Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Cовременный перевод WBTC
Любі друзі! Маючи такі обітниці від Господа, ми мусимо очиститися від усілякої мерзоти тіла й духа, довершуючи свою святість, тому, що ми шануємо Бога.
Дорогие друзья! Нам даны эти обещания, так давайте очистимся от всего, что делает нечистым тело или душу, укрепим нашу святость в страхе Божьем!
Відкрийте нам серця ваші, бо ми нікого не скривдили, нікого не звели, нікого не обдурили.
Освободите для нас место в ваших сердцах. Мы не причинили никому вреда, никого не совратили, никого не обманули.
Кажу це не для того, щоб осудити вас. Я й раніше казав, що ви — в серцях наших. Ми раді жити й вмерти разом з вами.
Я говорю это не в осуждение вам. Ибо говорил я вам раньше, что вы — в сердцах наших, до такой степени, что мы готовы умереть с вами и жить с вами.
З вами я сповнений упевненості й втіхи. Я пишаюся вами і переповнююся радістю у всіх наших стражданнях.
Я доверяю вам полностью, беспредельно горжусь вами, я вполне утешен и радость переполняет меня, при всех наших бедствиях.
Навіть коли ми прийшли до Македонії, то не мали відпочинку. Біди чекали на нас усюди: зовнішня боротьба і внутрішні страхи.
Ибо даже тогда, когда мы пришли в Македонию, нам не было отдыха, и неприятности подстерегали нас со всех сторон — ссоры с другими и собственные страхи.
Та Бог, Який втішає принижених, утішив і нас приходом Тита.
Но Бог, утешающий всех смиренных, утешил и нас прибытием Тита,
І не лише його приходом, а й тією радістю, що він знайшов у вас. Він розповів нам про те, як ви хочете побачити нас, як засмучені тим, що скоїли, як турбуєтеся про мене. Тож радість моя була ще більшою.
и не только его прибытием, но и тем, как вы его утешили. Он рассказал нам, как вы жаждете повидать нас, как сожалеете о своих поступках, и о том, как вы беспокоитесь обо мне, так что я ещё более возликовал.
Хоч і засмутив вас своїм листом, та я не шкодую, що написав його. І навіть якщо раніше шкодував, то зараз бачу, що він засмутив вас лише тимчасово.
Ибо, хотя я и опечалил вас письмом, я не жалею о том, что написал. И даже если я сожалел о том, что написал его, то теперь вижу, что это письмо лишь ненадолго опечалило вас.
Отже, я зараз дуже радий — не через те, що засмутив вас, а тому, що смуток змусив вас розкаятися. Бо засмучені ви були печаллю, бажаною Богу. Отже, шкоди від нас не було.
Так что теперь я счастлив не потому, что вы опечалены, а потому что ваша печаль привела вас к раскаянию. Ибо вы были опечалены той печалью, которая угодна Богу, так что вы не потерпели от нас никакого ущерба.
Смуток, бажаний Богу, приносить людям каяття, про яке не варто шкодувати, а таке каяття веде до спасіння. Світський же смуток породжує смерть.
Ибо печаль, угодная Богу, приносит раскаяние, о котором не сожалеют и которое ведёт к спасению. Та же печаль, которую проявляют люди сего мира, приводит к смерти.
Цей смуток — бажаний Богу. Погляньте, яку щирість і правдивість він створив для вас! Який захист вашої невинності, яке обурення, яка тривога, які прагнення і яке завзяття побачити нас, і яка кара для того, хто згрішив! У всьому ви показали свою чистоту!
Смотрите, печаль, угодная Богу, какое порождает в вас глубокомыслие, какое стремление доказать свою невинность, какое негодование, какую тревогу, какое желание повидать нас, какое рвение, какое наказание для того, кто согрешил! Всем этим вы доказали свою невинность.
Коли я написав вам, то це не заради того, хто згрішив, або не проти того, хто вчинив зло. Я зробив це для того, щоб ваша турбота про нас виявилась перед Богом.
Итак, хотя я и написал вам, то не ради того, кто поступает плохо, не ради того, кому причинили зло, но ради того, чтобы вы осознали перед ликом Божьим своё беспокойство о нас.
Втішившись, ми стали ще щасливішими, коли побачили Титову радість, бо ви усі зміцнили дух його.
Вот почему мы были утешены. И в утешении своём мы стали ещё счастливее, особенно потому, что Тит рад, ибо вы все так укрепили дух его.
І я не зганьбився, вихваляючи вас перед ним. Навпаки, оскільки ми правдиво з вами про все говорили, то й похвала моя перед Титом була правдива.
Ибо вы не вынудили меня устыдиться всех моих похвал вам перед ним; напротив, оттого что мы честно говорили с вами обо всём и наша похвальба перед Титом оказалась правдой.
Тепер, коли він згадує вашу слухняність, страх і трепет, з яким ви прийняли його, прихильність його до вас ще більша.
И его собственная привязанность к вам становится ещё сильнее, когда он вспоминает, какое послушание он встретил среди вас, как принимали вы его со страхом и трепетом.