Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Хоменка
І сталося після цього, Давид запитав у Господа, кажучи: Чи піти мені в одне з міст Юди? І промовив Господь до нього: Іди! А Давид запитав: Куди піду? Він же відповів: У Хеврон.
Після того Давид спитав у Господа, кажучи: “Чи йти мені в якесь місто Юди?” І Господь відповів йому: “Йди!” Давид спитав: “Куди йти?” Господь відповів “До Хеврону.”
І Давид пішов туди, у Хеврон, і обидві його жінки, Ахіноома з Єзраела і Авіґея, колишня жінка Навала з Кармила,
І рушив туди Давид з обидвома своїми жінками, Ахіноамою з Єзреела та Авігайлою, вдовою по Навалі, з Кармелю.
і мужі, які були з ним, — кожний з них і його сім’я, — і вони розселилися в містах Хеврона.
І людей, що були з ним, Давид привів кожного з його родиною, і вони осілись по містах Хеврону.
А юдейські мужі прийшли й там помазали Давида, щоб царював над домом Юди.
І сповістили Давидові, кажучи: Мужі Явіса ґалаадського поховали Саула.
І сповістили Давидові, кажучи: Мужі Явіса ґалаадського поховали Саула.
І прийшли мужі Юди й помазали там Давида царем над домом Юди. Давидові переказали, що мужі Явеш-Гілеаду поховали Саула.
І Давид послав послів до старійшин Явіса ґалаадського, і сказав їм: Благословенні ви Господом, бо вчинили це милосердя над вашим володарем — над Саулом, Господнім помазаником, і поховали його і Йонатана, його сина!
Тоді Давид вислав послів до людей Явеш-Гілеаду, щоб їм сказати: “Будьте благословенні Господом за той учинок милосердний, що зробили володареві своєму Саулові, що його поховали.
Тепер же нехай Господь учинить з вами милосердя і правду, і я вчиню з вами це добро, бо ви зробили цю справу.
Нехай же Господь вам відплатить милосердям і добротою. Я теж зроблю вам ласку за те, що так ви вчинили.
Тепер же нехай зміцняться ваші руки, станьте сильними синами, бо помер ваш володар Саул, а мене дім Юди помазав на царя над ними.
Тільки ж тепер будьте сильні й відважні, бо Саул, ваш пан, умер, і дім Юди помазав мене царем над собою.”
Та Авенир, син Нира, полководець Саула, взяв Євостея, сина Саула, привів його з табору до Манаема
Авнер же, син Нера, начальник Саулового війська, взяв Саулового сина Ішбаала й привів його в Махнаїм
і настановив його царем над Ґалаадом, над Тасірієм, над Єзраелем, над Єфремом, над Веніаміном і над усім Ізраїлем.
та й зробив його царем над Гілеадом, над ашуріями, над Єзреелем, Ефраїмом, Веніямином — над усім Ізраїлем.
Сорокалітнім був Євостей, син Саула, коли зацарював над Ізраїлем (за винятком дому Юди, які були за Давидом) і два роки царював.
Сорок років було Ішбаалові, синові Саула, як він став царем над Ізраїлем, і царював два роки. Лише дім Юди був за Давидом.
І період, який царював Давид у Хевроні над домом Юди, складав сім років і шість місяців.
Час Давидового царювання в Хевроні над Юдою був 7 років і 6 місяців.
І вийшов Авенир, син Нира, і слуги Євостея, сина Саула з Манаема до Ґаваона.
Вийшов Авнер, син Нера, зо слугами Ішбаала, сина Саула, з Махнаїма на Гівеон.
А Йоав, син Саруї, та слуги Давида вийшли з Хеврона і зустрілися з ними разом поблизу джерела Ґаваона. Одні засіли біля джерела Ґаваона по один бік, інші — біля джерела з другого боку.
Так само двигнувся Йоав, син Церуї, зо слугами Давида, і зустрінулись вони коло гівеонського ставу, й засіли одні по цім боці ставу, а другі по тім боці ставу.
І промовив Авенир до Йоава: Хай виступлять слуги і хай борються перед нами! І Йоав відповів: Хай виступлять!
І каже Авнер до Йоава: “Нехай юнаки встануть і борються перед нами.” Йоав же: “Хай виступлять.”
Тож піднялися і прийшли в кількості дванадцяти слуг Веніаміна від Євостея, сина Саула, і дванадцяти слуг Давида.
Тоді встали, й відчислено: дванадцять від Веніямина та Ішбаала, сина Саула, і дванадцять зо слуг Давидових.
І схопив кожний рукою голову свого ближнього, а свого меча встромив у ребра свого ближнього, і вони попадали разом. І дали назву тому місцю: Частка підступних, які є в Ґаваоні.
Кожний ухопив свого противника за голову й встромив йому меча в бік, і всі вони полягли разом. І прозвано те місце “Полем Боків”, що в Гівеоні.
І була дуже жорстока битва в той день, і Авенир та ізраїльські мужі зазнали поразки перед слугами Давида.
Того дня була вельми запекла битва, й Авнера з людьми Ізраїля розбили слуги Давида,
Там були три сини Саруї: Йоав, Авесса і Асаїл. Асаїл легкий своїми ногами, наче та сарна в полі.
Були ж там три сини Церуї: Йоав, Авішай та Азаел. Азаел був легконогий, мов та газеля в полі.
І Асаїл погнався за Авениром, і не ухилявся направо чи наліво в погоні за Авениром.
Він гнався за Авнером і, женучися за ним, не звернув ані праворуч, ні ліворуч.
Авенир озирнувся позад себе і сказав: Чи це саме ти, Асаїле? Він же відповів: Я!
Обернувся Авнер та й каже: “Це ти, Азаеле?” Той відповів: “Я.”
І Авенир сказав йому: Поверни направо чи наліво, переслідуй собі одного зі слуг і захопи собі його зброю! Та Асаїл не захотів повернути з-позад нього.
Тоді Авнер до нього каже: “Зверни праворуч або ліворуч, накиньсь на якогось із молодих людей і візьми в нього собі зброю.” Та Азаел не хотів його покидати.
А Авенир продовжував далі говорити до Асаїла: Відступи від мене, щоб я не прибив тебе до землі! Як я підніму своє обличчя перед Йоавом? Навіщо це? Повернися до твого брата Йоава!
Каже тоді Авнер ще раз до Азаела: “Відступись від мене, для чого б мав єси полягти на землі? І як тоді погляну твоєму братові Йоавові в вічі?”
Та він не захотів відступити. І Авенир вдарив його заднім кінцем списа в живіт, і спис вийшов йому ззаду. І він там упав, і помер перед ним. І сталося, що кожний, хто підходив до місця, де впав Асаїл і помер, — то зупинявся.
Але що той не хотів відступити, Авнер другим кінцем списа вдарив його в живіт так, аж спис вистромився йому ззаду; і повалився той і вмер на місці. Всі, що приходили до місця, де повалився Азаел мертвим, зупинялись.
Тоді Йоав і Авесса погналися за Авениром. І заходило сонце, а вони вийшли аж до гори Аммана, що є перед початком Ґаю, по пустельній дорозі Ґаваона.
Йоав же та Авішай гналися за Авнером далі й, як заходило сонце, дійшли до горба Амми, перед Гіяхом, що на дорозі в Гівеон-пустиню.
А сини Веніаміна, які з Авениром, зібралися разом і об’єдналися в одну групу і стали на верхів’ї однієї гори.
Зібралися тоді сини Веніямина коло Авнера й, збившись в одну лаву, стали на верху одного горба.
І Авенир звернувся до Йоава, закликаючи: Чи до перемоги пожирає меч? Невже не знаєш, що буде гіркою вкінці? Аж доки не скажеш народові повернутися з-позад наших братів?
Авнер озвався до Йоава: “Чи то ж повік меч має жерти? Хіба не знаєш, що кінець його гіркий? Доки отягатимешся наказати людям, щоб припинили гнатися за братами?”
А Йоав сказав: Нехай живе Господь, якщо би ти не сказав, дотепер від ранку не пішов би народ кожний за своїм братом.
І відрік Йоав: “Так певно, як живе Бог! Як би ти не заговорив, то ці люди лиш насвітанку перестали б гнатись кожний за своїм братом.”
І Йоав затрубив у трубу, і весь народ зупинився, і не гналися за Ізраїлем, не продовжували далі воювати.
І велів Йоав засурмити, й усе військо зупинилось і вже не гналось більше за Ізраїлем, і боротьба припинилась.
Авенир та його мужі йшли на захід усю ту ніч і перейшли Йордан, пройшли всю околицю і підійшли до табору.
Авнер зо своїми людьми йшов усю ту ніч через Араву; перейшли через Йордан, пройшли цілий Бітрон і прийшли в Махнаїм.
І Йоав повернувся з-позаду Авенира та зібрав увесь народ, і недорахувалися дев’ятнадцяти чоловік зі слуг Давида, і Асаїла.
Йоав же, облишивши погоню за Авнером, зібрав усе військо, й бракувало зо слуг Давида дев'ятнадцять чоловік, крім Азаела.
А слуги Давида побили триста шістдесят чоловік, синів Веніаміна, мужів Авенира, які були з ним.
Слуги ж Давида побили з веніяминян, тобто з людей Авнера, триста шістдесят чоловік.