Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en


Паралельне читання

← (2 Коринтян 3) | (2 Коринтян 5) →

Сучасний переклад

Переклад Огієнка

  • Ось чому, маючи це служіння з Божої милості, ми не впадаємо у відчай.
  • Ось тому́, мавши за милосердям Божим таке служі́ння, ми не тратимо відваги,
  • Навпаки, ми цілком відмовились від таємних і ганебних звичаїв. Ми не вдаємося до шахрайства, ані до перекручення Слова Божого. Виявляючи Істину, ми віддаємо себе людському сумлінню перед Богом.
  • але ми відреклися тайного со́рому, не хо́дячи в хитрості та не перекручуючи Божого Слова, але з'я́вленням правди доручуємо себе кожному сумлінню лю́дському перед Богом.
  • І якщо Добра Звістка, яку ми проповідуємо, схована, то лише для тих, хто став на шлях загибелі.
  • Коли ж наша Єва́нгелія й закрита, то закрита для тих, хто гине, —
  • Сатана — «бог» [6] цього світу, осліпив розум цих невіруючих, щоб вони не бачили світла, що йде від Доброї Звістки про Славу Христа, та Він є образом Всевишнього Бога.
  • для невіруючих, яким бог цього віку засліпив розум, щоб для них не зася́яло світло Єва́нгелії слави Христа, а Він — образ Божий.
  • Бо ми не про себе проповідуємо, а про Ісуса Христа як Господа, і про те, що ми ваші слуги заради Ісуса.
  • Бо ми не себе самих проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа, ми ж самі — раби ваші ради Ісуса.
  • Бог сказав: «Із темряви засяє світло».[7] Воно засяяло у наших серцях, щоб збагатити нас світлом пізнання слави Божої, яка сяє в особі Ісуса Христа.
  • Бо Бог, що звелів був світлу зася́яти з те́мряви, у серцях наших зася́яв, щоб просвітити нам знання́ слави Божої — в Особі Христовій.
  • Та ми, неначе глиняні глечики, які тримають цей скарб, щоб показати, що ця найвища сила належить Богу, а не нам.
  • А ми маємо скарб цей у посу́динах гли́няних, щоб ве́лич сили була Божа, а не від нас.
  • У всьому нас усіляко пригноблюють, та ми не роздавлені; нас збивають з пантелику, та ми не впадаєм у розпач.
  • У всьому нас тиснуть, та не поти́снені ми; ми в важки́х обставинах, але не впадаємо в ро́зпач.
  • Нас переслідують, та ми не покинуті Богом; нас збивають з ніг, та ми не гинемо.
  • Переслідують нас, але ми не полишені; ми повалені, та не погублені.
  • Ми повсякчас зазнаємо смерть Ісуса в наших тілах, щоб і життя Його в нас також виявилося.
  • Ми за́всіди носимо в тілі ме́ртвість Ісусову, щоб з'явилося в нашому тілі й життя Ісусове.
  • Нас, живих, завжди віддають на смерть за Ісуса, щоб його життя виявилося в наших смертних тілах.
  • Бо за́всіди нас, що живемо́, віддають на смерть за Ісуса, щоб з'явилось Ісусове в нашому смертельному тілі.
  • Отже, смерть порядкує в нас, а життя — у вас.
  • Тому́ то смерть діє в нас, а життя — у вас.
  • Ми маємо один і той же Дух віри, про який сказано у Святому Писанні:
    «Я повірив, і тому говорив».
    Отже, ми теж віримо, і тому говоримо.
  • Та мавши того ж духа віри, за написаним: „Вірував я, через те говорив“, і ми віруємо, тому то й говоримо,
  • Ми знаємо, що Той, Хто воскресив із мертвих Ісуса Христа, також воскресить і нас разом з Ісусом, і поставить нас разом з вами перед Ним.
  • знавши, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскреси́ть з Ісусом і нас, і поставить із вами.
  • Бо все це робиться заради вас, щоб, як милість Божа поширюється на все більше число людей, вона приносила все більшу подяку і Славу Богу.
  • Усе бо для вас, щоб благода́ть, розмножена через багатьох, збагати́ла подяку на Божу славу.
  • Ось чому ми не впадаємо у відчай. Навіть, якщо зовні ми старіємо і слабшаємо, проте, внутрішньо ми щодня оновлюємося.
  • Через те ми відваги не тратимо, бо хоч ни́щиться зовнішній наш чоловік, зате день-у-день відновля́ється внутрішній.
  • Бо легке короткочасне страждання приносить нам вічну Славу, яка безмежно перевершує ці страждання.
  • Бо тепе́рішнє легке наше горе достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги,
  • Ми зосереджуємося не на очевидному, а на тому, що є невидимим, бо видиме — тимчасове, а невидиме — вічне.
  • коли ми не дивимося на види́ме, а на невиди́ме. Бо види́ме — дочасне, невиди́ме ж — вічне!

  • ← (2 Коринтян 3) | (2 Коринтян 5) →

    Історія оновлень Історія оновлень

    © UA biblenet - 2025