Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Cовременный перевод WBTC
Господь послав до Давида пророка Натана. Він увійшов до нього, і сказав йому: В одному місті були два чоловіки: один — багатий, а один — бідний.
Господь послал к Давиду Нафана, и тот сказал: "В одном городе было два человека, один богатый, а другой бедный.
У багатого були отари і дуже великі стада,
У богатого было очень много мелкого и крупного скота,
а в бідного — нічого, хіба що одна мала овечка, яку він купив, оберігав і вигодував її, і вона виросла разом з ним і з його синами. Вона їла його хліб і пила з його чаші, відпочивала на його грудях і була йому, наче дочка.
а у бедного не было ничего, кроме маленькой овечки, которую он купил. Он выкормил её, и она выросла вместе с его детьми. Она ела то, что он ел, пила из его чаши, спала у него на груди и была ему как дочь.
І прийшов мандрівник до багатого мужа, і він пожалів узяти зі своїх отар і зі своїх стад, щоби приготувати обід чужинцеві-мандрівникові, який до нього прийшов. Тож він узяв овечку бідного й приготував її чоловікові, який прийшов до нього.
Однажды, к богатому человеку пришёл странник. Но богач не хотел брать из своих овец и коров, чтобы приготовить еду для странника. Он взял овечку бедняка и приготовил её для гостя, который пришёл к нему".
Давид дуже розгнівався люттю на чоловіка, і сказав Давид Натанові: Нехай живе Господь! Приречений на смерть чоловік, який це вчинив!
Давид очень разгневался на этого человека и сказал Нафану: "Жив Господь! Человек, сделавший это, достоин смерти!
За те, що вчинив таку справу, і за те, що не пощадив, він усемеро поверне за овечку!
За овечку он должен заплатить вчетверо, ибо сделал это страшное дело и не имел сострадания".
І промовив Натан до Давида: Ти той чоловік, який це вчинив! Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Я — Той, Хто помазав тебе на царя над Ізраїлем, Я — Той, Хто спас тебе від руки Саула!
И сказал Нафан Давиду: "Ты — тот человек! Вот что говорит Господь, Бог Израиля: "Я помазал тебя на царство в Израиле, Я избавил тебя от руки Саула.
Я дав тобі дім твого володаря і жінок твого володаря на твоє лоно, Я дав тобі дім Ізраїля і Юду. Якщо ж цього замало, додам тобі до цього!
Я дал тебе дом господина твоего, и дал тебе жён господина твоего, и царства Израиля и Иудеи. И если бы этого было мало, Я дал бы тебе ещё больше.
Як це опоганив ти Господнє слово, щоби вчинити зло в Його очах? Ти мечем убив Урію, хета, і за жінку ти взяв собі його жінку, — ти його вбив мечем синів Аммона!
Почему же ты пренебрёг словом Господа, сделав то, что Он считает злом? Ты поразил мечом Урию Хеттеянина и взял себе его жену. Ты убил его мечом аммонитян.
Тепер меч не відступить від твого дому навіки за те, що ти Мене зневажив і взяв жінку Урії, хета, щоби була тобі за жінку!
Поэтому, меч всегда будет угрожать твоему дому за то, что ты пренебрёг Мною и взял себе в жёны жену Урии Хеттеянина".
Так говорить Господь: Ось Я наводжу на тебе зло з твого дому, і заберу твоїх жінок перед твоїми очима, і дам твоєму ближньому, і переспить з твоїми жінками під цим сонцем!
Так говорит Господь: "Я навлеку беды против тебя в твоём собственном доме. У тебя на глазах Я возьму твоих жён и отдам их человеку, который очень близок тебе. И будет он спать с твоими жёнами, и все будут об этом знать.
Тому що ти потай учинив, то Я вчиню це слово перед усім Ізраїлем і під цим сонцем.
Ты сделал это тайно, Я же сделаю это перед всем Израилем"".
І сказав Давид Натанові: Я згрішив перед Господом! І промовив Натан до Давида: Господь відняв твій гріх, тому не помреш.
И сказал Давид Нафану: "Согрешил я перед Господом". Нафан ответил Давиду: "Господь простил тебе грехи твои. Ты не умрёшь.
Але тому, що цим вчинком ти справді підбурив [1] Господніх ворогів, то твій син, який народився в тебе, неодмінно помре [2]!
Но так как, сделав это, ты презрел Господа, то умрёт родившийся у тебя сын".
І Натан пішов до свого дому.
А Господь уразив дитину, яку жінка Урії народила Давидові, і вона захворіла.
А Господь уразив дитину, яку жінка Урії народила Давидові, і вона захворіла.
После того, как Нафан пошёл к себе в дом, Господь поразил ребёнка, которого родила Давиду жена Урии, и он заболел.
І Давид допитувався Бога про дитину, і постив Давид постом, увійшов і лежав, закутаний у мішковині, на землі.
Давид молился Богу о младенце. Он постился и, уединившись в доме, проводил ночи, лёжа на земле.
І підійшли до нього старійшини його дому, щоби підвести його із землі, але він не забажав, і не їв з ними хліба.
Старейшины дома его пришли к нему, чтобы поднять его с земли, но он не встал и отказался есть с ними.
І сталося на сьомий день, що померла дитина. Та раби Давида побоялися сповістити йому, що дитина померла, і сказали так: Ось, коли ще дитина жила, ми йому говорили, але не слухав нашого голосу, а коли скажемо йому, що дитина померла, то вчинить зло!
На седьмой день младенец умер. Слуги Давида боялись сказать ему, что ребёнок мёртв, ибо думали: "Мы пытались говорить с Давидом, когда ребёнок был ещё жив, но он отказывался слушать нас. Как же нам сказать ему, что ребёнок умер? Он сделает что-нибудь безумное".
І зрозумів Давид, про що його слуги шепочуть, і усвідомив Давид, що дитина померла. І сказав Давид своїм слугам: Що, дитина померла? Вони ж відповіли: Померла.
Давид заметил, что слуги его перешёптываются между собой, и понял, что ребёнок умер. Он спросил: "Умер ребёнок?" Слуги ответили: "Да, умер".
І підійнявся Давид із землі, помився і намастився олією, змінив свій одяг, увійшов до Божого дому і поклонився Йому. Тоді він зайшов у свій дім і попросив їсти хліба. Перед ним поклали хліб, і він їв.
Тогда Давид встал с земли, умылся, помазался маслом, переоделся и пошёл в дом Господа молиться. Затем он пошёл домой и потребовал, чтобы ему принесли еду. Слуги принесли ему еду, и он стал есть.
А його слуги сказали йому: Що означає те, що ти робиш? Коли дитина ще жила, ти постив, плакав і вболівав, коли ж дитина померла, ти встав, їв хліб і пив…
Слуги Давида спросили его: "Почему ты ведёшь себя так? Когда ребёнок был ещё жив, ты постился и плакал, а когда ребёнок умер, ты встал и попросил есть".
Коли дитина ще жила, — сказав Давид, — я постив і плакав, бо сказав собі: Хто знає, чи не помилує мене Господь, і дитина житиме!
Давид ответил: "Когда ребёнок был ещё жив, я постился и плакал потому, что думал: "Кто знает? Может помилует меня Господь, и дитя останется живым".
А тепер вона померла, тож чому це я маю постити? Не зможу її повернути. Я ще піду до неї, а вона не повернеться до мене…
Но сейчас ребёнок умер. Зачем же мне поститься? Разве я могу возвратить его? Нет! Когда-нибудь я пойду к нему, а он не вернётся ко мне".
І потішив Давид Вирсавію, свою жінку, увійшов до неї і спав з нею, і вона зачала та народила сина, і назвала його Соломон, і Господь його полюбив.
Затем Давид утешил Вирсавию, жену свою. Он вошёл к ней и спал с ней. Она снова забеременела и родила сына, которого они назвали Соломоном. И Господь полюбил его.
Він послав через пророка Натана, і назвав його Ідеді [3] — задля Господа.
Господь послал пророка Нафана, и тот от имени Господа дал ребёнку имя: Иедидиа.
Йоав переміг Раввата, сина Аммона, і захопив царське місто.
Равва была столицей аммонитян. Иоав воевал против Раввы и захватил город.
І послав Йоав вісників до Давида, і сказав: Я переміг Раввата і захопив Місто вод.
Иоав отправил послов к Давиду сказать: "Я воевал против Раввы и захватил город Воды.
Тепер же збери решту народу і отаборися напроти міста, і візьми його, щоб не я першим узяв місто і щоб не було названо на ньому моє ім’я!
Теперь собери остальной народ, подойди к городу и захвати его. Если я возьму город, то он будет назван моим именем".
Тож Давид зібрав увесь народ, пішов на Раввата, воював проти нього і взяв його.
И собрал Давид весь народ и пошёл к Равве. Он сразился против Раввы и захватил город.
Він узяв вінець Мелхола, їхнього царя з його голови (його вага — талант золота і дорогоцінного каменя), і був на голові Давида. І він забрав з міста дуже багато здобичі.
Давид снял с головы их царя венец из чистого золота, украшенный драгоценными камнями, который весил один талант. Венок этот был возложен на голову Давида. И вынес Давид из города много драгоценных вещей.
Народ, який був у ньому, він вивів, поклав до пили та до залізних молотарок, перевів їх через цегельні, — і так учинив з усіма містами синів Аммона. А тоді Давид і весь народ повернулися в Єрусалим.
Давид также вывел всех жителей Раввы и заставил их работать пилами, железными молотилками и топорами и обжигать кирпич. Так он поступил со всеми аммонитскими городами. Затем Давид и всё его войско возвратились в Иерусалим.