Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Огієнка
І промовив Ілля, пророк, тесвітянин з Тесвони ґалаадської, до Ахава: Нехай живе Господь, Бог сил, Бог Ізраїля, перед Яким я стою, якщо в цьому році буде роса і дощ! Але хіба що за словом моїх уст!
І сказав тішб'я́нин Ілля́, з ґілеадських ме́шканців, до Ахава: „Як живий Господь, Бог Ізраїлів, що перед лицем Його я стою́, — цими рока́ми не буде роси та дощу, але тільки за моїм словом!“
Іди звідси на схід і сховайся біля потоку Хоррат, що перед Йорданом.
„Іди звідси, й обе́рнешся собі на схід, і сховаєшся при пото́ці Керіті, що навпроти Йорда́ну.
І станеться, що питимеш з потоку воду, а крукам заповідаю прогодувати тебе там.
І станеться, — будеш ти пити з пото́ку, а кру́кам наказав Я годувати тебе там“.
І вчинив Ілля за словом Господа, і поселився біля потоку Хоррат перед Йорданом.
І він пішов, і зробив за Господнім словом: і пішов, й осівся при потоці Кері́ті, що навпроти Йорда́ну.
І круки приносили йому хліб вранці й м’ясо ввечері, а з потоку він пив воду.
А кру́ки прино́сили йому хліба та м'яса вранці, і хліба та м'яса вве́чорі, а з пото́ку він пив.
І сталося, що через певний час, потік висох, бо на землі не було дощу.
І сталося на кінці днів, і ви́сох поті́к, бо в краю́ не було дощу́.
Уставай і йди в Сарепту сидонську. Ось Я дав там вказівку жінці-вдові тебе прогодувати!
„Устань, іди до Саре́пти сидо́нської, й осядеш там. Ось наказав Я там одній вдові, щоб годувала тебе“.
І він устав, і прийшов у Сарепту, до брами міста, і ось там жінка-вдова збирала дрова. Тож Ілля гукнув їй услід, звертаючись до неї: Принеси мені трохи води в глечику, щоб напитися!
І він устав та й пішов до Саре́пти. І прибу́в він до входу міста, аж ось там збирає дро́ва одна вдова. І він кликнув до неї й сказав: Візьми мені трохи води до посу́дини, й я нап'ю́ся“.
І вона пішла взяти глечик, а Ілля закричав за нею, гукаючи: Візьми для мене і шматок хліба у свою руку!
І пішла вона взяти. А він кликнув до неї й сказав: „Візьми мені й шматок хліба в свою руку!“
А жінка сказала: Нехай живе Господь, Бог твій, якщо є в мене хліб, але хіба тільки пригорща борошна у відрі й трохи олії в посудині. І ось я назбираю два полінця, піду і спечу це собі та моїм дітям, тож ми з’їмо і помремо.
А та відказала: „Як живий Господь, Бог твій, — не маю я калача́, а тільки повну при́горщу бо́рощна в дзбанку́ та трохи олії в горня́ті. А оце я назбираю дві полінці дров, і піду́, і пригото́влю це собі та синові своєму. І з'їмо́ ми, — та й помремо́“...
І сказав їй Ілля: Кріпися, увійди і зроби за своїм словом. Але спочатку зроби мені з того малу паляницю і винесеш мені, собі ж і своїм дітям зробиш пізніше.
І сказав до неї Ілля: „Не бійся! Піди, зроби за своїм словом. Тільки споча́тку зроби мені з того малого калача́, і ви́несеш мені, а для себе та для сина свого зробиш по́тім.
Бо так говорить Господь: Борошно у відрі не закінчиться, і в посудині олії не убуватиме аж до дня, коли Господь пошле на землю дощ!
Бо так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Дзба́нок муки́ не скінчи́ться, і не забра́кне в горня́ті олії аж до дня, як Господь дасть дощу на пове́рхню землі“.
Жінка пішла і зробила. Тож і він їв, і вона та її діти.
І пішла вона, і зробила за словом Іллі, і їла вона й він та її дім довгі дні, —
І борошно у відрі не закінчилося, і в посудині олії не стало менше — за Господнім словом, яке Він сказав через Іллю.
„дзба́нок муки не скінчи́вся, і не забра́кло в горня́ті олїї“, за словом Господа, що говорив через Іллю́.
І сталося після цього, що захворів син жінки, господині дому, і його хвороба була дуже тяжка, аж доки не забракло в ньому духу.
І сталося по тих приго́дах, — заслаб був син тієї жінки, господині того дому. І була його хвороба дуже тяжка́, аж духу не позосталося в ньому.
І вона промовила до Іллі: Що мені й тобі, чоловіче Божий? Чи ти ввійшов до мене, щоби згадати мої несправедливості та вбити мого сина?
І сказала вона до Іллі: „Що́ тобі до мене, чоловіче Божий? Прийшов ти до мене, щоб згадувати мій гріх та щоб убити мого сина!“
І сказав Ілля жінці: Дай мені твого сина. І він узяв його з її грудей і поніс його на горище, на якому він перебував, і поклав його на своє ліжко.
І сказав він до неї: „Дай мені сина свого́!“ І він узяв його з лоня її, і виніс його в го́рницю, де він сидів, і поклав його на своєму ліжку.
І закричав Ілля, гукаючи: Горе мені, Господи, свідку вдови, в якої я живу, ти зло вчинив, щоб убити її сина!
І кли́кнув він до Господа й сказав: „Господи, Боже мій, чи й цій удові́, що я в неї ме́шкаю, учиниш зло, щоб убити її сина?“
І він дмухнув тричі на дитину, закликав Господа і сказав: Господи, Боже мій, нехай же повернеться душа цієї дитини до неї.
І витягся він тричі над дитиною, і кли́кав до Господа та казав: „Господи, Боже мій, нехай ве́рнеться душа цієї дитини в неї!“
І сталося так, і закричала дитина.
І вислухав Господь голоса Іллі, і верну́лася душа дитини в неї, — і вона ожила́...
І він завів її з горища в дім, і дав її матері. І сказав Ілля: Глянь, твій син живе.
І взяв Ілля дити́ну, і зніс її з го́рниці додо́лу, і віддав її матері її. І сказав Ілля: „Дивися, — твій син живий!“