Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Cовременный перевод WBTC
І сталося після цього, що в Авесалома, сина Давида, була сестра, дуже вродлива, на ім’я Тимар, і її полюбив Амнон, син Давида.
У Авессалома, сына Давида, была очень красивая сестра, по имени Фамарь. Другой сын Давида, Амнон, полюбил Фамарь.
І Амнон був засмучений аж до хвороби через свою сестру Тимар, бо вона була дівчиною, і тяжким було в очах Амнона щось їй учинити.
Амнон довёл себя до болезни, думая о Фамари, так как Фамарь была девственница, и Амнон считал невозможным что-либо сделать с ней.
А в Амнона був друг, його ім’я — Йонадав, син Самаа, брата Давида. Йонадав був дуже мудрим чоловіком.
У Амнона был друг, по имени Ионадав, сын Самая (Самай был братом Давида). Ионадав был очень умным человеком.
І він сказав йому: Що з тобою, чому ти так хворієш, сину царя, з дня на день? Чи не розповіси мені? А Амнон йому відповів: Я кохаю Тимару, сестру Авесалома, мого брата.
Он сказал Амнону: "Почему ты худеешь с каждым днём? Ты же царский сын! У тебя вдоволь еды, а ты худеешь. Скажи мне!" И Амнон сказал ему: "Я люблю Фамарь, сестру моего сводного брата Авессалома".
Тоді Йонадав сказав йому: Лягай на своє ліжко і вдай хворого, і коли твій батько ввійде, щоб тебе побачити, то скажеш йому: Нехай прийде моя сестра Тимар і погодує мене, і нехай приготує їжу перед моїми очима, так, щоб я бачив, і їстиму з її рук!
Ионадав сказал ему: "Ложись в постель и притворись больным. И когда отец твой придёт навестить тебя, скажи ему: "Пусть придёт Фамарь, сестра моя, и накормит меня. Пусть она приготовит еду у меня на глазах. Я увижу это и поем из её рук"".
Тож Амнон ліг і зробився хворим. Увійшов цар, щоб його побачити, а Амнон промовив до царя: Нехай прийде до мене моя сестра Тимар і спече дві паляниці перед моїми очима, і їстиму з її рук!
Амнон лёг и притворился больным. Когда царь пришёл навестить его, Амнон сказал ему: "Пожалуйста, пусть придёт сестра моя, Фамарь, и испечёт для меня пару лепёшек, и я поем из её рук".
І Давид послав до Тимари в дім, кажучи: Піди в дім твого брата Амнона і приготуй йому їжу!
И послал Давид к Фамари домой сказать: "Пойди в дом Амнона, брата твоего, и приготовь ему еду".
І Тимар прийшла в дім Амнона, свого брата, а він лежав. Вона взяла тісто і замісила, спекла перед його очима і приготувала паляниці.
И пошла Фамарь в дом своего брата Амнона. Амнон лежал в постели. Фамарь взяла немного муки, замесила её, слепила лепёшки на глазах у Амнона и испекла их.
Взяла сковорідку і випорожнила перед ним, та він не захотів їсти. І сказав Амнон: Виведіть кожного чоловіка з-перед мене! І вивели кожного чоловіка з-перед нього.
Затем она сняла со сковороды лепёшки и подала их Амнону. Но он отказался есть. Он сказал: "Пусть все выйдут отсюда!" И все слуги вышли из комнаты.
І промовив Амнон до Тимари: Принеси їжу до кімнати, і їстиму з твоїх рук! І взяла Тимар паляниці, які зробила, і внесла Амнонові, своєму братові, у кімнату,
Тогда Амнон сказал Фамари: "Отнеси еду в мою спальню, и я поем из твоих рук". Фамарь отнесла еду, которую приготовила для брата, к нему в спальню.
й подала йому їсти, а він схопив її і сказав їй: Давай, переспи зі мною, моя сестро!
Но когда она начала кормить его, он схватил её и сказал ей: "Иди и ложись со мной в постель, сестра моя".
Вона ж відповіла йому: Ні, мій брате, не безчесть мене, бо такого не слід чинити в Ізраїлі! Не вчини цього безглуздя!
Но она сказала: "Нет, брат мой! Не заставляй меня! Такие ужасные вещи не должны происходить в Израиле! Не делай этого бесстыдства!
І куди я понесу свою ганьбу, і ти будеш, як один з безумних в Ізраїлі! Тепер же поговори із царем, бо не затримає мене від тебе!
А я, как смогу я избавиться от своего бесчестия? И тебя люди будут считать одним из безумных в Израиле. Пожалуйста, поговори с царём. Он разрешит тебе жениться на мне".
Але Амнон не захотів послухатись її голосу, подужав її, упокорив її і переспав з нею.
Но он не хотел слушать её, и так как был сильнее, одолел её и изнасиловал.
Та Амнон зненавидів її дуже великою ненавистю, бо сильною була ненависть, якою її зненавидів, — понад любов, якою її полюбив. І сказав їй Амнон: Устань і йди!
Потом Амнон возненавидел её. Он возненавидел её так, что ненависть его к ней была сильнее, чем любовь, которая была у него к ней раньше. И сказал ей Амнон: "Встань и уйди отсюда!"
І сказала йому Тимар: Ні, брате, бо останнє зло, — щоб відіслати мене, — більше від першого, яке ти вчинив зі мною! Та Амнон не захотів послухатися її голосу.
Фамарь сказала ему: "Нет! Не прогоняй меня. Это зло будет ещё больше, чем то, которое ты уже причинил мне!" Но Амнон не хотел её слушать.
Він покликав свого слугу, який був над його домом, і сказав йому: Геть відішліть цю від мене! І замкни за нею двері!
Он позвал своего слугу и сказал ему: "Выгони отсюда эту женщину и запри за ней дверь".
На ній був одяг з довгими рукавами, бо так у свій одяг одягалися дочки царя — дівчата. Його слуга вивів її геть і замкнув за нею двері.
И слуга вывел её и запер за ней дверь. Фамарь была одета в длинную разноцветную одежду. Такую одежду носили царские дочери-девственницы.
А Тимар взяла попіл, посипала на свою голову і роздерла одяг з довгими рукавами, якийбув на ній, і поклала свої руки на свою голову, і так усе ходила й голосила [1].
Фамарь посыпала свою голову пеплом и разодрала свою разноцветную одежду. Затем она обхватила голову руками и пошла, громко рыдая.
І сказав їй Авесалом, її брат: Хіба не Амнон, твій брат, був з тобою? Тож тепер, моя сестро, мовчи, бо він — твій брат! Не клади у своє серце, щоб говорити про цю справу! І Тимар перебувала, як вдова, у домі Авесалома, свого брата.
И сказал ей брат её Авессалом: "Не брат ли твой Амнон был с тобой? Успокойся, сестра моя. Он — твой брат. Не принимай это близко к сердцу". И жила Фамарь, обесчещенная женщина, в доме своего брата Авессалома.
Коли цар Давид почув про всі ці справи, то дуже розгнівався, та він не засмутив душі Амнона, свого сина, тому що любив його, адже він був його первенцем.
Когда царь Давид услышал обо всём этом, он сильно разгневался.
А Авесалом не говорив з Амноном ні про добре, ні про зле, бо Авесалом зненавидів Амнона з тої причини, що він збезчестив його сестру Тимару.
Авессалом же не сказал Амнону ни одного слова, ни хорошего, ни плохого, но возненавидел Амнона за то, что тот обесчестил его сестру Фамарь.
І сталося після двох років часу, коли в Авесалома стригли отари у Веласорі поблизу Єфрема, то Авесалом покликав усіх синів царя.
Через два года Авессалом стриг овец в Ваал-Гацоре. И Авессалом пригласил туда всех царских сыновей.
І пішов Авесалом до царя, і сказав: Ось стрижуть отари у твого раба, нехай прийде цар і його слуги з твоїм рабом.
Авессалом пришёл к царю и сказал: "Ко мне пришли люди стричь овец. Пожалуйста, пусть царь и слуги его присоединятся ко мне".
І сказав цар Авесаломові: Ні, мій сину, усі ми не підемо і не обтяжимо тебе. Тоді він змушував його, але той не захотів іти, та поблагословив його.
Но царь Давид сказал Авессалому: "Нет, сын мой. Мы не пойдём все. Мы только будем тебе обузой". Авессалом сильно упрашивал его, но царь, благословив сына, отказался идти.
І сказав Авесалом: Якщо ні, нехай піде з нами Амнон, мій брат. І сказав йому цар: Навіщо піде з тобою?
Тогда Авессалом сказал ему: "Если ты не хочешь, то позволь брату моему Амнону пойти с нами". Царь спросил его: "Зачем ему идти с тобой?"
І змушував його Авесалом, і він відіслав з ним Амнона і всіх синів царя. Тож Авесалом зробив бенкет, наче бенкет царя.
Но Авессалом продолжал упрашивать его, и Давид отпустил с ним Амнона и всех остальных царских сыновей.
І Авесалом сказав своїм слугам, наказуючи: Глядіть, як тільки стане добре серцю Амнона від вина, то я скажу вам: Побийте Амнона і вбийте його! Не злякайтеся! Хіба не я наказую вам? Будьте мужніми і станьте синами сильних!
Тогда Авессалом приказал своим слугам: "Смотрите за Амноном. Когда он развеселится от выпитого вина, и я скажу вам: "Поразите Амнона!", — тогда убейте его. Не бойтесь. Это я приказываю вам, а вы только исполняете моё приказание. Будьте смелы и мужественны".
І слуги Авесалома вчинили Амнонові так, як наказав їм Авесалом. А всі сини царя піднялися, посідали, — кожний на свого осла, — і втекли.
И слуги Авессалома сделали так, как он им приказал. Они убили Амнона, а все другие царские сыновья сели каждый на своего мула и убежали.
І сталося, коли вони були в дорозі, то до Давида дійшла чутка, що Авесалом повбивав усіх синів царя, і не залишилося з них жодного.
Пока царские сыновья были ещё в пути, до Давида дошёл слух, что Авессалом убил всех царских сыновей, и не осталось ни одного из них.
І цар устав, розірвав свій одяг і ліг на землю, і всі його слуги, які стояли довкола нього, роздерли своє вбрання.
И встал царь, разодрал на себе одежды и лёг на землю. И все слуги, стоявшие возле него, тоже разодрали свои одежды.
Та Йонадав, син Самаа, брата Давида, звернувся до нього, кажучи: Хай мій володар-цар не говорить, що він убив кожного юнака із синів царя, бо єдиний Амнон помер! Адже він лежав на устах Авесалома від дня, в який збезчестив його сестру Тимару.
Но Ионадав, сын Самая, брата Давида, сказал: "Пусть не думает господин мой, что убиты все царские сыновья! Убит только Амнон. Авессалом собирался сделать это с того дня, когда Амнон изнасиловал сестру его Фамарь.
Тепер же хай не покладе собі на серце мій володар-цар слово, кажучи: Померли всі царські сини! — бо єдиний Амнон помер.
Господин мой, не думай, что все сыновья царские убиты. Убит один только Амнон".
Тим часом Авесалом утік. Слуга, який стежив, підняв свої очі й побачив, що ось багато людей ішло дорогою за ним зі сторони гори на сході. І прийшов той, хто стежив, і сповістив цареві, кажучи: Мужів побачив я на дорозі з гір зі сторони гори.
Между тем, Авессалом сбежал. Человек, стоявший на страже у городской стены, увидел на дороге много людей, спускавшихся по склону горы.
І сказав Йонадав цареві: Ось це — сини царя! За словом твого раба саме так і трапилось.
Тогда Ионадав сказал царю: "Смотри, я был прав! Это идут царские сыновья".
І сталося, коли він закінчив говорити, ось прийшли сини царя, підвищили свій голос і заплакали. І цар, і всі його слуги заголосили дуже великим плачем.
И как только он это сказал, пришли царские сыновья, громко плача. И сам царь и все слуги его громко рыдали.
Авесалом же втік і пішов до Толми, сина Еміюда, царя Ґедсура, у землю Махад. А цар Давид оплакував свого сина всі дні.
Царь Давид оплакивал сына своего каждый день. Авессалом же сбежал и пошёл к Фалмаю, сыну Емиуда, царю Гессурскому.
Авесалом втік і пішов до Ґедсура, і пробув там три роки.
Авессалом убежал, пришёл в Гессур и пробыл там три года.