Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Переклад Куліша та Пулюя
Юнак Савл схвалював вбивство Степана, вважаючи це справедливим.
Того дня почалися великі переслідування Єрусалимської церкви. Всіх віруючих, крім апостолів, було розігнано по всій Юдеї і Самарії.
Того дня почалися великі переслідування Єрусалимської церкви. Всіх віруючих, крім апостолів, було розігнано по всій Юдеї і Самарії.
Савло ж похваляв убийство його. Стало ся ж того дня велике гоненнє на церкву Єрусалимську і всї порозсипались по землях Юдейських та Самарийських, окрім апостолів.
Кілька побожних чоловіків поховали Степана й гірко плакали за ним.
Поховали ж Стефана побожні люде, і счинили великий плач по нему.
Савл почав знищувати церкву. Він ходив від дому до дому, витягав чоловіків і жінок і кидав їх до в’язниці.
Савло ж руйнував церкву, входячи в доми та хапаючи і виволїкаючи чоловіків і жінок, і передавав у темницю.
А ті віруючі, яких вигнали з Єрусалиму, ходили повсюди, розповідаючи людям Благовість.
Которі ж порозсипались, ходили, благовіствуючи слово.
Пилип [22] подався до міста Самарії і проповідував самаритянам про Христа.
І так, Филип, прийшовши в город Самарийський, проповідував їм Христа.
Коли юрби людей уважно слухали його й бачили ті чудесні знамення, що він звершував, вони глибоко переймалися тим, про що він говорив.
І вважав народ на слова Филипові однодушно, слухавши і бачивши ознаки, що він робив.
Нечисті духи з гучним криком виходили з одержимих людей. Багатьох немічних і кульгавих зцілив Пилип.
З многих бо, що мали духів нечистих, виходили вони, ревучи великим голосом; і многі розслаблені і криві сцїлялись.
Був там собі чоловік на ймення Симон. До приходу Пилипа він займався ворожбитством і вражав самаритян своїми чудесами. Він домагався, щоб його вважали великим.
Один же чоловік, на ймя Симон, пробував перше у городї, і чарував та дивував народ Самарийський, кажучи, що він хтось великий.
Всі люди, від найменшого до найбільшого, прислухалися до нього й казали: «Цей чоловік має силу Божу, яка зветься Великою Силою».
На него вважали всї від малого до старого, кажучи: Сей єсть велика сила Божа.
Багато людей стали його послідовниками, оскільки впродовж довгого часу він вражав усіх своїм ворожбитством.
Вважали ж на него через те, що доволї часу чарами дивував їх.
Та коли Пилип проголосив їм Благовість про Царство Боже й ім’я Ісуса Христа, вони повірили Пилипові й прийняли хрещення, як чоловіки, так і жінки.
Як же увірували Филипу, що благовіствував про царство Боже й імя Ісуса Христа, то хрестились і чоловіки й жінки.
Сам Симон повірив у Благовість і, коли охрестився, то лишився при Пилипові. І тепер вже Симона вражали великі знамення й чудеса, які відбувалися в нього на очах.
Увірував же і сам Симон, і, охрестившись, пробував у Филипа; а, видївши ознаки й чудеса великі, дивував ся.
Коли апостоли в Єрусалимі почули, що Самарія прийняла Послання Боже, вони послали туди Петра та Іоана.
Почувши ж апостоли в Єрусалимі, що прийняла Самария слово Боже, послали до них Петра та Йоана,
Прибувши у ту землю, Петро й Іоан молилися за самарійських віруючих, щоб ті отримали Дух Святий.
котрі прийшовши, молили ся про них, щоб прийняли Духа сьвятого.
Адже поки що він ні на кого з них не зійшов; вони ще тільки-но охрестилися в ім’я Господа Ісуса.
(Ще бо нї на кого з них не зійшов, а тільки охрещені були в імя Господа Ісуса.)
Тож, коли Петро й Іоан поклали руки на них, вони отримали Дух Святий.
Тодї клали руки на них, і прийняли вони сьвятого Духа.
Тоді Симон, побачивши, що Дух Святий пролився на людей через покладання рук апостолів, почав пропонувати їм гроші.
Видївши ж Симон, що положеннєм рук апостолських даєть ся Дух сьвятий, принїс їм грошей,
Він просив: «Дайте мені цю силу, щоб кожен, на кого я покладу руки, міг сповнитися Святим Духом».
говорячи: Дайте й менї власть таку, щоб, на кого я положу руки, прийняв Духа сьвятого.
Петро сказав йому: «А бодай би пропали ті гроші разом з тобою, бо ти думав за гроші придбати Дар Божий.
Петр же рече до него: Нехай срібло твоє з тобою буде на погибель, бо дар Божий думав єси за гроші здобути.
У цій справі немає твоєї частки, бо серце твоє перед Богом не праведне.
Нема для тебе частини, анї долї в речі сїй, серце бо твоє не праве перед Богом.
Тож покайся в цьому гріху й молися Господу. Можливо, Він простить тобі цю лиху думку, що спала тобі на розум.
Покай ся ж у ледарстві сьому твоїм, та благай Бога: може відпустить ся тобі думка серця твого.
Бо я бачу, що ти повен гірких заздрощів. Ти перебуваєш у полоні гріха».
Бо в жовчі гіркости і в увязї неправди виджу тебе.
На те Симон відповів: «Помолися й ти Господу за мене, щоб не впали на мене ті кари, про які ти сказав».
Озвав ся ж Симон та й каже: Молїть ся ви за мене Господу, щоб нїщо не найшло на мене, що ви сказали.
Апостоли Петро й Іоан розповіли самаритянам про Ісусові діяння, свідками яких вони були, та донесли до людей Слово Господа, а потім повернулися до Єрусалиму. По дорозі вони проповідували Благовість в багатьох самаритянських містах.
Ті ж, що сьвідкували, глаголавши слово Господнє, вернулись у Єрусалим, і в многих селах Самарийських благовіствували.
З’явився до Пилипа Ангел Господній і сказав: «Збирайся й рушай на південь, по дорозі, що веде з Єрусалиму до Ґази». (Та дорога пролягала через пустелю).
Ангел же Господень промовив Филипові, глаголючи: Устань, та йди на полуднє дорогою, що йде з Єрусалиму в Газу; вона пуста.
Тож Пилип зібрався й вирушив. По дорозі він зустрів одного ефіопця, євнуха, який був вельможею Кандакії, цариці ефіопської, та виконував обов’язки наглядача за всією її скарбницею. Ефіопець їздив до Єрусалиму поклонитися Богу.
І вставши пійшов; і ось чоловік із Єтіопиї, євнух, вельможа Кандакиї, царицї Єтіопської, що був над усїм скарбом її; він приходив поклонитись у Єрусалим;
Тепер, повертаючись додому, він сидів у своїй колісниці й читав книгу пророка Ісаї.
і вертав ся, а сидячи на возї своїм, читав пророка Ісаїю.
Дух Святий сказав Пилипові: «Йди до тієї колісниці й лишайся біля неї».
Рече ж Дух Филипові: Приступи та пристань до воза сього.
Наблизившись до колісниці, Пилип почув, що вельможа читає книгу пророка Ісаї. Пилип запитав його: «Чи розумієш ти те, що читаєш?»
Приступивши ж Филип, почув його, як читав пророка Ісаїю, і рече: Чи розумієш, що читаєш?
Тоді ефіопець відповів: «Як можу я розуміти, якщо ніхто не пояснює мені цього?» І він запросив Пилипа піднятися й сісти поруч із ним.
Він же каже: Як бо можу, коли нїхто не наведе мене? І просив Филипа, щоб, вилїзши, сїв з ним.
Вельможа саме читав таке місце:
«Його вели, як вівцю на заклання. І як ягня, яке німує перед стригалем, так і Він не розтулив своїх уст.
«Його вели, як вівцю на заклання. І як ягня, яке німує перед стригалем, так і Він не розтулив своїх уст.
Місце ж писання, що читав, було се: Як овечку на зарізь ведено Його; й як ягня перед тим, хто стриже його, безголосе, так не відкриває уст своїх.
Принижений, Він був позбавлений справедливості. Хто розповість колись про Його нащадків? Адже життя Його на землі скінчилося».
У приниженню Його суд Його взято; рід же Його хто з'ясує? бо береть ся з землї життє Його.
Вельможа [23] запитав Пилипа: «Скажи мені, будь ласка, про кого говорить пророк? Це він про себе, чи про когось іншого?»
Озвав ся ж євнух, і каже до Филипа: прошу тебе, про кого пророк глаголе се? про себе, чи про иншого кого?
І Тоді Пилип заговорив, почавши саме з цих слів Писання, і розповів євнуху Благовість про Ісуса.
Відкривши ж Филип уста свої, і почавши від писання сього, благовіствував йому Ісуса.
Дорога вела їх униз і привела до води. Вельможа сказав: «Поглянь! Тут є вода! Чому би мені не похреститися?»
Верстаючи ж дорогу, прибули до води; й каже євнух: Ось вода; що боронить менї охреститись?
[Пилип відповів: «Якщо ти віриш усім своїм серцем, то можеш охреститися». Вельможа сказав: «Я вірю, що Ісус Христос — Син Божий».] [24]
Рече ж Филип: Коли віруєш усїм серцем, то можна. Озвавши ся ж, каже: Вірую, що Син Божий Ісус Христос.
Тоді Вельможа наказав візникові зупинитися. Вони вдвох, Пилип і вельможа, спустилися до води, й Пилип охрестив його.
І звелїв з'упинити воза; й увійшли обидва в воду, Филип і євнух; і охрестив його.
А коли виходили з води, Дух Господа забрав Пилипа, і вельможа більше його не бачив. Сповнений радості, він продовжив подорож.
Як же вийшли з води, Дух Господень ухопив Филипа, і не бачив його більш євнух; і пійшов дорогою своєю, радуючись.