Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Куліша та Пулюя
І сталося, після того, як помер Саул, Давид повернувся. Розгромивши Амалика, Давид перебував у Секелаку два дні.
По Сауловій смертї, як Давид вернувсь, подужавши Амаликіїв, і перебув у Секелазї два днї,
І сталося третього дня, що ось прийшов чоловік з табору, з людей Саула, його одяг роздертий, а на його голові — земля. І сталося, коли він підходив до Давида, то впав на землю і поклонився йому.
Приходить на третий день несподївано чоловік із табору Саулового; одїж на йому розідрана, а голова порохом посипана. Приступивши до Давида, припав він і поклонився до землї.
А Давид його запитав: Звідки ти прийшов? А він відповів йому: Я врятувався з табору Ізраїля.
І питає його Давид: Звідки прийшов єси? А він відказує: Я втїк із табору Ізрайлевого.
І сказав йому Давид: Яке це слово, сповісти мені? Той відповів: Народ утік з бою, полягло багато народу і загинуло. Загинув також і Саул, і його син Йонатан загинув.
І питає Давид: Що там сталось? А той каже: Військо повтїкало з бою, і багацько військових полягло й померло; та й Саул і син його Йонатан померли.
Тоді Давид сказав слузі, який йому сповіщав: Як ти довідався, що загинув Саул і його син Йонатан?
І питає Давид молодика, що принїс йому вість: Як ти взнав, що Саул та Йонатан померли?
А слуга, який про це сповіщав йому, відповів: Випадково потрапив я на гору в Ґелвуї, і ось Саул опирався на свій спис, а колісниці й вельможі на нього напирали.
І відказав молодик, що принїс вість: Довелось менї случаєм ійти Гелвуйськими горами, коли ж дивлюсь — Саул настромивсь на свого списа, а колесницї й комонник зближаються до його.
Він озирнувся позаду себе, побачив мене і покликав мене, а я сказав: Ось я!
Обернеться він назад себе й, побачивши мене, покликав мене. Я озвавсь: Чую!
Стань же наді мною і вбий мене, — сказав він мені, — бо мене огорнула страшна темрява, і вся моя душа в мені!
І просить мене: Приступи до мене та завдай менї смерть, бо трівога смертня обняла мене, а душа ще вся в менї.
Тож я став над ним, і я вбив його, бо знав, що він не житиме після свого падіння. І я взяв царський вінець, який на його голові, та браслет, що на його руці, і я приніс їх сюди моєму володареві.
І приступив я й завдав йому смерть, бо я знав, що він не переживе свого впаду. Тодї зняв я з голови в його царський вінець, і запинку з руки в його та й принїс оце мойму панові.
Давид схопився за свій одяг і роздер його, і всі мужі, які були з ним, роздерли їхній одяг.
Тодї вхопив Давид одїж свою та й роздер її, а так само й його прибічники.
І плакали, і ридали, і постили аж до вечора за Саула і за його сина Йонатана, за народ Юди і за ізраїльський дім, бо були побиті мечем.
І сумували плачучи й постили до вечора по Саулові і по його синові Йонатанові і по людові Ізрайлевому й по домові Ізрайлевому, бо вони полягли від меча.
І сказав Давид слузі, який йому сповіщав: Звідки ти? Той відповів: Я — син мужа з роду Амалика.
І питає Давид у молодика, що принїс йому звістку: Звідки ти? А той відказав: Я син Амаликія-заволоки.
А Давид йому сказав: Як же ти не побоявся підняти своєї руки, щоб убити Господнього помазаника?
Давид же питає: Як же ти не боявсь простягти руку, щоб убити помазанника Господнього?
І тоді Давид покликав одного зі своїх слуг, і сказав: Підійди і напади на нього! І він наніс йому удар, і той помер.
І покликнув Давид на одного слугу й приказав йому: Вбий його! Той рубнув, і вмер він.
І промовив до нього Давид: Твоя кров на твоїй голові, бо твої уста засвідчили проти тебе, кажучи: Я вбив Господнього помазаника!
Давид же сказав: Кров твоя на голові твоїй; засуд на себе видав ти словом своїм: Я завдав смерть помазанникові Господньому.
Такою скорботною піснею Давид оплакував Саула і його сина Йонатана,
І зложив Давид плачевню пісьню над Саулом і над його сином Йонатаном,
і сказав навчити синів Юди, ось записано в Книзі праведного:
(І повелїв навчати синів Юдиних лука, як се написано в книзї праведного) і промовив:
Постав стовпа, Ізраїлю, за померлих на твоїх висотах, за ранених. Як полягли сильні!
Ой Ізраїлю! пробито (з лука) твою втїху в твоїх таки горах. Як се полягли хоробрі?
Не сповіщайте в Ґеті й не розповідайте на роздоріжжях Аскалона, щоби часом не зраділи дочки филистимців, аби часом не втішилися дочки необрізаних.
Не росказуйте у Гетї, не звіщайте по улицях Аскалону, щоб жіноцтво Филистійське не радувалось, щоб не веселились дочки необрізаних.
Гори, що в Ґелвуї, хай на вас не буде роси чи дощу, ні поля первоплодів, бо там зневажливо розправилися зі щитом сильних, — щит Саула не був помазаний олією.
Ви ж гори, Гелвуйські, щоб на вас не впало нї дощу на ваші ниви, нї роси на поле, бо там покинений щит сильних, щит Саулів, мов би не мазано Саула сьвятою олїєю.
Від крові поранених, від жиру сильних лук Йонатана не повертався порожнім, і меч Саула не приходив назад порожнім.
Йонатанів меч не вертавсь назад без крові ранених, а й меч Саулів не вертався даром.
Саул і Йонатан, улюблені й прекрасні, нерозлучні, гарні були за їхнього життя і в їхній смерті не розділилися, легші за орлів і сильніші за левів.
Любомирно з Йонатаном жив Саул на сьвітї, їх і смерть не розлучила; і бистрі й сильні обидва над орла й над лева.
Плачте, ізраїльські дочки, за Саулом, який одягав вас у кармазин з вашими прикрасами, який приносив золоті прикраси для вашого одягу.
Ой Ізрайлеві дочки, плачте по Саулї! Він у пурпур одягав вас, в радощі рядив вас; за його на вас золото блищало.
Як полягли сильні посеред бою, Йонатан убитий на твоїх висотах.
Ой як упали потужні у бою! Убитий Йонатан на висотах твоїх.
Вболіваю за тобою, мій брате Йонатане! Ти для мене найпрекрасніший, прекраснішою за любов жінок є для мене твоя любов.
Тяжко сумую по тобі, Йонатане, побратиме; ти був менї найдорожший; ти менї ба й над жіноче серце був любіщий!