Сучасний переклад

New Living Translation

Правду кажу, я — в Христі. Я не обманюю, і сумління моє, освячене Духом Святим, свідок у тому, що в серці моєму велика скорбота й постійний біль за юдейський народ.

1

God’s Selection of Israel

With Christ as my witness, I speak with utter truthfulness. My conscience and the Holy Spirit confirm it.

2

My heart is filled with bitter sorrow and unending grief

3-4

І я б майже бажав бути проклятим і відлученим від Христа заради братів і сестер моїх, й земних родичів — ізраїльтян. Їм належить право бути всиновленими, як дітям Господнім, успадкувати Славу і заповіти Божі. Всевишній також дав їм Закон Мойсеїв, служіння в Храмі й Свої обітниці.

3

for my people, my Jewish brothers and sisters.a I would be willing to be forever cursed — cut off from Christ! — if that would save them.

4

They are the people of Israel, chosen to be God’s adopted children.b God revealed his glory to them. He made covenants with them and gave them his law. He gave them the privilege of worshiping him and receiving his wonderful promises.

5

Їм належать великі патріархи, й вони були земною родиною Христа. Нехай Той, Хто є Богом [8] над усіма, буде благословенний на віки! Амінь.

5

Abraham, Isaac, and Jacob are their ancestors, and Christ himself was an Israelite as far as his human nature is concerned. And he is God, the one who rules over everything and is worthy of eternal praise! Amen.c

6

Я не кажу, що Господь не здержав Слово Своє, але ж не всі, хто родом з Ізраїлю, — справжні ізраїльтяни.[9]

6

Well then, has God failed to fulfill his promise to Israel? No, for not all who are born into the nation of Israel are truly members of God’s people!

7

І не всі ті істинні діти Авраамові, хто є його нащадками. Бо як Бог сказав: «Від Ісаака будуть названі нащадки твої».

7

Being descendants of Abraham doesn’t make them truly Abraham’s children. For the Scriptures say, “Isaac is the son through whom your descendants will be counted,”d though Abraham had other children, too.

8

Це означає, що не ті діти Божі, хто народився від плоті людської, а ті, хто народився завдяки Божій обітниці. То саме вони зватимуться нащадками Авраамовими.

8

This means that Abraham’s physical descendants are not necessarily children of God. Only the children of the promise are considered to be Abraham’s children.

9

І ось як в обітниці сказано: «В призначений час Я повернуся, і в Сари народиться син».

9

For God had promised, “I will return about this time next year, and Sarah will have a son.”e

10

Більше того, Ревекка також завагітніла. І були в неї сини від одного чоловіка, нашого праотця Ісаака.

10

This son was our ancestor Isaac. When he married Rebekah, she gave birth to twins.f

11-12

І перш ніж ті сини народилися, перш ніж вони вчинили щось добре чи зле, Бог сказав Ревецці: «Старший син твій служитиме молодшому». І сталося так, щоб міг здійснюватися Божий намір, за вибором Його. Він не грунтується на вчинках, він залежить від Божого заклику.

11

But before they were born, before they had done anything good or bad, she received a message from God. (This message shows that God chooses people according to his own purposes;

12

he calls people, but not according to their good or bad works.) She was told, “Your older son will serve your younger son.”g

13

Як сказано у Святому Писанні: «Я полюбив Якова, та зненавидів Ісава».

13

In the words of the Scriptures, “I loved Jacob, but I rejected Esau.”h

14

І що ж ми тепер скажемо? Чи буває Бог несправедливим? Звісно, ні!

14

Are we saying, then, that God was unfair? Of course not!

15

Бо сказав Він Мойсею: «Я помилую того, кого Сам вирішу помилувати, і зглянусь над тим, над ким Сам вирішу зглянутись».

15

For God said to Moses,
“I will show mercy to anyone I choose,
and I will show compassion to anyone I choose.”i

16

Тож милість Божа не залежить від чийогось бажання або чиїхось зусиль, лише від Самого Бога.

16

So it is God who decides to show mercy. We can neither choose it nor work for it.

17

У Святому Писанні Бог каже фараонові: «Я підніс тебе й зробив царем для того, щоб показати через тебе Мою владу, і щоб Моє ім’я було сповіщене всьому світові».

17

For the Scriptures say that God told Pharaoh, “I have appointed you for the very purpose of displaying my power in you and to spread my fame throughout the earth.”j

18

Отже, Бог милує тих, кого Сам обирає, і робить впертими тих, кого Сам вибирає.

18

So you see, God chooses to show mercy to some, and he chooses to harden the hearts of others so they refuse to listen.

19

І хтось може спитати мене: «Якщо Бог керує нашими вчинками, то чому ж Він досі звинувачує нас? Бо, зрештою, хто ж може протистояти волі Бога?»

19

Well then, you might say, “Why does God blame people for not responding? Haven’t they simply done what he makes them do?”

20

Але хто ж ти є, чоловіче добрий, щоб сперечатися з Богом? Глиняний глечик не питає гончара: «Навіщо Ти зробив мене таким?»

20

No, don’t say that. Who are you, a mere human being, to argue with God? Should the thing that was created say to the one who created it, “Why have you made me like this?”

21

Хіба гончар не має влади над глиною, щоб з одного й того ж місива зробити дві різні посудини: чашу для урочистостей і звичайний глечик?

21

When a potter makes jars out of clay, doesn’t he have a right to use the same lump of clay to make one jar for decoration and another to throw garbage into?

22

А Богу, коли Він хотів виявити гнів Свій і силу Свою, все ж таки не забракувало терпіння й жалю до людей, які викликали в Нього той великий гнів, і які були засуджені до знищення.

22

In the same way, even though God has the right to show his anger and his power, he is very patient with those on whom his anger falls, who are destined for destruction.

23

Він терпів їх, щоб показати багатство Слави Своєї тим, хто приймає Його милосердя, кого Він приготував одержати Славу Його.

23

He does this to make the riches of his glory shine even brighter on those to whom he shows mercy, who were prepared in advance for glory.

24

Це ті з нас, кого Він покликав не лише від юдеїв, а й від поган. Та невже хтось наважиться протидіяти всесильним діянням Божим?

24

And we are among those whom he selected, both from the Jews and from the Gentiles.

25

Як сказано у Святому Писанні, у пророка Осії:
«Тих, хто не був Моїм народом, Я назву Своїм народом. Жінку, яку не любили, Я назву коханою».

25

Concerning the Gentiles, God says in the prophecy of Hosea,
“Those who were not my people,
I will now call my people.
And I will love those
whom I did not love before.”k

26

А також:
На тому ж місці, де Бог сказав їм: «Ви — не Мій народ», там їх назвуть дітьми живого Бога».

26

And,
“Then, at the place where they were told,
‘You are not my people,’
there they will be called
‘children of the living God.’”l

27-28

Саме так Ісая провіщав про Ізраїль:
«Навіть якщо ізраїльтян буде так багато, немов того піску морського, однак лише декілька врятується, бо вирок Свій Господь на землі учинить до кінця і без зволікань».

27

And concerning Israel, Isaiah the prophet cried out,
“Though the people of Israel are as numerous as the sand of the seashore,
only a remnant will be saved.

28

For the LORD will carry out his sentence upon the earth
quickly and with finality.”m

29

І ще Ісая провістив:
«Якби Господь Всемогутній не залишив для нас нащадків, ми б стали як Содом і Ґоморра».

29

And Isaiah said the same thing in another place:
“If the LORD of Heaven’s Armies
had not spared a few of our children,
we would have been wiped out like Sodom,
destroyed like Gomorrah.”n

30

Що ж на це сказати? Ми робимо висновок, що погани, які не прагнули праведності, здобули її — ту праведність, що є наслідком віри.

30

Israel’s Unbelief

What does all this mean? Even though the Gentiles were not trying to follow God’s standards, they were made right with God. And it was by faith that this took place.

31

А люди Ізраїлю, які йшли за Законом, що приніс би праведність, не жили відповідно до того Закону.

31

But the people of Israel, who tried so hard to get right with God by keeping the law, never succeeded.

32

Чому? Тому що вони чинили так не через віру, а через вчинки свої. І спіткнулися вони об камінь спотикання.

32

Why not? Because they were trying to get right with God by keeping the lawo instead of by trusting in him. They stumbled over the great rock in their path.

33

Так сказано у Святому Писанні:
«Поглянь, Я кладу в Сіоні камінь спотикання, який існує саме для спокуси, але той, хто вірить у Нього, не розчарується».

33

God warned them of this in the Scriptures when he said,
“I am placing a stone in Jerusalemp that makes people stumble,
a rock that makes them fall.
But anyone who trusts in him
will never be disgraced.”q

Паралельне читання

Сучасний переклад

New Living Translation

Римлян 9

Romans 9