Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Синодальный перевод
А тим часом Йосиф наказав тому, хто над його домом, говорячи: Наповніть мішки людей поживою, скільки лише можуть підняти, і вкладіть гроші кожного зверху в його мішок,
И приказал Иосиф начальнику дома своего, говоря: наполни мешки этих людей пищею, сколько они могут нести, и серебро каждого положи в отверстие мешка его,
а в мішок наймолодшого покладіть мою срібну чашу та ціну за його пшеницю! Усе відбулося згідно з наказом Йосифа, так, як він сказав.
а чашу мою, чашу серебряную, положи в отверстие мешка к младшему вместе с серебром за купленный им хлеб. И сделал тот по слову Иосифа, которое сказал он.
Настав ранок. Чоловіків відпустили, — їх та їхніх ослів.
Утром, когда рассвело, эти люди были отпущены, они и ослы их.
І коли вони вийшли з міста, але ще не відійшли далеко, Йосиф сказав тому, хто над його домом: Устань і наздоганяй чоловіків! Дожени їх і скажи їм: Навіщо ви відплатили злом за добро? Навіщо ви вкрали мою срібну чашу?
Ещё не далеко отошли они от города, как Иосиф сказал начальнику дома своего: ступай, догоняй этих людей и, когда догонишь, скажи им: «для чего вы заплатили злом за добро?
Хіба це не та, з якої мій володар п’є? Він же в ній займається ворожбою! Ви зробили зло, отаке вчинивши!
Не та ли это чаша, из которой пьёт господин мой и он гадает на ней? Худо это вы сделали».
Вони ж відповіли йому: Навіщо володар говорить такі речі? Неможливо, щоб твої раби вчинили згідно із цими словами.
Они сказали ему: для чего господин наш говорит такие слова? Нет, рабы твои не сделают такого дела.
Якщо ми з Ханаанської землі повернули тобі гроші, котрі знайшли в наших мішках, то як же ми могли вкрасти срібло чи золото з дому твого володаря?
Вот, серебро, найденное нами в отверстии мешков наших, мы обратно принесли тебе из земли Ханаанской: как же нам украсть из дома господина твоего серебро или золото?
У кого тільки з твоїх рабів буде знайдена чаша, той нехай загине, а ми станемо рабами нашого володаря!
У кого из рабов твоих найдётся чаша, тому смерть, и мы будем рабами господину нашему.
Він же промовив: Тож тепер, як ви кажете, так нехай і буде: в кого тільки буде знайдена чаша, той стане моїм рабом, а ви будете невинні.
Он сказал: хорошо; как вы сказали, так пусть и будет: у кого найдётся чаша, тот будет мне рабом, а вы будете не виноваты.
І кожен поспішно стягнув на землю свого мішка. І кожен відкрив свій мішок,
Они поспешно спустили каждый свой мешок на землю и открыли каждый свой мешок.
а той шукав, почавши від старшого, доки не прийшов до наймолодшого, — і знайшов чашу у Веніаминовому мішку.
Он обыскал, начал со старшего и окончил младшим; и нашлась чаша в мешке Вениаминовом.
І вони розірвали на собі одяг, і кожен з них поклав свій мішок на свого осла, і вони повернулися до міста.
И разодрали они одежды свои, и, возложив каждый на осла своего ношу, возвратились в город.
І Юда та його брати ввійшли до Йосифа, коли він ще був там, і попадали перед ним на землю.
И пришли Иуда и братья его в дом Иосифа, который был ещё дома, и пали пред ним на землю.
А Йосиф їм сказав: Що ж це за вчинок ви зробили? Невже ви не знали, що такий чоловік, як я, займається ворожбою?
Иосиф сказал им: что это вы сделали? разве вы не знали, что такой человек, как я, конечно, угадает?
Юда ж сказав: Що відповімо володареві, або що говоритимемо, або чим оправдаємося? Адже Бог виявив несправедливість твоїх рабів! Ось ми — раби нашого володаря; і ми, і той, у кого знайшлася чаша.
Иуда сказал: что нам сказать господину нашему? что говорить? чем оправдываться? Бог нашёл неправду рабов твоих; вот, мы рабы господину нашему, и мы, и тот, в чьих руках нашлась чаша.
Та Йосиф сказав: Не може бути, щоб я вчинив за цим словом; чоловік, в якого була знайдена чаша, — він буде моїм рабом! Ви ж безпечно вирушайте до вашого батька.
Но Иосиф сказал: нет, я этого не сделаю; тот, в чьих руках нашлась чаша, будет мне рабом, а вы пойдите с миром к отцу вашему.
Юда ж, підійшовши до нього, сказав: Володарю, я благаю! Дозволь твоєму рабові промовити слово до тебе і не прогнівайся на свого раба, адже ти другий після фараона.
И подошёл Иуда к нему, и сказал: господин мой, позволь рабу твоему сказать слово в уши господина моего, и не прогневайся на раба твоего, ибо ты то же, что фараон.
Володарю, ти запитав своїх рабів, кажучи: Чи маєте батька або брата?
Господин мой спрашивал рабов своих, говоря: «есть ли у вас отец или брат?»
І ми сказали володареві: Є в нас старий батько і дитина його старості, — наймолодший у нього; його брат помер, і він один залишився у своєї матері, тож батько полюбив його.
Мы сказали господину нашему, что у нас есть отец престарелый, и младший сын, сын старости, которого брат умер, а он остался один от матери своей, и отец любит его.
Ти сказав своїм рабам: Приведіть його до мене, і я подбаю про нього.
Ты же сказал рабам твоим: «приведите его ко мне, чтобы мне взглянуть на него».
Та ми відповіли володареві: Не може юнак залишити батька, бо коли залишить батька, то той помре.
Мы сказали господину нашему: «отрок не может оставить отца своего, и если он оставит отца своего, то сей умрёт».
Ти ж сказав своїм рабам: Якщо ваш наймолодший брат не прибуде з вами, вам не бачити більше мого обличчя.
Но ты сказал рабам твоим: «если не придёт с вами меньший брат ваш, то вы более не являйтесь ко мне на лицо».
І вийшло так, що коли ми прийшли до твого раба, — нашого батька, — то сповістили йому слова володаря.
Когда мы пришли к рабу твоему, отцу нашему, то пересказали ему слова господина моего.
І наш батько сказав нам: Ідіть знову й купіть нам трохи хліба.
И сказал отец наш: «пойдите опять, купите нам немного пищи».
Ми ж відповіли: Не можемо піти! Але підемо тільки тоді, коли наш наймолодший брат піде з нами, оскільки не зможемо побачити обличчя того чоловіка, якщо наймолодшого брата не буде з нами!
Мы сказали: «нельзя нам идти; а если будет с нами меньший брат наш, то пойдём; потому что нельзя нам видеть лица того человека, если не будет с нами меньшого брата нашего».
Тож наш батько, твій раб, сказав нам: Ви знаєте, що двох синів мені народила дружина,
И сказал нам раб твой, отец наш: «вы знаете, что жена моя родила мне двух сынов;
і один пішов від мене, і ви сказали, що звір з’їв його, — і я його більше ніколи не бачив;
один пошёл от меня, и я сказал: верно, он растерзан; и я не видал его доныне;
тому, якщо заберете і цього з-перед мого обличчя, і скоїться йому лихо в дорозі, то смутком зведете мою старість до аду.
если и сего возьмёте от глаз моих, и случится с ним несчастье, то сведёте вы седину мою с горестью во гроб».
Тепер же, якщо йду до твого раба, — нашого батька, — і юнака з нами нема, а душа того прив’язана до його душі, —
Теперь если я приду к рабу твоему, отцу нашему, и не будет с нами отрока, с душою которого связана душа его,
і станеться: коли він побачить, що з нами немає юнака, то помре. І твої раби горем зведуть старість твого раба, а нашого батька, до аду.
то он, увидев, что нет отрока, умрёт; и сведут рабы твои седину раба твоего, отца нашего, с печалью во гроб.
Оскільки твій раб одержав юнака від батька зі словами: Якщо не приведу його до тебе й не поставлю його перед тобою, то матиму гріх перед батьком на всі дні життя.
Притом я, раб твой, взялся отвечать за отрока отцу моему, сказав: «если не приведу его к тебе, то останусь я виновным пред отцом моим во все дни жизни».
Тому, нехай тепер залишиться твій раб замість хлопця рабом володареві, а юнак нехай іде з братами.
Итак, пусть я, раб твой, вместо отрока останусь рабом у господина моего, а отрок пусть идёт с братьями своими: