Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en

Паралельне читання

← (Дії 20) | (Дії 22) →

Сучасний переклад

New King James Version

Дії 21

Acts 21

  • 1
    Попрощавшись із старійшинами, ми попливли прямим курсом на острів Кос, наступного дня на Родос, а звідти вирушили у Патару.
  • 1
    Warnings on the Journey to Jerusalem

    Now it came to pass, that when we had departed from them and set sail, running a straight course we came to Cos, the following day to Rhodes, and from there to Patara.
  • 2
    Там ми зійшли на борт корабля, який прямував до Фінікії.
  • 2
    And finding a ship sailing over to Phoenicia, we went aboard and set sail.
  • 3
    Ми залишили по лівому борту Кіпр і попливли до Сирії. Ми пристали в Тирі, тому що там нам треба було розвантажити корабель.
  • 3
    When we had sighted Cyprus, we passed it on the left, sailed to Syria, and landed at Tyre; for there the ship was to unload her cargo.
  • 4
    У тому місті ми знайшли Ісусових учнів і залишалися з ними протягом семи діб. Вони застерігали Павла, щоб той не ходив до Єрусалиму, бо Дух Святий попередив їх.
  • 4
    And finding [a]disciples, we stayed there seven days. They told Paul through the Spirit not to go up to Jerusalem.
  • 5
    Як час наш там вийшов, вирушили ми далі. Всі віруючі з жінками своїми й дітьми пішли проводжати нас аж за місто. І там на березі стали ми на коліна й молилися.
  • 5
    When we had come to the end of those days, we departed and went on our way; and they all accompanied us, with wives and children, till we were out of the city. And we knelt down on the shore and prayed.
  • 6
    З усіма попрощавшись, ми сіли на корабель, а вони розійшлися по домівках.
  • 6
    When we had taken our leave of one another, we boarded the ship, and they returned home.
  • 7
    З Тира ми продовжили нашу подорож і пристали до берега у Птолемаїді. Привітавши братів, ми пробули з ними цілий день.
  • 7
    And when we had finished our voyage from Tyre, we came to Ptolemais, greeted the brethren, and stayed with them one day.
  • 8
    Наступного дня, вирушивши в путь, дісталися ми до Кесарії. Коли ми прийшли до оселі проповідника Благовісті Пилипа, одного з сімох обраних на особливу службу, [55] то в нього й зупинилися.
  • 8
    On the next day we [b]who were Paul’s companions departed and came to Caesarea, and entered the house of Philip the evangelist, who was one of the seven, and stayed with him.
  • 9
    В нього були чотири незаміжні дочки, які мали дар пророкування.
  • 9
    Now this man had four virgin daughters who prophesied.
  • 10
    Через кілька днів прийшов туди пророк на ім’я Аґав із Юдеї.
  • 10
    And as we stayed many days, a certain prophet named Agabus came down from Judea.
  • 11
    Підійшовши до нас, він узяв пасок Павла, зв’язав собі руки й ноги і сказав: «Ось що каже Святий Дух: „Отак юдеї у Єрусалимі зв’яжуть чоловіка, якому належить цей пасок. Вони видадуть його поганам”».
  • 11
    When he had come to us, he took Paul’s belt, bound his own hands and feet, and said, “Thus says the Holy Spirit, ‘So shall the Jews at Jerusalem bind the man who owns this belt, and deliver him into the hands of the Gentiles.’ ”
  • 12
    Почувши це, і ми, і всі люди, які зібралися, почали благати Павла не йти до Єрусалиму.
  • 12
    Now when we heard these things, both we and those from that place pleaded with him not to go up to Jerusalem.
  • 13
    На те Павло відповів: «Що ви робите, навіщо плачете, надриваючи моє серце? Я ж готовий не тільки бути зв’язаним, а й життя віддати в Єрусалимі за Господа Ісуса!»
  • 13
    Then Paul answered, “What do you mean by weeping and breaking my heart? For I am ready not only to be bound, but also to die at Jerusalem for the name of the Lord Jesus.”
  • 14
    Переконати його було неможливо, то ми й перестали вмовляти, сказавши: «Нехай буде воля Господня».
  • 14
    So when he would not be persuaded, we ceased, saying, “The will of the Lord be done.”
  • 15
    Згодом ми зібралися й подалися до Єрусалиму.
  • 15
    Paul Urged to Make Peace

    And after those days we [c]packed and went up to Jerusalem.
  • 16
    Дехто з Ісусових учнів із Кесарії пішли з нами й привели нас до Мнасона, в якого ми мали зупинитися. Це був чоловік з Кіпру, один з перших послідовників Христа.
  • 16
    Also some of the disciples from Caesarea went with us and brought with them a certain Mnason of Cyprus, an early disciple, with whom we were to lodge.
  • 17
    Коли прибули ми до Єрусалиму, брати і сестри радо привітали нас.
  • 17
    And when we had come to Jerusalem, the brethren received us gladly.
  • 18
    Наступного дня Павло і всі ми пішли до Якова, де зібралися всі старійшини.
  • 18
    On the following day Paul went in with us to James, and all the elders were present.
  • 19
    Він привітав їх і докладно розповів про те, що зробив Бог через його служіння серед поган.
  • 19
    When he had greeted them, he told in detail those things which God had done among the Gentiles through his ministry.
  • 20
    Почувши Павлову розповідь, старійшини хвалили Бога й сказали Павлові: «Брате, ти бачиш, як багато тисяч юдеїв повірило в Ісуса, і всі вони старанно дотримуються Закону Мойсея.
  • 20
    And when they heard it, they glorified the Lord. And they said to him, “You see, brother, how many myriads of Jews there are who have believed, and they are all zealous for the law;
  • 21
    Їм розповідали, що ти вчиш усіх юдеїв, які живуть серед поган, не слідувати Мойсеєвому вченню, що навчаєш не робити обрізання дітям і не дотримуватися звичаїв народу нашого.
  • 21
    but they have been informed about you that you teach all the Jews who are among the Gentiles to forsake Moses, saying that they ought not to circumcise their children nor to walk according to the customs.
  • 22
    Як же бути? Вони напевне дізнаються, що ти прийшов.
  • 22
    [d]What then? The assembly must certainly meet, for they will hear that you have come.
  • 23
    Тож зроби так, як ми тобі радимо. Серед нас є чотири чоловіки, які дали обітницю [56] Богу.
  • 23
    Therefore do what we tell you: We have four men who have taken a vow.
  • 24
    Візьми та пройди з ними обряд очищення,[57] заплати за них, щоб могли вони поголити голови.[58] Тоді всі дізнаються, що неправдиві чутки про тебе, і що ти якраз дотримуєшся Закону Мойсея.
  • 24
    Take them and be purified with them, and pay their expenses so that they may shave their heads, and that all may know that those things of which they were informed concerning you are nothing, but that you yourself also walk orderly and keep the law.
  • 25
    А щодо віруючих поган, то ми надіслали їм листа з таким закликом:
    „Утримуйтеся від їжі, що була принесена в жертву бовванам, від крові та м’яса задушених тварин і від розпусти”».
  • 25
    But concerning the Gentiles who believe, we have written and decided [e]that they should observe no such thing, except that they should keep themselves from things offered to idols, from blood, from things strangled, and from [f]sexual immorality.”
  • 26
    Тоді Павло взяв з собою тих чоловіків і наступного дня пройшов з ними обряд очищення. Потім він пішов у Храм, щоб оголосити, коли скінчаться дні очищення і коли за кожного з них буде принесено пожертву.
  • 26
    Arrested in the Temple

    Then Paul took the men, and the next day, having been purified with them, entered the temple to announce the [g]expiration of the days of purification, at which time an offering should be made for each one of them.
  • 27
    По закінченні тих семи днів, деякі юдеї з Малої Азії побачили його в Храмі. Вони підбурили увесь натовп й схопили його,
  • 27
    Now when the seven days were almost ended, the Jews from Asia, seeing him in the temple, stirred up the whole crowd and laid hands on him,
  • 28
    вигукуючи: «Народ ізраїльський, допоможи нам! Це той чоловік, який навчає всіх і повсюди виступає проти Закону Мойсея, нашого народу і Храму Божого. А тепер він навіть привів у Храм поган, і тим осквернив святе місце».
  • 28
    crying out, “Men of Israel, help! This is the man who teaches all men everywhere against the people, the law, and this place; and furthermore he also brought Greeks into the temple and has defiled this holy place.”
  • 29
    Бо перед тим вони бачили Павла з Трохимом із Ефеса й подумали, що Павло привів його в Храм.
  • 29
    (For they had [h]previously seen Trophimus the Ephesian with him in the city, whom they supposed that Paul had brought into the temple.)
  • 30
    Усе місто збурилося, і звідусіль збігалися люди. Схопивши Павла, вони витягли його з Храму й негайно зачинили браму.
  • 30
    And all the city was disturbed; and the people ran together, seized Paul, and dragged him out of the temple; and immediately the doors were shut.
  • 31
    У той час, коли юдеї намагалися вбити Павла, до командира римської армії, розташованної в Єрусалимі, дійшла звістка про те, що все місто було охоплене заколотом.
  • 31
    Now as they were seeking to kill him, news came to the commander of the [i]garrison that all Jerusalem was in an uproar.
  • 32
    Він негайно взяв кілька воїнів та офіцерів [59] і побіг туди. Побачивши командира і його солдатів, юдеї перестали бити Павла.
  • 32
    He immediately took soldiers and centurions, and ran down to them. And when they saw the commander and the soldiers, they stopped beating Paul.
  • 33
    Командир підійшов до Павла й заарештував його, наказавши воїнам зв’язати його двома ланцюгами. Потім він запитав Павла, хто він такий і що вчинив.
  • 33
    Then the commander came near and took him, and commanded him to be bound with two chains; and he asked who he was and what he had done.
  • 34
    З натовпу одні люди вигукували одне, інші — інше. І оскільки командир не міг з’ясувати через безладдя, що таки насправді трапилося, то наказав відвести Павла до фортеці.
  • 34
    And some among the multitude cried one thing and some another.
    So when he could not ascertain the truth because of the tumult, he commanded him to be taken into the barracks.
  • 35
    Коли Павло підійшов до сходів, воїни змушені були його нести, щоб захистити від розлюченого натовпу.
  • 35
    When he reached the stairs, he had to be carried by the soldiers because of the violence of the mob.
  • 36
    Юрба йшла за ними, вигукуючи: «Смерть йому!»
  • 36
    For the multitude of the people followed after, crying out, “Away with him!”
  • 37
    Коли вони майже завели його до фортеці, Павло звернувся до командира зі словами: «Чи можна вам щось сказати?»
    Командир промовив: «Ти говориш грецькою?
  • 37
    Addressing the Jerusalem Mob

    Then as Paul was about to be led into the barracks, he said to the commander, “May I speak to you?”
    He replied, “Can you speak Greek?
  • 38
    Чи ти не той єгиптянин, який нещодавно вчинив заколот і вивів у пустелю чотири тисячі розбійників?»
  • 38
    Are you not the Egyptian who some time ago stirred up a rebellion and led the four thousand assassins out into the wilderness?”
  • 39
    Павло відповів: «Я юдей із Тарса в Кілікії, громадянин славного міста. Прошу тебе, дай мені можливість поговорити з народом».
  • 39
    But Paul said, “I am a Jew from Tarsus, in Cilicia, a citizen of no [j]mean city; and I implore you, permit me to speak to the people.”
  • 40
    І коли той дав дозвіл, Павло став на сходах і зробив знак рукою людям. Після того юрба заспокоїлась, і він звернувся до них арамійською мовою.
  • 40
    So when he had given him permission, Paul stood on the stairs and motioned with his hand to the people. And when there was a great silence, he spoke to them in the Hebrew language, saying,
    • ← (Дії 20) | (Дії 22) →

    Історія оновлень Історія оновлень

    © UA biblenet - 2025