Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Переклад Огієнка
У Законі була лише тінь того добра, що має прийти. В ньому немає чіткого відображення справжнього добра. Тож він, з пожертвами, що приносяться з року в рік, ніколи не зробить досконалими тих, хто приходить поклонитися Богу.
Бо Зако́н, мавши тільки тінь майбутнього добра́, а не самий о́браз речей, тими самими жертвами, що за́вжди щороку прино́сяться, не може ніко́ли вдоскона́лити тих, хто приступає.
А якби міг, то чи не перестали б люди приносити ці жертви? Адже ті, хто поклоняються Богу, могли б воднораз і назавжди очиститися й ніколи більше не відчувати вини за свої гріхи.
Інакше вони перестали б прино́ситись, бо ті, хто служить, очищені раз, уже б не мали жодної свідо́мости гріхів.
Власне, навпаки, через ті жертви люди згадують про гріхи.
Але в них спо́мин про гріхи буває щороку,
Бо ж неможливо цаповою та бичою кров’ю змити гріхи.
бо тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи!
Через те, коли Христос входив у світ, Він казав:
«Ти не жадав ні пожертви, ні приношення, лише тіло Ти Мені наготував.
«Ти не жадав ні пожертви, ні приношення, лише тіло Ти Мені наготував.
Тому́ то, вхо́дячи в світ, Він говорить: „Жертви й прино́шення Ти не схотів, але тіло Мені приготува́в.
Не мав Ти втіхи в спалених пожертвах та в приношеннях за гріх.
Цілопа́лення й жертви поку́тної Ти не жадав.
Тоді Я сказав: „Ось Я прийшов! Як сказано про Мене у книзі Закону, явився Я здійснити Твою волю, о Боже”».
Тоді Я сказав: Ось іду́, — в звої книжки про Мене написано, щоб волю чини́ти Твою, Боже“!
Насамперед Він сказав: «Ти не жадав і не мав втіхи з пожертв і підношень, від спалених пожертв та в пожертвах за гріх». (Хоч Закон і вимагав цього).
Він вище сказав, що „жертви й при́носу, та цілопа́лення й жертви поку́тної, — які за Зако́ном прино́сяться, — Ти не жадав і Собі не вподо́бав“.
А потім Він сказав: «Явився Я здійснити Твою волю». Отже, Він перше скасовує, щоб установити друге.
Пото́му сказав: „Ось іду, щоб волю Твою чини́ти, Боже“. Відміняє Він перше, щоб друге поставити.
А саме завдяки волі Божій ми одержали святість. Бо Ісус Христос пожертвував Тілом Своїм навічно.
У цій волі ми освячені жертвоприно́шенням тіла Ісуса Христа один раз.
Кожен священик стає і щодня виконує свої священицькі обов’язки. Щоразу він приносить такі самі жертви, але вони ніколи не знімають гріхів.
І кожен священик щоденно стоїть, слу́жачи, і часто приносить жертви ті самі, що ніко́ли не можуть зняти гріхів.
А коли Христос приніс одну жертву за гріхи на всі часи, Він зайняв Своє місце по праву руку від Бога.
А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і наза́вжди „по Божій правиці засів“,
І тепер Він чекає миті, коли вороги Його впадуть до Його ніг.[30]
далі чекаючи, „аж вороги Його бу́дуть покладені за підніжка Його ніг“.
Бо однією жертвою Він приніс досконалість на всі часи для тих, кому дано святість.
Бо жертвоприно́шенням одним вдоскона́лив Він тих, хто освячується.
Про це нам і Дух Святий свідчить. По-перше, Він твердить:
Свідкує ж і Дух Святий нам, як говорить:
«Настануть дні, коли Я укладу Нову Угоду [31] з моїм народом, — так сказав Господь. — Законом просвітлю Я серця людей, і в їхнім розумі Я напишу його».
„Оце заповіт, що його по цих днях встановля́ю Я з ними, говорить Господь, — Закони Свої Я дам в їхні серця́, і в їхніх думка́х напишу́ їх.
Потім він каже:
«І Я ніколи вже не пам’ятатиму їхні гріхи і злі вчинки».
«І Я ніколи вже не пам’ятатиму їхні гріхи і злі вчинки».
А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю“!
Там, де гріхи прощені, приносити за них жертви немає потреби.
А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприно́шення за гріхи.
Ось чому, брати і сестри, ми маємо впевненість, що потрапимо до Святая Святих завдяки крові Ісусовій.
Отож, браття, ми маємо відвагу вхо́дити до святині кров'ю Ісусовою,
Ми потрапимо туди новим і живим шляхом, який відкрив нам Ісус крізь завісу, тобто через Тіло Його.
ново́ю й живою дорогою, яку нам обнови́в Він через завісу, цебто через тіло Своє,
Бо ми маємо великого Первосвященика, Який править Храмом Божим.
маємо й Великого Священика над домом Божим, —
Тож наблизимося до Бога зі щирими, повними твердої віри серцями, очищеними від нечистого сумління, омивши тіла свої чистою водою.
то приступі́мо з щирим серцем, у повноті́ віри, окропи́вши серця́ від сумління лукавого та обмивши тіла́ чистою водою!
Будьмо непохитні в тій надії, яку ми маємо, завжди навчаючи інших про неї. Адже ми сповнені віри у те, що Господь виконає усе, що обіцяв.
Трима́ймо непохи́тне визна́ння надії, вірний бо Той, Хто обіцяв.
Ми повинні думати одне про одного, та спонукати одне одного до любові й добрих вчинків.
І уважаймо один за одни́м для заохо́ти до любови й до добрих учинків.
Не дамо припинитися нашим зустрічам, як то дехто намагається. Навпаки, підтримуймо одне одного дедалі дужче. Адже ми бачимо, як наближається День.
Не кидаймо збору свого, як то зви́чай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той.
Бо якщо ми й далі свідомо грішитимемо після того, як пізнали істину, тоді вже ніякими пожертвами за гріхи нам не очиститися.
Бо як ми грішимо́ самові́льно, одержавши пізна́ння правди, то вже за гріхи не знахо́диться жертви,
А буде лише жахливе очікування суду й лютого вогню, що зжере всіх, хто протистоїть Богу.
а страшливе якесь сподіва́ння су́ду та гнів палю́чий, що має пожерти противників.
Кожен, хто відмовлявся від Закону Мойсея, був безжалісно відданий на смерть за свідченнями двох або трьох свідків.
Хто відкидає Зако́на Мойсея, такий немилосердно вмирає „при двох чи трьох свідках“, —
Уявіть же, наскільки гіршу кару заслуговує той, хто ногами топтав Сина Божого,[32] хто нечестивою вважає кров Заповіту, що освятила його, хто зневажав Дух милості!
скільки ж більшої му́ки, — доду́муєтеся? — заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив!
Адже нам відомий Той, Хто сказав: «Мені належить помста, Я відомщу». І ще Він сказав: «Господь судитиме народ Свій».
Бо знаємо Того, Хто сказав: „Мені помста належить, Я відплачу́, говорить Господь“. І ще: „Господь буде судити наро́да Свого“!
То жахлива річ — отримати покарання від рук живого Бога.
Страшна́ річ — упасти в руки Бога Живого!
Пригадайте ті перші дні, коли ви були щойно осяяні світлом Благовісті. Багато боротьби й страждань випало тоді на вашу долю, але ви все витерпіли.
Згадайте ж про перші дні ваші, як ви просвітилися й витерпіли запеклу боротьбу стражда́нь.
Часом вас самих виставляли на привселюдну зневагу й страждання. Іншим разом ви поділяли долю таких же упосліджених.
Ви були́ то видо́вищем зневаги й знуща́ння, то були́ учасниками тих, що жили́ так.
Ви розділяли страждання тих, хто був в ув’язненні, і з радістю сприймали, коли у вас відбирали ваше майно. Бо ви знали, що володієте чимось кращим, таким, що буде з вами завжди.
Ви бо страждали й з ув'язнененими, і грабу́нок свого майна́ прийняли́ з потіхою, відаючи, що маєте в небі для себе майно немину́ще та краще.
Не полишайте ж мужності своєї, вона принесе вам велику винагороду.
Тож не відкидайте відваги своєї, бо має велику нагоро́ду вона.
Ви мусите бути наполегливі, щоб виконати Божу волю й тоді отримати обіцяне Ним.
Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю.
Бо ось каже Господь:
«Ось вже скоро прийде Той, Кому прийти належить, й Він не забариться.
«Ось вже скоро прийде Той, Кому прийти належить, й Він не забариться.
Бо ще „мало, дуже мало, і Той, хто має прийти, при́йде й бари́тись не бу́де!“
Праведна людина житиме вірою в Мене. Якщо ж хто злякаючись, відвернеться від Господа, той не отримає милості від Мене».(у грецькому Старому Заповіті).
А „праведний житиме вірою“. І: „Коли захитається він, то душа Моя його не вподо́бає“.