Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Підвівшись на ноги, Яків пішов до краю на схід, до Лавана, сина Ватуїла-сирійця, брата Ревеки, матері Якова й Ісава.
Він поглянув, — і ось у долині криниця, а там — три отари овець, які відпочивали біля неї, бо з тієї криниці напували стада. А на отворі криниці був великий камінь.
Збиралися там усі стада. І відкочували камінь від отвору криниці, напували овець і клали камінь на отвір криниці — на своє місце.
Яків запитав їх: Брати, звідки ви? Вони ж промовили: Ми з Харана.
Чи знаєте Лавана — Нахорового сина? — запитав їх. Вони ж відповіли: Знаємо.
А він запитав їх: Чи здоровий? Вони ж сказали: Здоровий. Ось і Рахиль, його дочка, йде з вівцями.
А Яків сказав: Ще дня багато і не пора збирати худобу; дайте пити вівцям та йдіть пасти.
Вони ж відповіли: Не можемо, доки не зберуться всі пастухи та не відкотять камінь від отвору криниці — тоді напоїмо овець.
Ще коли він розмовляв з ними, Рахиль, Лаванова дочка, проходила з вівцями свого батька; вона пасла овець свого батька.
Сталося ж: як побачив Яків Рахиль, дочку Лавана, брата своєї матері, та овець Лавана, брата своєї матері, — тоді підійшов Яків, відкотив камінь від отвору криниці й напоїв овець Лавана, брата своєї матері.
Яків поцілував Рахиль і, голосно вигукнувши, заплакав.
І розповів Рахилі, що він племінник її батька — син Ревеки, а та, побігши, передала ці слова своєму батькові.
Сталося ж: як почув Лаван ім’я Якова, сина своєї сестри, вибіг йому назустріч, обнявши його, поцілував і ввів його до своєї хати. І той докладно розповів Лаванові про всі ці події.
А Лаван сказав йому: Ти є з моїх кісток і з мого тіла. І Яків перебував у нього місяць.
Сказав Лаван Якову: Хіба працюватимеш мені задарма, тому що ти мій родич? Скажи мені, скільки тобі платити.
У Лавана було дві дочки: ім’я старшої — Лія, ім’я молодшої — Рахиль.
Лія мала хворі очі, а Рахиль була гарна на вигляд і прекрасна обличчям.
І Яків покохав Рахиль, тож сказав: Працюватиму в тебе сім років за Рахиль, твою молодшу дочку.
А Лаван йому сказав: Мені краще віддати її за тебе, ніж дати її за іншого чоловіка. Живи в мене.
І працював Яків за Рахиль сім років, та вони видалися йому, наче декілька днів, оскільки він її кохав.
Тоді Яків сказав Лаванові: Дай мою дружину, щоб я до неї ввійшов, адже закінчилися мої дні.
Тож зібрав Лаван усіх чоловіків місцевості, та й зробив весілля.
А коли настав вечір, Лаван, узявши свою дочку Лію, ввів її до Якова, і Яків зійшовся з нею.
Своїй дочці Лії Лаван дав рабиню Зелфу, щоби була їй за служницю.
Вранці ж виявилося, що то була Лія. Тож Яків сказав Лаванові: Чому ти таке мені вчинив? Хіба не за Рахиль я працював на тебе? Чому ти мене обманув?
А Лаван відповів: У нашій місцевості так не заведено, щоб віддавати молодшу раніше від старшої.
Коли ж закінчиться тиждень із нею, то віддам тобі ще й ту — за працю, яку виконуватимеш у мене ще наступних сім років.
Яків так і зробив. А закінчився тиждень цієї, і Лаван дав йому свою дочку Рахиль за дружину.
Своїй дочці Рахилі Лаван дав Валу, свою рабиню, щоби була їй за служницю.
І ввійшов до Рахилі, і покохав Рахиль більше, ніж Лію. І працював у нього ще наступних сім років.
Та Господь побачив, що зненавиджена Лія, і відкрив її лоно. А Рахиль залишалася неплідною.
Лія завагітніла і народила Якову сина; вона дала йому ім’я — Рувим [1] , кажучи: Бо побачив Господь моє приниження; тепер мене любитиме мій чоловік!
І знову завагітніла Лія, і народила Якову другого сина, і сказала: Господь почув, що я зненавиджена, і дав мені й цього; вона дала йому ім’я — Симеон [2].
І знову завагітніла, і народила сина, і сказала: Тепер буде мій чоловік зі мною, бо я народила йому трьох синів, тому й дано йому ім’я — Левій [3].
І знову завагітніла, народила сина, і сказала: Цього разу ось ще прославлятиму Господа; тому й дала йому ім’я — Юда [4]. І перестала народжувати.
← (Буття 28) | (Буття 30) →