Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Синодальный перевод
І сталося після цього, що в Авесалома, сина Давида, була сестра, дуже вродлива, на ім’я Тимар, і її полюбив Амнон, син Давида.
И было после того: у Авессалома, сына Давидова, была сестра красивая, по имени Фамарь, и полюбил её Амнон, сын Давида.
І Амнон був засмучений аж до хвороби через свою сестру Тимар, бо вона була дівчиною, і тяжким було в очах Амнона щось їй учинити.
И скорбел Амнон до того, что заболел из-за Фамари, сестры своей; ибо она была девица, и Амнону казалось трудным что-нибудь сделать с нею.
А в Амнона був друг, його ім’я — Йонадав, син Самаа, брата Давида. Йонадав був дуже мудрим чоловіком.
Но у Амнона был друг, по имени Ионадав, сын Самая, брата Давидова; и Ионадав был человек очень хитрый.
І він сказав йому: Що з тобою, чому ти так хворієш, сину царя, з дня на день? Чи не розповіси мені? А Амнон йому відповів: Я кохаю Тимару, сестру Авесалома, мого брата.
И он сказал ему: отчего ты так худеешь с каждым днём, сын царёв, — не откроешь ли мне? И сказал ему Амнон: Фамарь, сестру Авессалома, брата моего, люблю я.
Тоді Йонадав сказав йому: Лягай на своє ліжко і вдай хворого, і коли твій батько ввійде, щоб тебе побачити, то скажеш йому: Нехай прийде моя сестра Тимар і погодує мене, і нехай приготує їжу перед моїми очима, так, щоб я бачив, і їстиму з її рук!
И сказал ему Ионадав: ложись в постель твою, и притворись больным; и когда отец твой придёт навестить тебя: скажи ему: «пусть придёт Фамарь, сестра моя, и подкрепит меня пищею, приготовив кушанье при моих глазах, чтоб я видел, и ел из рук её».
Тож Амнон ліг і зробився хворим. Увійшов цар, щоб його побачити, а Амнон промовив до царя: Нехай прийде до мене моя сестра Тимар і спече дві паляниці перед моїми очима, і їстиму з її рук!
И лёг Амнон и притворился больным, и пришёл царь навестить его; и сказал Амнон царю: пусть придёт Фамарь, сестра моя, и испечёт при моих глазах лепёшку, или две, и я поем из рук её.
І Давид послав до Тимари в дім, кажучи: Піди в дім твого брата Амнона і приготуй йому їжу!
И послал Давид к Фамари в дом сказать: пойди в дом Амнона, брата твоего, и приготовь ему кушанье.
І Тимар прийшла в дім Амнона, свого брата, а він лежав. Вона взяла тісто і замісила, спекла перед його очима і приготувала паляниці.
И пошла она в дом брата своего Амнона; а он лежит. И взяла она муки и замесила, и изготовила пред глазами его и испекла лепёшки,
Взяла сковорідку і випорожнила перед ним, та він не захотів їсти. І сказав Амнон: Виведіть кожного чоловіка з-перед мене! І вивели кожного чоловіка з-перед нього.
и взяла сковороду и выложила пред ним; но он не хотел есть. И сказал Амнон: пусть все выйдут от меня. И вышли от него все люди,
І промовив Амнон до Тимари: Принеси їжу до кімнати, і їстиму з твоїх рук! І взяла Тимар паляниці, які зробила, і внесла Амнонові, своєму братові, у кімнату,
и сказал Амнон Фамари: отнеси кушанье во внутреннюю комнату, и я поем из рук твоих. И взяла Фамарь лепёшки, которые приготовила, и отнесла Амнону, брату своему, во внутреннюю комнату.
й подала йому їсти, а він схопив її і сказав їй: Давай, переспи зі мною, моя сестро!
И когда она поставила пред ним, чтоб он ел, то он схватил её, и сказал ей: иди, ложись со мною, сестра моя.
Вона ж відповіла йому: Ні, мій брате, не безчесть мене, бо такого не слід чинити в Ізраїлі! Не вчини цього безглуздя!
Но она сказала: нет, брат мой, не бесчести меня, ибо не делается так в Израиле; не делай этого безумия.
І куди я понесу свою ганьбу, і ти будеш, як один з безумних в Ізраїлі! Тепер же поговори із царем, бо не затримає мене від тебе!
И я, куда пойду я с моим бесчестием? И ты, ты будешь одним из безумных в Израиле. Ты поговори с царём; он не откажет отдать меня тебе.
Але Амнон не захотів послухатись її голосу, подужав її, упокорив її і переспав з нею.
Но он не хотел слушать слов её, и преодолел её, и изнасиловал её, и лежал с нею.
Та Амнон зненавидів її дуже великою ненавистю, бо сильною була ненависть, якою її зненавидів, — понад любов, якою її полюбив. І сказав їй Амнон: Устань і йди!
Потом возненавидел её Амнон величайшею ненавистью, так что ненависть, какою он возненавидел её, была сильнее любви, какую имел к ней; и сказал ей Амнон: встань, уйди.
І сказала йому Тимар: Ні, брате, бо останнє зло, — щоб відіслати мене, — більше від першого, яке ти вчинив зі мною! Та Амнон не захотів послухатися її голосу.
И Фамарь сказала ему: нет, прогнать меня — это зло больше первого, которое ты сделал со мною. Но он не хотел слушать её.
Він покликав свого слугу, який був над його домом, і сказав йому: Геть відішліть цю від мене! І замкни за нею двері!
И позвал отрока своего, который служил ему, и сказал: прогони эту от меня вон и запри дверь за нею.
На ній був одяг з довгими рукавами, бо так у свій одяг одягалися дочки царя — дівчата. Його слуга вивів її геть і замкнув за нею двері.
На ней была разноцветная одежда, ибо такие верхние одежды носили царские дочери-девицы. И вывел её слуга вон и запер за нею дверь.
А Тимар взяла попіл, посипала на свою голову і роздерла одяг з довгими рукавами, якийбув на ній, і поклала свої руки на свою голову, і так усе ходила й голосила [1].
И посыпала Фамарь пеплом голову свою, и разодрала разноцветную одежду, которую имела на себе, и положила руки свои на голову свою, и так шла и вопила.
І сказав їй Авесалом, її брат: Хіба не Амнон, твій брат, був з тобою? Тож тепер, моя сестро, мовчи, бо він — твій брат! Не клади у своє серце, щоб говорити про цю справу! І Тимар перебувала, як вдова, у домі Авесалома, свого брата.
И сказал ей Авессалом, брат её: не Амнон ли, брат твой, был с тобою? — но теперь молчи, сестра моя; он — брат твой; не сокрушайся сердцем твоим об этом деле. И жила Фамарь в одиночестве в доме Авессалома, брата своего.
Коли цар Давид почув про всі ці справи, то дуже розгнівався, та він не засмутив душі Амнона, свого сина, тому що любив його, адже він був його первенцем.
И услышал царь Давид обо всём этом, и сильно разгневался.
А Авесалом не говорив з Амноном ні про добре, ні про зле, бо Авесалом зненавидів Амнона з тої причини, що він збезчестив його сестру Тимару.
Авессалом же не говорил с Амноном ни худого, ни хорошего; ибо возненавидел Авессалом Амнона за то, что он обесчестил Фамарь, сестру его.
І сталося після двох років часу, коли в Авесалома стригли отари у Веласорі поблизу Єфрема, то Авесалом покликав усіх синів царя.
Через два года было стрижение овец у Авессалома в Ваал-Гацоре, что у Ефрема, и позвал Авессалом всех сыновей царских.
І пішов Авесалом до царя, і сказав: Ось стрижуть отари у твого раба, нехай прийде цар і його слуги з твоїм рабом.
И пришёл Авессалом к царю и сказал: вот, ныне стрижение овец у раба твоего; пусть пойдёт царь и слуги его с рабом твоим.
І сказав цар Авесаломові: Ні, мій сину, усі ми не підемо і не обтяжимо тебе. Тоді він змушував його, але той не захотів іти, та поблагословив його.
Но царь сказал Авессалому: нет, сын мой, мы не пойдём все, чтобы не быть тебе в тягость. И сильно упрашивал его Авессалом; но он не захотел идти, и благословил его.
І сказав Авесалом: Якщо ні, нехай піде з нами Амнон, мій брат. І сказав йому цар: Навіщо піде з тобою?
И сказал ему Авессалом: по крайней мере, пусть пойдёт с нами Амнон, брат мой. И сказал ему царь: зачем ему идти с тобою?
І змушував його Авесалом, і він відіслав з ним Амнона і всіх синів царя. Тож Авесалом зробив бенкет, наче бенкет царя.
Но Авессалом упросил его, и он отпустил с ним Амнона и всех царских сыновей.
І Авесалом сказав своїм слугам, наказуючи: Глядіть, як тільки стане добре серцю Амнона від вина, то я скажу вам: Побийте Амнона і вбийте його! Не злякайтеся! Хіба не я наказую вам? Будьте мужніми і станьте синами сильних!
Авессалом же приказал отрокам своим, сказав: смотрите, как только развеселится сердце Амнона от вина, и я скажу вам: «поразите Амнона», тогда убейте его, не бойтесь; это я приказываю вам, будьте смелы и мужественны.
І слуги Авесалома вчинили Амнонові так, як наказав їм Авесалом. А всі сини царя піднялися, посідали, — кожний на свого осла, — і втекли.
И поступили отроки Авессалома с Амноном, как приказал Авессалом. Тогда встали все царские сыновья, сели каждый на мула своего и убежали.
І сталося, коли вони були в дорозі, то до Давида дійшла чутка, що Авесалом повбивав усіх синів царя, і не залишилося з них жодного.
Когда они были ещё на пути, дошёл слух до Давида, что Авессалом умертвил всех царских сыновей, и не осталось ни одного из них.
І цар устав, розірвав свій одяг і ліг на землю, і всі його слуги, які стояли довкола нього, роздерли своє вбрання.
И встал царь, и разодрал одежды свои, и повергся на землю, и все слуги его, предстоящие ему, разодрали одежды свои.
Та Йонадав, син Самаа, брата Давида, звернувся до нього, кажучи: Хай мій володар-цар не говорить, що він убив кожного юнака із синів царя, бо єдиний Амнон помер! Адже він лежав на устах Авесалома від дня, в який збезчестив його сестру Тимару.
Но Ионадав, сын Самая, брата Давидова, сказал: пусть не думает господин мой, что всех отроков, царских сыновей, умертвили; один только Амнон умер, ибо у Авессалома был этот замысел с того дня, как Амнон обесчестил сестру его;
Тепер же хай не покладе собі на серце мій володар-цар слово, кажучи: Померли всі царські сини! — бо єдиний Амнон помер.
итак, пусть господин мой, царь, не тревожится мыслью о том, будто умерли все царские сыновья: умер один только Амнон.
Тим часом Авесалом утік. Слуга, який стежив, підняв свої очі й побачив, що ось багато людей ішло дорогою за ним зі сторони гори на сході. І прийшов той, хто стежив, і сповістив цареві, кажучи: Мужів побачив я на дорозі з гір зі сторони гори.
И убежал Авессалом. И поднял отрок, стоявший на страже, глаза свои, и увидел: вот, много народа идёт по дороге по скату горы.
І сказав Йонадав цареві: Ось це — сини царя! За словом твого раба саме так і трапилось.
Тогда Ионадав сказал царю: это идут царские сыновья; как говорил раб твой, так и есть.
І сталося, коли він закінчив говорити, ось прийшли сини царя, підвищили свій голос і заплакали. І цар, і всі його слуги заголосили дуже великим плачем.
И едва только сказал он это, вот, пришли царские сыновья, и подняли вопль и плакали. И сам царь и все слуги его плакали очень великим плачем.
Авесалом же втік і пішов до Толми, сина Еміюда, царя Ґедсура, у землю Махад. А цар Давид оплакував свого сина всі дні.
Авессалом же убежал и пошёл к Фалмаю, сыну Емиуда, царю Гессурскому. И плакал Давид о сыне своём во все дни.
Авесалом втік і пішов до Ґедсура, і пробув там три роки.
Авессалом убежал и пришёл в Гессур и пробыл там три года.