Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Переклад Турконяка
Мелхіседек був царем Салема і священиком Всевишнього Бога. Він зустрів Авраама, коли той повертався після перемоги над царями.[17] Того дня Мелхіседек благословив його.
Адже цей Мелхиседек, цар Салимський, священик Бога Всевишнього, зустрів Авраама, коли той повертався з бою із царями, і благословив його.
Тоді Авраам віддав йому десяту частину всієї своєї здобичі.
Ім’я Мелхіседек означає, по-перше, «цар праведності»; а також він був царем Салема, що означає «цар миру».
Ім’я Мелхіседек означає, по-перше, «цар праведності»; а також він був царем Салема, що означає «цар миру».
Авраам же виділив йому десятину з усього; він, ім’я якого насамперед означає «цар праведності», потім вже «цар Салимський», тобто «цар миру», —
Немає ніяких свідчень про його батька, матір, родовід, про початок і кінець його життя. Подібно Синові Божому, він лишається первосвящеником назавжди.
без батька, без матері, без родоводу, не має ані початку днів, ані кінця життя; він — подібний до Божого Сина — назавжди залишається священиком.
Тож ви бачите, яким великий чоловіком був Мелхіседек. Навіть Авраам, наш патріарх, віддав йому десятину здобичі.
Бачите, який великий той, кому патріарх Авраам дав десятину з найкращої здобичі!
І всім нащадкам Левія,[18] які ставали священиками, вказано Законом Мойсеєвим брати десятину зі свого народу, тобто з братів своїх, незважаючи на те, що вони також були нащадками Авраама.
Ті з синів Левія, які одержують священство, мають заповідь за Законом: брати десятину від людей, тобто від своїх братів, хоч і вони з роду Авраама.
Мелхіседек не походив від родини Левія, але він узяв десятину з Авраама і благословив того, хто мав обітниці Божі.
А той, хто не був з їхнього роду, взяв десятину від Авраама і поблагословив того, котрий мав обітниці.
Та немає сумнівів у тому, що завжди нижчий одержує благословення від вищого.
Без жодного заперечення: менше благословляється більшим.
З одного боку, десятину отримують нащадки Левія, тобто смертні люди, а з іншого — Мелхіседек, котрий отримав десятину з Авраама, та про кого проголошено у Святому Писанні, що він живе.
Отже, тут десятини одержують смертні люди, а там — Той, про кого засвідчено, що Він живий.
Можна навіть сказати, що родина Левія, яка отримує десятину, сплатила десятину Мелхіседеку.
Тож, так би мовити, і Левій, який бере десятини, дав через Авраама десятину,
Бо Левій тоді ще не був народженим, тобто він був в плоті Авраама, свого прабатька, коли Мелхіседек зустрів його.
оскільки він ще не народився від батька, коли його зустрів Мелхиседек.
Але якщо духовної досконалості можна було досягти завдяки священицтву левитів (на підставі чого Закон був даний людям), то навіщо ж тоді з’являтися ще одному верховному священику, та ще й не такому, як Аарон, а такому, як Мелхіседек?
Отже, якби досконалість була через левітське священство, адже через нього народ одержав Закон, то чому мав з’явитися ще інший Священик за чином Мелхиседека, а не названий за чином Аарона?
Адже коли змінюється священицтво, то мусить змінюватися й Закон.
Це тому, що зі зміною священства потрібно, щоби змінився і Закон.
Той, про Кого все це сказано, належав до іншого роду. З цього роду ніхто ще не служив при вівтарю.
Адже Той, про Кого йде мова, належав до іншого племені, з якого ніхто не мав участі в жертовнику.
Адже добре відомо, що наш Господь Ісус Христос походив з роду Юдиного, а говорячи про це коліно, Мойсей не сказав нічого про священиків.
Бо ж відомо, що наш Господь походив від Юди, а про це плем’я Мойсей нічого не говорив щодо священства.
І це стає ще очевидніше, коли з’являється інший священик, подібний до Мелхіседека.
Це стає ще яснішим, коли за подобою Мелхиседека з’являється інший Священик,
Бо Йому дається цей сан не за людськими законами або за належністю до певної родини. Його зроблено священиком на основі сили вічного життя.
Який став таким не за Законом тілесної заповіді, а за силою незнищенного життя.
Адже ось що сказано про Нього у Святому Писанні: «Священик Ти навіки, як той Мелхіседек».
Тому що є свідчення: Ти — Священик навіки за чином Мелхиседека.
Тож старий Закон вже скасований, тому що він виявився немічним і безкорисним.
Отже, попередня заповідь скасовується через її немічність і некорисність,
Бо Закон Мойсея не міг зробити нічого досконалим, але ж нині, нам даровано нову надію, котра наближає нас до Бога.
бо Закон нічого не вдосконалив, тож нововведене — краща надія, якою ми наближаємося до Бога.
Важливо також і те, що настановлення Ісуса Первосвящеником не сталося без Божої клятви (коли священиками стають інші чоловіки, це відбувається без клятви).
І оскільки це не без клятви, бо ті стали священиками без клятви, —
А настановлюючи Ісуса, Бог поклявся:
«Господь поклявсь, І клятви не відмінить: „Священик Ти навіки”».
«Господь поклявсь, І клятви не відмінить: „Священик Ти навіки”».
Цей же — з клятвою Того, Хто до Нього каже: Поклявся Господь і не розкається, що Ти — Священик навіки [за чином Мелхиседека], —
Тож це означає, що Ісус є запорукою кращого Заповіту усім людям Господнім.
то настільки й Ісус став запорукою кращого Завіту.
Крім того, після смерті, священики не могли виконувати свої обов’язки, й саме через їх було так багато.
Крім того, тих священиків було багато, оскільки смерть не давала залишатися їм,
А оскільки Ісус живе вічно, то служитиме Він священиком повік.
а Цей, перебуваючи вічно, має священство нескінченне.
Ось чому Він здатний вічно спасати тих, хто через Нього наблизиться до Всевишнього. Адже Він завжди живий, щоб заступатися за них перед Господом.
Тому, будучи завжди живим, Він може завжди спасати тих, хто приходить до Бога через Нього, аби заступатися за них.
Отже, Ісус — то якраз такий первосвященик, якого ми потребуємо: святий, бездоганний, цнотливий, вільний від впливу грішників і вищий від Небес.
Такого потрібно було нам Первосвященика: святого, невинного, непричетного до зла, відділеного від грішників, вищого за небо.
Йому не треба щодня приносити пожертви, як то роблять ті первосвященики: спершу на спокуту своїх власних гріхів, а потім — гріхів інших людей. Він зробив це раз і за всіх, коли пожертвував Собою.
Він не має потреби щодня, як первосвященики, приносити жертви, — спочатку за Свої гріхи, а потім за гріхи народу, бо Він це зробив один раз, принісши Самого Себе.
Бо Закон призначає первосвящениками чоловіків, які мають ті ж самі слабкості, що і інші люди. А клятва Божа, котра прийшла після Закону, призначила Сина, створеного досконалим через страждання, первосвящеником навіки.
Адже Закон велів наставляти первосвящениками людей, які мають немочі, а слово клятви, що після Закону, настановило навіки досконалого Сина.