Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
English Standard Version
Ось чому облишмо найпростіші першооснови вчення про Христа й перейдемо до науки, що допомагає нам досягти зрілості. Не будемо знову повертатися до основоположних питань про каяття в гріховних вчинках, про віру в Бога, вчення про хрещення [14] й рукопокладання,[15] про воскресіння з мертвих і Вищий Суд.
Therefore let us leave the elementary doctrine of Christ and go on to maturity, not laying again a foundation of repentance from dead works and of faith toward God,
Бо якщо один раз на людей зійшло світло правди, якщо вони отримали дарунок Божий, якщо пролився на них Дух Святий, якщо торкнулася їх істина Слова Доброї Звістки Господньої і побачили вони велику силу майбутнього світу Божого, і після всього цього від вернулися від Христа, їм неможливо буде повернутися до каяття, оскільки вони, собі ж на шкоду, знову розпинають Ісуса на хресті й виставляють Його перед людьми на глум.
For it is impossible, in the case of those who have once been enlightened, who have tasted the heavenly gift, and have shared in the Holy Spirit,
and have tasted the goodness of the word of God and the powers of the age to come,
and then have fallen away, to restore them again to repentance, since they are crucifying once again the Son of God to their own harm and holding him up to contempt.
Деяких людей можна порівняти з землею, яка напоєна частими дощами, що падають на неї. Вона родить добрий врожай для того, хто обробляє її. Така земля — благословенна Богом.
For land that has drunk the rain that often falls on it, and produces a crop useful to those for whose sake it is cultivated, receives a blessing from God.
Інші ж люди подібні до землі, на котрій ростуть лише терни та чортополох — вона негідна, їй загрожує прокляття й кара вогнем.
But if it bears thorns and thistles, it is worthless and near to being cursed, and its end is to be burned.
Але хоч ми й говоримо так, дорогі друзі, ми передбачаємо для вас краще, впевнені в тому, що ви здобудете спасіння.
Though we speak in this way, yet in your case, beloved, we feel sure of better things — things that belong to salvation.
Адже Господь — справедливий, і Він ніколи не забуде про все, що ви зробили, й про вияви вашої любові до Нього. Він бачить цю любов у тій допомозі, що ви надавали й надаєте всім людям Божим.
For God is not unjust so as to overlook your work and the love that you have shown for his name in serving the saints, as you still do.
А наше прагнення в тому, щоб кожен з вас був однаково сумлінним, виявляючи цю любов протягом усього вашого життя. І тоді, завдяки цьому сумлінню, здійсняться ваші сподівання.
And we desire each one of you to show the same earnestness to have the full assurance of hope until the end,
Ми хочемо, щоб ви не були ледачими, а навпаки, щоб у всьому наслідували тих, хто вірою і терпінням успадковує Божу Обітницю.
so that you may not be sluggish, but imitators of those who through faith and patience inherit the promises.
Обітницю Бог дав Аврааму. І оскільки не було нікого більшого, ніж Він, щоб поклястися Його іменем, Бог поклявся Авраамові Сам Собою.
The Certainty of God’s Promise
For when God made a promise to Abraham, since he had no one greater by whom to swear, he swore by himself,
For when God made a promise to Abraham, since he had no one greater by whom to swear, he swore by himself,
Він сказав: «Я велелюбно благословляю тебе, та дам тобі багато нащадків».
saying, “Surely I will bless you and multiply you.”
Тож після терплячого чекання Авраам одержав те, що Бог обіцяв йому.
Звісно, коли люди клянуться, вони клянуться кимось величнішим, ніж вони самі. Клятва стає підтвердженням істинності сказаного й кладе край суперечці.
For people swear by something greater than themselves, and in all their disputes an oath is final for confirmation.
Оскільки Господь хотів показати спадкоємцям Обітниці непохитність Свого наміру, Він і приніс цю клятву.
So when God desired to show more convincingly to the heirs of the promise the unchangeable character of his purpose, he guaranteed it with an oath,
Існують дві непохитні речі: «Всевишній не може брехати, коли Він щось обіцяє», та «Бог не може порушити даної клятви». І в цьому є велика підтримка й сила для нас, тих, хто прийшов до Нього заради безпеки і надії, запропонованої нам.
so that by two unchangeable things, in which it is impossible for God to lie, we who have fled for refuge might have strong encouragement to hold fast to the hope set before us.
Ця надія, мов якір для душі, міцний і безпечний. Вона проникає до самої Святая Святих, за завісу.[16]
We have this as a sure and steadfast anchor of the soul, a hope that enters into the inner place behind the curtain,