Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Синодальный перевод
Я звертаюся до тих, хто знає Закон Мойсея. Хіба не відомо вам, брати і сестри мої, що Закон має владу над людиною, тільки поки вона живе?
Разве вы не знаете, братия, — ибо говорю знающим закон, — что закон имеет власть над человеком, пока он жив?
Скажімо, заміжня жінка прив’язана Законом до свого чоловіка, поки він живий. Та коли він помре, вона звільняється з-під влади Закону про шлюб.
Замужняя женщина привязана законом к живому мужу; а если умрёт муж, она освобождается от закона замужества.
Тож якщо вона стає дружиною іншого, коли ще живий її чоловік, то вона винна у перелюбі. Але якщо чоловік її помре, то вона звільняється від шлюбного Закону, та не вважатиметься розпусницею, якщо вийде заміж за іншого.
Посему, если при живом муже выйдет за другого, называется прелюбодейцею; если же умрёт муж, она свободна от закона, и не будет прелюбодейцею, выйдя за другого мужа.
Так само й ви, брати і сестри мої, померли для Закону через Тіло Христове, щоб належати Іншому — Тому, Хто воскрес із мертвих, щоб ми могли служити Богові.
Так и вы, братия мои, умерли для закона телом Христовым, чтобы принадлежать другому, Воскресшему из мёртвых, да приносим плод Богу.
Бо коли ми ще жили у згоді з нашою гріховною людською природою, то наші гріховні пристрасті, що прийшли від Закону, володіли тілами нашими. Вони приносили врожай вчинків, який вів до смерті.
Ибо, когда мы жили по плоти, тогда страсти греховные, обнаруживаемые законом, действовали в членах наших, чтобы приносить плод смерти;
Та зараз ми звільнилися від Закону, в’язнями якого ми були. Ми вмерли для нього і служимо Господу Богу нашому в новому житті, яким править Дух Святий, а не в старому, що трималося писаних канонів.
но ныне, умерши для закона, которым были связаны, мы освободились от него, чтобы нам служить Богу в обновлении духа, а не по ветхой букве.
Чи думаєте ви, що я стверджую, що Закон — це гріх? Звісно, ні! Та не знати б мені, що таке гріх інакше, як через Закон. Бо й справді, я не знав би, що то є — прагнути чогось чужого, якби в Законі не було записано: «Не прагни чужого».
Что же скажем? Неужели от закона грех? Никак. Но я не иначе узнал грех, как посредством закона. Ибо я не понимал бы и пожелания, если бы закон не говорил: «не пожелай».
Одначе гріх через цю заповідь знайшов шлях розбудити в мені потяг до всього злого. Без Закону, гріх мертвий.
Но грех, взяв повод от заповеди, произвёл во мне всякое пожелание: ибо без закона грех мёртв.
Я жив колись без Закону, та гріх ожив, коли з’явилася заповідь.
Я жил некогда без закона; но когда пришла заповедь, то грех ожил,
І тоді ж я вмер. Тож заповідь, що мала принести життя, принесла мені духовну смерть.
а я умер; и таким образом заповедь, данная для жизни, послужила мне к смерти,
Скориставшись нагодою, гріх звабив мене заповіддю і нею ж убив мене.
потому что грех, взяв повод от заповеди, обольстил меня и умертвил ею.
Отже, Закон і заповідь — святі, справедливі й добрі.
Посему закон свят, и заповедь свята и праведна и добра.
То чи означає це, що добро спричинило смерть мені? Зовсім ні! Але гріх, використавши добро, приніс мені смерть. І сталося це, щоб викрити хибну природу гріха: щоб через цю добру заповідь я усвідомив, на скільки огидний гріх.
Итак, неужели доброе сделалось мне смертоносным? Никак; но грех, оказывающийся грехом потому, что посредством доброго причиняет мне смерть, так что грех становится крайне грешен посредством заповеди.
Тож ми знаємо, що Закон — духовний, а я — ні. Гріх панує наді мною, неначе я раб його.
Ибо мы знаем, что закон духовен, а я плотян, продан греху.
І я не знаю, що роблю, бо роблю не те, що хотів би, а те, що ненавиджу.
Ибо не понимаю, что делаю: потому что не то делаю, что хочу, а что ненавижу, то делаю.
І якщо я роблю не те, чого бажаю робити, то погоджуюся з Законом, що він добрий.
Если же делаю то, чего не хочу, то соглашаюсь с законом, что он добр,
Насправді ж то не я роблю, а гріх, що живе в мені.
а потому уже не я делаю то, но живущий во мне грех.
Так, я знаю, що добро не живе в мені, тобто в моїй недуховній людській природі. Прагнення робити добрі справи у мене є, але здійснити їх ще не можу.
Ибо знаю, что не живёт во мне, то есть в плоти моей, доброе; потому что желание добра есть во мне, но чтобы сделать оное, того не нахожу.
Бо я не роблю те добро, яке я хочу робити, а чиню зло, якого чинити не хочу.
Доброго, которого хочу, не делаю, а злое, которого не хочу, делаю.
Тож коли я роблю те, чого не хочу, то вже не я здійснюю це, а гріх, який живе в мені.
Если же делаю то, чего не хочу, уже не я делаю то, но живущий во мне грех.
Отже, я відчуваю цей Закон у собі, хоча я хочу чинити добро, та зло завжди є зі мною.
Итак, я нахожу закон, что, когда хочу делать доброе, прилежит мне злое.
Внутрішньо я насолоджуюся Законом Божим.
Ибо по внутреннему человеку нахожу удовольствие в законе Божием;
Та бачу, що інший закон керує тілом моїм. Він ворогує з Законом Божим, що керує розумом моїм. Цей інший закон і є законом гріха. І він робить мене своїм в’язнем. Він владарює моїм тілом.
но в членах моих вижу иной закон, противоборствующий закону ума моего и делающий меня пленником закона греховного, находящегося в членах моих.
О, нещасний я чоловік! Хто визволить мене з цього смертного тіла?
Бедный я человек! кто избавит меня от сего тела смерти?