Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Куліша та Пулюя
І підійшов Давидові час, щоб йому померти, і він заповів своєму синові Соломонові, кажучи:
Як же прийшла година, вмерти Давидові, заповів він синові свойму Соломонові, мовлячи:
Я йду дорогою всієї землі. Будь сильним і стань мужчиною!
Я йду оце в ту дорогу, що нею ввесь сьвіт ійти мусить, ти ж кріпися й покажи себе мужем.
Ти дотримуватимешся застережень Господа, свого Бога, щоб ходити Його дорогами, виконувати Його заповіді, постанови і суди, записані в законі Мойсея, щоб ти знав, як тобі діяти у всьому, що тільки тобі заповідаю,
І пильнуй того, що вимагає Господь, Бог твій, від тебе: ходи путьми його й держи його встанови, заповідї, права і сьвідчення, як се написано в Мойсейовому законї, щоб бути тобі розважливим у всьому, що чинити меш, і всюди, куди обернешся;
аби Господь виконав Своє слово, яке говорив мені, обіцяючи: Якщо збережуть твої сини свою дорогу, щоб ходити переді Мною в правді всім своїм серцем і всією своєю душею! — запевняючи: Не вигубиться тобі чоловік на троні Ізраїля!
Щоб Господь справдив слово своє, що прорік про мене, а воно таке: коли сини твої будуть вважати на свою путь, щоб ходити передо мною в правдї від усього серця й від усієї душі, то не перестануть потомки твої седїти на престолї Ізрайлевому.
І ти знаєш, що мені вчинив Йоав, син Саруї, що він учинив двом військовим командирам Ізраїля, Авенирові, синові Нира, і Амессаєві, синові Єтера, — він убив їх. Він пролив кров війни в мирний час і пролив невинну кров на свій пояс, який на його стегні, та на своє взуття, яке на його нозі.
Далїй же: знаєш сам, що вкоїв менї Йоаб Саруєнко, що він заподїяв двом гетьманам Ізрайлевим, Абенирові Ниренкові та Амессї Етеренкові, повбивавши їх серед миру, як би на війнї, та проливши, як на війнї, кров на пояс, що був на череслах у його, й на обуву, що мав на ногах своїх.
Тож учиниш за твоєю мудрістю, і не зведеш його сивини в мирі до аду.
Оце ж чини по свойму розуму й не дай йому зїйти в землю на той сьвіт із волосом сивим.
А синам Верзеллія, ґалаадцям, учиниш милосердя, і будуть між тими, які їдять при твоєму столі, бо так наблизилися до мене, коли я втікав з-перед Авесалома, твого брата.
Синам же Галаадїя Берзеллїя яви ласку, щоб вони за твоїм столом їли, вони бо стали менї в пригодї, як я втїкав од брата твого Абессалома.
І ось з тобою Семеї, син Ґири, нащадок Веніаміна з Вауріма, — він прокляв мене болючим прокляттям у день, коли я подався в Табори. Та коли він вийшов назустріч мені до Йордану, я поклявся йому в Господі, кажучи: Не вб’ю тебе мечем!
Далїй, маєш ще при собі Семея Геренка, Беняминїя з Бахуриму: сей проклинав мене тяжко, як ійшов я в Маханаїм, та він вийшов зустріч мене на Йордань, і я заприсяг Господом, кажучи: Я не страчу тебе!
Ти ж не вважатимеш його невинним і знатимеш, що йому вчинити, бо ти — мудрий чоловік, і зведеш його сивину в крові до аду.
Ти ж не зостав його без кари, бо ти чоловік мудрий, так знати меш добре, що йому заподїяти, щоб він пійшов на той сьвіт із сивим волосом скривавленим.
І заснув Давид, і його поховали з його батьками в місті Давида.
І почив Давид із отцями своїми, й поховано його в Давидовому городї.
А час, протягом якого Давид царював над Ізраїлем, був сорок років. У Хевроні він царював сім років, в Єрусалимі — тридцять три роки.
Царювання ж Давидового над Ізраїлем було сорок год: в Гебронї він правив сїм год, в Ерусалимі ж трийцять і три годи.
І Соломон, у дванадцятилітньому віці, сів на престол Давида, свого батька, а його царство було дуже добре облаштоване.
І сїв Соломон на престолї батька свого Давида, а потуга його все кріпшала та й кріпшала.
Якось Адоній, син Анґіти, увійшов до Вирсавії, матері Соломона, і поклонився їй. Вона ж запитала: Чи мирний твій прихід? Він же відповів: Мирний.
І прийшов Адонїя, син Аггитин, до Бетсаби, матері Соломонової. І спитала вона: А мирний же приход твій? І відказав їй: Мирний.
Слово в мене до тебе. І вона сказала йому: Говори.
І почав: Треба менї поговорити з тобою. Каже вона: Говори.
А він сказав їй: Ти знаєш, що царство було моїм, і весь Ізраїль покладав обличчя своє на мене, як на царя, але царство відвернулося і стало мого брата, бо це було йому від Господа.
Тодї каже він: Знаєш сама, що царство було моє й що ввесь Ізраїль ждав, що царем буду я. Та воно пійшло инакше й припало царство мойму братові, бо Господь йому так призначив.
Тепер я маю до тебе одне прохання — не відверни свого обличчя! А Вирсавія сказала йому: Говори!
Тепер в мене одна тільки просьба до тебе: не відмов менї. І каже вона йому: Говори.
І він сказав їй: Звернися до царя Соломона, бо він не відверне свого обличчя від тебе, тож нехай дасть мені Авісаку, соманітянку, за жінку!
І промовив він: Попроси царя Соломона — бо він тобі не відмовить — нехай оддасть за мене Абисагу з Сунаму.
І Вирсавія відповіла: Добре, я скажу про тебе цареві.
І каже Бетсаба: Добре, я перемовлюсь із царем про тебе.
Тож Вирсавія ввійшла до царя Соломона, щоб говорити йому про Адонію. А цар піднявся їй назустріч, поцілував її і сів на своєму престолі, а для матері царя поставили окремий престол, і вона сіла по його правиці.
Як же ввійшла Бетсаба до царя Соломона, щоб із ним перемовитись про Адонїю, царь піднявся, вклонивсь перед нею та й сїв на свойму престолї. Поставлено престол і про цареву панїматку, й вона сїла з правого боку його.
І вона сказала йому: Я маю до тебе одне невелике прохання, не відверни свого обличчя! І цар сказав їй: Проси, моя мамо, бо не відвернуся від тебе!
І каже вона: Є в мене просьба невеличка до тебе, не відмов менї її. І відказав їй царь: Скажи тілько, панїматко, я певно тобі не відмовлю.
Тож вона сказала: Нехай буде дана Авісака, соманітянка, за жінку Адонії, твоєму братові!
І промовила вона: Що, коли б Абисагу з Сунаму оддали за твого брата Адонїю?
А цар Соломон у відповідь своїй матері сказав: Чому ти просиш Авісаку для Адонії? Тож проси для нього і царство, бо він — мій брат, старший за мене, з ним — священик Авіятар, і полководець, син Саруї, у нього — друг!
І відказав царь Соломон матері: О, чому ти просиш тільки Абисагу з Сунаму про Адонїя? Лучше проси вже йому й царства. Він же бо мій старший брат, до того ж має за собою сьвященника Абіятара та Йоаба Саруєнка.
І поклявся цар Соломон Господом, запевняючи: Так нехай учинить мені Бог і так добавить, бо на свою душу заговорив Адонія це слово.
І поклявсь царь Соломон Господом так: Нехай менї те й те вдїє Бог, коли Адонїя виявив се бажаннє не про те, щоб наложити головою!
Тож тепер нехай живе Господь, Який підготував мене і поставив мене на престол мого батька Давида, і він зробив мені дім, так, як сказав Господь, бо сьогодні Адонія помре!
Так певно, як живе Господь, що укріпив мене й посадив мене на престолї батька мого Давида, та по своїй обіцянцї устроїв менї дом: сьогоднї буде страчений Адонїя!
Цар Соломон доручив Ванеї, синові Йодая, і він убив його. І в той день Адонія помер.
І дав царь Соломон наказ Банеї Йодаєнкові, й вбив його той, і вмер він.
А священикові Авіятарові цар сказав: Втікай ти в Анатот на своє поле, бо в цей день ти заслуговуєш смерті, та тебе не вб’ю, бо ти носив ковчег Господнього завіту перед моїм батьком, і тому, що ти зазнав страждань у всьому, у чому зазнав страждань мій батько!
Сьвященникові ж Абіятарові повелїв царь: Ійди ув Анатот у твій хутор, бо й ти заробив смерть. Та сьогоднї тебе не страчу, бо ти носив скриню Господню перед моїм отцем Давидом, і все, що витерпів отець мій, терпів і ти з ним.
І Соломон прогнав Авіятара, щоб не був Господнім священиком, аби виконати слово Господа, яке Він сказав про дім Ілі в Силомі.
Так видалив Соломон Абіятара, щоб він більш не був сьвященником Господнїм; і справдилось Господнє слово, що сказав був про дом Ілїя в Силомі.
І дійшла чутка аж до Йоава, сина Саруї (бо Йоав звернув за Адонієм, а не пішов за Соломоном), і Йоав утік до Господнього намету, і схопився за роги жертовника.
Як дойшла ж про се чутка до Йоаба — Йоаб же тягнув руку за Адонїєю, а до Соломона не прихилявся — то він втїк у намет Господень та й ухопився за роги жертівника.
І Соломонові сповістили, доповідаючи: Йоав утік до Господнього намету, і ось тримається за роги жертовника! І послав Соломон до Йоава, кажучи: Що тобі сталося, чому ти втік до жертовника? А Йоав сказав: Бо я отримав страх перед тобою, і втік до Господа. І цар Соломон послав Ванею, сина Йодая, кажучи: Іди, убий його і поховай його.
Як же з'ясовано цареві Соломонові: Йоаб утїк у намет Господень і стоїть коло жертівника, послав Соломон Банею Йодаєнка з наказом: ійди, вбий його.
І пішов Ванея, син Йодая, до Йоава, до Господнього намету, і сказав йому: Так говорить цар: Вийди! А Йоав відповів: Не вийду, тут помру! І Ванея, син Йодая, повернувся і сказав цареві, доповідаючи: Так і так сказав Йоав і так мені відповів.
Як же прийшов Банея до намету Господнього, сказав йому: Такий царський наказ: Ходи сюди! той же відказує: Нї, тут хочу вмерти. І принїс Банея відповідь і каже: Так говорив Йоаб і так він менї відказав.
Тоді цар сказав йому: Іди і вчини йому так, як він сказав, — убий його і поховаєш його! І сьогодні знімеш з мене і з дому мого батька кров, яку даремно пролив Йоав!
І рече йому царь: Зроби так, як він промовив; убий його й поховай, щоб зняти з мене й з моєї родини кров, що Йоаб пролив безвинно.
І повернув Господь кров його несправедливості на його ж голову, коли він зустрів двох праведних мужів, кращих за себе, і вбив їх мечем, а мій батько Давид не знав про їхню кров — Авенира, сина Нира, полководця Ізраїля, і Амесси, сина Єтера, полководця Юди.
І нехай Господь оберне кров його на його голову, бо він убив двох таких, що були безвинні й лучші його, а мій отець Давид і не знав про те, Абенира Ниренка, гетьмана Ізрайлевого та Амессу Етеренка, гетьмана Юдиного.
І їхня кров повернулася йому на голову і на голову його нащадків навіки. А Давидові та його нащадкам, його домові та його престолові нехай навіки буде мир від Господа!
Оце ж нехай кров їх навіки впаде на голову Йоабові й потомків його, а Давидові й потомкам його, й домові його, й престолові його по всї вічні часи нехай посилає Господь щасну долю!
І Ванея, син Йодая, зустрів Йоава, убив його і поховав його в його домі в пустелі.
І пійшов Банея Йодаєнко та й убив Йоаба, й поховано його в домівцї його в степу.
І цар настановив Ванею, сина Йодая, замість нього над військом. І царство піднялося в Єрусалимі, і цар поставив священика Садока на першого священика замість Авіятара.
35a Господь дав Соломонові розуму, дуже великої мудрості й широти серця, як піску, що біля моря, 35b і розумові здібності Соломона дуже помножилися над розумовими здібностями всіх синів старійшин і над усіма розумними Єгипту.
35c І він узяв дочку фараона, і привів її до міста Давида, доки він не закінчив свій дім, і Господній дім перше, і мур Єрусалима довкола. За сім років він їх зробив і закінчив. 35d І в Соломона було сімдесят тисяч тих, які носили вантажі, і вісімдесят тисяч каменярів на горі. 35e І Соломон зробив море, укріплення, великі вмивальниці, стовпи, водограї двору і мідне море. 35f І збудував замок, його оборони і висік прохід у місті Давида, так що дочка фараона ходила з міста Давида до свого дому, який він збудував для неї. Тоді він збудував замок.
35g І Соломон приносив тричі на рік всепалення і мирні жертви на жертовнику, який він збудував Господу, і кадив перед Господом та закінчив дім.
35h Ось це старійшини, наставлені над ділами Соломона: три тисячі шістсот наставлених над народом, який працював. 35i І він збудував Ассур, Маґдо, Ґазер, Верхній Веторон і Ваалат. 35k Тільки після того, як він збудував Господній дім і єрусалимський мур довкола, після цього збудував ці міста.
35l І коли ще жив Давид, він заповів Соломонові, кажучи: Ось з тобою Семей, син Ґири, син нащадка Веніаміна з Хеврона. 35m Він мене прокляв жахливим прокляттям у той день, коли я виходив до Таборів, 35n і він вийшов мені назустріч до Йордану, і я йому поклявся Господом, кажучи: Не буде вбитий він мечем! 35o А тепер не вчиниш його невинним, бо ти — розумний чоловік і знатимеш, що йому вчиниш, і зведеш його сивину в крові до аду!
35a Господь дав Соломонові розуму, дуже великої мудрості й широти серця, як піску, що біля моря, 35b і розумові здібності Соломона дуже помножилися над розумовими здібностями всіх синів старійшин і над усіма розумними Єгипту.
35c І він узяв дочку фараона, і привів її до міста Давида, доки він не закінчив свій дім, і Господній дім перше, і мур Єрусалима довкола. За сім років він їх зробив і закінчив. 35d І в Соломона було сімдесят тисяч тих, які носили вантажі, і вісімдесят тисяч каменярів на горі. 35e І Соломон зробив море, укріплення, великі вмивальниці, стовпи, водограї двору і мідне море. 35f І збудував замок, його оборони і висік прохід у місті Давида, так що дочка фараона ходила з міста Давида до свого дому, який він збудував для неї. Тоді він збудував замок.
35g І Соломон приносив тричі на рік всепалення і мирні жертви на жертовнику, який він збудував Господу, і кадив перед Господом та закінчив дім.
35h Ось це старійшини, наставлені над ділами Соломона: три тисячі шістсот наставлених над народом, який працював. 35i І він збудував Ассур, Маґдо, Ґазер, Верхній Веторон і Ваалат. 35k Тільки після того, як він збудував Господній дім і єрусалимський мур довкола, після цього збудував ці міста.
35l І коли ще жив Давид, він заповів Соломонові, кажучи: Ось з тобою Семей, син Ґири, син нащадка Веніаміна з Хеврона. 35m Він мене прокляв жахливим прокляттям у той день, коли я виходив до Таборів, 35n і він вийшов мені назустріч до Йордану, і я йому поклявся Господом, кажучи: Не буде вбитий він мечем! 35o А тепер не вчиниш його невинним, бо ти — розумний чоловік і знатимеш, що йому вчиниш, і зведеш його сивину в крові до аду!
І поставив царь Соломон Банею Йодаєнка намість його над військом, а сьвященника Садока поставив царь намість Абіятара.
І покликав цар Семея, і сказав йому: Збудуй собі дім у Єрусалимі, перебувай там і звідти не виходитимеш нікуди!
І послав царь і повелїв кликнути Семея й сказав йому: Збудуй собі будинок у Ерусалимі й зоставайсь тут жити, не виходячи нїкуди звідси.
І буде, що в день твого виходу, коли ти перейдеш потік Кедрон, достеменно знай [1] , що неодмінно помреш [2] , — твоя кров буде на твоїй голові! І цар взяв у нього клятву в той день,
Коли ж ізвідси вийдеш, хоч би поза потік Кидрон, так зараз — знай се — мусиш умерти; кров же твоя впаде на твою голову.
і Семей сказав цареві: Добре те слово, яке ти сказав, мій володарю, царю! Так учинить твій раб. І Семей перебував в Єрусалимі три роки.
І відказав Семей цареві: Добре! як мій добродїй й царь повелїв, так і чинити ме раб твій. От і жив Семей у Ерусалимі довго.
І сталося через три роки, що втекли два раби Семея до Анхуса, сина Мааха, царя Ґета. І Семеєві сповістили, повідомляючи: Ось твої раби в Ґеті.
Аж ось лучилось у три роки, що два раби Семеєві втекли до Анхуса Маашенка, царя Гетського. І переказано Семеєві: Раби твої в Гетї:
Тож Семей устав, засідлав свого осла і пішов у Ґет до Анхуса, аби відшукати своїх рабів. І пішов Семей та привів своїх рабів з Ґета.
І зібрався Семей, осїдлав осла свого та й пустивсь у дорогу в Гет до Анхуса шукати рабів своїх. І вернувся Семей й привів раби свої з Гета.
Та Соломонові сповістили, доповідаючи: Семей пішов з Єрусалима до Ґета і повернув своїх рабів!
От і з'ясовано Соломонові, що Семей виходив з Ерусалиму в Гет і вернувсь назад.
І послав цар, покликав Семея і сказав йому: Хіба не закляв я тебе Господом і засвідчив тобі, мовлячи: У той день, в який вийдеш з Єрусалима і підеш направо чи наліво, достеменно знай [3] , що неодмінно помреш [4]?
І післав царь закликати Семея, та й каже йому: Чи ж я не поклявся тобі Господом і не завірив тебе: скоро ти звідсї пійдеш куди небудь, мусиш — знай се — вмерти? Ти ж відказав менї: добре! чую!
Тож як це не зберіг ти Господньої клятви і наказу, який я тобі заповів?
Чом же ти не вважив на виречену перед Господом божбу й на повелїннє тобі дане?
І промовив цар до Семея: Ти знаєш усе своє зло, яке пізнало твоє серце, що ти вчинив Давидові, моєму батькові! Тож Господь віддав твоє зло на твою голову.
І рече царь надто Семеєві: Сам ти знаєш і серце твоє знає все те зло, яке ти заподїяв отцеві мойму Давидові. Нехай же Господь оберне твою злість на твою голову,
А цар Соломон благословенний, і престол Давида буде встановлений перед Господом навіки!
Царь же Соломон нехай буде благословен, і Давидів престол нехай буде непорушен перед Господом по вічні часи!
І цар Соломон дав вказівку Ванеєві, синові Йодая, і він вийшов та вбив його, і той помер.
46a Цар Соломон був дуже розумним і мудрим, Юда та Ізраїль були дуже численними, у кількості наче пісок, що біля моря, їли, пили і раділи. 46b Соломон був володарем між усіма царствами, Соломонові приносили дари і служили всі дні його життя. 46c І Соломон почав відкривати володіння Лівану, 46d і він збудував Терми в пустелі. 46e Ось це їжа Соломона: Тридцять мір пшеничного борошна і шістдесят мір розтертого борошна, десять добірних телят, двадцять випасених волів, сто овець, крім оленів, сарн і годованих добірних птахів. 46f Адже він був володарем усього, що на другому боці ріки, від Рафі аж до Ґази, у всіх царствах, що на другому боці ріки. 46g І був у нього мир з усіх сторін довкола нього, і Юда та Ізраїль жили впевнено, кожний під своїм виноградником і під своєю смоківницею, споживаючи їжу і п’ючи, — від Дана і аж до Вирсавії, усі дні Соломона. 46h Ось це — володарі Соломона: Азарій, син священика Садока, і Орній, син Натана, володар над наглядачами, Едрам над його домом, і Сува, писар, і Васа, син Ахіталама, літописець, Аві, син Йоава, полководець, Ахіре, син Едрая, над вантажами, Ванея, син Йодая, над домом та над будовою і Захур, син Натана, радник. 46i І було в Соломона сорок тисяч породистих коней для колісниць і дванадцять тисяч коней. 46k І він володів усіма царствами від ріки і аж до землі филистимців, аж до гір Єгипту.
46l Соломон, син Давида, царював над Ізраїлем і Юдою в Єрусалимі.
46a Цар Соломон був дуже розумним і мудрим, Юда та Ізраїль були дуже численними, у кількості наче пісок, що біля моря, їли, пили і раділи. 46b Соломон був володарем між усіма царствами, Соломонові приносили дари і служили всі дні його життя. 46c І Соломон почав відкривати володіння Лівану, 46d і він збудував Терми в пустелі. 46e Ось це їжа Соломона: Тридцять мір пшеничного борошна і шістдесят мір розтертого борошна, десять добірних телят, двадцять випасених волів, сто овець, крім оленів, сарн і годованих добірних птахів. 46f Адже він був володарем усього, що на другому боці ріки, від Рафі аж до Ґази, у всіх царствах, що на другому боці ріки. 46g І був у нього мир з усіх сторін довкола нього, і Юда та Ізраїль жили впевнено, кожний під своїм виноградником і під своєю смоківницею, споживаючи їжу і п’ючи, — від Дана і аж до Вирсавії, усі дні Соломона. 46h Ось це — володарі Соломона: Азарій, син священика Садока, і Орній, син Натана, володар над наглядачами, Едрам над його домом, і Сува, писар, і Васа, син Ахіталама, літописець, Аві, син Йоава, полководець, Ахіре, син Едрая, над вантажами, Ванея, син Йодая, над домом та над будовою і Захур, син Натана, радник. 46i І було в Соломона сорок тисяч породистих коней для колісниць і дванадцять тисяч коней. 46k І він володів усіма царствами від ріки і аж до землі филистимців, аж до гір Єгипту.
46l Соломон, син Давида, царював над Ізраїлем і Юдою в Єрусалимі.
І повелїв царь Банеї Йодаєнкові; він вийшов і стратив його, й той вмер.