Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en


Паралельне читання

← (1 Коринтян 14) | (1 Коринтян 16) →

Сучасний переклад

Переклад Хоменка

  • Зараз я хочу нагадати, брати і сестри мої, про Добру Звістку, що я проповідував вам. Ви її одержали і на ній засновуєте життя своє.
  • Пригадую вам, брати, Євангелію, яку я вам проповідував, яку ви і прийняли, в якій і стоїте.
  • Завдяки їй ви врятуєтеся, якщо добре пам’ятаєте те, що я вам проповідував. Якщо ж ні, то марно ви повірили.
  • Нею ви також спасаєтеся, коли держите її такою, як я вам проповідував; інакше ви увірували надармо
  • Я передав вам насамперед те, що сам отримав: Христос прийняв смерть за наші гріхи, як сказано у Святому Писанні.
  • Я бо вам передав найперше те, що й сам прийняв був: що Христос умер за наші гріхи згідно з Писанням;
  • Його було поховано, і Він воскрес на третій день, як сказано у Святому Писанні.
  • що був похований, що воскрес третього дня за Писанням;
  • Він з’явився Петрові, а потім дванадцятьом апостолам.
  • що з'явився Кифі, потім дванадцятьом;
  • Після того Він з’явився більш як п’ятистам віруючим одночасно. І більшість із них досі ще живі, хоча дехто вже й помер.
  • опісля ж з'явився він більш, як п'ятистам братів разом, більшість яких живе й досі, деякі ж померли.
  • Тоді з’явився Він Якову, а після цього і всім апостолам.
  • Опісля з'явився Якову, згодом усім апостолам.
  • Нарешті, Він з’явився й мені також, наче якомусь недоноскові.
  • А наостанку всіх, немов якомусь недоносові, з'явивсь і мені;
  • Бо я останній з апостолів. Я навіть не достойний зватися апостолом, бо переслідував Божу церкву.
  • бо я найменший з апостолів, я недостойний зватись апостолом, бо гонив Церкву Божу.
  • Я — апостол милістю Божою, і Його милосердя до мене не було марним. Навпаки, я працював дуже старанно і впертіше за всіх, хоча не сам я, а милість Божа, яка зі мною, робила це.
  • Благодаттю Божою я є те, що є, а благодать його в мені не була марна; бож я працював більше всіх їх, та не я, але благодать Божа, що зо мною.
  • Тож незалежно від того, чи я проповідую вам, чи хтось із інших апостолів, ми проповідуємо одне. І це саме те, в що ви повірили.
  • Чи то я, отже, чи то вони, — так ми проповідуємо, і так ви увірували.
  • Та якщо ми проповідуємо, що Христос воскрес із мертвих, то чому ж дехто з вас каже, що ніхто не воскресає з мертвих?
  • Коли ж про Христа проповідується, що він воскрес із мертвих, як же ж деякі між вами кажуть, що нема воскресіння мертвих?
  • Якщо ніхто не воскресає, тоді й Христос не воскрес.
  • Коли ж нема воскресіння мертвих, то і Христос не воскрес.
  • А якщо Христос не воскрес із мертвих, то те, що ми проповідуємо — марне, і марна віра ваша.
  • А коли Христос не воскрес, то марна проповідь наша, то марна й віра ваша.
  • Тоді ми є лжесвідками проти Бога, бо клятвенно засвідчили про Бога, що Він воскресив Христа. А раз ніхто не воскресає з мертвих, тоді ж і Бог не воскресив Христа.
  • І ми являємося неправдивими свідками Бога, бо свідчили проти Бога, що воскресив Христа, якого він не воскресив, якщо не воскреснуть мертві.
  • Та якщо мертві не воскресають, то й Христос не воскрес із мертвих.
  • Бо як не воскреснуть мертві, то і Христос не воскрес.
  • А якщо Христос не воскрес, тоді й віра ваша марна, і гріхи ваші залишаються з вами.
  • А як Христос не воскрес, то марна віра ваша, — ви ще у гріхах ваших;
  • Тоді ж виходить, що ті, хто вже померли у Христі, загинули.
  • отже, ті, що й померли у Христі, загинули.
  • Якщо ми маємо надію на Христа лише в цьому житті, то ми найнещасніші з усіх людей.
  • Коли ми надіємося на Христа лише в цьому житті, то ми — найнещасніші з усіх людей.
  • Але Христос насправді воскрес із мертвих. Він — первісток тих, хто помер.
  • Алеж Христос таки справді воскрес із мертвих, первісток померлих.
  • Бо як смерть прийшла через гріх однієї людини, так і воскресіння з мертвих прийшло через іншу.
  • Бо тому, що через чоловіка смерть, через чоловіка й воскресіння мертвих.
  • Я маю на увазі, що всі вмирають через Адама, та завдяки Христу всі знову житимуть.
  • Як бо в Адамі всі вмирають, так у Христі й оживуть усі.
  • Та кожен матиме свою чергу: Христос був першим, Хто воскрес, а коли Він знову прийде, то воскреснуть й усі ті, хто Йому належить.
  • І кожний у своїм порядку: первісток — Христос, потім — Христові під час його приходу.
  • Тоді настане кінець. Христос знищить усіх правителів, і владу, і силу, та передасть Царство Богу-Отцю.
  • Потім кінець, — коли то він передасть царство Богові й Отцеві, коли знищить усяке начальство й усяку владу й силу.
  • Бо Христос мусить правити, доки Бог не покладе всіх ворогів до ніг Його.[30]
  • Мусить бо він царювати, поки не покладе всіх ворогів йому під ноги.
  • І смерть буде знищено, як останнього ворога.
  • Знищений буде останній ворог — смерть;
  • Бо: «Він усе впокорене кинув до ніг Його».
    І коли сказано, що «все кинуто до Його ніг», то це означає, що Господь підкорив Христу усе, за винятком Себе — Всевишнього Бога.
  • бо все підкорив йому під ноги. Коли він каже, що все підкорене, то ясно, що крім того, хто йому підкорив усе.
  • А коли все покориться Христу, тоді й Сам Син буде у владі Божій, Який підкорив усе Христу, щоб Бог був всім у всьому.
  • Якже все йому буде підкорене, тоді й сам Син підкориться тому, що йому підкорив усе, щоб Бог був усім в усьому.
  • Інакше, якщо немає воскресіння, що ж робитимуть ті, хто охрестився заради померлих? Якщо мертві ніколи не воскреснуть, то навіщо ж люди хрестилися заради них?
  • Коли ні, — то, що зроблять ті, що христяться за мертвих?
  • Чому й ми повсякчас зустрічаємося з небезпекою?
  • Коли мертві зовсім не воскресають, чого тоді за них христитись? Чого й нам наражатися повсякчасно на небезпеки?
  • Щодня мені загрожує смерть. І це правда, як і те, брати і сестри мої, що я пишаюся вами в Ісусі Христі, Господі нашому.
  • Щодня я наражаюся на смерть; авжеж, брати — це хвали ради вашої, що її маю в Христі Ісусі, Господі нашім.
  • Коли я бився з дикими звірами в Ефесі, міркуючи як проста людина, чи була б з того користь? Звичайно ні! Якщо мертві не воскресають, то «питимемо й їстимемо, бо завтра помремо!»
  • І коли б я боровся з звірями в Ефесі як людина, то що мені з того? Коли ж мертві не воскресають, — їжмо й пиймо, бо взавтра ми помремо.
  • Не давайте вводити себе в оману. Лихе товариство руйнує добрі звичаї.
  • Не дайте себе обманути: лихі розмови псують добрі звичаї.
  • Отямтеся, поверніться до здорового глузду, як належить, і киньте грішити, бо дехто з вас не знає Бога. Кажу це, щоб присоромити вас.
  • Протверезіться належно та не грішіть, бо деякі з вас Бога не знають. На сором вам кажу це.
  • Але дехто може спитати: «Як воскресають мертві? Яке тіло вони матимуть?»
  • Але хтось скаже: «Як воскреснуть мертві? І в якім тілі прийдуть?»
  • Дурниці! Те, що садите в землю, не оживе, поки спершу не «помре!»
  • Безумний! Те, що ти сієш, не оживе, як не умре.
  • І потім, що ви садите? Адже ви сієте в землю не дозріле «тіло», а просте зерно. Це може бути пшениця або щось інше.
  • І те, що сієш, не тіло, що має уродитись, а голе зерно, наприклад, пшениці або якесь інше.
  • Тоді Бог надає йому те тіло, яке Сам вибрав. Він дає кожній зернині її власне «тіло».
  • Бог же дав йому тіло, по своїй волі, і кожному насінню — власне тіло.
  • Тіла живих істот не однакові. Ні, у людей вони одні, а у тварин — зовсім інакші. У птахів ще інші, а у риб іще інші.
  • Не кожне тіло таке саме тіло, але інакше тіло в людей, інакше тіло в тварини, інакше тіло у птиць, й інакше у риб.
  • Є тіла Небесні й земні, але краса Небесних і земних тіл різна.
  • Є тіла небесні і тіла земні, й інакший блиск небесних, інакший же блиск земних.
  • Сонце має одну красу, а місяць і зірки — зовсім іншу. Та краса однієї зірки відрізняється від іншої.
  • Інакший блиск сонця, інакший блиск місяця, інакший блиск зір, ба навіть зоря від зорі різниться блиском.
  • Так само буде й тоді, коли мертві воскреснуть: тіло, що сіється у землю — тлінне, а як зросте, буде нетлінним.
  • Так само й воскресіння мертвих: сіється в тлінні, а встає у нетлінні;
  • Воно сіється в неславу, у славу зростає; посіяне в немочі, підніметься у силі.
  • сіється в безчесті, а встає у славі; сіється в безсиллі, а встає у силі;
  • Посіяне тіло є земним, зросле — духовним; якщо є природні тіла, то є й духовні.
  • сіється тіло тваринне, а постає тіло духовне. Якщо є тіло тваринне, то є й тіло духовне.
  • Ось у Святому Писанні сказано, що перший чоловік, Адам, «став живою істотою[31]». Та останній Адам [32] став життєдайним духом.
  • Так і написано: «Перший чоловік Адам став душею живою, а останній Адам духом животворним.»
  • Не духовна людина була першою, а природна. Потім прийшла духовна.
  • Та не духовне перше, а тваринне: потім духовне.
  • Той перший чоловік вийшов із землі і був земним. Другий прийшов з Неба.
  • Перший чоловік із землі — земний, другий чоловік — з неба.
  • Всі земні люди такі ж, як і перша людина, яка вийшла з землі. Небесні ж люди такі, як Той Чоловік Небесний.
  • Який земний, такі й земні, і який небесний, такі й небесні.
  • Як носили ми образ земної людини, так само носитимемо і образ Небесної.
  • І так само, як ми носили образ земного, так носитимем і образ небесного.
  • Кажу вам, брати і сестри, що тіла й кров не можуть успадквати Царства Божого. Адже тлінне не успадковує нетлінного.
  • Ось що говорю, брати: Тіло й кров царства небесного успадкувати не можуть, ані тлінні — успадкувати нетління.
  • Ось послухайте! Відкрию я вам таємницю: не всі ми зазнаємо смерті, але всі будемо змінені.
  • Ось я кажу вам тайну: Не всі ми помремо, але всі перемінимося,
  • І оком не встигнемо змигнути, як просурмить остання сурма. Коли вона просурмить, мерці повстануть нетлінні, і ми перемінимося.
  • раптом, в одну мить, при сурмі останній; засурмить бо, і мертві нетлінними воскреснуть, і ми перемінимося.
  • Бо це тлінне тіло мусить одягнутися в нетлінне, і це смертне тіло — в безсмертне.
  • Мусить бо це тлінне одягнутися в нетління, і це смертне одягнутися в безсмертя.
  • І коли це тлінне тіло вдягнеться у все нетлінне, а смертне тіло — у безсмертне, тоді збудеться те, що написано у Святому Писанні:
    «І перемога смерть поглинула».
  • І коли це тлінне одягнеться в нетління, а це смертне одягнеться в безсмертя, тоді збудеться написане слово: «Смерть поглинута перемогою.
  • «Смерть, де ж твоя перемога? Смерть, де твоє жало?»
  • Де твоя, смерте, перемога? Де твоє, смерте, жало?»
  • Жало смерті — це гріх, а сила гріха — Закон.
  • Жало смерти — гріх, а сила гріха — закон.
  • Та дяка Богу, Який дає нам перемогу через Господа нашого Ісуса Христа!
  • Нехай же буде дяка Богові, який дає нам перемогу через Господа нашого Ісуса Христа.
  • Тож, брати і сестри мої любі, будьте твердими й непохитними. Присвятіть себе повністю трудам Господнім. Адже ви знаєте, що труд ваш Господній не марний.
  • Отож, мої любі брати, будьте тверді, непохитні, визначайтесь у ділі Господнім повсякчасно та знайте, що труд ваш у Господі не марний.

  • ← (1 Коринтян 14) | (1 Коринтян 16) →

    Історія оновлень Історія оновлень

    © UA biblenet - 2025