Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Куліша та Пулюя
Як же окріпло царство в руцї в Соломона, посвоячився Соломон із Фараоном, Египецьким царем, і взяв за себе дочку Фараонову й привів її в Давидів город, покіль не скінчить будови палати своєї й храму Господнього й муру навкруги Ерусалиму.
1 Народ приносив у жертву ладан на високих місцях, бо не був збудований дім Імені Господа аж до того часу.
Тодї приносив люд жертви ще на висотах, до того бо часу не був ще збудований дім імени Господньому.
І Соломон полюбив Господа, щоб ходити згідно з настановами Давида, свого батька, однак і він приносив жертви та кадив на висотах.
Соломон любив Господа і ходив в установах отця свого Давида, але й він приносив жертви й палив кадило на висотах.
Якось він піднявся і пішов у Ґаваон, щоб там приносити жертви, бо те місце найвище і величне. І Соломон приніс тисячу всепалень на жертовнику в Ґаваоні.
І подався царь у Габаон, щоб там жертвувати, бо се була найповажнїща жертівна висота. Тисячу всепалень принїс Соломон на тому самому жертівнику.
Там Соломонові уві сні вночі з’явився Господь. І Господь промовив до Соломона: Попроси для себе якесь прохання.
У Габаонї ж обявивсь Господь Соломонові вночі вві снї, й рече Бог: Проси, що дав би я тобі.
А Соломон сказав: Ти вчинив велике милосердя з Твоїм рабом Давидом, моїм батьком, оскільки прожив перед Тобою в правді, у справедливості й в простоті серця з Тобою, і Ти зберіг йому це велике милосердя, щоб дати його сина на його престолі до цього дня.
І відказав Соломон: Ти виявив мойму отцеві Давидові велику милость, і за те, що він ходив перед лицем твоїм у щиростї, побожностї й в чистотї серця, ти додержав йому цю велику милость і дарував йому сина, що седїв би на його престолї, як і є воно тепер.
А тепер, Господи, Боже мій, Ти поставив Твого раба на місце Давида, мого батька, а я, малий хлопчина, не пізнав мого виходу і мого входу!
Оце ж, Господи, Боже мій, вчинив єси раба твого намість отця мого Давида царем; але я ще молодик і не знаю нї виходу, нї ввіходу;
Твій раб посеред Твого народу, який Ти вибрав, численного народу, якого не можна порахувати.
І раб твій обертається серед народу твого, що вибрав ти собі, такого великого народу, що за множеством його неможна його нї злїчити, нї переглянути;
Ти даси Твоєму рабові серце слухати і розсуджувати Твій народ у справедливості, пізнавати між добром і злом. Адже хто зможе судити цей Твій тяжкий народ?
То ж дай слузї твойму розумне серце, щоб йому правити народом твоїм і вміти розбірати між добрим і лихим; бо хто зможе правити сим величезним народом?
І було до вподоби перед Господом, що Соломон попросив саме цього,
І вподобав Господь, що Соломон просив сього.
і Господь промовив до нього: Через те, що ти в Мене попросив саме цього, а не попросив собі багато днів, не попросив багатства і не попросив душі твоїх ворогів, але попросив собі розуму, щоб вислухати суд,
І рече йому Бог: За те, що ти просив сього, а не випрошував довгого віку, або багацтва, або смертї ворогів твоїх, а прохав розуму, щоб уміти судити,
тому Я вчинив за твоїм словом! Ось Я дав тобі розумне і мудре серце, — такого, як ти, не було перед тобою і після тебе не повстане подібного до тебе.
То я вволю твою волю: даю тобі мудре й розумне серце, так що рівнї тобі нї перше тебе не було, нї послї тебе не зявиться.
І все те, чого ти не просив, Я також дав тобі, — багатство і славу, так що не було між царями людини, подібної до тебе!
Ба й тим, чого не прохав єси, надїляю тебе: і багацтвом, і славою, так що рівнї тобі не буде між царями, покіль віку твого;
І якщо ходитимеш Моєю дорогою, щоби дотримуватися Моїх заповідей і Моїх настанов, — так, як ходив Давид, твій батько, — то Я продовжу час твого життя.
І коли ходити меш путьми моїми, пильнуючи установ моїх і заповідей моїх, як отець твій Давид ходив, так дам тобі й вік довгий.
І Соломон пробудився, і це був сон. І він устав, прийшов у Єрусалим і став перед жертовником, що перед входом до ковчега Господнього завіту в Сіоні, приніс всепалення, звершив мирні жертви і влаштував собі та всім своїм слугам великий бенкет.
І прокинувся Соломон, і зрозумів, що се сновидїннє. Вернувшися ж у Ерусалим, приступив перед скриню закону Господнього, й принїс жертви всепалення та жертви мирні, й зладив велику гостину про всї слуги свої.
Тоді з’явилися дві жінки-блудниці перед царем і стали перед ним.
Тодї прийшли дві молодицї-блудницї до царя.
І сказала одна жінка: Послухай мене, володарю, я і ця жінка живемо в одному домі, і ми народили в домі.
І каже одна молодиця: Прошу, пане мій! я й оця молодиця живемо в одній хатї, й я породила при нїй в тій хатї;
І сталося, що на третій день після того, як я народила, народила і ця жінка. І ми були разом, і з нами в домі, крім нас двох, немає нікого.
На третий же день, як я породила, злягла й ся молодиця. І були ми вдвох; нїкого чужого з нами в хатї не було;
Вночі ж помер син цієї жінки, коли вона заснула на ньому,
І вмер синок сієї молодицї вночі, бо вона приспала його;
і вона встала серед ночі, взяла мого сина з моїх рук, приклала його до своїх грудей, а свого мертвого сина поклала біля моїх грудей.
Вона ж устала серед ночі, узяла мою дитину зпід мого боку, тим часом, як служебка твоя спала, та положила її до свого лоня, свою ж мертву дитину положила до моєї грудї;
І я встала вранці годувати мого сина, та він був мертвий. І ось вранці я його впізнала, це зовсім не був мій син, якого я народила!
Як же встала я вранцї годувати дитинку мою, коли ж воно мертве. Та як я придивилась до його вранцї пильно, бачу, що се не моя дитинка, що я вродила.
А інша жінка сказала: Зовсім не так! Мій син живий, а твій син мертвий! І вони говорили перед царем.
Друга ж молодиця каже: Нї! моя дитина жива, а твоя дитина мертва. А та править: Нї! твоя дитина мертва, а моя живенька. І змагались так перед царем.
І сказав їм цар: Ти кажеш: Це мій син живий, а її син — мертвий! А ти кажеш: Зовсім не так! Мій син живий, а твій син мертвий!
І рече царь: Ся править: ось моя дитина живенька, а твоя мертва, а та править: нї! твоя дитина мертва, а моя живенька.
Тоді цар наказав: Принесіть мені меч! І цареві принесли меч.
І повелїв царь: Подайте менї меча! Як же принесено меча перед царя,
Розрубайте надвоє живу дитину, яку годують, — сказав цар, — і дайте половину одній, і половину — другій!
Повелїв царь: Розітнїть живе хлопятко надвоє, та й дайти сїй половину, а тій половину.
У відповідь жінка, син якої був живий, звернулася до царя, бо здригнулося її нутро за її сина, і вона сказала: Послухай мене, володарю, дайте дитину їй, та тільки не вбивайте [1] її! А та сказала: Хай не буде, ані мені, ані їй, тож рубайте!
І каже тодї молодиця, та, що дитина в її була жива, цареві — бо серце її заворушилось з жалю за синком своїм: Благаю тебе, добродїю мій, оддай їй живеньку дитинку, не вбивай! А друга промовила: Нехай не буде нї менї, нї тобі, розтинайте!
І цар у відповідь сказав: Віддайте дитину тій, котра сказала: Дайте її їй, та тільки не вбивайте [2] її! Це — її матір.
І розсудив царь: Оддайте тій першій живу дитину, не вбивайте! та її мати.