Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Переклад Куліша та Пулюя
Мелхіседек був царем Салема і священиком Всевишнього Бога. Він зустрів Авраама, коли той повертався після перемоги над царями.[17] Того дня Мелхіседек благословив його.
Сей бо Мелхиседек, цар Салимський, священик Бога вишнього, що зустрів Авраама, як вертавсь він з побоїща царів, і благословив його;
Тоді Авраам віддав йому десяту частину всієї своєї здобичі.
Ім’я Мелхіседек означає, по-перше, «цар праведності»; а також він був царем Салема, що означає «цар миру».
Ім’я Мелхіседек означає, по-перше, «цар праведності»; а також він був царем Салема, що означає «цар миру».
котрому й десятину з усього віддїлив Авраам (перше ж оце перекладом зветь ся цар правди, а потім і цар Салимський, чи то цар впокою),
Немає ніяких свідчень про його батька, матір, родовід, про початок і кінець його життя. Подібно Синові Божому, він лишається первосвящеником назавжди.
без батька, без матери, без родоводу, нї почину днїв, нї конця життя не маючи, уподоблений же Сину Божому, пробуває священиком вічно.
Тож ви бачите, яким великий чоловіком був Мелхіседек. Навіть Авраам, наш патріарх, віддав йому десятину здобичі.
Дивіте ся ж, який великий той, кому і десятину дав Авраам патриярх із вибраного.
І всім нащадкам Левія,[18] які ставали священиками, вказано Законом Мойсеєвим брати десятину зі свого народу, тобто з братів своїх, незважаючи на те, що вони також були нащадками Авраама.
Тай ті із синів Левіїних, що приймають сьвященство, мають заповідь брати десятину з народу по закону, се єсть із браття свого, хоч і з чересел Авраамових вийшло воно.
Мелхіседек не походив від родини Левія, але він узяв десятину з Авраама і благословив того, хто мав обітниці Божі.
Той же, хто не виводить роду свого від них, узяв десятину з Авраама, і маючого обітницю благословив.
Та немає сумнівів у тому, що завжди нижчий одержує благословення від вищого.
Без усякого ж перечення менше від більшого благословляєть ся.
З одного боку, десятину отримують нащадки Левія, тобто смертні люди, а з іншого — Мелхіседек, котрий отримав десятину з Авраама, та про кого проголошено у Святому Писанні, що він живе.
І тут беруть десятини люде, що мруть, а там — той, про кого сьвідчить ся, що він живе.
Можна навіть сказати, що родина Левія, яка отримує десятину, сплатила десятину Мелхіседеку.
І, щоб так сказати, через Авраама взята десятина і з Левія, що бере десятини.
Бо Левій тоді ще не був народженим, тобто він був в плоті Авраама, свого прабатька, коли Мелхіседек зустрів його.
Ще бо в череслах отецьких був, як зустрів його Мелхиседек.
Але якщо духовної досконалості можна було досягти завдяки священицтву левитів (на підставі чого Закон був даний людям), то навіщо ж тоді з’являтися ще одному верховному священику, та ще й не такому, як Аарон, а такому, як Мелхіседек?
Коли ж звершеннє було через Левійське сьвященство (бо під ним люде озаконені стались), то яка ж іще потреба иншому встати сьвященикові по чину Мелхиседековому, а не по чину Аароновому звати ся?
Адже коли змінюється священицтво, то мусить змінюватися й Закон.
Коли бо переміняєть ся сьвященство, мусить конче і переміна закону бути.
Той, про Кого все це сказано, належав до іншого роду. З цього роду ніхто ще не служив при вівтарю.
Про Кого бо се говорить ся, з иншого колїна був, з котрого нїхто не приступав до жертівнї.
Адже добре відомо, що наш Господь Ісус Христос походив з роду Юдиного, а говорячи про це коліно, Мойсей не сказав нічого про священиків.
Явно бо, що з колїна Юдового вийшов Господь наш, а про се колїно Мойсей об сьвященстві нїчого не сказав.
І це стає ще очевидніше, коли з’являється інший священик, подібний до Мелхіседека.
І більше ще явно, що по подобию Мелхиседековому встає инший сьвященик,
Бо Йому дається цей сан не за людськими законами або за належністю до певної родини. Його зроблено священиком на основі сили вічного життя.
котрий не по закону заповідї тїлесної постав, а по силї життя незотлїнного.
Адже ось що сказано про Нього у Святому Писанні: «Священик Ти навіки, як той Мелхіседек».
Сьвідкує бо: "Що Ти єси сьвященик по вік по чину Мелхиседековому."
Тож старий Закон вже скасований, тому що він виявився немічним і безкорисним.
Стало ся ж знищеннє попередньої заповідї за її неміць і невжиточність.
Бо Закон Мойсея не міг зробити нічого досконалим, але ж нині, нам даровано нову надію, котра наближає нас до Бога.
Нїчого бо не звершив закон, а приведене лучче впованнє, котрим наближуємось до Бога.
Важливо також і те, що настановлення Ісуса Первосвящеником не сталося без Божої клятви (коли священиками стають інші чоловіки, це відбувається без клятви).
І на скілько воно не без клятьби,
А настановлюючи Ісуса, Бог поклявся:
«Господь поклявсь, І клятви не відмінить: „Священик Ти навіки”».
«Господь поклявсь, І клятви не відмінить: „Священик Ти навіки”».
(ті бо сьвященики без клятьби ставали, а Сей з клятьбою через Того, хто глаголав до Него: "Кляв ся Господь, і не розкаяв ся: Ти єси сьвященик по вік, по чину Мелхиседековому")
Тож це означає, що Ісус є запорукою кращого Заповіту усім людям Господнім.
на стілько луччого завіту став ся порукою Ісус.
Крім того, після смерті, священики не могли виконувати свої обов’язки, й саме через їх було так багато.
І більш їх було сьвящениками, бо смерть боронила їм пробувати;
А оскільки Ісус живе вічно, то служитиме Він священиком повік.
сей же, через те, що пробуває по вік, непереходяче має сьвященство.
Ось чому Він здатний вічно спасати тих, хто через Нього наблизиться до Всевишнього. Адже Він завжди живий, щоб заступатися за них перед Господом.
Тим же і спасти може до кінця приходящих через Нього до Бога, будучи вічно жив, щоб посередникувати за них.
Отже, Ісус — то якраз такий первосвященик, якого ми потребуємо: святий, бездоганний, цнотливий, вільний від впливу грішників і вищий від Небес.
Такого бо нам подобало (мати) Архиєрея, преподобного, безвинного, непорочного, відлученого від грішників і вищого небес,
Йому не треба щодня приносити пожертви, як то роблять ті первосвященики: спершу на спокуту своїх власних гріхів, а потім — гріхів інших людей. Він зробив це раз і за всіх, коли пожертвував Собою.
котрий не має по всї днї нужди, як архиєреї, перше за свої гріхи жертви приносити, а потім за людські: се бо зробив заразом, себе принїсши.
Бо Закон призначає первосвящениками чоловіків, які мають ті ж самі слабкості, що і інші люди. А клятва Божа, котра прийшла після Закону, призначила Сина, створеного досконалим через страждання, первосвящеником навіки.
Закон бо людей поставляє архиєреями, маючих немочі, слово ж клятьби, що послї закону, Сина на віки звершеного.