Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Хоменка
І Господь відвідав Сарру, так як сказав; і зробив Господь Саррі так, як говорив;
Господь навідав Сару, як обіцяв був, і вчинив їй так, як сказав був.
Сарра завагітніла й народила в старості Авраамові сина, у ту пору, на яку вказав йому Господь.
Сара зачала і вродила Авраамові сина, в його старості, того часу, коли Господь призначив йому.
І дав Авраам ім’я своєму синові, який в нього народився, котрого народила йому Сарра, — Ісаак.
І назвав Авраам сина, що народився в нього, а якого вродила Сара, Ісааком.
А восьмого дня Авраам обрізав Ісаака, — як і заповів йому Бог.
Авраам обрізав Ісаака, свого сина, восьмого дня, як велів йому Бог.
Авраамові ж було сто років, коли в нього народився його син Ісаак.
Було ж Авраамові сто років, коли народився в нього син Ісаак.
І сказала Сарра: Сміх учинив мені Господь; хто лише почує — радітиме зі мною.
А Сара сказала: "Сміх учинив мені Господь: кожний, хто почує, буде з мене сміятися."
Хто сповістить Авраамові, — промовила вона, — що Сарра грудьми годуватиме дитину? Адже я у своїй старості народила сина!
Та й додала: "Хто був би сказав Авраамові, що Сара грудьми годуватиме дітей? Бо я в його старості породила йому сина."
І підросла дитина, і була відлучена від грудей. У день, коли був відлучений його син Ісаак, Авраам влаштував велику гостину.
Підросло ж хлоп'ятко, й відлучили його. Та й зробив Авраам великий бенкет того ж дня, коли відлучено Ісаака.
Сарра побачила сина Аґари-єгиптянки, який народився в Авраама, — як він грався з Ісааком, її сином, —
Але Сара побачила, що син Агарі єгиптянки, якого ця була вродила Авраамові, насміхається з Ісаака;
і сказала Авраамові: Прожени цю рабиню та її сина, бо син цієї рабині не отримає спадку разом з моїм сином Ісааком.
тому вона сказала до Авраама: "Прожени геть оцю рабиню та її сина; не буде бо спадкоємцем син тієї рабині з моїм сином Ісааком."
Дуже жорстоким видалося Авраамові рішення щодо його сина,
Вельми прикро було Авраамові те слово щодо його сина,
та Бог сказав Авраамові: Нехай рішення стосовно дитини і рабині не здається тобі жорстоким. Усе, що скаже тобі Сарра, — послухай її голосу, бо в Ісаакові назветься твоє потомство.
але Бог сказав до Авраама: "Не вболівай за хлопчину та за твою рабиню. В усьому, що тобі скаже Сара, вволи її волю, бо за Ісааком назоветься твоє потомство.
А від сина цієї рабині утворю великий народ, бо він — твоє насіння.
Та й із сина рабині я теж виведу народ, бо й він твоя дитина.
Тож Авраам устав вранці, узяв хліба й бурдюк води і дав Агарі, — поклав їй на плечі, — а також дитину, і відіслав її. Відійшовши, вона блукала пустелею біля Криниці клятви.
Встав Авраам раненько, взяв хліба та бурдюк води й дав Агарі; і вклавши їй на плечі дитину, відпустив її. Пішла вона, та й почала блукати в пустарях Версавії.
Та вода в бурдюкові закінчилася, тож вона покинула дитину під одною із сосен
Як же не стало в бурдюці води, кинула хлоп'я під корчем,
і, відійшовши, сіла напроти нього десь на відстані пострілу з лука, і сказала: Щоб не бачити мені смерті мого хлопця. Вона сиділа напроти нього, а хлопець закричав і заплакав.
сама ж пішла та й сіла від нього завдальшки на стріл з лука, мовила бо сама до себе: "Не можу дивитися на смерть дитини!" І сиділа навпроти та й плакала вголос.
Бог почув голос хлопця з місця, де той був, і Божий ангел закликав з неба до Агари, і сказав їй: Що таке, Агаро? Не бійся, бо почув Бог голос твого хлопця з місця, де він є.
Почув Бог крик хлопчини, і ангел Божий кликнув до Агарі з неба та й сказав до неї: "Що тобі, Агаре? Не бійся, бо почув Бог крик хлопчини там, де він лежить.
Устань, візьми хлопця і тримай його своєю рукою. Адже Я зроблю його великим народом.
Устань, візьми хлопця та гляди його добре, бо я виведу з нього великий народ."
І Бог відкрив їй очі, і побачила криницю живої води. Вона пішла, наповнила бурдюк водою і дала пити дитині.
Тоді відкрив Бог їй очі, й вона побачила криницю з водою; вона пішла й набрала повний бурдюк води і дала пити хлопцеві.
Бог був із хлопчиком. Він виріс, поселився в пустелі та став лучником.
І був Бог із хлопчиною, і виріс він та й оселився в пустарях; і став він стрільцем-лучником,
Він оселився в пустелі Фаран, і мати взяла йому жінку з Єгипетської землі.
Оселився він у Паран-пустарях, а мати його взяла для нього жінку з єгипетського краю.
Сталося ж того часу, Авімелех, Охозат, його приятель, і Фікол, полководець його війська, сказали Авраамові, промовляючи: Бог з тобою в усьому, що тільки робиш.
І приключилося, що того часу сказали Авімелех і Фіхол, начальник його війська, до Авраама таке: "Бог з тобою в усьому, що ти дієш.
Тому тепер поклянися мені Богом, що не заподієш зла ні мені, ні моїм нащадкам, ні моєму імені, але за праведністю, яку виявив я тобі, — вияви й мені та тій землі, на якій ти оселився.
Клянись мені тепер ось тут Богом, що не зрадиш мене, ні дітей моїх, ні внуків моїх, та що будеш доброзичливим до мене й до краю, в якому перебуваєш, як я був до тебе."
Тоді Авраам поскаржився Авімелехові за водяні криниці, які відібрали слуги Авімелеха.
Однак Авраам докоряв Авімелехові за криницю води, яку захопили слуги Авімелехові.
Та Авімелех йому сказав: Я не знаю, хто зробив цю справу, — ти мені не сповістив, і я не чув, — хіба що сьогодні.
На те Авімелех відповів: "Не знаю, хто це вчинив. Ні ти сам про це не звістив мені, ані я такого не чував, аж оце сьогодні."
І Авраам узяв овець і телят, дав Авімелехові, і вони обидва уклали завіт.
Тоді Авраам узяв овець та худоби й дав Авімелехові, і заключили вони обидва союз.
І поставив Авраам окремо сім овечок зі своєї отари.
Авраам поставив окремо сім ягниць з отари.
І запитав Авімелех Авраама: Що це за сім овечок, котрих ти поставив окремо?
Авімелех же спитав Авраама: "Що це за сім отих ягниць, яких ти поставив окремо."
Авраам же відповів: Цих сім овечок приймеш від мене, аби були мені на свідчення, що я викопав цю криницю.
А той відповів: "Ти візьмеш тих сім ягниць з моєї руки, щоб вони були мені свідоцтвом, що це я викопав цю криницю."
Тому він дав тому місцю назву — Криниця клятви, бо там вони обидва поклялися.
Тому й названо те місце Беер-Шева (Версавія), бо там клялись вони обидва.
Тож вони уклали завіт біля Криниці клятви. Після цього Авімелех, Охозат, його друг, і Фікол, полководець його війська, підійнялися та повернулися до Филистимського краю.
Отак заключили вони союз у Версавії. Тоді підвелись Авімелех і Фіхол, начальник його війська, і повернулися вони в край філістимлян.
А біля Криниці клятви Авраам засіяв ниву і прикликав там Ім’я Господа — Вічний Бог.
Авраам же посадив тамариск (дерево) у Версавії і закликав там ім'я Господа, Бога вічного.