов Ісусові бік, і з рани бризнули кров і вода.
лиш один з вояків проколов йому списом бік. І потекла негайно ж кров — і вода.
Те засвідчив той, хто бачив це, і свідчення його істинне. Він знає, що каже правду, щоб ви повірили.
І той, який бачив, свідчить те, і правдиве свідчення його; і він знає, що говорить правду — щоб ви теж увірували.
І здійснилося те, щоб виконати сказане у Святому Писанні: «Жодна кістка Його не буде поламана».
Бо сталося те, щоб Писання здійснилось: «Кістка його не буде поламана.»
І ще сказано у Святому Писанні: «Вони дивитимуться на Того, Кого прокололи списом».
А й інше Писання каже: «Споглядатимуть на того, кого прокололи.»
Згодом, Йосип із Ариматеї спитав у Пилата дозволу зняти Ісусове тіло з хреста. Він був учнем Ісуса, але тримав це в таємниці, бо боявся юдеїв. Отримавши дозвіл від Пилата, він пішов і зняв Ісусове тіло.
Після того Йосиф Ариматейський, що був учнем Ісусовим, — але потайки, страхався бо юдеїв, — удався до Пилата з проханням, щоби забрати тіло Ісуса. І дозволив Пилат. Прийшов він, отже, і забрав Ісусове тіло.
З ним був і Никодим, котрий раніше приходив до Ісуса вночі. Він приніс із собою пахощів: суміш мирра з алое, літрів зі сто.[68]
А надійшов і Нікодим, який раніше приходив уночі до нього, та й приніс мішанину з смирни та алое, мірок зо сто.
І взявши Ісусове тіло, вони загорнули Його в лляне полотно, змащене пахощами; так ховають за юдейським звичаєм.
І взяли вони тіло Ісуса та обв'язали його запашним полотном, як то ховають за юдейським звичаєм.
Поруч із місцем, де розіп’яли Ісуса, був сад, а в саду тому була нова могила, в якій нікого не було поховано.
А був на тому місці, де розіп'яли його, сад, а в саду тому — нова гробниця, в якій нікого ще не клали.