Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Хоменка
І підійшов Давидові час, щоб йому померти, і він заповів своєму синові Соломонові, кажучи:
Коли зблизилась для Давида година смерти, заповів він синові своєму Соломонові, кажучи:
Я йду дорогою всієї землі. Будь сильним і стань мужчиною!
«Я йду оце дорогою, призначеною для всіх на світі; ти ж кріпися й покажи себе мужем.
Ти дотримуватимешся застережень Господа, свого Бога, щоб ходити Його дорогами, виконувати Його заповіді, постанови і суди, записані в законі Мойсея, щоб ти знав, як тобі діяти у всьому, що тільки тобі заповідаю,
Бережи накази Господа, Бога твого, ходи його путями, держи його установи, заповіді, присуди й приписи, як це написано в законі Мойсея, щоб тобі щастило в усьому, що чинитимеш, і всюди, куди обернешся;
аби Господь виконав Своє слово, яке говорив мені, обіцяючи: Якщо збережуть твої сини свою дорогу, щоб ходити переді Мною в правді всім своїм серцем і всією своєю душею! — запевняючи: Не вигубиться тобі чоловік на троні Ізраїля!
щоб Господь справдив своє слово, що сказав був до мене: Якщо твої сини вважатимуть на свої вчинки, ходивши передо мною по правді усім своїм серцем і всією своєю душею, то не забракне у тебе ніколи спадкоємця на престіл Ізраїля.
І ти знаєш, що мені вчинив Йоав, син Саруї, що він учинив двом військовим командирам Ізраїля, Авенирові, синові Нира, і Амессаєві, синові Єтера, — він убив їх. Він пролив кров війни в мирний час і пролив невинну кров на свій пояс, який на його стегні, та на своє взуття, яке на його нозі.
Ти знаєш також, що зробив мені Йоав, син Церуї, що він заподіяв двом начальникам військ Ізраїля: Авнерові, синові Нера, та Амасові, синові Їтра; як він їх убив, як під час миру пролив кров, мов на війні, і заплямив невинною кров'ю пояс, що у мене на бедрах, і взуття, що на ногах у мене.
Тож учиниш за твоєю мудрістю, і не зведеш його сивини в мирі до аду.
Чини за твоїм розумом, але не дай, щоб його сивина зійшла в Шеол у мирі.
А синам Верзеллія, ґалаадцям, учиниш милосердя, і будуть між тими, які їдять при твоєму столі, бо так наблизилися до мене, коли я втікав з-перед Авесалома, твого брата.
Синам же Барзіллая гілеадія яви ласку, щоб вони за твоїм столом їли, бо вони стали мені в пригоді, коли я втікав від брата твого Авесалома.
І ось з тобою Семеї, син Ґири, нащадок Веніаміна з Вауріма, — він прокляв мене болючим прокляттям у день, коли я подався в Табори. Та коли він вийшов назустріч мені до Йордану, я поклявся йому в Господі, кажучи: Не вб’ю тебе мечем!
Є там при тобі Семей, син Гери, з роду Веніямина з Бахуріму; цей тяжко мене проклинав, як ішов я у Маханаїм, але тому, що він вийшов мені назустріч на Йордан, я заприсяг йому Господом, кажучи: Я не зітну тебе. —
Ти ж не вважатимеш його невинним і знатимеш, що йому вчинити, бо ти — мудрий чоловік, і зведеш його сивину в крові до аду.
Тож не зостав його без кари як чоловік мудрий, сам знаєш, що маєш йому зробити, щоб сивина його зійшла в Шеол у крові.»
І заснув Давид, і його поховали з його батьками в місті Давида.
І спочив Давид із своїми батьками, і поховано його в Давидгороді.
А час, протягом якого Давид царював над Ізраїлем, був сорок років. У Хевроні він царював сім років, в Єрусалимі — тридцять три роки.
Царювання ж Давидового над Ізраїлем було сорок років; в Хевроні він царював сім років, а в Єрусалимі тридцять три роки.
І Соломон, у дванадцятилітньому віці, сів на престол Давида, свого батька, а його царство було дуже добре облаштоване.
І сів Соломон на престолі Давида, батька свого, і царство його вельми зміцніло.
Якось Адоній, син Анґіти, увійшов до Вирсавії, матері Соломона, і поклонився їй. Вона ж запитала: Чи мирний твій прихід? Він же відповів: Мирний.
Прийшов Адонія, син Хаггіти, до Ветсавії, матері Соломона. Вона спитала: «Чи мирний твій прихід?» Той відповів: «Мирний.»
Слово в мене до тебе. І вона сказала йому: Говори.
І почав: «Маю говорити з тобою.» Каже вона: «Говори.»
А він сказав їй: Ти знаєш, що царство було моїм, і весь Ізраїль покладав обличчя своє на мене, як на царя, але царство відвернулося і стало мого брата, бо це було йому від Господа.
Тоді він каже: «Знаєш сама, що царство було моє і що ввесь Ізраїль мав на думці зробити мене царем. Та тепер царство від мене перейшло й припало моєму братові, бо так Господь йому призначив.
Тепер я маю до тебе одне прохання — не відверни свого обличчя! А Вирсавія сказала йому: Говори!
Тепер же в мене одна тільки просьба до тебе; не відмов мені її.» І каже йому: «Говори.»
І він сказав їй: Звернися до царя Соломона, бо він не відверне свого обличчя від тебе, тож нехай дасть мені Авісаку, соманітянку, за жінку!
Він і каже: «Попроси царя Соломона, — а вже напевно він тобі не відмовить, — нехай віддасть за мене Авішагу, шунамійку.»
І Вирсавія відповіла: Добре, я скажу про тебе цареві.
Каже Ветсавія: «Добре, я поговорю з царем про тебе.»
Тож Вирсавія ввійшла до царя Соломона, щоб говорити йому про Адонію. А цар піднявся їй назустріч, поцілував її і сів на своєму престолі, а для матері царя поставили окремий престол, і вона сіла по його правиці.
Як же ввійшла Ветсавія до царя Соломона, щоб говорити з ним про Адонію, цар підвівся, вийшов їй назустріч, вклонився перед нею та й сів на своєму престолі. Поставлено ослін і для царевої матері, і вона сіла з правого боку в нього,
І вона сказала йому: Я маю до тебе одне невелике прохання, не відверни свого обличчя! І цар сказав їй: Проси, моя мамо, бо не відвернуся від тебе!
і каже: «Є в мене просьба невеличка до тебе, не відмов мені її.» І відповів їй цар: «Скажи лиш, мамо моя, я певно не відмовлю.»
Тож вона сказала: Нехай буде дана Авісака, соманітянка, за жінку Адонії, твоєму братові!
Тоді вона каже: «Віддай Авішагу, шунамійку, за твого брата Адонію.»
А цар Соломон у відповідь своїй матері сказав: Чому ти просиш Авісаку для Адонії? Тож проси для нього і царство, бо він — мій брат, старший за мене, з ним — священик Авіятар, і полководець, син Саруї, у нього — друг!
І відповів цар Соломон матері: «Чого ти просиш Авішагу, шунамійку, для Адонії? Проси для нього й царства, бо він мій старший брат, для того ж має за собою священика Евіятара та Йоава, сина Церуї.»
І поклявся цар Соломон Господом, запевняючи: Так нехай учинить мені Бог і так добавить, бо на свою душу заговорив Адонія це слово.
І поклявся цар Соломон Господом так: «Нехай мені це і те вдіє Бог, та ще й причинить, коли Адонія не на свою голову сказав те слово.
Тож тепер нехай живе Господь, Який підготував мене і поставив мене на престол мого батька Давида, і він зробив мені дім, так, як сказав Господь, бо сьогодні Адонія помре!
Отож так певно, як живе Господь, що укріпив мене й посадив мене на престолі батька мого Давида та за своєю обіцянкою заснував для мене дім: сьогодні ж мусить умерти Адонія!»
Цар Соломон доручив Ванеї, синові Йодая, і він убив його. І в той день Адонія помер.
І дав цар Соломон наказ Бенаї, синові Єгояди, і вдарив його той, і вмер він.
А священикові Авіятарові цар сказав: Втікай ти в Анатот на своє поле, бо в цей день ти заслуговуєш смерті, та тебе не вб’ю, бо ти носив ковчег Господнього завіту перед моїм батьком, і тому, що ти зазнав страждань у всьому, у чому зазнав страждань мій батько!
Священикові Евіятарові повелів цар: «Іди в Анатот у твій хутір, бо й ти заслужив на смерть. Та сьогодні тебе не страчую, бо ти носив ковчег Господа перед моїм батьком Давидом і все, що витерпів мій батько, терпів і ти з ним.»
І Соломон прогнав Авіятара, щоб не був Господнім священиком, аби виконати слово Господа, яке Він сказав про дім Ілі в Силомі.
Так скинув Соломон Евіятара, щоб він не був більше священиком Господнім, і так справдилося слово Господнє, що Господь сказав був про дім Елі в Шіло.
І дійшла чутка аж до Йоава, сина Саруї (бо Йоав звернув за Адонієм, а не пішов за Соломоном), і Йоав утік до Господнього намету, і схопився за роги жертовника.
Якже чутка про те дійшла до Йоава, — а Йоав тягнув за Адонією, хоча він і не був за Авесаломом, — то він утік в намет Господній і вхопився за роги жертовника.
І Соломонові сповістили, доповідаючи: Йоав утік до Господнього намету, і ось тримається за роги жертовника! І послав Соломон до Йоава, кажучи: Що тобі сталося, чому ти втік до жертовника? А Йоав сказав: Бо я отримав страх перед тобою, і втік до Господа. І цар Соломон послав Ванею, сина Йодая, кажучи: Іди, убий його і поховай його.
І сповістили царя Соломона: «Йоав утік у намет Господній, он він коло жертовника.» Тоді Соломон послав Бенаю, сина Єгояди, з наказом: «Іди, забий його!»
І пішов Ванея, син Йодая, до Йоава, до Господнього намету, і сказав йому: Так говорить цар: Вийди! А Йоав відповів: Не вийду, тут помру! І Ванея, син Йодая, повернувся і сказав цареві, доповідаючи: Так і так сказав Йоав і так мені відповів.
Ввійшов Беная в намет Господній і сказав йому: «Такий царський наказ: вийди!» Той же відповів: «Ні, хочу тут умерти.» Приніс Беная відповідь цареві й каже: «Так сказав мені Йоав і так відповів.»
Тоді цар сказав йому: Іди і вчини йому так, як він сказав, — убий його і поховаєш його! І сьогодні знімеш з мене і з дому мого батька кров, яку даремно пролив Йоав!
А цар йому сказав: «Зроби, як він вирік. Убий його й поховай. Так знімеш з мене й з моєї родини кров, що Йоав пролив безвинно.
І повернув Господь кров його несправедливості на його ж голову, коли він зустрів двох праведних мужів, кращих за себе, і вбив їх мечем, а мій батько Давид не знав про їхню кров — Авенира, сина Нира, полководця Ізраїля, і Амесси, сина Єтера, полководця Юди.
Господь оберне його кров на його голову, бо він убив двох мужів, справедливіших і ліпших від себе; він стратив їх мечем: Авнера, сина Нера, начальника військ Ізраїля, й Амаса, сина Їтра, начальника військ Юди, так, що батько мій Давид і не знав про те.
І їхня кров повернулася йому на голову і на голову його нащадків навіки. А Давидові та його нащадкам, його домові та його престолові нехай навіки буде мир від Господа!
Нехай їхня кров упаде на голову Йоава та його потомків навіки, а Давидові та його потомкам і його домові, і його престолові нехай буде мир від Господа повіки.»
І Ванея, син Йодая, зустрів Йоава, убив його і поховав його в його домі в пустелі.
І пішов Беная, син Єгояди, та й убив Йоава, й поховано його в його домі в пустині.
І цар настановив Ванею, сина Йодая, замість нього над військом. І царство піднялося в Єрусалимі, і цар поставив священика Садока на першого священика замість Авіятара.
35a Господь дав Соломонові розуму, дуже великої мудрості й широти серця, як піску, що біля моря, 35b і розумові здібності Соломона дуже помножилися над розумовими здібностями всіх синів старійшин і над усіма розумними Єгипту.
35c І він узяв дочку фараона, і привів її до міста Давида, доки він не закінчив свій дім, і Господній дім перше, і мур Єрусалима довкола. За сім років він їх зробив і закінчив. 35d І в Соломона було сімдесят тисяч тих, які носили вантажі, і вісімдесят тисяч каменярів на горі. 35e І Соломон зробив море, укріплення, великі вмивальниці, стовпи, водограї двору і мідне море. 35f І збудував замок, його оборони і висік прохід у місті Давида, так що дочка фараона ходила з міста Давида до свого дому, який він збудував для неї. Тоді він збудував замок.
35g І Соломон приносив тричі на рік всепалення і мирні жертви на жертовнику, який він збудував Господу, і кадив перед Господом та закінчив дім.
35h Ось це старійшини, наставлені над ділами Соломона: три тисячі шістсот наставлених над народом, який працював. 35i І він збудував Ассур, Маґдо, Ґазер, Верхній Веторон і Ваалат. 35k Тільки після того, як він збудував Господній дім і єрусалимський мур довкола, після цього збудував ці міста.
35l І коли ще жив Давид, він заповів Соломонові, кажучи: Ось з тобою Семей, син Ґири, син нащадка Веніаміна з Хеврона. 35m Він мене прокляв жахливим прокляттям у той день, коли я виходив до Таборів, 35n і він вийшов мені назустріч до Йордану, і я йому поклявся Господом, кажучи: Не буде вбитий він мечем! 35o А тепер не вчиниш його невинним, бо ти — розумний чоловік і знатимеш, що йому вчиниш, і зведеш його сивину в крові до аду!
35a Господь дав Соломонові розуму, дуже великої мудрості й широти серця, як піску, що біля моря, 35b і розумові здібності Соломона дуже помножилися над розумовими здібностями всіх синів старійшин і над усіма розумними Єгипту.
35c І він узяв дочку фараона, і привів її до міста Давида, доки він не закінчив свій дім, і Господній дім перше, і мур Єрусалима довкола. За сім років він їх зробив і закінчив. 35d І в Соломона було сімдесят тисяч тих, які носили вантажі, і вісімдесят тисяч каменярів на горі. 35e І Соломон зробив море, укріплення, великі вмивальниці, стовпи, водограї двору і мідне море. 35f І збудував замок, його оборони і висік прохід у місті Давида, так що дочка фараона ходила з міста Давида до свого дому, який він збудував для неї. Тоді він збудував замок.
35g І Соломон приносив тричі на рік всепалення і мирні жертви на жертовнику, який він збудував Господу, і кадив перед Господом та закінчив дім.
35h Ось це старійшини, наставлені над ділами Соломона: три тисячі шістсот наставлених над народом, який працював. 35i І він збудував Ассур, Маґдо, Ґазер, Верхній Веторон і Ваалат. 35k Тільки після того, як він збудував Господній дім і єрусалимський мур довкола, після цього збудував ці міста.
35l І коли ще жив Давид, він заповів Соломонові, кажучи: Ось з тобою Семей, син Ґири, син нащадка Веніаміна з Хеврона. 35m Він мене прокляв жахливим прокляттям у той день, коли я виходив до Таборів, 35n і він вийшов мені назустріч до Йордану, і я йому поклявся Господом, кажучи: Не буде вбитий він мечем! 35o А тепер не вчиниш його невинним, бо ти — розумний чоловік і знатимеш, що йому вчиниш, і зведеш його сивину в крові до аду!
І поставив цар Бенаю, сина Єгояди, замість нього над військом, а священика Цадока поставив цар замість Евіятара.
І покликав цар Семея, і сказав йому: Збудуй собі дім у Єрусалимі, перебувай там і звідти не виходитимеш нікуди!
Послав цар покликати Семея і сказав йому: «Збудуй собі будинок у Єрусалимі і живи в нім; не виходь нікуди звідти.
І буде, що в день твого виходу, коли ти перейдеш потік Кедрон, достеменно знай [1] , що неодмінно помреш [2] , — твоя кров буде на твоїй голові! І цар взяв у нього клятву в той день,
Коли ж вийдеш і перейдеш через потік Кедрон, то знай, що тобі смерть. Кров твоя впаде тобі на голову.»
і Семей сказав цареві: Добре те слово, яке ти сказав, мій володарю, царю! Так учинить твій раб. І Семей перебував в Єрусалимі три роки.
Семей відповів цареві: «Добре! Як мій пан, цар, повелів, так і чинитиме раб твій.» І жив Семей довго в Єрусалимі.
І сталося через три роки, що втекли два раби Семея до Анхуса, сина Мааха, царя Ґета. І Семеєві сповістили, повідомляючи: Ось твої раби в Ґеті.
Аж ось через три роки два раби Семея втекли до Ахіша, сина Маахи, гатського царя, і переказали Семеєві: «Раби твої в Гаті.»
Тож Семей устав, засідлав свого осла і пішов у Ґет до Анхуса, аби відшукати своїх рабів. І пішов Семей та привів своїх рабів з Ґета.
Зібрався Семей, осідлав свого осла та й пустився в дорогу в Гат до Ахіша шукати рабів своїх. Вернувся Семей і привіз рабів своїх з Гату.
Та Соломонові сповістили, доповідаючи: Семей пішов з Єрусалима до Ґета і повернув своїх рабів!
Та Соломона сповістили, що Семей виходив з Єрусалиму в Гат і вже повернувся.
І послав цар, покликав Семея і сказав йому: Хіба не закляв я тебе Господом і засвідчив тобі, мовлячи: У той день, в який вийдеш з Єрусалима і підеш направо чи наліво, достеменно знай [3] , що неодмінно помреш [4]?
Послав цар покликати Семея та й каже йому: «Чи я ж не взяв з тебе Господньої присяги і не завірив тебе: в той день, як підеш звідси кудинебудь, мусиш — затям собі те добре — вмерти? І ти відповів мені: Добре воно, те, що чую!
Тож як це не зберіг ти Господньої клятви і наказу, який я тобі заповів?
Чому ж ти не додержав присяги, що вирік перед Господом, і наказу, що я тобї дав?»
І промовив цар до Семея: Ти знаєш усе своє зло, яке пізнало твоє серце, що ти вчинив Давидові, моєму батькові! Тож Господь віддав твоє зло на твою голову.
Далі сказав цар до Семея: «Сам ти знаєш, та й серце твоє відає все те зло, яке ти заподіяв батькові моєму Давидові. Нехай же Господь оберне твою злість на твою голову.
А цар Соломон благословенний, і престол Давида буде встановлений перед Господом навіки!
Цар же Соломон нехай буде благословен, і Давидів престол нехай стоїть твердо перед Господом повіки.»
І цар Соломон дав вказівку Ванеєві, синові Йодая, і він вийшов та вбив його, і той помер.
46a Цар Соломон був дуже розумним і мудрим, Юда та Ізраїль були дуже численними, у кількості наче пісок, що біля моря, їли, пили і раділи. 46b Соломон був володарем між усіма царствами, Соломонові приносили дари і служили всі дні його життя. 46c І Соломон почав відкривати володіння Лівану, 46d і він збудував Терми в пустелі. 46e Ось це їжа Соломона: Тридцять мір пшеничного борошна і шістдесят мір розтертого борошна, десять добірних телят, двадцять випасених волів, сто овець, крім оленів, сарн і годованих добірних птахів. 46f Адже він був володарем усього, що на другому боці ріки, від Рафі аж до Ґази, у всіх царствах, що на другому боці ріки. 46g І був у нього мир з усіх сторін довкола нього, і Юда та Ізраїль жили впевнено, кожний під своїм виноградником і під своєю смоківницею, споживаючи їжу і п’ючи, — від Дана і аж до Вирсавії, усі дні Соломона. 46h Ось це — володарі Соломона: Азарій, син священика Садока, і Орній, син Натана, володар над наглядачами, Едрам над його домом, і Сува, писар, і Васа, син Ахіталама, літописець, Аві, син Йоава, полководець, Ахіре, син Едрая, над вантажами, Ванея, син Йодая, над домом та над будовою і Захур, син Натана, радник. 46i І було в Соломона сорок тисяч породистих коней для колісниць і дванадцять тисяч коней. 46k І він володів усіма царствами від ріки і аж до землі филистимців, аж до гір Єгипту.
46l Соломон, син Давида, царював над Ізраїлем і Юдою в Єрусалимі.
46a Цар Соломон був дуже розумним і мудрим, Юда та Ізраїль були дуже численними, у кількості наче пісок, що біля моря, їли, пили і раділи. 46b Соломон був володарем між усіма царствами, Соломонові приносили дари і служили всі дні його життя. 46c І Соломон почав відкривати володіння Лівану, 46d і він збудував Терми в пустелі. 46e Ось це їжа Соломона: Тридцять мір пшеничного борошна і шістдесят мір розтертого борошна, десять добірних телят, двадцять випасених волів, сто овець, крім оленів, сарн і годованих добірних птахів. 46f Адже він був володарем усього, що на другому боці ріки, від Рафі аж до Ґази, у всіх царствах, що на другому боці ріки. 46g І був у нього мир з усіх сторін довкола нього, і Юда та Ізраїль жили впевнено, кожний під своїм виноградником і під своєю смоківницею, споживаючи їжу і п’ючи, — від Дана і аж до Вирсавії, усі дні Соломона. 46h Ось це — володарі Соломона: Азарій, син священика Садока, і Орній, син Натана, володар над наглядачами, Едрам над його домом, і Сува, писар, і Васа, син Ахіталама, літописець, Аві, син Йоава, полководець, Ахіре, син Едрая, над вантажами, Ванея, син Йодая, над домом та над будовою і Захур, син Натана, радник. 46i І було в Соломона сорок тисяч породистих коней для колісниць і дванадцять тисяч коней. 46k І він володів усіма царствами від ріки і аж до землі филистимців, аж до гір Єгипту.
46l Соломон, син Давида, царював над Ізраїлем і Юдою в Єрусалимі.
Цар повелів Бенаї, синові Єгояди; той вийшов, ударив його й він умер. Так царська влада укріпилася в руці Соломона.