Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Переклад Турконяка
Зараз я хочу нагадати, брати і сестри мої, про Добру Звістку, що я проповідував вам. Ви її одержали і на ній засновуєте життя своє.
Звіщаю вам, брати, Євангеліє, яке я вам сповістив, яке ви прийняли, в якому стоїте і
Завдяки їй ви врятуєтеся, якщо добре пам’ятаєте те, що я вам проповідував. Якщо ж ні, то марно ви повірили.
яким спасаєтеся, коли дотримуєте слово таким, яким я вам його сповістив; якщо ж ні, — ви повірили надаремно.
Я передав вам насамперед те, що сам отримав: Христос прийняв смерть за наші гріхи, як сказано у Святому Писанні.
Найперше я вам передав те, що й прийняв, що Христос, згідно з Писанням, помер за наші гріхи,
Його було поховано, і Він воскрес на третій день, як сказано у Святому Писанні.
і Він був похований, і третього дня воскрес, згідно з Писанням;
Після того Він з’явився більш як п’ятистам віруючим одночасно. І більшість із них досі ще живі, хоча дехто вже й помер.
після того Він з’явився одночасно понад п’ятистам братам, з яких багато хто живе ще й донині, а деякі спочили.
Тоді з’явився Він Якову, а після цього і всім апостолам.
Пізніше з’явився Якову, а тоді — усім апостолам;
Нарешті, Він з’явився й мені також, наче якомусь недоноскові.
нарешті з’явився і мені, — наче якомусь недоноскові.
Бо я останній з апостолів. Я навіть не достойний зватися апостолом, бо переслідував Божу церкву.
Адже я найменший з апостолів, недостойний називатися апостолом, оскільки я переслідував Божу Церкву.
Я — апостол милістю Божою, і Його милосердя до мене не було марним. Навпаки, я працював дуже старанно і впертіше за всіх, хоча не сам я, а милість Божа, яка зі мною, робила це.
Та благодаттю Божою я є тим, ким є. Його благодать, що в мені, не була марною, бо я трудився більше за них усіх; втім, не я, а Божа благодать, що була зі мною.
Тож незалежно від того, чи я проповідую вам, чи хтось із інших апостолів, ми проповідуємо одне. І це саме те, в що ви повірили.
Тож чи я, чи вони, але ми так проповідуємо, і так ви повірили.
Та якщо ми проповідуємо, що Христос воскрес із мертвих, то чому ж дехто з вас каже, що ніхто не воскресає з мертвих?
Коли ж про Христа проповідується, що Він воскрес із мертвих, то як деякі з вас кажуть, що немає воскресіння мертвих?
Якщо ніхто не воскресає, тоді й Христос не воскрес.
Якщо немає воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес.
А якщо Христос не воскрес із мертвих, то те, що ми проповідуємо — марне, і марна віра ваша.
А якщо Христос не воскрес, тоді марна й проповідь наша, марна й віра ваша.
Тоді ми є лжесвідками проти Бога, бо клятвенно засвідчили про Бога, що Він воскресив Христа. А раз ніхто не воскресає з мертвих, тоді ж і Бог не воскресив Христа.
Ми ж виявляємося неправдивими Божими свідками, бо засвідчили про Бога, що Він воскресив Христа, Якого не воскресив, якщо насправді мертві не воскресають.
Та якщо мертві не воскресають, то й Христос не воскрес із мертвих.
Адже коли мертві не воскресають, то й Христос не воскрес.
А якщо Христос не воскрес, тоді й віра ваша марна, і гріхи ваші залишаються з вами.
Якщо ж Христос не воскрес, тоді віра ваша марна: ви все ще в гріхах ваших.
Тоді ж виходить, що ті, хто вже померли у Христі, загинули.
Тоді й ті, які упокоїлися у Христі, загинули!
Якщо ми маємо надію на Христа лише в цьому житті, то ми найнещасніші з усіх людей.
Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші з усіх людей!
Але Христос насправді воскрес із мертвих. Він — первісток тих, хто помер.
Та тепер Христос устав з мертвих, — первісток з покійних.
Бо як смерть прийшла через гріх однієї людини, так і воскресіння з мертвих прийшло через іншу.
Оскільки смерть через людину, — то через людину й воскресіння мертвих.
Я маю на увазі, що всі вмирають через Адама, та завдяки Христу всі знову житимуть.
Як в Адамі всі помирають, так у Христі всі оживуть.
Та кожен матиме свою чергу: Христос був першим, Хто воскрес, а коли Він знову прийде, то воскреснуть й усі ті, хто Йому належить.
Кожний у своєму порядку: первісток Христос, потім ті, які Христові, — під час Його приходу,
Тоді настане кінець. Христос знищить усіх правителів, і владу, і силу, та передасть Царство Богу-Отцю.
а потім — кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли знищить усяку владу, усяке панування та силу.
Бо Христос мусить правити, доки Бог не покладе всіх ворогів до ніг Його.[30]
Бо Йому належить царювати, доки не покладе всіх Своїх ворогів Собі під ноги.
Бо: «Він усе впокорене кинув до ніг Його».
І коли сказано, що «все кинуто до Його ніг», то це означає, що Господь підкорив Христу усе, за винятком Себе — Всевишнього Бога.
І коли сказано, що «все кинуто до Його ніг», то це означає, що Господь підкорив Христу усе, за винятком Себе — Всевишнього Бога.
бо все підкорив Йому під ноги. Коли ж каже, що все вже підкорене, то ясно, що це за винятком Того, Хто підкорив Йому все.
А коли все покориться Христу, тоді й Сам Син буде у владі Божій, Який підкорив усе Христу, щоб Бог був всім у всьому.
Коли ж підкорить Йому все, тоді й Сам Син підкориться Тому, Хто підкорив Йому все, щоб Він був Богом усім і в усьому.
Інакше, якщо немає воскресіння, що ж робитимуть ті, хто охрестився заради померлих? Якщо мертві ніколи не воскреснуть, то навіщо ж люди хрестилися заради них?
Бо що роблять ті, які хрестяться заради мертвих? Якщо мертві взагалі не встають, то навіщо хреститися задля мертвих?
Чому й ми повсякчас зустрічаємося з небезпекою?
Для чого ми постійно наражаємося на небезпеки?
Щодня мені загрожує смерть. І це правда, як і те, брати і сестри мої, що я пишаюся вами в Ісусі Христі, Господі нашому.
Я щодня помираю; така ваша похвала, брати, яку маю в Христі Ісусі, нашому Господі.
Коли я бився з дикими звірами в Ефесі, міркуючи як проста людина, чи була б з того користь? Звичайно ні! Якщо мертві не воскресають, то «питимемо й їстимемо, бо завтра помремо!»
Коли я боровся зі звірами в Ефесі як людина, то яка мені від того користь? Якщо мертві не встають, то «будемо їсти і пити, бо завтра помремо».
Не давайте вводити себе в оману. Лихе товариство руйнує добрі звичаї.
Не давайте себе обманути: погане товариство псує добрі звичаї.
Отямтеся, поверніться до здорового глузду, як належить, і киньте грішити, бо дехто з вас не знає Бога. Кажу це, щоб присоромити вас.
Станьте насправді тверезими й не грішіть, бо деякі, кажу вам на сором, Бога не знають.
Але дехто може спитати: «Як воскресають мертві? Яке тіло вони матимуть?»
Але дехто скаже: Як же мертві встануть? В якому тілі прийдуть?
Дурниці! Те, що садите в землю, не оживе, поки спершу не «помре!»
Нерозумний! Те, що ти сієш, не оживе, якщо не помре.
І потім, що ви садите? Адже ви сієте в землю не дозріле «тіло», а просте зерно. Це може бути пшениця або щось інше.
І те, що ти сієш, то не майбутнє тіло сієш, а тільки зерно, яке прийдеться, — пшениці чи чогось іншого.
Тоді Бог надає йому те тіло, яке Сам вибрав. Він дає кожній зернині її власне «тіло».
А Бог дає йому тіло, яке забажає: кожному насінню — власне тіло.
Тіла живих істот не однакові. Ні, у людей вони одні, а у тварин — зовсім інакші. У птахів ще інші, а у риб іще інші.
Не кожне тіло є таким самим тілом; інше тіло в людей, інше — у тварин, інше — в риб, інше — у птахів.
Є тіла Небесні й земні, але краса Небесних і земних тіл різна.
Є тіла небесні й тіла земні. Але одна слава в небесних, а інша — у земних.
Сонце має одну красу, а місяць і зірки — зовсім іншу. Та краса однієї зірки відрізняється від іншої.
Інша слава в сонця, інша слава в місяця, інша слава в зірок, бо зірка від зірки відрізняється славою.
Так само буде й тоді, коли мертві воскреснуть: тіло, що сіється у землю — тлінне, а як зросте, буде нетлінним.
Так само й воскресіння мертвих: сіється в тлінні, встає в нетлінні;
Воно сіється в неславу, у славу зростає; посіяне в немочі, підніметься у силі.
сіється в неславі, встає в славі; сіється в немочі, встає в силі;
Посіяне тіло є земним, зросле — духовним; якщо є природні тіла, то є й духовні.
сіється тіло душевне, встає тіло духовне. Якщо є тіло душевне, то є й духовне.
Ось у Святому Писанні сказано, що перший чоловік, Адам, «став живою істотою[31]». Та останній Адам [32] став життєдайним духом.
Так і написано: Перша людина — Адам — став живою душею, а останній Адам — Дух, Який оживляє.
Не духовна людина була першою, а природна. Потім прийшла духовна.
Але не духовний спочатку, а душевний; потім — духовний.
Той перший чоловік вийшов із землі і був земним. Другий прийшов з Неба.
Перша людина — із землі, земна. Друга Людина, [Господь], — з неба.
Всі земні люди такі ж, як і перша людина, яка вийшла з землі. Небесні ж люди такі, як Той Чоловік Небесний.
Який земний — такі й земні, і Який небесний — такі й небесні.
Як носили ми образ земної людини, так само носитимемо і образ Небесної.
І як ми носили образ земного, так носитимемо образ небесного.
Кажу вам, брати і сестри, що тіла й кров не можуть успадквати Царства Божого. Адже тлінне не успадковує нетлінного.
Ось що кажу, брати: тіло й кров Божого Царства успадкувати не можуть, і тління нетлінного не успадковує.
Ось послухайте! Відкрию я вам таємницю: не всі ми зазнаємо смерті, але всі будемо змінені.
Ось кажу вам таємницю: не всі ми впокоїмося, але всі перемінимося, —
І оком не встигнемо змигнути, як просурмить остання сурма. Коли вона просурмить, мерці повстануть нетлінні, і ми перемінимося.
раптово, миттєво, при останній сурмі; вона засурмить — і мертві воскреснуть нетлінними, а ми перемінимося.
Бо це тлінне тіло мусить одягнутися в нетлінне, і це смертне тіло — в безсмертне.
Адже це тлінне має зодягнутися в нетління, і це смертне має зодягнутися в безсмертя.
І коли це тлінне тіло вдягнеться у все нетлінне, а смертне тіло — у безсмертне, тоді збудеться те, що написано у Святому Писанні:
«І перемога смерть поглинула».
«І перемога смерть поглинула».
Коли ж це тлінне зодягнеться в нетління, а смертне зодягнеться в безсмертя, тоді збудуться написані слова: Смерть поглинута перемогою!
«Смерть, де ж твоя перемога? Смерть, де твоє жало?»
Смерте, де твоя перемога? Де твоє, смерте, жало?
Та дяка Богу, Який дає нам перемогу через Господа нашого Ісуса Христа!
Та подяка Богові, що Він дає нам перемогу через Господа нашого Ісуса Христа.