Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Cовременный перевод WBTC
Цар був глибоко зворушений. Він піднявся у верхню кімнату над брамою і заплакав, і так говорив, коли йшов: Сину мій, Авесаломе, сину мій, сину мій, Авесаломе! Хто б мені завдав смерть замість тебе? Я замість тебе, Авесаломе, сину мій, сину мій!
Иоаву сказали: "Царь плачет и горюет об Авессаломе".
І Йоавові сповістили, повідомляючи: Ось цар плаче і ридає над Авесаломом!
И победа в тот день обернулась печалью для всего народа, потому что люди слышали, что царь очень скорбит о своём сыне.
І в той день спасіння перейшло в плач для всього народу, тому що народ у той день почув, що говорили: Цар сумує за своїм сином!
Народ входил в город, стараясь не шуметь, как люди, которые стыдятся, когда бегут с битвы.
І в той день народ, коли заходив у місто, прокрадався так, як прокрадається народ, який відчуває сором, втікаючи під час битви.
А царь, закрыв лицо, громко рыдал: "О сын мой Авессалом! Авессалом, сын мой, сын мой!"
А цар заховав своє обличчя, і цар заволав гучним голосом, проказуючи: Сину мій, Авесаломе, Авесаломе, мій сину!
Иоав пришёл к царю в дом и сказал: "Ты унизил сегодня всех своих воинов, которые спасли твою жизнь, жизнь твоих сыновей и дочерей, и жизнь жён твоих и наложниц.
Тоді Йоав увійшов у дім до царя, і сказав: Ти сьогодні засоромив обличчя всіх твоїх рабів, які сьогодні врятували тебе, душу твоїх синів, твоїх дочок, душу твоїх жінок і твоїх наложниць,
Ты любишь тех, кто ненавидит тебя, и ненавидишь тех, кто тебя любит. Ты показал сегодня, что воины и слуги ничего для тебя не значат. Я вижу, что тебе было бы приятнее, если бы Авессалом был сегодня жив, а мы все убиты.
щоб полюбити тих, які тебе ненавидять, і ненавидіти тих, які тебе люблять! Сьогодні ти виявив, що твої старійшини і слуги є нічим, бо я сьогодні зрозумів, що коли б залишився живим Авесалом, а ми всі сьогодні були мертвими, то тоді правильним було б у твоїх очах!
Выйди и поговори со своими воинами. Приободри их! Клянусь Господом, если ты не выйдешь, в эту же ночь не останется у тебя ни одного человека. И это будет страшнее любого бедствия, которое ты знал с детских лет".
Тож тепер, уставши, вийди і заговори до серця твоїх рабів, бо я поклявся в Господі, що коли сьогодні ти не вийдеш, то цієї ночі з тобою не залишиться нікого! Ти зрозумій, що це тобі буде гіршим від усього зла, яке спіткало тебе від твоєї молодості аж до тепер!
И встал царь и сел у ворот. Народу возвестили об этом, и весь народ предстал перед царём. Между тем, все израильтяне, которые были с Авессаломом, разбежались по домам.
І цар устав, і сів у брамі, і сповістили всьому народові, кажучи: Ось цар сидить у брамі! І весь народ вийшов перед царя.
А Ізраїль розбігся, кожний до свого поселення.
А Ізраїль розбігся, кожний до свого поселення.
Во всех коленах Израиля люди спорили друг с другом и говорили: "Царь избавил нас от наших врагов и освободил нас от филистимлян. А сейчас он сам бежал от Авессалома.
І весь народ сперечався в усіх племенах Ізраїля, кажучи: Цар Давид спасав нас від усіх наших ворогів, і він вирвав нас з руки филистимців, а тепер він втік із землі й зі свого царства від Авесалома.
Но Авессалом, которого мы выбрали править нами, погиб в сражении. Мы должны снова поставить Давида царём".
Авесалом, якого ми помазали над нами, помер у битві, тож тепер навіщо ви мовчите, щоб повернути царя! І розмови всього Ізраїля дійшли до царя.
И царь Давид послал сказать священникам Садоку и Авиафару: "Скажите старейшинам Иудеи: "Почему не ваш род первым хочет вернуть царя в его дом? Смотрите, все израильтяне только и говорят о том, чтобы вернуть царя.
І цар Давид послав до Садока і до Авіятара, священиків, кажучи: Скажіть старійшинам Юди, запитуючи: Чому ви стали останніми, щоб повернути царя в його дім? — слово всього Ізраїля дійшло до царя!
Вы — братья мои, кровь моя и плоть моя. Так почему вы должны быть последними из тех, кто хочет вернуть царя?"
Ви, мої брати, мої кості та ви моє тіло, тож чому ви стали останніми, щоб повернути царя в його дім?
И скажите Амессаю: "Ты принадлежишь к моей семье. Пусть Бог накажет меня, если я не сделаю тебя начальником своей армии вместо Иоава"".
Тож скажете Амессаю: Хіба ти не моя кість і моє тіло? І тепер це нехай мені зробить Бог і це додасть, якщо ти не будеш командиром війська переді мною в усі дні — замість Йоава!
Давид расстрогал сердца иудеев, и они все, как один, согласились послать к царю и сказать: "Возвратись со всеми своими людьми!"
І він прихилив серце кожного чоловіка Юди, як одного чоловіка. Тож вони послали до царя, закликаючи: Поверніться, ти і всі твої раби!
И возвратился царь, и пришёл к реке Иордан. И все иудеи пришли в Галгал, чтобы встретить царя и перевести его через Иордан.
І цар повернувся, і прийшов до Йордану, а мужі Юди прийшли в Ґалґал, аби вийти назустріч цареві, щоб перевести царя через Йордан.
Семей, сын Геры, вениамитянин из Бахурима, поспешил и пошёл с иудеями навстречу царю Давиду.
І поспішив Семей, син Ґира, нащадка Веніаміна, з Вауріма, і спустився з мужами Юди назустріч цареві Давидові,
Тысяча человек из вениамитян пришли с ним. И Сива, слуга Саула, тоже пришёл и привёл с собой пятнадцать своих сыновей и двадцать слуг. Они спешили к Иордану, чтобы встретить царя Давида.
а з ним — тисяча мужів з племені Веніаміна і Сіва, слуга дому Саула, і з ним — п’ятнадцять його синів та двадцять його рабів. І вони пішли прямо до Йордану перед царем,
Они перешли Иордан, чтобы перевести семью царя, и делать всё, что царь пожелает. Когда царь перешёл через реку, Семей, сын Геры, упал на землю перед царём.
і допомагали в службі переведення царя, і він перейшов брід, щоб перенести дім царя і чинити те, що правильне в його очах.
Семей, син Ґири, упав долілиць перед царем, коли він переходив Йордан,
Семей, син Ґири, упав долілиць перед царем, коли він переходив Йордан,
Семей сказал царю: "Господин мой, не думай о тех грехах, которые я совершил, когда господин мой царь выходил из Иерусалима. Не вспоминай их и не держи зла на сердце своём.
і сказав цареві: Хай мій володар не роздумує над беззаконням! Не згадуй те, що твій раб згрішив у той день, коли мій володар цар виходив з Єрусалима, щоб цар поклав до свого серця!
Я, раб твой, знаю, что я согрешил. Но сегодня я пришёл первый из всего дома Иосифа, чтобы встретить господина моего царя".
Адже твій раб зрозумів, що я згрішив, і ось я сьогодні прийшов раніше від кожного дому Йосифа, щоб вийти назустріч моєму володареві-царю.
Но Авесса, сын Саруи, сказал: "Мы должны убить Семея, ибо он проклинал помазанника Господа".
А син Саруї Авеста у відповідь сказав: Хіба не через це буде вбитий Семей? Адже він прокляв Господнього помазаника!
Давид сказал: "Что мне делать с вами, сыны Саруи. Ваше поведение может принести нам беды. Сегодня никто в Израиле не будет лишён жизни. Сегодня, в день, когда я узнал, что я царь над Израилем".
Та Давид сказав: Що мені й вам, сини Саруї, що ви сьогодні стали мені за зрадника? Сьогодні не буде вбито жодного чоловіка з Ізраїля, бо я не знав, чи сьогодні царюватиму над Ізраїлем.
И сказал царь Семею: "Ты не умрёшь". И царь поклялся ему в этом.
А Семеєві цар сказав: Не помреш! І цар дав йому клятву.
Мемфивосфей, внук Саула, тоже вышел встретить царя. Мемфивосфей не мыл ног своих, не стриг бороду и не стирал свою одежду с того дня, как царь покинул Иерусалим, и до того дня, как Давид возвратился назад с миром.
Назустріч цареві вийшов і Мемфівостей, син Йонатана, сина Саула. Він не доглядав за своїми ногами і не обрізував нігтів, і не голився, і не прав свого одягу від того дня, коли пішов цар, і аж до дня, коли він прибув у мирі.
Когда он вышел из Иерусалима навстречу царю, Давид спросил его: "Мемфивосфей, почему ты не пошёл со мной?"
І сталося, коли він увійшов у Єрусалим для зустрічі із царем, то цар запитав його: Як це, що ти не пішов зі мною, Мемфівостею?
Мемфивосфей ответил: "Господин мой царь, меня обманул слуга. Я сказал ему: "Я — хром. Оседлай мне осла. Я сяду на него и поеду с царём".
А Мемфівостей йому відповів: Володарю мій, царю, мене обманув мій раб! Бо твій слуга сказав йому: Засідлай мені осла і сяду на нього, і піду із царем! — бо твій раб кульгавий.
Но слуга обманул меня. Он оклеветал меня перед тобой. Но господин мой царь, как Ангел Божий. Делай то, что считаешь правильным.
Він же обманув твого раба перед моїм володарем-царем, а мій володар-цар, як Божий ангел! Тож зроби, що добре у твоїх очах,
Ты мог бы убить всю семью моего деда, но ты посадил меня, раба твоего, с теми, кто ест с тобой за одним столом. Я не имею права ни на что жаловаться царю".
бо весь дім мого батька не був іншим, хіба що приреченими на смерть перед моїм володарем-царем, а ти поставив твого раба між тими, які їдять при твоєму столі! І яке в мене ще оправдання, щоб мені ще кликати до царя?
Царь сказал Мемфивосфею: "Хватит говорить об этом. Я решил, что ты и Сива разделите между собой землю".
А цар відповів йому: Навіщо ще говориш твої слова? Я сказав: Ти і Сіва поділите поле!
Мемфивосфей сказал царю: "Пусть Сива возьмёт себе всю землю, после того, как господин мой царь с миром вернулся к себе домой".
Та Мемфівостей промовив до царя: Нехай візьме все, бо мій володар-цар повернувся в мирі до свого дому!
Верзеллий Галаадитянин пришёл из Роглима, чтобы перевести царя через реку Иордан и проводить его из Иордана.
І Верзеллій, ґалаадець, прийшов з Роґелліма, і перейшов із царем Йордан, щоб перевести його через Йордан.
Верзеллий был очень стар. Ему было восемьдесят лет. Он был очень богат и обеспечивал царя Давида всем необходимым, когда тот пребывал в Маханаиме.
Верзеллій — дуже старий чоловік, вісімдесятилітнього віку, і він годував царя, коли той жив у Манаїмі, оскільки був дуже великою людиною.
Давид сказал Верзеллию: "Перейди реку и живи со мной в Иерусалиме, я сам буду заботиться о тебе".
І сказав цар Верзеллієві: Ти перейдеш зі мною, і прогодую зі мною твою старість у Єрусалимі.
Но Верзеллий ответил царю: "Мне слишком мало осталось жить, чтобы идти с царём в Иерусалим.
А Верзеллій сказав цареві: Скільки днів літ життя мені, що я піду із царем у Єрусалим?
Мне уже восемьдесят лет! Я слишком стар, чтобы отличить хорошее от плохого: я не знаю вкуса того, что я ем или пью, и не слышу голоса певцов и певиц. Зачем же мне идти, чтобы быть обузой господину моему царю?
Я сьогодні є вісімдесятилітнього віку, не пізнаю між добром і злом. Хіба твій раб ще куштує те, що їсть чи п’є? Чи ще почую голос співаків і співачок? Навіщо твій раб надалі буде тягарем для мого володаря-царя!
Я пройду ещё немного с царём за Иордан. Мне не нужно вознаграждение, которое ты хочешь мне дать.
Ще трохи пройде твій раб за Йордан із царем, та чому цар віддячується мені цією відплатою?
Позволь рабу твоему возвратиться, чтобы я мог умереть в родном городе около могилы моего отца и матери. Но вот мой сын Кимгам, раб твой, пусть пойдёт с господином моим царём, и поступай с ним, как тебе угодно".
Нехай же сидить твій раб, і помру в моєму місті біля гробниці мого батька і моєї матері. А ось твій раб Хамаам перейде з моїм володарем-царем, тож учини йому те, що добре у твоїх очах!
И сказал царь: "Пусть Кимгам перейдёт со мной через реку, и я сделаю для него всё, что ты хочешь. И для тебя самого я тоже сделаю всё, что ни пожелаешь".
Гаразд, нехай зі мною перейде Хамаам, — сказав цар, — і я вчиню йому те, що добре у твоїх очах, і все, що тільки зажадаєш від мене, тобі вчиню.
Царь поцеловал Верзеллия, благословил его, и Верзеллий возвратился домой, а царь и весь народ переправились через реку Иордан.
Тож весь народ перейшов Йордан, і цар перейшов. Цар поцілував Верзеллія і поблагословив його, і він повернув до своєї місцевості.
Царь направился в Галгал, и Кимгам пошёл с ним. Весь народ Иудеи и половина народа Израиля провожали царя.
І перейшов цар у Ґалґал, і з ним перейшов Хамаам і весь народ Юди, який переходив із царем, і половина народу Ізраїля.
Вскоре все израильтяне пришли к царю и сказали: "Почему братья наши, иудеи, похитили тебя и проводили тебя со всей твоей семьёй и всеми твоими людьми через Иордан?"
І ось кожний чоловік Ізраїля прийшов до царя, і вони сказали цареві: Як це тебе вкрали наші брати, кожний чоловік Юди, і вони перевели царя і його сім’ю через Йордан, і з ним — усіх мужів Давида?
И ответил народ Иудеи: "Мы сделали это потому, что царь — наш близкий родственник. Почему вы сердитесь на нас за это? Мы не питались за счет царя, и он не давал нам подарков".
І промовив кожний чоловік Юди до ізраїльського чоловіка, і сказали: Тому що близький мені цар, і навіщо ти так розгнівався за цю справу? Хіба ми їли їжу царя, чи він дари роздавав, чи виділив нам частку?
Израильтяне ответили иудейскому народу: "Нас десять частей у царя. Значит у нас больше прав на Давида. А вы унизили нас. Нам принадлежало первое слово о возвращении нашего царя". Но иудеи ответили ещё грубее, чем израильтяне.