Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Переклад Куліша та Пулюя
Після цього Ісус подався на протилежний бік Ґалилейського озера, що зветься також Тиверіадським.
Після сього пійшов Ісус на той бік моря Галилейського, Тивериядського.
Великий натовп людей ішов за Ним, бо вони бачили чудеса, що здійснив Ісус над хворими.
І йшло за Ним багато народу, бо бачили Його ознаки, що робив над недужими.
Але Він зійшов на гору й сів там разом зі Своїми учнями.
Зійшов же на гору Ісус, і сидїв там з учениками своїми.
Підвівши очі й побачивши, що великий натовп іде до Нього, Ісус запитав Пилипа: «Де нам купити достатньо хліба, щоб нагодувати цих людей?»
Знявши ж Ісус очі і побачивши, що багато народу йде до Него, рече до Филипа: Звідкіля купимо хлїба, щоб вони попоїли?
Він мовив так, щоб випробувати Свого учня, бо вже знав, що робитиме.
Се ж сказав, вивідуючи його, бо сам знав, що має робити.
І відповів Пилип Йому: «І за двісті динарів не купиш достатньо хліба, щоб кожному було по шматочку».
Відказав Йому Филип: За двістї денариїв хлїба не стане їм, щоб кожному з них хоч трохи досталось.
Інший з учнів Ісуса, Андрій, брат Симона-Петра, каже:
Каже Йому один з учеників Його, Андрей, брат Симона Петра:
«Ось хлопчина, котрий має п’ять ячмінних хлібин і дві рибини, та це ніщо на таку кількість людей».
Є тут хлопець один, що має пять хлїбів ячних та дві рибки; тільки що сього на стільки?
І тоді Ісус сказав: «Нехай люди посідають». У тому місці гарно росла трава, тож усі повсідалися. І було там близько п’яти тисяч чоловіків.
Рече ж Ісус: Заставте людей сїдати. Була ж трава велика на тому місцї. Посїдали ж чоловіки, числом тисяч з пять.
Тоді Ісус узяв хлібини, та воздавши Богові дяку, розділив між тими, хто сиділи навколо. Так само Він і рибу розділив — кожному, хто скільки хотів.
Прийнявши ж хлїби Ісус, і оддавши хвалу, подав ученикам, ученики ж сидячим; так само й риби, скільки хотїли.
Коли всі наїлися, Ісус мовив до Своїх учнів: «Позбирайте всі залишки, щоб нічого не пропало».
Як же наситились, рече ученикам своїм: Позбирайте останки окрушин, щоб не пропало нїщо.
Тож учні позбирали всі шматки й наповнили дванадцять кошиків залишками від п’ятьох ячмінних хлібин, після того, як усі поїли.
Зібрали ж і наповнили дванайцять кошів окрушин із пяти хлїбів ячних, що зосталось у тих, що їли.
Побачивши чудо, здійснене Ісусом, усі люди казали: «Цей Чоловік і справді Пророк,[26] Який мав прийти у світ!»
Люде ж, бачивши, яку ознаку зробив Ісус, сказали, що се справдї пророк, грядущий на сьвіт.
Ісус знав, що люди от-от вже повинні були прийти, та оголосити Його своїм Царем. Через те Він знову подався в гори, щоб побути на самоті.
Як же постеріг Ісус, що хочуть прийти та схопити Його, щоб зробити Його царем, то пійшов ізнов на гору сам один.
Коли настав вечір, Ісусові учні спустилися до озера.
Як же настав вечір, пійшли ученики Його над море,
Вже сутеніло, а Ісус усе ще не приходив до них. Тоді вони сіли в човен і попливли через озеро назад до Капернаума.
і, ввійшовши в човен, плили на той бік моря у Капернаум. І вже стемнїло, й не приходив до них Ісус.
Здійнявся сильний вітер, і хвилі ставали все вищими.
А море, од великого вітру, що бурхав, піднялось.
Коли вони пропливли кілометрів п’ять-шість,[27] то побачили Ісуса, Який йшов по воді й підходив уже до човна. Учні Його дуже перелякалися.
Одпливши ж гоней на двайцять і пять або трийцять, бачять, що Ісус ходить по морю, і до човна наближуєть ся, і полякались.
Як Він сказав це, вони взяли Його до човна й одразу допливли до берега, до того місця, куди прямували.
Тодї радо прийняли Його в човен, і зараз човен опинивсь коло землї, куди вони прямували.
Наступного дня люди, які залишалися на протилежному березі озера, побачили, що там знаходився лише один човен. Вони знали, що Ісус не сів у човен разом зі Своїми учнями, і що ті попливли самі.
Назавтра народ, стоячий по тім боцї моря, побачивши, що иншого човна не було там, тільки один той, у котрий ввійшли ученики Його, й що не ввійшов з учениками своїми Ісус у човен, а що самі ученики Його відчалили,
Та деякі човни прибули туди з Тиверіади. Вони зупинилися недалеко від місця, де напередодні люди їли хліб, після того, як Господь воздав дяку за їжу.
инші ж човни поприходили з Тиверияди поблизу місця, де їли хлїб, як хвалу оддав Господь;
І побачивши, що там не було ні Ісуса, ні Його учнів, усі посідали у човни й попливли до Капернаума шукати Його.
побачивши ж оце люде, що Ісуса там нема, анї учеників Його, ввійшли і вони в човни, та й прибули в Капернаум, шукаючи Ісуса.
Знайшовши Ісуса на іншому березі озера, учні запитали: «Вчителю, коли Ти прибув сюди?»
І, знайшовши Його на тім боцї моря, сказали Йому: Рави, коли прибув єси сюда?
Ісус мовив у відповідь: «Істинно кажу вам: ви шукаєте Мене не тому, що побачили чудесні знамення, а через те, що їли хліб і наїлися досхочу.
Відказав їм Ісус і рече: Істино, істино глаголю вам: Шукаєте мене не тому, що бачили ознаки, а що їли хлїб, та й наситились.
Працюйте не заради їжі земної, що гине, а заради їжі, що ніколи не псується і дає вічне життя, їжі, яку дасть вам Син Людський. Адже прихильністю Своєю відзначив Його Бог-Отець».
Трудїть ся не для їжи погибаючої, а для їжи, що зостаєть ся в вічнє життє, котру Син чоловічий вам дасть; Сього бо Отець ствердив, Бог.
Тоді вони знову запитали Його: «З чого ми маємо почати, аби зробити те, що Бог бажає?»
Казали ж до Него: Що нам робити, щоб чинити дїла Божі?
І відповів Ісус: «Це Бог бажає: „Вірте Тому, Кого Він послав”».
Відказав Ісус і рече їм: Се єсть дїло Боже, щоб вірувати в Того, кого післав Він.
Люди сказали: «Яке чудо здійсниш, щоб ми побачили й повірили Тобі? Що Ти зробиш?
Казали ж Йому: Що ж робиш Ти за ознаку, щоб видїли ми, та й вірували Тобі? що чиниш?
Наші пращури їли манну Небесну в пустелі, як про це написано у Святому Писанні: „Він послав їм хліб з Небес, щоб вони їли”».
Батьки наші манну їли в пустинї, як писано: Хлїб з неба дав їм їсти.
Ісус їм відповів: «Істинно кажу вам: не Мойсей послав вам хліб з Небес. Це Отець Мій дає вам справжній хліб з Небес.
Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Не Мойсей дав вам хлїб з неба, а Отець мій дає вам хлїб з неба правдивий.
Адже хліб Божий — це Той, Хто сходить з Небес і дарує життя світові».
Бо хлїб Божий той, що сходить з неба, й життє дає сьвітові.
«Господи, дай же нам того хліба зараз і завжди давай надалі», — сказали вони.
Казали ж до Него: Господи, всякого часу давай нам хлїб сей.
Ісус відповів: «Я і є той хліб, що дарує життя. Хто до Мене приходить, ніколи не буде голодний, хто вірить у Мене, той ніколи не буде спраглий.
Рече ж їм Ісус: Я хлїб життя, хто приходить до мене, не голодувати ме, і хто вірує в мене, не жаждувати ме нїколи.
Я й раніше казав вам, що бачите ви Мене,[28] але й досі не вірите.
Тільки глаголю вам, що й видїли мене, та й не віруєте.
Кожен прийде до Мене, кого Отець Мій дасть Мені, і Я ніколи не прожену того, хто прийде до Мене.
Усе, що дає менї Отець, до мене прийде; а хто приходить до мене, не вижену геть.
Бо Я зійшов з Небес не для того, щоб чинити те, що Мені Самому хочеться, а щоб виконати волю Господа, Який послав Мене.
Бо зійшов я з неба, не щоб чинити волю мою, а волю Пославшого мене.
Ось Його воля: щоб Я не розгубив нічого з даного Мені Богом, щоб повернув усіх до життя в останній день.
Се ж воля пославшого мене Отця, щоб з усього, що дав менї, не погубив я нїчого, а воскресив його останнього дня.
Саме така воля Отця Мого: щоб кожен, хто побачить Сина і повірить у Нього, мав вічне життя. І Я воскрешу того в останній день».
Се ж воля пославшого мене, щоб кожен, хто видить Сина й вірує в Него, мав життє вічнє, і я воскрешу його останнього дня.
Тоді юдеї почали висловлювати своє невдоволення Ним, бо Він сказав: «Я — хліб, що зійшов з Небес».
Миркали тодї Жиди про Него, що сказав: Я хлїб, що зійшов з небес;
Вони казали: «Хіба Він не Ісус, Йосипів Син? Чи не знаємо Його батька й матір? Як же Він може казати тепер, що зійшов з Неба?»
і казали: Хиба се не Ісус, син Йосифів, котрого знаємо ми батька й матїр? Як же Він каже: Що з неба зійшов я?
У відповідь Ісус мовив до них: «Облиште ремствувати поміж собою.
Озвав ся ж Ісус і рече їм: Не миркайте між собою.
Ніхто не може прийти до Мене, доки Отець, Який послав Мене, не приведе його. А Я поверну його до життя в останній день.
Нїхто не може прийти до мене, коли Отець, пославший мене, не притягне його, й я воскрешу його останнього дня.
Пророки писали: „І Бог їх усіх навчить”. Кожен, хто слухає Отця і навчається у Нього, приходить до Мене.
Написано в пророків: І будуть усї навчені від Бога. Тим кожен, хто чув од Отця і навчивсь, приходить до мене.
Лише Той бачив Отця, Хто прийшов від Нього. І ніхто інший Його не бачив.
Не то, щоб Отця хто видїв, тільки Той, хто від Бога, Той видїв Отця.
Істинно кажу вам: хто вірить, той має вічне життя.
Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, має життє вічнє.
Ваші пращури їли манну Небесну в пустелі, але вони вмерли.
Батьки ваші їли манну в пустинї, та й повмирали.
Я ж — той хліб, що йде з Небес, а кожний, хто його з’їсть, той не помре ніколи.
Се хлїб, що з неба сходить, щоб, хто їсть Його, не вмер.
Я — хліб живий, що зійшов з Небес, і хто скуштує цього хліба, той житиме вічно. Хліб, що Я дарую, — тіло Моє, що віддаю за життя світу».
Я хлїб живий, що з неба зійшов. Коли хто їсть сей хлїб, жити ме по вік; а хлїб, що я дам, се тїло моє, що я дам за життє сьвіту.
Тоді юдеї почали сперечатися поміж собою, кажучи: «Як Він може дати нам Своє тіло, щоб ми Його їли?»
Змагались тодї між собою, говорячи: Як може Він дати нам тїло їсти?
А Ісус їм на те відповів: «Істинно кажу вам: поки не покуштуєте тіла Сина Людського і не вип’єте крові Його, не матимете справжнього життя в собі.
Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Як не їсте тїла Сина чоловічого й не пєте Його крові, не маєте життя в собі.
Той, хто їсть Тіло Моє і п’є кров Мою, має вічне життя, і Я воскрешу того в останній день.
Хто їсть тїло моє і пє мою кров, має життє вічнє, і я воскрешу його останнього дня.
Тіло Моє — то істинна їжа, а кров Моя — істинний напій.
Тїло моє справдї єсть їжа, а кров моя справдї єсть напиток.
Той, хто їсть тіло Моє і п’є кров Мою, лишається в Мені, а Я — в ньому.
Хто їсть тїло моє і пє кров мою, в менї пробуває, а я в йому.
Як Отець Живий Мене послав, і Я живу Отцем Своїм, так само і той, хто їсть тіло Моє, житиме Мною.
Як післав мене живий Отець, і я живу Отцем, так і хто їсть мене, й той жити ме мною.
Ось що це за хліб, що з Неба зійшов. Це не так, як пращури ваші, котрі їли манну Небесну і повмирали. Той же, хто їстиме цей хліб, житиме вічно».
Се хлїб, що з неба зійшов. Не як батьки ваші їли манну та й повмирали; хто їсть сей хлїб, жити ме по вік.
Все це Ісус говорив, навчаючи в синагозі в Капернаумі.
Се Він глаголав у школї, навчаючи в Капернаумі.
Багато хто з Ісусових учнів, почувши це, сказав: «Таке вчення важко сприйняти. Хто може прийняти таке?»
Многі ж слухавши з учеників Його казали: Жорстоке се слово; хто може його слухати?
Ісус Сам знав, що Його учні нарікали на це, тож спитав: «Ви турбуєтеся про це вчення?
Знаючи ж Ісус сам у собі, що миркають про Него ученики Його, рече їм: Се вас блазнить?
А якщо побачите, як Син Людський повертається туди, звідки Він прийшов?
Що ж, коли побачите Сина чоловічого, як входить туди, де перше був?
Лише Дух приносить життя. Тіло ж не має ніякого значення. Слова, що Я мовив вам, — від Духа, і вони дають життя.
Се дух, що оживлює; тїло не годить ся нї на що. Слова, що я глаголю вам, се дух і життє.
Та є серед вас такі, що не вірять». (Він так сказав, бо знав від самого початку тих, хто не віритиме, і того, хто зрадить Його). А потім додав:
Тільки ж є такі між вами, що не вірують. Знав бо з почину Ісус, котрі не вірують, і хто зрадить Його.
«Ось чому Я сказав вам, що жоден не зможе прийти до Мене, доки Отець не дозволить йому».
І рече: Тим глаголав вам, що нїхто не може прийти до мене, коли не буде дано йому від Отця мого.
Після цього багато хто з Його учнів повернули назад і більше не йшли за Ним.
Після сього багато з учеників Його пійшли назад, і вже більш з Ним не ходили.
Тоді Ісус запитав у дванадцятьох апостолів: «Невже й ви теж хочете покинути Мене?»
Рече ж Ісус дванайцятьом: Чи й ви хочете йти?
У відповідь Йому Симон-Петро сказав: «Господи, до кого ж ми підемо? Ти маєш слова, що приносять вічне життя.
Відказав тодї Йому Симон Петр: Господи, до кого йти нам? у Тебе слова життя вічнього,
Ми повірили в Тебе, ми знаємо, що Ти — Божий Святий».
і ми увірували й взнали, що Ти єси Христос, Син Бога живого.
Ісус відповів їм: «Хіба Я не вибрав вас дванадцятьох? Але один із вас — диявол!»
Відказав їм Ісус: Хиба не я вас дванайцятьох вибрав? а один з вас диявол.