Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Cовременный перевод WBTC
П’ятий Ангел засурмив у сурму, і побачив я зірку, що впала з неба на землю. І був даний їй ключ від колодязю, що вів униз до безодні.
Пятый ангел затрубил в свою трубу, и я увидел звезду, упавшую с неба на землю. И был ей дан ключ к проходу, ведущему к бездне.
Коли вона відімкнула криницю, що вела до безодні, звідти пішов дим, ніби диміла велетенська піч; тоді сонце й небо почорніли від того диму.
И отомкнула она проход, ведущий к бездне, и вышел дым из прохода, словно из огромной печи. И потемнело небо, и солнце потускнело от дыма, валившего из прохода.
З того диму на землю попадала сарана, і сила була дана їй жалити людей, подібно скорпіонам.
А из облака дыма на землю пала саранча, и ей была дана сила, подобная той, что имеют на земле скорпионы.
Але ж наказано їй було не завдавати ніякої шкоди ні траві на землі, ні жодній рослині, ані дереву, а тільки людям, у яких немає Божої печаті на чолі.
Но сказано ей было, чтобы она не вредила ни траве, ни земле, ни растениям, ни деревьям, а только людям, на лбу у которых нет печати Божьей.
І наказ був даний тій сарані: не вбивати людей, але болем мучити їх п’ять місяців. А біль той, як від жала скорпіона.
И наказ был дан саранче той не убивать их, а мучить болью в течение пяти месяцев. И боль та была подобна боли, которую причиняет скорпион, когда ужалит человека.
І всі п’ять місяців шукатимуть ті люди смерті, але не знайдуть її. Вони благатимуть про смерть, та вона обходитиме їх.
И всё это время люди будут искать смерти, но не смогут найти её. Они будут жаждать смерти, но она не придёт к ним.
Сарана ж та схожа була на коней, готових до бою. На головах у неї було щось на зразок золотих вінчиків, а обличчя подібні до людських.
Саранча же была похожа на коней, готовых к битве. На головах у саранчи были золотые венцы, а лица их были похожи на человеческие.
Волосся сарани нагадувало жіноче, а зуби були, як у левів.
Волосы у неё были, словно женские волосы, а зубы подобны львиным клыкам.
На грудях у сарани були немовби залізні панцирі, а шум її крил нагадував гуркіт колесниць, що мчать на битву, запряжені багатьма кіньми.
И грудь у неё была, словно железная броня, а шум её крыльев был подобен грохоту множества колесниц, влекомых скакунами, рвущимися в бой.
Сарана мала хвости з жалом, як у скорпіонів. І в хвостах тих сили було стільки, щоб мучити людей протягом п’яти місяців.
У неё были хвосты с жалами, словно жала скорпионов, и в хвостах было достаточно силы, чтобы вредить людям в течение пяти месяцев.
Царем сарани був ангел безодні на ім’я «Аваддон»,[17] гебрейською мовою, а грецькою мовою — «Аполліон» (або «Руйнівник»).
И царём у них был ангел, охранявший бездну, а имя ему было Аваддон по-еврейски, по-гречески же назывался он Аполлион.
Перше велике лихо минуло. Два інших великих лиха все ще наближаються.
Первая беда миновала. Но ещё большие две напасти последуют за ней.
Шостий Ангел засурмив у сурму свою, і почув я голос, що линув із чотирьох рогів золотого вівтаря, який стояв перед Богом.
Шестой ангел затрубил в свою трубу, и я услышал голос, раздавшийся из четырёх рогов золотого алтаря, находившегося перед Богом.
І звернувся він до шостого Ангела з сурмою: «Звільни чотирьох Ангелів, прикутих біля річки Євфрат».
И сказал голос шестому ангелу с трубой: "Освободи четырёх ангелов, прикованных у великой реки Евфрата".
Тоді чотирьох Ангелів, які були напоготові саме для цієї години, дня, місяця й року, було звільнено, щоб убити одну третину людства.
И освобождены были четыре ангела, которые были наготове для этого самого часа, дня, месяца и года, чтобы убить одну треть людей.
Загальна кількість вершників і коней у їхньому війську налічувала двісті мільйонів, і я чув це число.
Я слышал, сколько там всего было конных — двести миллионов.
У видінні моїм я бачив коней й вершників, які виглядали саме так: вони мали вогняно-червоні, синьо-гіацинтові й жовто-сірчані панцирі. Голови коней були схожі на левові, а з пащ у них вилітали вогонь, дим і сірка.
И в моём видении вот как выглядели кони и их всадники. У них были нагрудники огненно-красные, тёмно-синие и жёлтые, словно сера. Головы их были, как львиные головы, а изо рта у них исходил огонь, дым и сера.
Цими трьома карами — вогнем, димом і сіркою, що вилітали з їхніх пащ, було вбито третину людства.
И тремя этими напастями убита была одна треть людей — огнём, дымом и серой, что извергались у них изо рта.
Сила коней була в їхніх пащах та хвостах, бо хвости їхні були схожі на змій, які жалили й ранили людей.
Сила коней была в их ртах и хвостах, ибо хвосты их были словно змеи с головами, жалящие и поражающие людей.
Решта людей, яких не знищили ці кари, не покаялася у своїх вчинках. Вони не перестали поклонятися демонам та бовванам золотим, срібним, мідним, кам’яним та дерев’яним, які не можуть ні бачити, ні чути, ні ходити.
Остальные люди, те, кто не был убит этими напастями, не раскаялись в том, что сотворили собственными руками. Они не прекратили поклоняться бесам и идолам золотым, серебряным, медным, каменным и деревянным, которые не могут ни видеть, ни слышать, ни двигаться.