Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en


Паралельне читання

← (Буття 43) | (Буття 45) →

Переклад Турконяка

Новый русский перевод

  • А тим часом Йосиф наказав тому, хто над його домом, говорячи: Наповніть мішки людей поживою, скільки лише можуть підняти, і вкладіть гроші кожного зверху в його мішок,
  • Иосиф приказал своему управляющему:
    — Наполни мешки этих людей едой, сколько смогут унести, и положи серебро каждому обратно в мешок.
  • а в мішок наймолодшого покладіть мою срібну чашу та ціну за його пшеницю! Усе відбулося згідно з наказом Йосифа, так, як він сказав.
  • Положи мою чашу, мою серебряную чашу, в мешок к младшему вместе с его серебром за зерно.
    И тот сделал, как велел Иосиф.
  • Настав ранок. Чоловіків відпустили, — їх та їхніх ослів.
  • Как только рассвело, братьев отправили в путь вместе с их ослами.
  • І коли вони вийшли з міста, але ще не відійшли далеко, Йосиф сказав тому, хто над його домом: Устань і наздоганяй чоловіків! Дожени їх і скажи їм: Навіщо ви відплатили злом за добро? Навіщо ви вкрали мою срібну чашу?
  • Они были еще недалеко от города, когда Иосиф сказал управляющему:
    — Немедленно отправляйся в погоню за этими людьми и, когда догонишь, скажи им: «Почему вы заплатили злом за добро?
  • Хіба це не та, з якої мій володар п’є? Він же в ній займається ворожбою! Ви зробили зло, отаке вчинивши!
  • Ведь это чаша моего господина, из которой он пьет и на которой он гадает! Вы совершили недобрый поступок!»
  • Знайшовши їх, той виказав їм ці слова.
  • Догнав их, он повторил им эти слова.
  • Вони ж відповіли йому: Навіщо володар говорить такі речі? Неможливо, щоб твої раби вчинили згідно із цими словами.
  • Они ответили:
    — Почему господин говорит такие слова? Разве станут твои рабы делать подобное!
  • Якщо ми з Ханаанської землі повернули тобі гроші, котрі знайшли в наших мішках, то як же ми могли вкрасти срібло чи золото з дому твого володаря?
  • Ведь мы даже принесли тебе обратно из земли Ханаана то серебро, которое нашли у себя в мешках. Зачем же нам воровать серебро или золото из дома твоего господина?
  • У кого тільки з твоїх рабів буде знайдена чаша, той нехай загине, а ми станемо рабами нашого володаря!
  • Если вещь найдется у одного из твоих рабов, пусть он умрет, а остальные станут рабами нашего господина.
  • Він же промовив: Тож тепер, як ви кажете, так нехай і буде: в кого тільки буде знайдена чаша, той стане моїм рабом, а ви будете невинні.
  • Он сказал:
    — Хорошо, пусть будет так, как вы говорите: у кого найдется чаша, тот станет моим рабом, а остальные будут свободны от ответа.
  • І кожен поспішно стягнув на землю свого мішка. І кожен відкрив свій мішок,
  • Братья быстро опустили каждый свой мешок на землю и развязали их.
  • а той шукав, почавши від старшого, доки не прийшов до наймолодшого, — і знайшов чашу у Веніаминовому мішку.
  • Управляющий начал искать, начиная со старшего, кончая младшим; чаша нашлась в мешке у Вениамина.
  • І вони розірвали на собі одяг, і кожен з них поклав свій мішок на свого осла, і вони повернулися до міста.
  • Они разорвали на себе одежду, нагрузили каждый своего осла и вернулись в город.
  • І Юда та його брати ввійшли до Йосифа, коли він ще був там, і попадали перед ним на землю.
  • Иуда и его братья вернулись в дом Иосифа, который все еще был там. Они бросились перед ним на землю.
  • А Йосиф їм сказав: Що ж це за вчинок ви зробили? Невже ви не знали, що такий чоловік, як я, займається ворожбою?
  • Иосиф сказал им:
    — Что же вы сделали? Разве вы не знали, что такой человек, как я, может все узнать через гадание?
  • Юда ж сказав: Що відповімо володареві, або що говоритимемо, або чим оправдаємося? Адже Бог виявив несправедливість твоїх рабів! Ось ми — раби нашого володаря; і ми, і той, у кого знайшлася чаша.
  • — Что мы можем сказать моему господину? — ответил Иуда. — Как нам возразить? Как доказать нашу невиновность? Бог открыл вину твоих рабов. Теперь мы рабы моего господина — и мы, и тот, у кого нашлась чаша.
  • Та Йосиф сказав: Не може бути, щоб я вчинив за цим словом; чоловік, в якого була знайдена чаша, — він буде моїм рабом! Ви ж безпечно вирушайте до вашого батька.
  • Иосиф сказал:
    — Разве я стану делать такое! Только тот, у кого нашлась чаша, будет моим рабом, а вы возвращайтесь к отцу с миром.
  • Юда ж, підійшовши до нього, сказав: Володарю, я благаю! Дозволь твоєму рабові промовити слово до тебе і не прогнівайся на свого раба, адже ти другий після фараона.
  • Тогда Иуда подошел к нему и сказал:
    — Пожалуйста, мой господин, позволь твоему рабу сказать моему господину слово. Не гневайся на твоего раба, хотя ты равен самому фараону.
  • Володарю, ти запитав своїх рабів, кажучи: Чи маєте батька або брата?
  • Мой господин спросил своих рабов: «Есть ли у вас отец или брат?»
  • І ми сказали володареві: Є в нас старий батько і дитина його старості, — наймолодший у нього; його брат помер, і він один залишився у своєї матері, тож батько полюбив його.
  • И мы ответили: «У нас есть престарелый отец и есть его юный сын, рожденный ему в его старости. Его брат умер, и он остался один из сыновей своей матери, и отец любит его».
  • Ти сказав своїм рабам: Приведіть його до мене, і я подбаю про нього.
  • Тогда ты сказал своим рабам: «Приведите его ко мне, чтобы мне посмотреть на него».
  • Та ми відповіли володареві: Не може юнак залишити батька, бо коли залишить батька, то той помре.
  • А мы ответили моему господину: «Мальчик не может оставить отца, а если оставит, то отец умрет».
  • Ти ж сказав своїм рабам: Якщо ваш наймолодший брат не прибуде з вами, вам не бачити більше мого обличчя.
  • Но ты сказал своим рабам: «Пока ваш брат не придет сюда с вами, не показывайтесь мне на глаза».
  • І вийшло так, що коли ми прийшли до твого раба, — нашого батька, — то сповістили йому слова володаря.
  • Вернувшись к твоему рабу, моему отцу, мы пересказали ему, что сказал мой господин.
  • І наш батько сказав нам: Ідіть знову й купіть нам трохи хліба.
  • Наш отец сказал: «Вернитесь и купите еще немного еды».
  • Ми ж відповіли: Не можемо піти! Але підемо тільки тоді, коли наш наймолодший брат піде з нами, оскільки не зможемо побачити обличчя того чоловіка, якщо наймолодшого брата не буде з нами!
  • Но мы ответили: «Мы не можем пойти; только если младший брат пойдет с нами, тогда мы пойдем. Мы не можем и на глаза показаться тому человеку, если не будет с нами младшего брата».
  • Тож наш батько, твій раб, сказав нам: Ви знаєте, що двох синів мені народила дружина,
  • Твой раб, мой отец, сказал нам: «Вы сами знаете, что моя жена родила мне двоих сыновей.
  • і один пішов від мене, і ви сказали, що звір з’їв його, — і я його більше ніколи не бачив;
  • Один из них ушел от меня, и я сказал: „Конечно, он был растерзан на куски“, — и с тех пор я его не видел.
  • тому, якщо заберете і цього з-перед мого обличчя, і скоїться йому лихо в дорозі, то смутком зведете мою старість до аду.
  • Если вы возьмете у меня и другого, и с ним случится беда, вы сведете мою седую голову в мир мертвых от горя».
  • Тепер же, якщо йду до твого раба, — нашого батька, — і юнака з нами нема, а душа того прив’язана до його душі, —
  • Поэтому, если мальчика не будет с нами, когда я вернусь к твоему рабу, моему отцу, и если мой отец, который так привязан к этому мальчику,
  • і станеться: коли він побачить, що з нами немає юнака, то помре. І твої раби горем зведуть старість твого раба, а нашого батька, до аду.
  • увидит, что его с нами нет, он умрет. Твои рабы сведут седую голову нашего отца в мир мертвых от скорби.
  • Оскільки твій раб одержав юнака від батька зі словами: Якщо не приведу його до тебе й не поставлю його перед тобою, то матиму гріх перед батьком на всі дні життя.
  • Твой раб поручился за безопасность мальчика перед отцом. Я сказал: «Если я не приведу его к тебе, то вина перед тобой, отец, будет на мне всю жизнь».
  • Тому, нехай тепер залишиться твій раб замість хлопця рабом володареві, а юнак нехай іде з братами.
  • Итак, молю тебя, позволь твоему рабу остаться здесь рабом моего господина вместо мальчика, и позволь мальчику вернуться с братьями.
  • Бо як піду до батька, коли з нами немає юнака? Хіба для того, щоби побачити нещастя, яке спіткає мого батька.
  • Как я могу вернуться к отцу, если мальчика со мной не будет? Да не увижу я горя моего отца.

  • ← (Буття 43) | (Буття 45) →

    Історія оновлень Історія оновлень

    © UA biblenet - 2025