Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
New Living Translation
Ось чому облишмо найпростіші першооснови вчення про Христа й перейдемо до науки, що допомагає нам досягти зрілості. Не будемо знову повертатися до основоположних питань про каяття в гріховних вчинках, про віру в Бога, вчення про хрещення [14] й рукопокладання,[15] про воскресіння з мертвих і Вищий Суд.
You don’t need further instruction about baptisms, the laying on of hands, the resurrection of the dead, and eternal judgment.
Тож давайте зробимо саме це, якщо Бог дозволить нам.
And so, God willing, we will move forward to further understanding.
Бо якщо один раз на людей зійшло світло правди, якщо вони отримали дарунок Божий, якщо пролився на них Дух Святий, якщо торкнулася їх істина Слова Доброї Звістки Господньої і побачили вони велику силу майбутнього світу Божого, і після всього цього від вернулися від Христа, їм неможливо буде повернутися до каяття, оскільки вони, собі ж на шкоду, знову розпинають Ісуса на хресті й виставляють Його перед людьми на глум.
For it is impossible to bring back to repentance those who were once enlightened — those who have experienced the good things of heaven and shared in the Holy Spirit,
who have tasted the goodness of the word of God and the power of the age to come —
and who then turn away from God. It is impossible to bring such people back to repentance; by rejecting the Son of God, they themselves are nailing him to the cross once again and holding him up to public shame.
Деяких людей можна порівняти з землею, яка напоєна частими дощами, що падають на неї. Вона родить добрий врожай для того, хто обробляє її. Така земля — благословенна Богом.
When the ground soaks up the falling rain and bears a good crop for the farmer, it has God’s blessing.
Інші ж люди подібні до землі, на котрій ростуть лише терни та чортополох — вона негідна, їй загрожує прокляття й кара вогнем.
But if a field bears thorns and thistles, it is useless. The farmer will soon condemn that field and burn it.
Але хоч ми й говоримо так, дорогі друзі, ми передбачаємо для вас краще, впевнені в тому, що ви здобудете спасіння.
Dear friends, even though we are talking this way, we really don’t believe it applies to you. We are confident that you are meant for better things, things that come with salvation.
Адже Господь — справедливий, і Він ніколи не забуде про все, що ви зробили, й про вияви вашої любові до Нього. Він бачить цю любов у тій допомозі, що ви надавали й надаєте всім людям Божим.
А наше прагнення в тому, щоб кожен з вас був однаково сумлінним, виявляючи цю любов протягом усього вашого життя. І тоді, завдяки цьому сумлінню, здійсняться ваші сподівання.
Our great desire is that you will keep on loving others as long as life lasts, in order to make certain that what you hope for will come true.
Ми хочемо, щоб ви не були ледачими, а навпаки, щоб у всьому наслідували тих, хто вірою і терпінням успадковує Божу Обітницю.
Then you will not become spiritually dull and indifferent. Instead, you will follow the example of those who are going to inherit God’s promises because of their faith and endurance.
Обітницю Бог дав Аврааму. І оскільки не було нікого більшого, ніж Він, щоб поклястися Його іменем, Бог поклявся Авраамові Сам Собою.
God’s Promises Bring Hope
For example, there was God’s promise to Abraham. Since there was no one greater to swear by, God took an oath in his own name, saying:
Він сказав: «Я велелюбно благословляю тебе, та дам тобі багато нащадків».
Тож після терплячого чекання Авраам одержав те, що Бог обіцяв йому.
Then Abraham waited patiently, and he received what God had promised.
Звісно, коли люди клянуться, вони клянуться кимось величнішим, ніж вони самі. Клятва стає підтвердженням істинності сказаного й кладе край суперечці.
Now when people take an oath, they call on someone greater than themselves to hold them to it. And without any question that oath is binding.
Оскільки Господь хотів показати спадкоємцям Обітниці непохитність Свого наміру, Він і приніс цю клятву.
God also bound himself with an oath, so that those who received the promise could be perfectly sure that he would never change his mind.
Існують дві непохитні речі: «Всевишній не може брехати, коли Він щось обіцяє», та «Бог не може порушити даної клятви». І в цьому є велика підтримка й сила для нас, тих, хто прийшов до Нього заради безпеки і надії, запропонованої нам.
So God has given both his promise and his oath. These two things are unchangeable because it is impossible for God to lie. Therefore, we who have fled to him for refuge can have great confidence as we hold to the hope that lies before us.
Ця надія, мов якір для душі, міцний і безпечний. Вона проникає до самої Святая Святих, за завісу.[16]
This hope is a strong and trustworthy anchor for our souls. It leads us through the curtain into God’s inner sanctuary.