Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
New International Version
Коли припинилися заворушення, Павло покликав учнів Ісусових і, звернувшись до них із втішним словом, попрощався з ними, й подався до Македонії.
Through Macedonia and Greece
When the uproar had ended, Paul sent for the disciples and, after encouraging them, said goodbye and set out for Macedonia.
When the uproar had ended, Paul sent for the disciples and, after encouraging them, said goodbye and set out for Macedonia.
Мандруючи тими краями, він знаходив багато слів, які підбадьорювали людей.
He traveled through that area, speaking many words of encouragement to the people, and finally arrived in Greece,
Потім Павло дістався до Греції, де пробув три місяці. А як зібрався відплисти до Сирії, юдеї змовилися проти нього, і тому він вирішив повертатися до Сирії через Македонію.
where he stayed three months. Because some Jews had plotted against him just as he was about to sail for Syria, he decided to go back through Macedonia.
Супроводжували Павла Сопатер, син Пирра з Верії, Аристарх та Секунд із Солуні, Ґай з Дервії, Тимофій та Тихик і Трохим з Малої Азії.
He was accompanied by Sopater son of Pyrrhus from Berea, Aristarchus and Secundus from Thessalonica, Gaius from Derbe, Timothy also, and Tychicus and Trophimus from the province of Asia.
Ми ж відпливли з Филипії після свята Опрісноків і через п’ять днів приєдналися до них у Троаді, де й пробули сім днів.
But we sailed from Philippi after the Festival of Unleavened Bread, and five days later joined the others at Troas, where we stayed seven days.
У неділю, [50] коли учні зібралися всі разом для вечері Господньої,[51] Павло розмовляв з ними. Маючи намір відбути наступного дня, він говорив до півночі.
Eutychus Raised From the Dead at Troas
On the first day of the week we came together to break bread. Paul spoke to the people and, because he intended to leave the next day, kept on talking until midnight.
On the first day of the week we came together to break bread. Paul spoke to the people and, because he intended to leave the next day, kept on talking until midnight.
У верхній кімнаті, де ми зібралися, горіло багато світильників.
There were many lamps in the upstairs room where we were meeting.
Поки Павло говорив, молодик, на ім’я Евтих, який сидів на підвіконні, став потихеньку засинати. Нарешті, сон зовсім здолав його і він упав з третього поверху. Коли люди підняли його, він був мертвий.
Seated in a window was a young man named Eutychus, who was sinking into a deep sleep as Paul talked on and on. When he was sound asleep, he fell to the ground from the third story and was picked up dead.
Павло, зійшовши униз, припав до юнака, обняв його й промовив: «Не хвилюйтеся, він іще живий».
Paul went down, threw himself on the young man and put his arms around him. “Don’t be alarmed,” he said. “He’s alive!”
Потім Павло піднявся нагору, переломив хліб і поїв. І він довго говорив, аж до світанку, а потім пішов.
Then he went upstairs again and broke bread and ate. After talking until daylight, he left.
А юнака живого повели додому, і всі були дуже втішені.
The people took the young man home alive and were greatly comforted.
Ми ж вирушили далі й попливли до Асси, де збиралися зустріти Павла. Це він сам так усе спланував, бо мав намір йти до того міста пішки.
Paul’s Farewell to the Ephesian Elders
We went on ahead to the ship and sailed for Assos, where we were going to take Paul aboard. He had made this arrangement because he was going there on foot.
We went on ahead to the ship and sailed for Assos, where we were going to take Paul aboard. He had made this arrangement because he was going there on foot.
Коли він зустрів нас в Ассі, ми взяли його на корабель і попливли до Мітилена.
When he met us at Assos, we took him aboard and went on to Mitylene.
Звідти ми вийшли наступного дня й пристали до берега неподалік від Хіоса. Наступного дня перетнули затоку й пристали до Самоса, а ще через день дісталися до Мілета.
The next day we set sail from there and arrived off Chios. The day after that we crossed over to Samos, and on the following day arrived at Miletus.
Павло вирішив не заходити в Ефес, щоб не витрачати час в Малій Азії. Він дуже поспішав, аби дістатися в Єрусалим до дня П’ятидесятниці.
Paul had decided to sail past Ephesus to avoid spending time in the province of Asia, for he was in a hurry to reach Jerusalem, if possible, by the day of Pentecost.
З Мілета він послав гінця до Ефеса, щоб той запросив старійшин церкви.
From Miletus, Paul sent to Ephesus for the elders of the church.
Коли вони прибули, Павло сказав їм: «Ви знаєте, як я жив увесь цей час, коли був із вами, з першого дня, як прибув до Малої Азії.
When they arrived, he said to them: “You know how I lived the whole time I was with you, from the first day I came into the province of Asia.
Я покірно і з сльозами служив Господу, незважаючи на всі випробування, що випали на мою долю через змови юдеїв.
I served the Lord with great humility and with tears and in the midst of severe testing by the plots of my Jewish opponents.
Ви знаєте, що я завжди проголошував усе те, що було б корисне для вас. Я навчав вас Благовісті про Христа без вагань, привселюдно, а також ідучи з дому в дім.
You know that I have not hesitated to preach anything that would be helpful to you but have taught you publicly and from house to house.
Юдеям, як і грекам, свідчив я про покаяння та навернення до Бога, про віру в Господа нашого Ісуса Христа.
I have declared to both Jews and Greeks that they must turn to God in repentance and have faith in our Lord Jesus.
І тепер, за велінням Святого Духа, йду я в Єрусалим, не знаючи, що там зі мною станеться.
“And now, compelled by the Spirit, I am going to Jerusalem, not knowing what will happen to me there.
Знаю тільки, що в кожному місті Дух Святий застерігає мене про те, що ув’язнення й випробування чекають на мене в Єрусалимі.
I only know that in every city the Holy Spirit warns me that prison and hardships are facing me.
Я не вважаю життя своє цінним для себе. Найважливіше — закінчити справу та служіння, яке дав мені Господь Ісус — розповідати людям Благовість про Божу милість.
However, I consider my life worth nothing to me; my only aim is to finish the race and complete the task the Lord Jesus has given me — the task of testifying to the good news of God’s grace.
І тепер я знаю, що ніхто з вас, з ким я ходив, проповідуючи про Царство Боже, більше ніколи не побачить мене.
“Now I know that none of you among whom I have gone about preaching the kingdom will ever see me again.
Ось чому сьогодні я й проголошую вам, що Господь не судитиме мене, якщо хтось не буде врятований, бо без вагань проповідував я вам волю Божу.
Therefore, I declare to you today that I am innocent of the blood of any of you.
For I have not hesitated to proclaim to you the whole will of God.
Пильнуйте себе і всіх тих, кого Господь ввірив вам.[52] Дух Святий обрав вас, аби ви стали пастирями церкви Божої,[53] яку Він викупив кров’ю Свого власного Сина.[54]
Знаю я, що після того, як я піду, деякі люди, немов люті вовки з’являться поміж вас. І не помилують вони стада.
I know that after I leave, savage wolves will come in among you and will not spare the flock.
Навіть серед вас заведуться такі люди, які перекрутять правду, щоб потягнулися за ними учні.
Even from your own number men will arise and distort the truth in order to draw away disciples after them.
Тож будьте обережні! Пам’ятайте, як я невпинно закликав зі сльозами кожного з вас день і ніч, протягом трьох років, триматися істинного життя.
So be on your guard! Remember that for three years I never stopped warning each of you night and day with tears.
А тепер доручаю вас Богу і Слову Його милості. Слово Господнє може укріпити вас і дати вам спадщину милості Божій серед усіх людей святих.
“Now I commit you to God and to the word of his grace, which can build you up and give you an inheritance among all those who are sanctified.
Ніколи я не зазіхав на чиєсь срібло, золото або гарне вбрання.
I have not coveted anyone’s silver or gold or clothing.
Ви самі знаєте, що мої руки служили потребам моїм і тих людей, які були зі мною.
You yourselves know that these hands of mine have supplied my own needs and the needs of my companions.
Кожним своїм вчинком я показував, що тяжкою працею ми мусимо допомагати немічним. Необхідно пам’ятати слова Господа Ісуса, які Він сказав: „Справжнє щастя в тому, щоб віддавати, а не в тому, щоб брати”».
In everything I did, I showed you that by this kind of hard work we must help the weak, remembering the words the Lord Jesus himself said: ‘It is more blessed to give than to receive.’ ”
Як промовив це Павло, всі стали на коліна молитися.
When Paul had finished speaking, he knelt down with all of them and prayed.
Віруючі дуже тужили й ридали, кидалися Павлові на шию, обіймали й цілували його.
They all wept as they embraced him and kissed him.