Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Переклад Огієнка
Потім побачив я іншого Ангела, який спускався з Небес. І була у нього велика сила, а земля освітилася Славою його.
Після цього побачив я іншого ангола, що схо́див із неба, і що вла́ду велику він мав. І земля освітилась від слави його.
Він вигукнув могутнім голосом:
«Упав! Упав великий Вавилон,[31] розпусниця велика! Стала вона притулком демонів, оселею всіляких злих духів, нечистих птахів і огидних тварин.
«Упав! Упав великий Вавилон,[31] розпусниця велика! Стала вона притулком демонів, оселею всіляких злих духів, нечистих птахів і огидних тварин.
І він гучним голосом кликнув, говорячи: „Упав, упав великий Вавилон! Став він оселею де́монів, і схо́вищем усякому ду́хові нечистому, і схо́вищем усіх пта́хів нечистих та нена́видних,
Бо напоїла всі народи вином Божої люті за її розпусту. Царі земні чинили з нею перелюб, а купці всього світу багатіли з великої розкоші її».
бо лютим вином розпусти своєї він напоїв всі наро́ди! І зе́мні царі з ним розпусту чинили, а земні купці збагатіли від сили розко́ші його!“
Тоді я почув інший голос, що линув з Небес. І мовив він:
«Народе мій, виходь із міста цього, аби не бути співучасником її гріхів, та не постраждати від того жахливого покарання, яке буде наслане на неї.
«Народе мій, виходь із міста цього, аби не бути співучасником її гріхів, та не постраждати від того жахливого покарання, яке буде наслане на неї.
І почув я інший голос із неба, який говорив: „Вийдіть із нього, люди мої, щоб не сталися ви спільника́ми гріхів його, і щоб не потра́пили в кара́ння його.
Бо неба досягли гріхи її, та Бог не забув усі її гріховні вчинки.
Гріхи бо його досягли́ аж до неба, і Бог згадав про неправди його.
Відплатіть їй, розпусниці, за те, як вона зазвичай поводилася з вами, відплатіть їй вдвічі за те, що вона наробила. І келих вина приготуйте їй, міцнішого удвоє, аніж був той, що готувала вона вам.
Відплатіть ви йому, як і він вам платив, і вдвоє подвойте йому за вчинки його! Удвоє налийте до чаші, що нею він вам наливав!
Дайте їй стільки страждань і горя, скільки мала вона слави й розкоші. Вона ж сама собі говорить: „Сиджу собі царицею. Я не вдова і горя я не знатиму ніколи”.
Скільки він сла́вив себе та розкошува́в, стільки му́ки та смутку завдайте йому! Бо в серці своєму гово́рить: „Сиджу́, як цариця, і я не вдова, і бачити смутку не бу́ду!“
За все те в день один впадуть на неї біди: смерть, горе й голод. Вона горітиме у вогні, тому що Господь Бог, засудивший її — могутній».
Через це одного дня при́йдуть кари його, смерть, і плач, і голод, і спа́лений буде огнем, бо міцни́й Господь, Бог, що судить його!“
Земні царі, які з нею чинили розпусту й розкошували, будуть плакати й ридати за нею, як побачать дим від її пожежі.
І будуть плакати та голосити за ним царі земні, що з ним розпусту чинили та розкошува́ли, коли побачать дим пожежі його.
Жах перед муками її триматиме їх подалі від неї. І скажуть вони:
«Горе, горе тобі, о велике місто! Могутнє місто Вавилон! Зненацька впала на тебе кара».
«Горе, горе тобі, о велике місто! Могутнє місто Вавилон! Зненацька впала на тебе кара».
Вони через страх його мук стоятимуть зда́лека та говоритимуть: „Горе, горе, о місто велике, Вавилоне, місто могутнє, бо суд твій прийшов однієї години!“
Купці всього світу теж заплачуть і затужать за цією блудницею, бо ніхто не купуватиме більше їхніх товарів:
І земні купці́ будуть плакати та голосити за ним, бо ніхто не купує вже їхнього вантажу́, —
ні золота, ні срібла, ні коштовного каміння, ані перлів, ні лляного, пурпурового, шовкового й багряного вбрання, ні всіх видів пахучого дерева, ні всіляких виробів із слонової кістки, ні дорогої деревини, ні бронзи, ні заліза, ані мармуру,
вантажу́ золота, і срі́бла, і камі́ння дорогоцінного, і пе́рел, і віссо́ну, і порфі́ри, і шовку, і кармази́ну, і всякого дерева запашно́го, і всякого по́суду з слоно́вої кости, і всякого по́суду з дорогоцінного дерева, і мідяного, і залізного, і мармуро́вого,
ні кориці, ні бальзаму, ні пахощів, ні мирру, ні вина, ні олії, ні доброго борошна і пшениці, ні худоби, ні овець, ні коней і возів, ані рабів чи людських душ! Вони голосно плакатимуть, кажучи:
і кори́ці, і шафра́ну, і па́хощів, і мирри, і лива́ну, і вина, і оливи, і тонко́ї муки́, і пшениці, і товару, і овець, і ко́ней, і возів, і рабів, і душ лю́дських.
«Вавилоне! Усе, чого ти прагнула, пропало. Вся розкіш і пишнота втрачені й ніколи не повернуться знов».
І плоди́ пожадли́вости душі твоєї відійшли від тебе, і все сите та світле пропало для тебе, — і вже їх ти не зна́йдеш!
Купці, які розбагатіли торгівлею в тому місті, триматимуться осторонь, нажахані стражданнями Вавилона. І будуть вони голосити, сумувати й казатимуть:
Купці цими реча́ми, що вони збагати́лися з нього, від стра́ху мук його стануть здалека, і бу́дуть плакати та голосити,
«Горе, горе великому місту-розпусниці! Була вона вбрана в тонке полотно, багряницю й порфіру. І прикраси на ній були із золота, коштовного каміння та перлів.
і казати: „Горе, горе, місто велике, зодягнене в віссо́н і порфіру та в кармази́н, і прикрашене золотом і дорогоцінним камі́нням та пе́рлами,
І все багатство це загинуло водночас!»
Всі керманичі і всі, хто плаває морем, і всі моряки, і всі ті, хто з моря живе, — усі трималися осторонь.
Всі керманичі і всі, хто плаває морем, і всі моряки, і всі ті, хто з моря живе, — усі трималися осторонь.
бо за одну годину згинуло таке велике багатство“. І кожен стерни́к, і кожен, хто пливає на кораблях, і моряки, і всі, хто працює на морі, — стали здалека,
Вони бачили дим її полум’я і вигукували: «Яке місто може з цим великим містом зрівнятися?«
і, бачивши дим від пожежі його, кричали й казали: „Котре до великого міста подібне?“
Тоді посипали вони голови свої попелом, плакали, тужили й вигукували:
«Горе, горе великому місту, великій розпусниці! Всі, хто мав кораблі на морі, збагатилися завдяки її багатству, але загинула вона водночас!
«Горе, горе великому місту, великій розпусниці! Всі, хто мав кораблі на морі, збагатилися завдяки її багатству, але загинула вона водночас!
І вони поси́пали по́рохом го́лови свої, і закричали, пла́чучи та голо́сячи, і ка́жучи: „Горе, горе, місто велике, що в ньому з його дорогоцінностей збагати́лися всі, хто має кораблі на морі, бо за одну годину воно спорожні́ло!
Радійте, о Небеса! Втішайтеся апостоли, пророки і всі святі люди Божі! Бо вчинив Бог суд над нею за все, що вона вам зробила!»
Радій з цього, небо, і святі апо́столи та пророки, бо Бог виконав суд ваш над ним!“
Тоді могутній Ангел підняв камінь завбільшки з жорно й кинув його в море зі словами:
«Так саме і велике місто Вавилон буде безжалісно скинуте, і вже ніхто його не побачить. Ніколи більше не повстане воно.
«Так саме і велике місто Вавилон буде безжалісно скинуте, і вже ніхто його не побачить. Ніколи більше не повстане воно.
І один сильний ангол узяв великого каменя, як жо́рно, і кинув до моря, говорячи: „З таким розго́ном буде кинений Вавило́н, місто велике, — і вже він не зна́йдеться!
Ніколи там більше не гратимуть кіфари, не лунатимуть голоси співаків, сопілок і сурм! Ніколи не побачите там ніякого ремісника, і не почуєте звуків жорна.
І голос гуслярі́в, і співакі́в, і сопі́льників, і сурмачі́в уже не буде чутий в тобі! І вже не зна́йдеться в тобі жодного мистця́ й ніякого мисте́цтва, і шум жо́рен уже не буде чутий в тобі!
Ніколи не засвітиться свічник. Й ніхто ніколи не почує сміху молодят. Купці твої були сильними світу цього. І всі народи були обдурені твоїм чаклунством.
І світло свічника́ вже не буде світити в тобі, і голос молодого й молодої вже не буде чутий в тобі. Бо купці твої були зе́мні вельможі, бо твоїм ворожби́тством були зведені всі наро́ди!