Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Переклад Турконяка
Фарисеям стало відомо, що Ісус привертає на Свій бік і хрестить більше учнів, ніж Іоан.
Як тільки Ісус дізнався, що фарисеї почули, що Він збирає та хрестить більше учнів, ніж Іван, —
(Насправді ж Ісус сам не хрестив людей, це робили Його учні).
хоч Сам Ісус не хрестив, а лише Його учні, —
Тож, почувши про це, Ісус залишив Юдею і знову подався до Ґалилеї.
то Він залишив Юдею і знову пішов до Галилеї.
По дорозі туди Йому потрібно було переходити через Самарію.
Потрібно Йому було перейти через Самарію.
В Самарії Ісус прийшов до міста Сіхар, неподалік від землі, що Яків віддав своєму синові Йосипу.
Він приходить до самарійського міста, що називається Сихар, поблизу поля, яке Яків дав своєму синові Йосифові.
Там знаходилася криниця Якова. І було тоді близько полудня, коли Він, втомившись з дороги, сів відпочити коло Якової криниці.
Була там криниця Якова. Ісус, втомившись з дороги, сів отак біля криниці. Було десь близько шостої години [1].
Ісус звернувся до самаритянки, яка прийшла до криниці набрати води: «Дай мені напитися».
Приходить жінка із Самарії по воду. Каже їй Ісус: Дай Мені напитися!
Самаритянка спитала: «Чому це Ти, юдей, просиш у мене, самаритянки, напитися?» (Юдеї не спілкувалися з самаритянами [20]).
Тоді жінка-самарійка промовила до Нього: Як Ти, будучи юдеєм, просиш пити у мене, коли я — жінка-самарійка? Адже юдеї не спілкуються із самарійцями!
Ісус відповів їй: «Якби ти знала про те, що Бог дає людям, і Хто у тебе просить напитися води, то сама б попросила в Мене, і Я дав би тобі води живої».
Ісус у відповідь сказав їй: Коли б ти знала Божий дар і Хто Той, що говорить тобі: Дай мені напитися! — ти просила б у Нього, і Він дав би тобі живої води.
«Шановний, — каже жінка, — але ж Ти й відра не маєш, а криниця глибока. То як же збираєшся дістати тієї живої води? Чи, може, Ти величніший за пращура нашого Якова, що дав нам цю криницю і сам пив із неї разом з дітьми своїми і худобою?»
Каже йому жінка: Пане, Ти не маєш відра, а криниця глибока, звідки маєш живу воду?
Хіба Ти більший за нашого батька Якова, який дав нам криницю: і сам з неї пив, і сини його, і худоба його?
На те Ісус відповів їй: «Кожен, хто вип’є цієї води, скоро знову спрагу відчує.
У відповідь Ісус сказав їй: Кожний, хто п’є цю воду, буде спраглий знову,
Але хто вип’є тієї води, що Я йому дам, ніколи більше не страждатиме від спраги, бо вода, якої Я дам напитися, перетвориться в людині на животворне джерело, що несе вічне життя».
а хто питиме воду, яку Я йому дам, не матиме спраги повік, бо вода, яку Я йому дам, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне.
Тоді жінка каже: «Шановний Добродію, то дай же і мені тієї води, щоб я більше ніколи не відчувала спраги й не приходила сюди по воду».
Каже Йому жінка: Пане, дай мені цієї води, щоб я не мала спраги й не приходила сюди черпати!
Ісус сказав їй: «Йди поклич свого чоловіка і сама приходь сюди».
Говорить їй [Ісус]: Іди, поклич свого чоловіка і приходь сюди.
«У мене немає чоловіка», — відповіла вона. Ісус тоді промовив: «Правду кажеш, що не маєш чоловіка.
У відповідь жінка сказала Йому: Не маю я чоловіка. Каже їй Ісус: Добре ти сказала, що не маєш чоловіка,
У тебе було їх п’ятеро. А той, якого маєш тепер, не чоловік тобі! Отже, ти сказала правду».
бо п’ятьох чоловіків ти мала, і той, якого нині маєш, не є твоїм чоловіком. Це ти правду сказала.
Тоді жінка й каже Йому: «Тепер я бачу, Пане, що Ти — пророк [21]!
Каже жінка Йому: Пане, я бачу, що Ти — Пророк.
Наші батьки йшли на цю гору [22] поклонятися, але ви, юдеї, стверджуєте, буцімто Єрусалим є тим самим місцем, де ми маємо поклонятися Господу».
Наші предки поклонялися на цій горі [2] , а ви кажете, що в Єрусалимі те місце, де потрібно поклонятися.
Ісус на те відповів: «Жінко, повір Мені! Надходить час, коли ви поклонятиметеся Отцю не на цій горі й не в Єрусалимі.
Ісус промовив до неї: Жінко, вір Мені, що надходить час, коли ні на цій горі, ні в Єрусалимі не будете поклонятися Отцеві.
Ви, самаритяни, поклоняєтеся тому, чого не розумієте. Ми ж, юдеї, знаємо, чому поклоняємося, бо спасіння приходить від юдеїв.
Ви поклоняєтеся Тому, Кого не знаєте; ми ж поклоняємося Тому, Кого знаємо, бо спасіння від юдеїв.
Та близький той час, і він уже настав, коли справжні прихильники поклонятимуться Отцю в дусі та істині. Таких людей і прагне Отець в богомольці собі.
Але надходить час, — і вже тепер він є, — коли правдиві поклонники будуть поклонятися Отцеві в Дусі та істині, бо Отець шукає Собі таких поклонників.
Бог є Дух. І той, хто поклоняється Йому, має поклонятися в дусі та істині».
Бог є Дух, і хто Йому поклоняється, повинен поклонятися у Дусі та істині.
Й мовила до Нього жінка: «Я знаю, що має прийти Месія. (Якого називають Христом). Коли ж Він прийде, то розтлумачить нам про все».
Відказує Йому жінка: Знаю, що прийде Месія, Який називається Христос [3]; коли Він прийде, то сповістить нам усе!
Тоді Ісус їй і каже: «Той, Хто розмовляє з тобою, і є Христос».
Каже їй Ісус: Це Я — Той, Хто говорить з тобою!
В цей час підійшли Його учні й дуже здивувалися, що Він розмовляє з жінкою. Та ніхто з них не спитав: «Що Тобі треба від неї?» або «Чому розмовляєш із нею?»
І тоді надійшли Його учні й дивувалися, що Він розмовляв із жінкою. Однак ніхто з них не спитав: Чого хочеш? — або: Чому розмовляєш з нею?
Жінка залишила свій глечик й, повернувшисть до міста, сказала людям:
А жінка залишила своє відро, пішла до міста й каже людям:
«Ходімо побачите Чоловіка, Який розповів мені про все, що я зробила в житті! Можливо, Він і є Христос».
Ходіть і подивіться на Чоловіка, Який мені сказав усе, що я зробила! Чи часом Він не Христос?
Тим часом Ісусові учні умовляли Його: «Вчителю, Ти б чогось попоїв!»
Тим часом учні просили Його, кажучи: Равві, їж!
Але Він їм відповів: «Я маю їжу, про яку вам нічого невідомо».
Та Він сказав їм: Я маю їсти поживу, якої ви не знаєте.
І почали учні питати один одного: «Можливо, Йому хтось вже приніс поїсти?»
Тоді учні почали перемовлятися між собою: Чи не приніс хто Йому їсти?
Ісус мовив до них: «Їжа Моя в тому, щоб виконувати волю Того, Хто послав Мене, і закінчити Його справу.
Каже їм Ісус: Моя пожива — чинити волю Того, Хто послав Мене, та довершити Його справу.
Засіваючи поле, ви часто кажете: „Ще чотири місяці, а там і жнива”. Отож кажу Я вам, розплющіть очі й погляньте на поля. Вони вже готові для жнив.
Чи не кажете ви, що за чотири місяці настануть жнива? А я кажу вам: Підійміть ваші очі й погляньте на ниви, які вже дозріли для жнив.
Жнець уже одержує платню і збирає врожай для вічного життя, щоб і сіяч, і жнець удвох раділи й були щасливі.
Хто жне, той одержує нагороду і збирає врожай для вічного життя, щоб разом раділи ті, хто сіє і хто жне.
І справді слушна приказка: „Один сіє, другий жне”.
Адже тут справджується приказка: Один сіє, а інший жне.
Я послав вас збирати те, над чим ви не трудилися: інші працювали, а ви прийшли, щоб зібрати прибуток».
Я послав вас жати там, де ви не трудилися; інші трудилися, а ви пожинаєте їхню працю!
Багато самаритян із цього міста повірили в Ісуса зі слів жінки, яка свідчила: «Він розповів мені про все, що я робила в житті».
Багато самарійців з того міста повірило в Нього через слова, які засвідчила жінка: Він сказав мені все, що я зробила.
Коли самаритяни прийшли до Нього, то попросили Його побути з ними, тож Він залишився там на два дні.
Ось чому, коли прийшли до Нього самарійці, то просили Його, щоби побув у них. І Він пробув там два дні.
І багато хто ще повірив в Ісуса, почувши, що Він їм розповідав.
Значно більше повірило через Його слово.
Вони сказали тій жінці: «Спочатку ми повірили в Ісуса з твоїх слів, а зараз ми почули Його самі. Отже, ми бачимо, що цей Чоловік і справді Спаситель світу».
Жінці ж казали: Вже не через твоє свідчення віримо, а тому, що самі чули та знаємо, що Він — справжній Спаситель світу, [Христос].
Через два дні Ісус пішов звідти до Ґалилеї,
А через два дні Він вийшов звідти [і пішов] до Галилеї,
бо Він сам говорив, що пророка не шанують у його рідній вітчизні.
бо Сам Ісус засвідчив, що пророк не має пошани на своїй батьківщині.
Отже, коли Ісус прийшов туди, ґалилеяни щиро зустріли Його, тому що вони були на святі Пасхи в Єрусалимі, та бачили все, що Він там звершив.
Отже, коли прийшов у Галилею, галилейці прийняли Його, побачивши все, що Він учинив у Єрусалимі на святі, оскільки й вони ходили на свято.
Ісус знову попрямував до міста Кани, що в Ґалилеї, де Він перетворив воду на вино. На той час у Капернаумі в одного царського чиновника хворів син.
Отож, [Ісус] знову прийшов до Кани Галилейської, де перетворив воду у вино. У Капернаумі був якийсь придворний, син котрого нездужав.
Чиновник довідався, що Ісус прийшов до Ґалилеї з Юдеї. Він став перед Ісусом і почав благати завітати до Капернаума, щоби зцілити сина, бо той уже помирав.
Почувши, що Ісус прийшов з Юдеї до Галилеї, він пішов до Нього і просив [Його], щоби прийшов і оздоровив його сина, який був при смерті.
Та Ісус каже йому: «Ви, люди, якщо не побачите знамення й чуда, ніяк не можете повірити в Мене».
А Ісус сказав йому: Якщо не побачите ознак і чудес, не повірите!
Чиновник змолився: «Господи, благаю Тебе, прийди, поки мій син іще не помер!»
Каже Йому придворний: Господи, прийди, поки не померло моє дитя!
І відповів йому Ісус: «Йди додому, твій син житиме». Чоловік повірив тому, що сказав Ісус, й пішов додому.
Говорить йому Ісус: Іди, твій син живе! І повірив чоловік у слова, які сказав йому Ісус, і пішов.
По дорозі додому він зустрів своїх слуг, які сповістили, що син його одужав.
Відразу ж, як він входив, його раби зустріли його [і сповістили йому], кажучи, що його син живий.
Він запитав, коли стало краще його синові, і йому відповіли: «Лихоманка залишила його вчора десь о першій годині по полудні».
Він же запитав у них про час, коли йому покращало. А йому сказали, що вчора о сьомій годині [4] залишила його гарячка.
І батько збагнув, що саме в цей час Ісус сказав йому: «Твій син житиме». І він повірив у Ісуса, а разом з ним і вся його родина.
Тож батько зрозумів, що то була якраз та година, о котрій сказав йому Ісус: Твій син живе! Тож повірив він сам і весь його дім.