Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання  
Сучасний переклад
Синодальный перевод
Коли настала П’ятдесятниця, всі вони зібралися разом у одному місці.
            При наступлении дня Пятидесятницы все они были единодушно вместе.
            Несподівано з неба долинув звук, подібний до завивань лютого вітру. Він заповнив увесь будинок, де були апостоли.
            И внезапно сделался шум с неба, как бы от несущегося сильного ветра, и наполнил весь дом, где они находились.
            Вони побачили щось подібне до язиків вогню, що осіли на кожному з них.
            И явились им разделяющиеся языки, как бы огненные, и почили по одному на каждом из них.
            І всі вони сповнилися Духом Святим, та почали говорити іншими мовами, бо Святий Дух дав їм таку здатність.
            И исполнились все Духа Святого, и начали говорить на иных языках, как Дух давал им провещевать.
            У тий час побожні юдеї з усіх країн світу жили в Єрусалимі.
            В Иерусалиме же находились Иудеи, люди набожные, из всякого народа под небесами.
            Коли пролунав цей звук, зібрався великий натовп, і всі люди дивувалися з цього, бо кожен із них почув свою рідну мову.
            Когда сделался этот шум, собрался народ, и пришёл в смятение, ибо каждый слышал их говорящих его наречием.
            Люди були вражені. Вони здивовано перепитували один одного: «Чи всі ці люди, які розмовляють, не ґалилеяни?
            И все изумлялись и дивились, говоря между собою: сии говорящие не все ли Галилеяне?
            Як же могло таке статися, що тепер кожен із нас чує від них свою рідну мову?
            Как же мы слышим каждый собственное наречие, в котором родились.
            Серед нас же тут парфяни, мидяни й еламіти! Тут мешканці Месопотамії, Юдеї і Каппадокії, Понту і Азії, Фриґії та Памфилії, з Єгипту і лівійських земель поблизу Кирени, гості з Рима, як юдеї, так і новонавернені, критяни й араби. Ми всі чуємо, що ці люди говорять про величні Божі діла нашими рідними мовами!»
            Парфяне, и Мидяне, и Еламиты, и жители Месопотамии, Иудеи и Каппадокии, Понта и Асии,
            Фригии и Памфилии, Египта и частей Ливии, прилежащих к Киринее, и пришедшие из Рима, Иудеи и прозелиты,
            критяне и аравитяне, слышим их, нашими языками говорящих о великих делах Божиих?
            Усі присутні були здивовані й збентежені, та все перепитували одне одного: «Що б це могло означати?»
            И изумлялись все и, недоумевая, говорили друг другу: что это значит?
            А інші навпаки, насміхалися з них, говорячи: «Вони випили надто багато вина».
            А иные, насмехаясь, говорили: они напились сладкого вина.
            Тоді Петро встав з одинадцятьма апостолами, і голосно звернувся до людей: «Брати юдейські і ви всі, хто мешкає в Єрусалимі, дозвольте сказати, що це все означає. Добре вслухайтеся в мої слова!
            Пётр же, став с одиннадцатью, возвысил голос свой и возгласил им: мужи Иудейские, и все живущие в Иерусалиме! сие да будет вам известно, и внимайте словам моим:
            Ці люди не п’яні, як ви думаєте, адже тільки дев’ята ранку.
            они не пьяны, как вы думаете, ибо теперь третий час дня;
            „В останні дні, — говорить Бог, — Я проллю Мій Дух на всіх людей, і ваші сини і дочки будуть пророкувати, а ваші юнаки бачимуть з’яви, старим же снитимуться сни.
            «И будет в последние дни, говорит Бог, излию от Духа Моего на всякую плоть, и будут пророчествовать сыны ваши и дочери ваши; и юноши ваши будут видеть видения, и старцы ваши сновидениями вразумляемы будут.
            Так, у ті дні Я проллю Дух Мій на слуг Моїх: чоловіків і жінок — і ті почнуть пророкувати.
            И на рабов Моих и на рабынь Моих в те дни излию от Духа Моего, и будут пророчествовать.
            Знамення покажу Я в Небесах, і знаки різні на землі: кров і вогонь, і клуби диму.
            И покажу чудеса на небе вверху и знамения на земле внизу, кровь и огонь и курение дыма.
            Сонце стане темним, а місяць — кривавим у переддень великого і славного приходу Господа.
            Солнце превратится во тьму, и луна — в кровь, прежде нежели наступит день Господень, великий и славный.
            Та кожен, хто вірить у Господа,[3] буде помилуваний”.
            И будет: всякий, кто призовёт имя Господне, спасётся».
            Ізраїльтяни, послухайте мої слова: Ісус із Назарета був Чоловіком, Якого Бог прославив перед вами чудесами і знаменнями. Усе це Бог чинив серед вас Його руками. Ви й самі це знаєте.
            Мужи Израильские! выслушайте слова сии: Иисуса Назорея, Мужа, засвидетельствованного вам от Бога силами и чудесами и знамениями, которые Бог сотворил через Него среди вас, как и сами знаете,
            Ісус був виданий вам з певною метою і передбаченням Божим. Але ви, руками лихих людей, вбили Його, розіп’явши на хресті.
            Сего, по определённому совету и предведению Божию преданного, вы взяли и, пригвоздив руками беззаконных, убили;
            Бог звільнив Його від смертельних страждань і воскресив із мертвих, бо смерть не могла втримати Його.
            но Бог воскресил Его, расторгнув узы смерти, потому что ей невозможно было удержать Его.
            Адже ще Давид говорив про Нього: 
„Я завжди бачив Господа перед собою. Він незмінно праворуч від мене, щоб я був у безпеці.
            „Я завжди бачив Господа перед собою. Він незмінно праворуч від мене, щоб я був у безпеці.
Ибо Давид говорит о Нём: «видел я пред собою Господа всегда, ибо Он одесную меня, дабы я не поколебался.
            І через це радіє моє серце і вуста мої радіють, і тіло моє буде жити з надією, тому що не залишиш Ти мою душу у країні мертвих,[4] Ти не даси Своєму Святому [5] зазнати тління.
            Оттого возрадовалось сердце моё и возвеселился язык мой; даже и плоть моя упокоится в уповании,
            ибо Ты не оставишь души моей в аде и не дашь святому Твоему увидеть тления.
            Ти відкрив мені дороги життя. Ти наповниш мене радістю у присутності Своїй”».
            Ты дал мне познать путь жизни, Ты исполнишь меня радостью пред лицом Твоим».
            «Брати мої, — продовжував Петро, — я можу розповісти вам довірчо про Давида, нашого патріарха. Він помер і був похований. Могила його тут із нами й сьогодні.
            Мужи братия! да будет позволено с дерзновением сказать вам о праотце Давиде, что он и умер и погребён, и гроб его у нас до сего дня.
            Але він був пророком і знав, що Бог пообіцяв йому посадити на його трон одного з Давидових нащадків.[6]
            Будучи же пророком и зная, что Бог с клятвою обещал ему от плода чресл его воздвигнуть Христа во плоти и посадить на престоле его,
            Він дивився в майбутнє, маючи на увазі Ісусове воскресіння, коли говорив: 
„Душа Його не залишиться в країні мертвих, і тіло Його не зазнає тління”.
            „Душа Його не залишиться в країні мертвих, і тіло Його не зазнає тління”.
Он прежде сказал о воскресении Христа, что не оставлена душа Его в аде, и плоть Его не видела тления.
            Бог воскресив Ісуса, і всі ми були свідками цього.
            Сего Иисуса Бог воскресил, чему все мы свидетели.
            Ісус був вознесений на Небеса і зараз знаходиться по праву руку від Бога. Христос одержав обіцяний Дух Святий від Отця, і пролив його неначе дощ. Саме це ви зараз бачите і чуєте.
            Итак, Он, быв вознесён десницею Божиею и приняв от Отца обетование Святого Духа, излил то, что вы ныне видите и слышите.
            Адже Давид не вознісся на Небеса, але сам він говорив: 
„Господь мовив до Господа мого: „Сядь по праву руку від Мене, доки не покладу Я ворогів Твоїх Тобі підніжком [7]””.
            „Господь мовив до Господа мого: „Сядь по праву руку від Мене, доки не покладу Я ворогів Твоїх Тобі підніжком [7]””.
Ибо Давид не восшёл на небеса; но сам говорит: «сказал Господь Господу моему: седи одесную Меня,
            доколе положу врагов Твоих в подножие ног Твоих».
            Ось чому нехай весь Ізраїль знає напевно: Бог зробив Ісуса, Якого ви розіп’яли, водночас і Господом, і Христом!»
            Итак, твёрдо знай, весь дом Израилев, что Бог соделал Господом и Христом Сего Иисуса, Которого вы распяли.
            Почувши це, люди були дуже засмучені. Вони запитали Петра й інших апостолів: «Браття, що нам робити?»
            Услышав это, они умилились сердцем и сказали Петру и прочим Апостолам: что нам делать, мужи братия?
            Петро відповів їм: «Покайтеся! Тоді нехай кожний з вас охреститься в ім’я Ісуса Христа на прощення ваших гріхів. І тоді ви приймете Дар Святого Духа.
            Пётр же сказал им: покайтесь, и да крестится каждый из вас во имя Иисуса Христа для прощения грехов; и получите дар Святого Духа.
            Бо ця обітниця для вас і для ваших дітей, і для всіх, хто далеко. Це обітниця для всіх, кого Господь Бог наш кличе до Себе».
            Ибо вам принадлежит обетование и детям вашим и всем дальним, кого ни призовёт Господь Бог наш.
            І ще багато чого говорив Петро, застерігаючи людей, і молив їх: «Рятуйтеся від цього лукавого роду!»
            И другими многими словами он свидетельствовал и увещевал, говоря: спасайтесь от рода сего развращённого.
            Хто сприйняв Петрове послання, той охрестився. Близько трьох тисяч людей додалося до числа віруючих того дня.
            Итак, охотно принявшие слово его крестились, и присоединилось в тот день душ около трёх тысяч.
            Віруючі присвячували життя своє вивченню вчення апостолів. Вони їли разом [8] і молилися разом.
            И они постоянно пребывали в учении Апостолов, в общении и преломлении хлеба и в молитвах.
            Пошана до Бога перебувала в серці кожного з них, й багато чудес і знамень чинили апостоли.
            Был же страх на всякой душе; и много чудес и знамений совершилось через Апостолов в Иерусалиме.
            Всі віруючі були разом і ділилися всім, що мали.
            Все же верующие были вместе и имели всё общее.
            Вони продавали своє майно і власність, та розподіляли їх між усіма за потребою кожного.
            И продавали имения и всякую собственность, и разделяли всем, смотря по нужде каждого.
            Щодня вони всім товариством зустрічалися в Храмі. В вдома вони розламували хліб і їли разом. І були вони щасливі й щирі серцями.
            И каждый день единодушно пребывали в храме и, преломляя по домам хлеб, принимали пищу в веселии и простоте сердца,