Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Хоменка
Сталося ж, що тієї пори пішов Юда від своїх братів і прибув до одного чоловіка, одоламітця, ім’я якому — Ірас.
Сталося ж того часу, що Юда відділився від своїх братів і пішов до одного адуламійця, на ім'я Хіра.
І побачив там Юда дочку чоловіка-ханаанця, ім’я якої Сава. І взяв її, і ввійшов до неї.
Побачив він там дочку одного ханаанця, на ім'я Шуа, взяв собі за жінку й увійшов до неї.
Вона завагітніла й народила сина, і дала йому ім’я Ір.
Вона зачала і вродила сина та й він дав йому ім'я Ер.
І знову завагітніла, і народила сина, і назвала його Авнаном.
Зачала знову і вродила сина й назвала його Онан.
Згодом ще народила сина і дала йому ім’я — Силом. Вона ж перебувала в Хасві, коли їх народжувала.
Та й ще раз вона вродила сина й дала йому ім'я Шела; а було це в Кезіві, як вона його породила.
І взяв Юда дружину для Іра, свого первенця, ім’я якої Тамара.
Згодом узяв Юда своєму первісткові Ерові жінку, на ім'я Тамара.
Та Ір, Юдин первенець, був лихий перед Господом, — і Бог його вбив.
Але Ер, первенець Юди, був лихий в очах Господніх, і Господь убив його.
Тож Юда сказав Авнанові: Увійди до дружини свого померлого брата і одружися з нею, — подбай, щоб у твого брата були нащадки.
Тож Юда сказав до Онана: "Ввійди до жінки твого брата як дівер, сповни твій обов'язок, щоб зберегти потомство твоєму братові."
Та Авнан зрозумів, що нащадки будуть не його. І сталося, коли він сходився з дружиною свого брата, то випускав сім’я на землю, щоб не дати нащадка своєму братові.
Знав же Онан, що це не його буде потомство, тож коли він увіходив до жінки свого брата, то викидав сім'я на землю, щоб не дати потомства братові своєму.
І перед Богом поганим було, що таке той вчинив, — і Він убив і цього.
Не сподобалося Господові, що цей учинив, і він убив його теж.
Тож Юда сказав своїй невістці Тамарі: Залишайся вдовою в домі свого батька, поки не підросте мій син Силом! — бо сказав: Щоби часом не помер і цей, як і його брати. Відійшла Тамара і оселилася в домі свого батька.
Тож каже Юда Тамарі, своїй невістці: "Сиди вдовою в домі свого батька, доки не виросте Шела, мій син." Бо думав собі: "Якби ж то не вмер і цей, як його брати." Пішла ж Тамара до дому свого батька і відтоді сиділа там.
Сповнилися дні — і померла Сава, Юдина дружина. І коли утішився, пішов Юда — сам та його пастух Ірас, одоламітець, — в Тамну, до тих, які стригли його овець.
Як минуло вже чимало часу, дочка Шуа, жінка Юди, померла. І коли Юда вивершив жалобу, пішов він стригти вівці у Тімну, він і його друг Хіра з Адулламу.
І сповістили його невістці Тамарі, кажучи: Ось твій тесть іде в Тамну стригти своїх овець.
Про те сповіщено Тамару: он, мовляв, твій свекор, іде в Тімну стригти свої вівці.
І скинувши із себе одяг удови, вона накинула намітку, прикрасилася і сіла біля брами Енана, що по дорозі до Тамни, оскільки знала, що Силом виріс, та він не віддав йому її за дружину.
Тож скинула вона з себе вдовичу одежу, накрилась наміткою, затулилася та й сіла при вході в Енаїм, що при дорозі до Тімни, бо бачила вона, що Шела вже виріс, та не дали йому її за жінку.
А Юда, побачивши її, подумав, що вона повія, бо вона накрила своє обличчя, і він не впізнав її.
Коли побачив її Юда, подумав, що то повія, бо вона своє лице заслонила.
Він завернув до неї з дороги і сказав їй: Дозволь мені ввійти до тебе, — оскільки не впізнав, що це його невістка. А вона сказала: Що мені даси, як увійдеш до мене?
Тож завернув до неї з дороги й каже: "Ануж увійду до тебе!" Бо не знав що то його невістка. А вона каже: "Що даси мені, як увійдеш до мене?"
Він же відповів: Я пришлю тобі зі стада козеня. Вона ж сказала: На умові, що даси заставу, доки не пришлеш.
Він же відповів: "Пошлю тобі козеня з отари." На це вона сказала: "Чи даси завдаток, поки пришлеш?"
Він же сказав: Яку дати тобі заставу? Вона ж відповіла: Твій перстень, ланцюжок з печаткою і посох, що у твоїй руці. Він дав їй і ввійшов до неї, і та завагітніла від нього.
А він питає: "Який завдаток маю тобі дати?" Вона й каже: "Твою печатку, твою мотузку й твою палицю, що в твоїй руці." І дав він їй те й увійшов до неї, та й вона зачала від нього.
І, вставши, вона відійшла, скинула із себе намітку і зодяглася в одяг свого вдівства.
По тому вона встала, пішла додому, скинула намітку з себе й надягнула знов одіж удовицтва свого.
А Юда, щоб забрати заставу в жінки, послав козеня через свого пастуха-одоламійця, однак той не знайшов її.
Тим часом Юда послав козеня через свого друга з Адулламу відобрати заставу від жінки, але той не знайшов її.
Тож запитав чоловіків, які з тої місцевості: Де та повія, котра була в Енані при дорозі? Вони відповіли: Не було тут повії!
Питав він місцевих людей: "Де та повія, що була в Енаїмі при дорозі?" А вони відповідали: "Не було тут ніякої повії."
Тож він повернувся до Юди і сказав: Не знайшов я її, і чоловіки на місці кажуть, що там немає повії.
Тож повернувся він до Юди й каже: "Не знайшов я там її, та й місцеві люди казали: «Не було тут ніякої повії»."
А Юда сказав: Нехай має те, але щоби часом нас не висміяли. Я ж послав це козеня, та ти її не знайшов.
Тоді каже Юда: "Нехай собі бере, аби з нас люди не сміялись: ось я був послав козеня, а ти не знайшов її."
Сталося ж, що через три місяці Юді сповістили, стверджуючи: Упала в блуд твоя невістка Тамара й ось завагітніла через розпусту. А Юда сказав: Виведіть її — і нехай буде спалена.
По якихось трьох місяцях повідомлено Юду: Зблудила, мовляв, Тамара, твоя невістка, ба й більше: завагітніла вона від блуду. А Юда сказав: "Нехай виведуть її геть і спалять!"
Коли ж її вели, вона послала до свого тестя, кажучи: Я завагітніла від чоловіка, кому належить оце. Упізнавай, — сказала вона, — чий це перстень, ланцюжок з печаткою і цей посох!
Коли її виводили, вона послала своєму свекрові сказати: "Від чоловіка, чиї оці речі, я зачала." І додала: "Пізнавай, будь ласка, чиї оці речі: печатка, мотузка й палиця."
Юда впізнав і сказав: Тамара виявилася праведнішою за мене, оскільки я не дав її моєму синові Силомові. Та вже більше не сходився з нею.
Тоді Юда пізнав їх і сказав: "Вона слушніша від мене, бо я не дав їй Шелу, мого сина!"
Сталося ж, коли почалися пологи, виявилося, що в її лоні були близнята.
Коли ж настав їй час родити, ось — близнята в її лоні.
І сталося, що під час її родів один з них висунув руку. Тож повитуха взяла, та й пов’язала на його ручку червону нитку, кажучи: Цей вийде першим.
І як вона породила, висунуло одне ручку, а повитуха схопила і прив'язала до ручки червону нитку, кажучи: "Це вийшло перше."
Та коли втягнув ручку назад, то відразу ж вийшов його брат. А вона сказала: Як же ти прорвав перепону? І вона дала йому ім’я — Фарес [1].
Та й сталось: коли воно назад потягло ручку — аж тут його брат вийшов. І каже вона: "Як же ти прорвався!" І назвала його ім'ям Перец.