Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
New Living Translation
Господь послав до Давида пророка Натана. Він увійшов до нього, і сказав йому: В одному місті були два чоловіки: один — багатий, а один — бідний.
Nathan Rebukes David
So the LORD sent Nathan the prophet to tell David this story: “There were two men in a certain town. One was rich, and one was poor.
So the LORD sent Nathan the prophet to tell David this story: “There were two men in a certain town. One was rich, and one was poor.
а в бідного — нічого, хіба що одна мала овечка, яку він купив, оберігав і вигодував її, і вона виросла разом з ним і з його синами. Вона їла його хліб і пила з його чаші, відпочивала на його грудях і була йому, наче дочка.
The poor man owned nothing but one little lamb he had bought. He raised that little lamb, and it grew up with his children. It ate from the man’s own plate and drank from his cup. He cuddled it in his arms like a baby daughter.
І прийшов мандрівник до багатого мужа, і він пожалів узяти зі своїх отар і зі своїх стад, щоби приготувати обід чужинцеві-мандрівникові, який до нього прийшов. Тож він узяв овечку бідного й приготував її чоловікові, який прийшов до нього.
One day a guest arrived at the home of the rich man. But instead of killing an animal from his own flock or herd, he took the poor man’s lamb and killed it and prepared it for his guest.”
Давид дуже розгнівався люттю на чоловіка, і сказав Давид Натанові: Нехай живе Господь! Приречений на смерть чоловік, який це вчинив!
David was furious. “As surely as the LORD lives,” he vowed, “any man who would do such a thing deserves to die!
За те, що вчинив таку справу, і за те, що не пощадив, він усемеро поверне за овечку!
He must repay four lambs to the poor man for the one he stole and for having no pity.”
І промовив Натан до Давида: Ти той чоловік, який це вчинив! Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Я — Той, Хто помазав тебе на царя над Ізраїлем, Я — Той, Хто спас тебе від руки Саула!
Then Nathan said to David, “You are that man! The LORD, the God of Israel, says: I anointed you king of Israel and saved you from the power of Saul.
Я дав тобі дім твого володаря і жінок твого володаря на твоє лоно, Я дав тобі дім Ізраїля і Юду. Якщо ж цього замало, додам тобі до цього!
I gave you your master’s house and his wives and the kingdoms of Israel and Judah. And if that had not been enough, I would have given you much, much more.
Як це опоганив ти Господнє слово, щоби вчинити зло в Його очах? Ти мечем убив Урію, хета, і за жінку ти взяв собі його жінку, — ти його вбив мечем синів Аммона!
Why, then, have you despised the word of the LORD and done this horrible deed? For you have murdered Uriah the Hittite with the sword of the Ammonites and stolen his wife.
Тепер меч не відступить від твого дому навіки за те, що ти Мене зневажив і взяв жінку Урії, хета, щоби була тобі за жінку!
From this time on, your family will live by the sword because you have despised me by taking Uriah’s wife to be your own.
Так говорить Господь: Ось Я наводжу на тебе зло з твого дому, і заберу твоїх жінок перед твоїми очима, і дам твоєму ближньому, і переспить з твоїми жінками під цим сонцем!
“This is what the LORD says: Because of what you have done, I will cause your own household to rebel against you. I will give your wives to another man before your very eyes, and he will go to bed with them in public view.
Тому що ти потай учинив, то Я вчиню це слово перед усім Ізраїлем і під цим сонцем.
You did it secretly, but I will make this happen to you openly in the sight of all Israel.”
І сказав Давид Натанові: Я згрішив перед Господом! І промовив Натан до Давида: Господь відняв твій гріх, тому не помреш.
David Confesses His Guilt
Then David confessed to Nathan, “I have sinned against the LORD.”
Nathan replied, “Yes, but the LORD has forgiven you, and you won’t die for this sin.
Але тому, що цим вчинком ти справді підбурив [1] Господніх ворогів, то твій син, який народився в тебе, неодмінно помре [2]!
І Натан пішов до свого дому.
А Господь уразив дитину, яку жінка Урії народила Давидові, і вона захворіла.
А Господь уразив дитину, яку жінка Урії народила Давидові, і вона захворіла.
After Nathan returned to his home, the LORD sent a deadly illness to the child of David and Uriah’s wife.
І Давид допитувався Бога про дитину, і постив Давид постом, увійшов і лежав, закутаний у мішковині, на землі.
David begged God to spare the child. He went without food and lay all night on the bare ground.
І підійшли до нього старійшини його дому, щоби підвести його із землі, але він не забажав, і не їв з ними хліба.
The elders of his household pleaded with him to get up and eat with them, but he refused.
І сталося на сьомий день, що померла дитина. Та раби Давида побоялися сповістити йому, що дитина померла, і сказали так: Ось, коли ще дитина жила, ми йому говорили, але не слухав нашого голосу, а коли скажемо йому, що дитина померла, то вчинить зло!
Then on the seventh day the child died. David’s advisers were afraid to tell him. “He wouldn’t listen to reason while the child was ill,” they said. “What drastic thing will he do when we tell him the child is dead?”
І зрозумів Давид, про що його слуги шепочуть, і усвідомив Давид, що дитина померла. І сказав Давид своїм слугам: Що, дитина померла? Вони ж відповіли: Померла.
When David saw them whispering, he realized what had happened. “Is the child dead?” he asked.
“Yes,” they replied, “he is dead.”
“Yes,” they replied, “he is dead.”
І підійнявся Давид із землі, помився і намастився олією, змінив свій одяг, увійшов до Божого дому і поклонився Йому. Тоді він зайшов у свій дім і попросив їсти хліба. Перед ним поклали хліб, і він їв.
А його слуги сказали йому: Що означає те, що ти робиш? Коли дитина ще жила, ти постив, плакав і вболівав, коли ж дитина померла, ти встав, їв хліб і пив…
His advisers were amazed. “We don’t understand you,” they told him. “While the child was still living, you wept and refused to eat. But now that the child is dead, you have stopped your mourning and are eating again.”
Коли дитина ще жила, — сказав Давид, — я постив і плакав, бо сказав собі: Хто знає, чи не помилує мене Господь, і дитина житиме!
David replied, “I fasted and wept while the child was alive, for I said, ‘Perhaps the LORD will be gracious to me and let the child live.’
А тепер вона померла, тож чому це я маю постити? Не зможу її повернути. Я ще піду до неї, а вона не повернеться до мене…
But why should I fast when he is dead? Can I bring him back again? I will go to him one day, but he cannot return to me.”
І потішив Давид Вирсавію, свою жінку, увійшов до неї і спав з нею, і вона зачала та народила сина, і назвала його Соломон, і Господь його полюбив.
Він послав через пророка Натана, і назвав його Ідеді [3] — задля Господа.
Йоав переміг Раввата, сина Аммона, і захопив царське місто.
І послав Йоав вісників до Давида, і сказав: Я переміг Раввата і захопив Місто вод.
Тепер же збери решту народу і отаборися напроти міста, і візьми його, щоб не я першим узяв місто і щоб не було названо на ньому моє ім’я!
Now bring the rest of the army and capture the city. Otherwise, I will capture it and get credit for the victory.”
Тож Давид зібрав увесь народ, пішов на Раввата, воював проти нього і взяв його.
So David gathered the rest of the army and went to Rabbah, and he fought against it and captured it.
Він узяв вінець Мелхола, їхнього царя з його голови (його вага — талант золота і дорогоцінного каменя), і був на голові Давида. І він забрав з міста дуже багато здобичі.
Народ, який був у ньому, він вивів, поклав до пили та до залізних молотарок, перевів їх через цегельні, — і так учинив з усіма містами синів Аммона. А тоді Давид і весь народ повернулися в Єрусалим.