Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Cовременный перевод WBTC
Коли припинилися заворушення, Павло покликав учнів Ісусових і, звернувшись до них із втішним словом, попрощався з ними, й подався до Македонії.
Когда беспорядки прекратились, Павел позвал к себе учеников и, обратившись к ним со словами ободрения, простился с ними и отправился в Македонию.
Мандруючи тими краями, він знаходив багато слів, які підбадьорювали людей.
На своём пути он говорил о многом таком, что вселяло бодрость в верующих. Затем он пришёл в Грецию,
Потім Павло дістався до Греції, де пробув три місяці. А як зібрався відплисти до Сирії, юдеї змовилися проти нього, і тому він вирішив повертатися до Сирії через Македонію.
где пробыл три месяца. И как раз перед тем, как он собирался отплыть в Сирию, иудеи составили против него заговор, и он решил отправиться в Сирию, пройдя снова через Македонию.
Супроводжували Павла Сопатер, син Пирра з Верії, Аристарх та Секунд із Солуні, Ґай з Дервії, Тимофій та Тихик і Трохим з Малої Азії.
Его сопровождали Сосипатр из Верии, сын Пирра, Аристарх и Секунд из Фессалоники, Гаий из Дервы, Тимофей и двое из Азии, Тихик и Трофим.
Ми ж відпливли з Филипії після свята Опрісноків і через п’ять днів приєдналися до них у Троаді, де й пробули сім днів.
Мы же отплыли из Филиппии после Дней Пресных Хлебов и, пять дней спустя, присоединились к ним в Троаде, где пробыли неделю.
У неділю, [50] коли учні зібралися всі разом для вечері Господньої,[51] Павло розмовляв з ними. Маючи намір відбути наступного дня, він говорив до півночі.
В воскресенье, когда мы собрались вместе, чтобы совершить вечерю Господню, Павел беседовал с нами. Намереваясь отплыть на следующий день, он говорил до полуночи.
У верхній кімнаті, де ми зібралися, горіло багато світильників.
В комнате наверху, где мы собрались, было много светильников.
Поки Павло говорив, молодик, на ім’я Евтих, який сидів на підвіконні, став потихеньку засинати. Нарешті, сон зовсім здолав його і він упав з третього поверху. Коли люди підняли його, він був мертвий.
Павел всё продолжал проповедь, и юноша по имени Евтих, сидевший на окне, понемногу стал засыпать. В конце концов, сон одолел его, и он упал из окна третьего этажа. Когда подняли его, был он мёртв.
Павло, зійшовши униз, припав до юнака, обняв його й промовив: «Не хвилюйтеся, він іще живий».
Павел спустился вниз, припал к нему и, обняв, сказал: "Не печальтесь, ибо он ожил".
Потім Павло піднявся нагору, переломив хліб і поїв. І він довго говорив, аж до світанку, а потім пішов.
Поднявшись наверх, он разделил хлеб и поел, и ещё долго говорил с ними, до самого рассвета, а затем ушёл.
А юнака живого повели додому, і всі були дуже втішені.
Между тем они привели юношу домой живым и полностью утешились.
Ми ж вирушили далі й попливли до Асси, де збиралися зустріти Павла. Це він сам так усе спланував, бо мав намір йти до того міста пішки.
Мы же отплыли на корабле в Асс, чтобы потом взять там на борт Павла, ибо он велел нам сделать так, намереваясь сам идти туда пешком.
Коли він зустрів нас в Ассі, ми взяли його на корабель і попливли до Мітилена.
Когда он встретился с нами в Ассе, мы взяли его на корабль и отправились в Митилену.
Звідти ми вийшли наступного дня й пристали до берега неподалік від Хіоса. Наступного дня перетнули затоку й пристали до Самоса, а ще через день дісталися до Мілета.
Отплыв оттуда на следующий день, остановились неподалёку от Хиоса, на другой день мы пересекли пролив и пристали к Самосу, а днём позже прибыли в Милет.
Павло вирішив не заходити в Ефес, щоб не витрачати час в Малій Азії. Він дуже поспішав, аби дістатися в Єрусалим до дня П’ятидесятниці.
Ибо Павел решил миновать Ефес, чтобы не тратить времени в Азии, так как спешил прибыть в Иерусалим по возможности до дня Пятидесятницы.
З Мілета він послав гінця до Ефеса, щоб той запросив старійшин церкви.
Из Милита он послал в Ефес просить, чтобы пришли старейшины церкви,
Коли вони прибули, Павло сказав їм: «Ви знаєте, як я жив увесь цей час, коли був із вами, з першого дня, як прибув до Малої Азії.
и когда они прибыли, он сказал им: "Вы знаете, как я жил всё время, что был с вами с первого дня моего прибытия в Азию:
Я покірно і з сльозами служив Господу, незважаючи на всі випробування, що випали на мою долю через змови юдеїв.
я служил Господу со всей смиренностью и слезами, через многие испытания, выпавшие на мою долю по злоумышлениям иудеев.
Ви знаєте, що я завжди проголошував усе те, що було б корисне для вас. Я навчав вас Благовісті про Христа без вагань, привселюдно, а також ідучи з дому в дім.
Я не колеблясь оповещал вас обо всём, что могло быть полезным для вас, и проповедовал всенародно и в каждом отдельном доме.
Юдеям, як і грекам, свідчив я про покаяння та навернення до Бога, про віру в Господа нашого Ісуса Христа.
Иудеям и грекам равно я свидетельствовал о раскаянии и обращении к Богу и о вере в нашего Господа Иисуса,
І тепер, за велінням Святого Духа, йду я в Єрусалим, не знаючи, що там зі мною станеться.
а теперь, повинуясь велению Духа Святого, я иду в Иерусалим и не знаю, что ждёт меня там.
Знаю тільки, що в кожному місті Дух Святий застерігає мене про те, що ув’язнення й випробування чекають на мене в Єрусалимі.
Знаю только, что в каждом городе Святой Дух предостерегает меня, говоря, что ожидают меня испытания и темница.
Я не вважаю життя своє цінним для себе. Найважливіше — закінчити справу та служіння, яке дав мені Господь Ісус — розповідати людям Благовість про Божу милість.
Но жизнь моя не имеет для меня никакой цены, только бы мне закончить дело и служение, принятое мною от Господа Иисуса, — принести людям благую весть о великой благодати Божьей.
І тепер я знаю, що ніхто з вас, з ким я ходив, проповідуючи про Царство Боже, більше ніколи не побачить мене.
И я знаю теперь, что ни один из вас, среди кого я провозглашал Царство Божье, не увидит меня больше.
Ось чому сьогодні я й проголошую вам, що Господь не судитиме мене, якщо хтось не буде врятований, бо без вагань проповідував я вам волю Божу.
Поэтому я объявляю вам сегодня, что не буду в ответе, если кто-то из вас не будет спасён,
ибо не колеблясь проповедовал вам волю Божью, ничего не скрывая.
Пильнуйте себе і всіх тих, кого Господь ввірив вам.[52] Дух Святий обрав вас, аби ви стали пастирями церкви Божої,[53] яку Він викупив кров’ю Свого власного Сина.[54]
Будьте же бдительны и осторожны по отношению к себе и к стаду, над которым Святой Дух поставил вас блюстителями и заботьтесь о церкви Божьей, которую обрёл Он кровью Своею.
Знаю я, що після того, як я піду, деякі люди, немов люті вовки з’являться поміж вас. І не помилують вони стада.
Я знаю, что когда уйду от вас, придут свирепые волки и не пощадят стада.
Навіть серед вас заведуться такі люди, які перекрутять правду, щоб потягнулися за ними учні.
Даже среди вас появятся люди, извращающие правду ради того, чтобы верующие следовали за ними.
Тож будьте обережні! Пам’ятайте, як я невпинно закликав зі сльозами кожного з вас день і ніч, протягом трьох років, триматися істинного життя.
Так будьте же бдительны. Помните, что три года денно и нощно я непрестанно предупреждал вас, моля каждого со слезами.
А тепер доручаю вас Богу і Слову Його милості. Слово Господнє може укріпити вас і дати вам спадщину милості Божій серед усіх людей святих.
Теперь же я вверяю вас Богу и слову благодати Его, которое может укрепить вас и дать наследие среди тех, кто освящён Богом.
Ніколи я не зазіхав на чиєсь срібло, золото або гарне вбрання.
Когда был я с вами, то никогда не пожелал я ни денег ничьих, ни богатой одежды.
Ви самі знаєте, що мої руки служили потребам моїм і тих людей, які були зі мною.
Вы сами знаете, что моим нуждам и нуждам тех, кто был со мной, послужили мои же руки.
Кожним своїм вчинком я показував, що тяжкою працею ми мусимо допомагати немічним. Необхідно пам’ятати слова Господа Ісуса, які Він сказав: „Справжнє щастя в тому, щоб віддавати, а не в тому, щоб брати”».
Как мог, показал я вам, что так тяжело трудясь, мы должны помогать слабым и помнить слова Господа Иисуса, который говорил: "Больше счастья в том, чтобы давать, чем в том, чтобы брать".
Як промовив це Павло, всі стали на коліна молитися.
И сказав это, преклонил колени вместе со всеми и молился.
Віруючі дуже тужили й ридали, кидалися Павлові на шию, обіймали й цілували його.
И все плакали и, обнимая, целовали его,