Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
New King James Version
Коли було прийняте рішення про те, щоб нам відплисти до Італії, Павла і ще кількох інших в’язнів передали офіцеру [71] на ім’я Юлій, який служив у полку імператора.
The Voyage to Rome Begins
And when it was decided that we should sail to Italy, they delivered Paul and some other prisoners to one named Julius, a centurion of the Augustan Regiment.
And when it was decided that we should sail to Italy, they delivered Paul and some other prisoners to one named Julius, a centurion of the Augustan Regiment.
Ми сіли на адрамитський корабель, що відходив до портів уздовж азіатського узбережжя. З нами був Аристарх, македонець із Солуні.
So, entering a ship of Adramyttium, we put to sea, meaning to sail along the coasts of Asia. Aristarchus, a Macedonian of Thessalonica, was with us.
Наступного дня ми припливли в Сидон. Юлій доброзичливо поставився до Павла й дозволив йому відвідати своїх друзів, щоб ті подбали про нього.
And the next day we landed at Sidon. And Julius treated Paul kindly and gave him liberty to go to his friends and receive care.
Звідти ми відпливли до Кіпру, оскільки був зустрічний вітер.
When we had put to sea from there, we sailed under the shelter of Cyprus, because the winds were contrary.
Ми пройшли через відкриті води біля берегів Кілікії та Памфилії і прибули до Міри, що в Лікії.
And when we had sailed over the sea which is off Cilicia and Pamphylia, we came to Myra, a city of Lycia.
Там сотник знайшов олександрійський корабель, що плив до Італії, і посадив нас на нього.
There the centurion found an Alexandrian ship sailing to Italy, and he put us on board.
Кілька днів ми пливли повільно й ледве досягли Кніда. Оскільки вітер перешкоджав триматися нашого курсу, ми попливли на південь до Криту біля Салмона.
When we had sailed slowly many days, and arrived with difficulty off Cnidus, the wind not permitting us to proceed, we sailed under the shelter of Crete off Salmone.
Долаючи великі труднощі, ми пливли вздовж критського берега, аж доки не пристали до місця, що мало назву Добра Пристань, неподалік міста Ласея.
Passing it with difficulty, we came to a place called Fair Havens, near the city of Lasea.
Багато часу вже було згаяно, і плисти вже стало небезпечно, тому що юдейський Піст [72] уже пройшов.
Павло попереджав їх: «Люди, я передбачаю, що плавання наше буде небезпечним і призведе до багатьох втрат. Під загрозою не лише вантаж і корабель, але й наше життя».
saying, “Men, I perceive that this voyage will end with disaster and much loss, not only of the cargo and ship, but also our lives.”
Та офіцера переконали капітан і власник корабля, а не Павлові слова.
Nevertheless the centurion was more persuaded by the helmsman and the owner of the ship than by the things spoken by Paul.
Оскільки пристань була непридатна для зимівлі, то більшість вирішила, що треба вийти в море і, якщо вдасться, дістатися Фенікса, міста на Криті, і вже там перебути зиму. У Феніксі була бухта, яка виходила як на південно-західне, так і на північно-західне узбережжя.
And because the harbor was not suitable to winter in, the majority advised to set sail from there also, if by any means they could reach Phoenix, a harbor of Crete opening toward the southwest and northwest, and winter there.
Коли ж повіяв легкий південний вітерець, вони вирішили, що це якраз слушний момент, тож підняли якір і вирушили вздовж критського узбережжя.
In the Tempest
When the south wind blew softly, supposing that they had obtained their desire, putting out to sea, they sailed close by Crete.
When the south wind blew softly, supposing that they had obtained their desire, putting out to sea, they sailed close by Crete.
Та невдовзі з острова почав задувати ураганний вітер, який називався «Північносхідник».
Він захопив наш корабель і нас понесло, та оскільки ми не могли плисти проти бурі, то вирішили віддатися на волю вітрові.
Коли ми пропливали повз маленький острівець Кавда, він трохи захистив нас від вітру. І з великими труднощами нам ледве вдалося втягти на палубу рятувальний човен.
Після того ми намагалися обв’язати канатами корабель. А щоб не сісти на мілину Сірти, матроси спустили вітрила й віддалися на волю хвиль.
Шторм дужчав. Тож наступного дня вони почали викидати за борт вантаж,
And because we were exceedingly tempest-tossed, the next day they lightened the ship.
а на третій день повикидали і усе корабельне знаряддя.
On the third day we threw the ship’s tackle overboard with our own hands.
Кілька діб не з’являлися на небі ні сонце, ані зірки. Шторм усе лютував і у нас не лишалося ніякої надії на порятунок.
Now when neither sun nor stars appeared for many days, and no small tempest beat on us, all hope that we would be saved was finally given up.
Давно вже ніхто нічого не їв. Тоді Павло встав перед ними і сказав: «Люди, ви мусили послухатися моєї поради й не відпливати з Криту. Тоді б ви уникли таких втрат і такої шкоди.
But after long abstinence from food, then Paul stood in the midst of them and said, “Men, you should have listened to me, and not have sailed from Crete and incurred this disaster and loss.
Але зараз я закликаю вас не впадати в розпач, ніхто з вас не загине, тільки корабель втратимо.
Бо минулої ночі з’явився мені Ангел від Бога, Якому я належу і Якому служу.
For there stood by me this night an angel of the God to whom I belong and whom I serve,
Ангел сказав мені: „Не бійся, Павле. Ти маєш стати перед цезарем, тому Бог збереже життя тобі й людям, які пливуть з тобою”.
saying, ‘Do not be afraid, Paul; you must be brought before Caesar; and indeed God has granted you all those who sail with you.’
Тож тримайтеся, мужі, бо я вірю в Бога і в те, що все станеться так, як було мені сказано.
Therefore take heart, men, for I believe God that it will be just as it was told me.
Але ж ми повинні натрапити на якийсь острів».
However, we must run aground on a certain island.”
Як настала чотирнадцята ніч, нас все несло через Адріатичне море. Десь опівночі моряки відчули, що поруч земля.
Now when the fourteenth night had come, as we were driven up and down in the Adriatic Sea, about midnight the sailors sensed that they were drawing near some land.
Вони заміряли глибину, і знайшли, що вона становила біля сорока метрів.[73] Трохи далі заміряли, і виявилося вже тридцять.[74]
And they took soundings and found it to be twenty fathoms; and when they had gone a little farther, they took soundings again and found it to be fifteen fathoms.
Остерігаючись наскочити на підводне каміння, моряки скинули з корми чотири якорі. Всі молилися, щоб швидше настав день.
Деякі моряки спробували втекти з корабля. Вони спустили рятувальний човен, удаючи, що збираються кинути ще кілька якорів з носа корабля.
And as the sailors were seeking to escape from the ship, when they had let down the skiff into the sea, under pretense of putting out anchors from the prow,
Та Павло сказав офіцерові й воїнам: «Якщо ці люди не залишаться на борту, не буде вам порятунку».
Paul said to the centurion and the soldiers, “Unless these men stay in the ship, you cannot be saved.”
Тоді воїни перерізали канати і скинули рятувальний човен.
Then the soldiers cut away the ropes of the skiff and let it fall off.
Перед самим світанком Павло умовляв усіх поїсти, кажучи: «Сьогодні вже чотирнадцятий день напруженого чекання, та ви увесь час нічого не їли.
And as day was about to dawn, Paul implored them all to take food, saying, “Today is the fourteenth day you have waited and continued without food, and eaten nothing.
Отож благаю вас трохи попоїсти, бо вам це необхідно, аби вижити, щоб жодна волосина не впала з вашої голови».
Therefore I urge you to take nourishment, for this is for your survival, since not a hair will fall from the head of any of you.”
Сказавши так, Павло узяв хлібину, віддав хвалу Богові перед усіма і, переломивши хліб, почав їсти.
And when he had said these things, he took bread and gave thanks to God in the presence of them all; and when he had broken it he began to eat.
Це їх підбадьорило, і самі вони теж трішки поїли.
Then they were all encouraged, and also took food themselves.
Всього ж на кораблі нас було двісті сімдесят шість душ.
And in all we were two hundred and seventy-six persons on the ship.
Добре поївши, вони почали викидати пшеницю у море, аби полегшити корабель.
So when they had eaten enough, they lightened the ship and threw out the wheat into the sea.
А як настав день, то побачили вони невідому землю, але помітили затоку із похилим берегом та й вирішили, якщо вдасться, там пристати.
Shipwrecked on Malta
When it was day, they did not recognize the land; but they observed a bay with a beach, onto which they planned to run the ship if possible.
When it was day, they did not recognize the land; but they observed a bay with a beach, onto which they planned to run the ship if possible.
Отож, відрубавши якорі, вони залишили їх у морі. Потім моряки відв’язали канати, якими були закріплені керма, й поставивши вітрило за вітром, попрямували до берега.
Але потрапивши на піщану мілину, ніс корабля нерухомо загруз, а корму розбивали потужні хвилі.
Воїни змовилися повбивати полонених, щоб жоден не міг поплисти й утекти.
And the soldiers’ plan was to kill the prisoners, lest any of them should swim away and escape.
Але офіцер хотів врятувати Павла і тому утримав їх від цього. Він наказав тим, хто вміє плавати, першими стрибати з корабля в море і добиратися до суші.
But the centurion, wanting to save Paul, kept them from their purpose, and commanded that those who could swim should jump overboard first and get to land,