Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Синодальный перевод
Павло подивився на членів Синедріону і сказав: «Браття, досі я жив перед Богом із чистою совістю і завжди робив тільки те, що вважав праведним».
Павел, устремив взор на синедрион, сказал: мужи братия! я всею доброю совестью жил пред Богом до сего дня.
Первосвященик Ананія [63] звелів тим, хто стояв поруч із Павлом, ударити його по губах.
Первосвященник же Анания стоявшим перед ним приказал бить его по устам.
Тоді Павло сказав йому: «Бог покарає тебе! Ти, неначе брудна стіна, яку побілили, аби приховати гидоту. Хіба не на те тебе тут посаджено, щоб ти судив мене за Законом Мойсея? А ти всупереч Закону наказуєш, щоб мене били».
Тогда Павел сказал ему: Бог будет бить тебя, стена подбелённая! ты сидишь, чтобы судить по закону, и, вопреки закону, велишь бить меня.
Ті, хто стояли поруч із Павлом, вигукнули: «Як ти наважився образити Божого первосвященика?»
Предстоящие же сказали: первосвященника Божия поносишь?
Та Павло відповів: «Браття, я не знав, що то є первосвященик. Адже сказано: „Не говори погано про правителя народу твого”».
Павел сказал: я не знал, братия, что он первосвященник; ибо написано: «начальствующего в народе твоём не злословь».
Коли Павло зрозумів, що частина присутніх — саддукеї, а ще частина — фарисеї, він вигукнув до членів Синедріону: «Браття, я сам із фарисеїв, син фарисея! А судять мене за те, що маю надію на воскресіння із мертвих».
Узнав же Павел, что тут одна часть саддукеев, а другая фарисеев, возгласил в синедрионе: мужи братия! я фарисей, сын фарисея; за чаяние воскресения мёртвых меня судят.
І коли він сказав це, то виникла незгода між фарисеями та саддукеями, і громада розділилася.
Когда же он сказал это, произошла распря между фарисеями и саддукеями, и собрание разделилось.
(Саддукеї не визнають ні воскресіння, ні Ангелів, ні духів, а фарисеї в усе це вірять).
Ибо саддукеи говорят, что нет воскресения, ни Ангела, ни духа; а фарисеи признают и то и другое.
Здійнявся страшенний галас, і деякі фарисейські книжники підвелися й гаряче почали сперечатися. Вони твердили: «Ми не бачимо, щоб чоловік цей зробив щось лихе. Може й справді дух чи Ангел говорив до нього».
Сделался большой крик; и, встав, книжники фарисейской стороны спорили, говоря: ничего худого мы не находим в этом человеке; если же дух или Ангел говорил ему, не будем противиться Богу.
Суперечка ставала все запеклішою і згодом переросла в бійку. Тоді командир злякався, що Павла можуть роздерти на шматки, і наказав воїнам спуститися й відвести його до фортеці.
Но как раздор увеличился, то тысяченачальник, опасаясь, чтобы они не растерзали Павла, повелел воинам сойти взять его из среды их и отвести в крепость.
Наступної ночі прийшов до Павла Господь і сказав: «Будь мужнім. Бо так, як свідчив ти про Мене в Єрусалимі, так само мусиш свідчити і в Римі».
В следующую ночь Господь, явившись ему, сказал: дерзай, Павел; ибо, как ты свидетельствовал о Мне в Иерусалиме, так надлежит тебе свидетельствовать и в Риме.
Наступного ранку, юдеї змовились і заприсягнулися, що не будуть ні їсти, ні пити, доки не вб’ють Павла.
С наступлением дня некоторые Иудеи сделали умысел, и заклялись не есть и не пить, доколе не убьют Павла.
Тих, хто брав участь у змові було понад сорок чоловік.
Было же более сорока сделавших такое заклятие.
Вони пішли до головних священиків і старійшин й сказали: «Ми дали клятву нічого не їсти, доки не вб’ємо Павла.
Они, придя к первосвященникам и старейшинам, сказали: мы клятвою заклялись не есть ничего, пока не убьём Павла.
Отож ви й Синедріон пошліть запит до командира. Нехай знову приведуть Павла сюди, ніби для того, щоб іще раз розглянути справу більш детально, а ми підготуємось і вб’ємо його ще до того, як його сюди доставлять».
Итак, ныне же вы с синедрионом дайте знать тысяченачальнику, чтобы он завтра вывел его к вам, как будто вы хотите точнее рассмотреть дело о нём; мы же, прежде нежели он приблизится, готовы убить его.
Але син Павлової сестри, почувши про цю змову, пробрався до фортеці та й розказав про все Павлові.
Услышав о сём умысле, сын сестры Павловой пришёл и, войдя в крепость, уведомил Павла.
Павло покликав одного з офіцерів і сказав: «Відведи цього юнака до начальника, він має щось йому розповісти».
Павел же, призвав одного из сотников, сказал: отведи этого юношу к тысяченачальнику, ибо он имеет нечто сказать ему.
Той узяв хлопця й, відвівши його до начальника, сказав: «Ув’язнений Павло покликав мене й попросив, щоб я привів цього юнака до тебе, бо він хоче тобі щось розповісти».
Тот, взяв его, привёл к тысяченачальнику и сказал: узник Павел, призвав меня, просил отвести к тебе этого юношу, который имеет нечто сказать тебе.
Начальник узяв хлопця за руку і, відвівши убік, запитав: «Що ти хотів розповісти мені?»
Тысяченачальник, взяв его за руку и отойдя с ним в сторону, спрашивал: что такое имеешь ты сказать мне?
Тоді юнак сказав: «Юдеї змовилися, що проситимуть тебе привести завтра Павла до Синедріону, буцімто для того, щоб вони розглянули його справу уважніше.
Он отвечал, что Иудеи согласились просить тебя, чтобы ты завтра вывел Павла пред синедрион, как будто они хотят точнее исследовать дело о нём.
Але не дай їм себе переконати, бо більше сорока чоловік будуть чекати на нього в засідці. Вони поклялися не їсти й не пити, доки не вб’ють Павла. І тепер вони вже напоготові, тільки й чекають твоєї згоди».
Но ты не слушай их; ибо его подстерегают более сорока человек из них, которые заклялись не есть и не пить, доколе не убьют его; и они теперь готовы, ожидая твоего распоряжения.
Начальник відпустив юнака, застерігши: «Гляди, нікому не кажи, що ти попередив мене про це».
Тогда тысяченачальник отпустил юношу, сказав: никому не говори, что ты объявил мне это.
Потім він покликав двох своїх офіцерів [64] і наказав: «О дев’ятій годині вечора ми вирушаємо до Кесарії. Приготуйте двісті воїнів, сімдесят вершників і двісті списоносців,
И, призвав двух сотников, сказал: приготовьте мне воинов пеших двести, конных семьдесят и стрелков двести, чтобы с третьего часа ночи шли в Кесарию.
а також коней для Павла, аби перепровадити його живим до правителя Фелікса».
Приготовьте также ослов, чтобы, посадив Павла, препроводить его к правителю Феликсу.
«Клавдій Лісій шле вітання вельмишановному правителю Феліксові.
«Клавдий Лисий достопочтенному правителю Феликсу — радоваться.
Юдеї схопили цього чоловіка і мало його не вбили, але дізнавшись, що він є римським громадянином, я з воїнами прийшов і врятував його.
Сего человека Иудеи схватили и готовы были убить; я, придя с воинами, отнял его, узнав, что он Римский гражданин.
Оскільки я хотів дізнатися, з якої саме причини його звинувачують, то й відвів його до юдейського Синедріону.
Потом, желая узнать, в чём обвиняли его, привёл его в синедрион их
Я з’ясував, що їх звинувачення пов’язані зі спірними питаннями про їхній Закон. За цим чоловіком немає провини, яка б вимагала смерті або ув’язнення.
и нашёл, что его обвиняют в спорных мнениях, касающихся закона их, но что нет в нём никакой вины, достойной смерти или оков.
Коли ж мене повідомили, що проти цього чоловіка готується змова, то я одразу ж направив його до тебе й наказав, щоб ті, хто його звинувачує, зробили це в твоїй присутності».
А как до меня дошло, что Иудеи злоумышляют на этого человека, то я немедленно послал его к тебе, приказав и обвинителям говорить на него перед тобою. Будь здоров».
І воїни виконали наказ. Вони взяли Павла і вночі привели його в Антипатриду.
Итак, воины, по данному им приказанию, взяв Павла, повели ночью в Антипатриду.
Наступного дня вершники залишилися із Павлом і супроводжували його до Кесарії, а решта повернулася до фортеці.
А на другой день, предоставив конным идти с ним, возвратились в крепость.
Коли вершники прибули до Кесарії, вони віддали листа правителю Феліксу й передали йому Павла.
А те, придя в Кесарию и отдав письмо правителю, представили ему и Павла.
Той прочитав листа й запитав Павла, з якої він провінції. І дізнавшись, що той із Кілікії, сказав:
Правитель, прочитав письмо, спросил, из какой он области, и, узнав, что из Киликии, сказал: