Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Огієнка
Якось почув Яків слова Лаванових синів, які говорили: Яків забрав усе, що належало нашому батькові, і з того, що належало нашому батькові, здобув усю цю славу.
І почув був Яків слова Лаванових синів, що казали: „Яків забрав усе, що було в нашого батька. І з того, що було в батька нашого, зробив собі всю оцю честь“.
І поглянув Яків на Лаванове обличчя: він став не таким до нього, як учора чи три дні тому.
І побачив Яків Лаванове обличчя, а ото — він тепер інший до нього, як був учора, позавчора.
Господь же промовив до Якова: Повернися на землю свого батька і до свого роду, — Я буду з тобою.
І промовив Господь до Якова: „Вернися до кра́ю батьків своїх, і до місця твого наро́дження. А Я бу́ду з тобою“.
Тож послав Яків покликати Лію та Рахиль на рівнину, де були отари,
І послав Яків, і покликав Рахіль і Лію на поле до отари своєї,
та й сказав їм: Бачу я обличчя вашого батька, — він не такий до мене, як учора чи три дні тому. Та Бог мого батька був зі мною.
та й промовив до них: „Я бачив обличчя вашого батька, що він тепер інший до мене, як був учора й позавчора. Та Бог батька мого був зо мною.
Ви ж самі знаєте, що всіма своїми силами я працював на вашого батька.
А ви знаєте, що всією силою своєю я служив вашому ба́тькові.
А ваш батько ошукав мене: змінював мені платню щодо десяти овечок, але Бог не дозволив йому заподіяти мені зло.
І ба́тько ваш сміявся з мене, і десять раз міняв заплату мені, але Бог не дав йому чинити зо мною зле.
Коли скаже так: Рябі будуть твоєю платнею, — то народжуються всі вівці рябими; коли ж скаже: Білі будуть твоєю платнею, — то народжуються всі вівці білими.
Коли він говорив був отак: „Крапчасте буде заплата твоя“, то й котяться всі овечки та кози крапчасті. А коли скаже так: „Пасасте буде заплата твоя“, то й котяться всі овечки та кози пасасті.
Тож Бог забрав усю худобу від вашого батька й дав її мені.
І відня́в Бог худобу вашого батька, та й дав мені.
І сталося, що коли вівці парувалися, то я побачив їх уві сні на власні очі: ось козли й барани строкаті та рябі й крапчасто-рябі стрибали на овець і кіз.
І сталося в час, коли отара злучувалася, звів був я очі свої та й побачив у сні: аж ось козли, що спинались на овечок та на кіз, були пасасті, крапчасті й рябі.
І сказав мені Божий ангел уві сні: Якове! Я ж озвався: Що?
І сказав мені Ангол у сні: „Якове!“ А я відказав: „Ось я!“
А він сказав: Поглянь своїми очима і подивися на козлів і баранів — строкатих, рябих і крапчасто-рябих, — вони скачуть на овець і кіз. Адже Я побачив те, що тобі чинить Лаван.
Він промовив: „Зведи свої очі й побач: усі козли, що спинаються на овечок та на кіз, — пасасті, крапчасті й рябі, бо Я бачив усе, що Лаван виробляє тобі.
Я є Бог, Який з’явився тобі на Божому місці, — де ти Мені помазав стовпа й дав Мені обітницю в молитві. Отож, сьогодні встань і вийди із цієї землі та повертайся в землю свого народження, — Я буду з тобою.
Я Бог Бет-Елу, що ти намастив був там пам'ятника, і Мені склав там обі́тницю. Тепер уставай, вийди з цієї землі, і вертайся до землі твого наро́дження“.
У відповідь Рахиль і Лія сказали йому: немає нам більше частки чи спадщини в домі нашого батька.
І відповіла Рахіль та Лія, та й сказали йому: „Чи ми маємо частку та спадщину в домі нашого батька?
Хіба не за чужинок став вважати він нас? Адже продав нас і поглинув, мов страву, наші гроші.
Таж він нас полічив за чужинців, бо продав нас, і справді поже́р наше срібло.
Усе багатство і слава, що їх забрав Бог у нашого батька, будуть нам і нашим дітям. Тому роби тепер те, що сказав тобі Бог.
Бож усе багатство, що Бог вирвав від нашого батька, — воно наше та наших синів. А тепер зроби все, що Бог наказав був тобі“.
Уставши, Яків посадив своїх жінок та своїх дітей на верблюдів,
І встав Яків, і посадив синів своїх і жінок своїх на верблюди.
забрав усе своє майно і весь свій посуд, що придбав у Месопотамії, і все, що належало йому, щоб вирушити в Ханаанську землю до свого батька Ісаака.
І він забрав усю худобу свою, і все майно своє, що набув, здобуту худобу свою, що набув у Падані арамейськім, щоб прийти до Ісака, батька свого, до землі ханаанської.
Якось Лаван пішов стригти своїх овець, а Рахиль викрала божків свого батька.
А Лаван пішов стригти отару свою, а Рахіль покрала домових божків, яких батько мав.
Яків же втаїв від Лавана-сирійця, не сповістив йому, що відходить геть.
І Яків обманив Лавана арамейського, бо не сказав йому, що втікає.
Він утік з усім, що належало йому, перейшов ріку і поспішив до гори Ґалаад.
І втік він, і все, що його. І встав, і перейшов річку, і прямував до Ґілеядської гори.
А на третій день Лаванові-сирійцеві сповістили, що Яків утік.
А третього дня розказано Лаванові, що Яків утік.
Узявши всіх своїх братів із собою, він гнався слідом за ним сім днів; і наздогнав його на горі Ґалаад.
І взяв він з собою братів своїх, і гнався за ним дорогою семи день, та й догнав його на горі Ґілеядській.
Та вночі Бог прийшов уві сні до Лавана-сирійця і сказав йому: Остерігайся, щоби часом не сказав ти Якову чогось злого!
І прийшов Бог до Лавана арамеянина в нічнім сні, та й до нього сказав: „Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані зло́го“.
І наздогнав Лаван Якова. Яків поставив своє шатро на горі, а Лаван розставив своїх братів під горою Ґалаад.
І догнав Лаван Якова. А Яків поставив намета свого на горі, і Лаван поставив з братами своїми на горі Ґілеядській.
Чому ти так вчинив? — промовив Лаван до Якова. Чому ти таємно втік та ще й обікрав мене, забрав моїх дочок, мов полонених мечем?
І промовив Лаван до Якова: „Що́ ти зробив? Ти обманив мене, і забрав моїх дочок, немов бранок меча!
Якби ти мені дав знати, — я відпустив би тебе з радістю, з музикою, тимпанами й гуслами.
Чого втік ти таємно, і обікрав мене, і не сказав мені? А я був би відіслав тебе з радістю, із співами, з бубном, і з гуслами.
Невже я не удостоївся поцілувати своїх дітей і дочок? Тепер же нерозумно ти вчинив!
І ти не дозволив мені навіть поцілувати онуків моїх і дочок моїх. Тож ти нерозумно вчинив!
У цей час у моїх руках влада накоїти тобі лиха, але Бог твого батька вчора сказав мені таке: Остерігайся, щоби часом не сказав ти Якову чогось злого!
Я маю в руці своїй силу, щоб учинити з вами зле. Але́ Бог вашого батька вчора вночі сказав був до мене, говорячи: „Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані зло́го“.
Тому тепер іди, бо палко ти забажав [1] піти до дому свого батька. Але чому ти викрав моїх божків?
А тепер справді пі́деш, бо ти сильно затужив за домом батька свого. Але на́що ти покрав моїх богів?“
У відповідь Яків сказав Лаванові: Я сказав: Щоби часом не забрав ти від мене своїх дочок і все, що в мене є.
А Яков відповів і сказав до Лавана: „Тому, що боявся, бо я ду́мав: Аби но він не забрав від мене своїх дочок!
Упізнавай, що є твого в мене, — і забирай. Та він не знайшов у нього нічого. І Яків сказав: У кого тільки знайдеш своїх божків, той не житиме перед нашими братами. Та Яків не знав, що його дружина Рахиль їх викрала.
При кому ж ти зна́йдеш своїх богів, не буде він жити. Перед нашими братами пізнай собі, що́ твого́ в мене, і візьми собі“. А Яків не знав, що Рахіль їх покрала.
Увійшовши в Ліїне житло, Лаван шукав — і не знайшов. Вийшовши з Ліїного житла, шукав і в житлі Якова, і в житлі обох рабинь — і не знайшов. Тож увійшов і до житла Рахилі.
І ввійшов Лаван до намету Якового, і до намету Ліїного, і до намету обох невільниць, та нічого не знайшов. І вийшов він із намету Ліїного і ввійшов до намету Рахілиного.
А Рахиль узяла божків і запхала їх під верблюже сідло, та й сіла на них.
А Рахіль узяла божки, і вложила їх до сідла верблюда, та й сіла на них. І обмацав Лаван усього намета, — і нічого не знайшов.
І сказала своєму батькові: Не обурюйся, володарю, що не можу встати перед тобою, — бо в мене звичайне жіноче. Тож Лаван обшукав усе житло — і не знайшов божків.
А вона сказала до батька свого: „Нехай не палає гнів в очах батька мого, бо я не можу встати перед обличчям твоїм, бо в мене тепер звичайне жіноче“. І перешукав він, — та божків не знайшов.
Лють охопила Якова, і він накинувся на Лавана. І відказуючи Лаванові, Яків запитав: Яка моя провина і який мій гріх, що ти за мною гнався
І запалав Яків гнівом, і сварився з Лаваном. І відповів Яків, і сказав до Лавана: „Яка провина моя, який мій гріх, що ти гнався за мною,
і обшукав усі мої речі? Що ж ти знайшов з усіх речей свого дому? Поклади тут, перед своїми братами й моїми братами, — і хай розсудять нас обох!
що ти обмацав усі мої речі? Що́ ти знайшов зо всіх речей свого дому, положи тут перед моїми братами і братами своїми, — і нехай вони розсудять поміж нами двома.
Я вже двадцять років з тобою. Твої вівці й твої кози не залишалися без ягнят, і баранів із твоєї отари я не їв;
Я вже двадцять літ із тобою. Вівці твої та кози твої не мертвили свого плоду, а баранів отари твоєї я не їв.
розшарпаного звіром я тобі не приносив, а сам відшкодовував вкрадене вдень і вкрадене вночі.
Розшарпаного диким звірем я не прино́сив до тебе, — я сам ніс ту шкоду. Від мене домагався ти того, що́ було вкрадене вдень, і що́ було вкрадене вночі.
Бувало зі мною, що вдень мене палила спека, а вночі — мороз; і сон утікав з моїх очей.
Бувало, що вдень з'їдала мене спекота, а вночі па́морозь, а мій сон мандрував від моїх очей.
Уже двадцять років я провів у твоєму домі! Я працював на тебе: чотирнадцять років — за двох твоїх дочок, і шість років — за твоїх овець, а ти міняв мою платню щодо десятьох ягниць.
Таке мені двадцять літ у твоїм домі... Служив я тобі чотирнадцять літ за двох дочок твоїх, і шість літ за отару твою, а ти десять раз зміняв мені свою заплату!
Якби не був зі мною Бог мого батька Авраама і страх Ісаака, — сьогодні відіслав би ти мене з нічим. Та Бог побачив моє приниження і важку працю моїх рук, — і докорив тобі вчора.
Коли б не був при мені Бог батька мого, Бог Авраамів, і не Той, Кого боїться Ісак, то тепер ти відіслав би мене впорожні́!... Біду мою й труд рук моїх Бог бачив, — і виказав це вчора вночі“.
А Лаван у відповідь сказав Якову: Дочки — мої дочки, і сини — мої сини, і худоба — моя худоба, і все, що ти бачиш, — належить мені та моїм дочкам. Що сьогодні заподію їм чи їхнім дітям, яких вони народили?
І відповів Лаван і сказав до Якова: „До́чки — дочки мої, а діти — мої діти, а отара — моя отара, і все, що́ ти бачиш — то моє. А дочкам моїм, що́ зроблю їм сьогодні, або їхнім дітям, що вони породили їх?
Тому давай тепер складемо заповіт — я і ти; і буде він свідком між мною і тобою. І він сказав йому: Ось немає біля нас нікого, — Бог свідок між мною і тобою.
А тепер ходи, — я й ти вчинімо умову, і оце буде свідком поміж мною й поміж тобою“.
Взявши камінь, Яків поставив його як стовп.
І взяв Яків каменя, і поставив його за пам'ятника.
А своїм братам Яків сказав: Назбирайте каміння. Вони зібрали каміння, і зробили насип; і поїли, і попили там на насипі. І сказав йому Лаван: Ця могила сьогодні свідчить між мною і тобою.
І сказав Яків браттям своїм: „Назбирайте каміння“. І назбирали каміння вони, та й зробили могилу, і їли там на тій могилі.
І назвав її Лаван Могилою свідчення. Яків же її назвав: Могила-свідок.
І назвав її Лаван: Еґар-Сагадута, а Яків її назвав: Ґал-Ед.
Тож сказав Лаван Якову: Ось ця могила і стовп, котрий я встановив між мною і тобою, — свідчить ця могила і свідчить цей стовп. Через це дано їй назву: Могила свідчить
І промовив Лаван: „Ця могила — свідок між мною й між тобою сьогодні", тому то й названо ймення її: Ґал-Ед
і Бачення, оскільки сказав: Нехай Бог буде на сторожі між мною і тобою, бо ми розійшлися один з одним.
і Міцпа, бо сказав: „Нехай дивиться Господь між мною й між тобою, коли ми розійдемося один від о́дного.
Якщо скривдиш моїх дочок, якщо візьмеш інших дружин, крім моїх дочок, — гляди ж, немає між нами нікого.
Коли ти будеш кри́вдити дочо́к моїх, і коли візьмеш за жінок понад дочок моїх, то не люди́на з нами, а дивися — Бог свідок між мною й між тобою!“
А Яків сказав до Лавана: „Ось ця могила, й ось той пам'ятник, якого поставив я між собою й між тобою.
І якщо я не перейду до тебе, то і ти не перейдеш до мене поза цю могилу і за цей стовп, щоби заподіяти зло, —
Свідок ця могила, і свідок цей пам'ятник, що я не перейду́ цієї могили до тебе, і ти не пере́йдеш до мене цієї могили та цього пам'ятника на зле.
Бог Авраама і Бог Нахора буде нам суддею. І поклявся Яків страхом свого батька Ісаака.
Розсудить між нами Бог Авраамів і Бог Нахорів, Бог їхнього батька“. І Яків присягнув Тим, Кого боїться його батько Ісак.