Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Огієнка
Йорам, син Ахава, зацарював в Ізраїлі у вісімнадцятому році Йосафата, царя Юди, і царював дванадцять років.
А Єгора́м, Ахавів син, зацарював над Ізраїлем у Самарії, у вісімнадцятому році Йосафа́та, Юдиного царя, і царював дванадцять років.
І він чинив зло в Господніх очах, тільки не так, як його батько, і не так, як його мати, і повалив стовпи Ваала, які зробив його батько.
І чинив він лихо в Господніх оча́х, тільки не так, як ба́тько його та мати його, — він викинув Ваалового бовва́на, що зробив був батько його.
Лише пристав до гріха Єровоама, сина Навата, який привів Ізраїля до гріха, — не відступив від нього.
Проте гріхів Єровоама, Неватового сина, що вво́див у гріх Ізраїля, він трима́вся, і не відставав від них.
І Моса, цар Моава, був нокедом [1] і повертав цареві Ізраїля на початку кожного року сто тисяч ягнят і сто тисяч баранів із вовною.
А Меша, цар моавський, розво́див дрібну́ худобу, і давав Ізраїлевому цареві сто тисяч ягнят та сто тисяч ру́нних барані́в.
І сталося, що після смерті Ахава, цар Моава відкинув царя Ізраїля.
І сталося, як помер Ахав, то збунтувався моавський цар проти Ізра́їлевого царя.
І вийшов цар Йорам у той день із Самарії, і порахував Ізраїля.
І вийшов того дня цар Єгорам із Самарії, і перелічи́в усього Ізраїля.
Пішов і відіслав до Йосафата, царя Юди, кажучи: Цар Моава зрадив мене. Чи не підеш зі мною на війну проти Моава? І він сказав: Піду! Як мені, — так тобі, як мій, — так і твій народ, як мої коні, — так і твої коні.
І пішов він, і послав до Йосафа́та, царя Юдиного, говорячи: „Збунтувався проти мене цар моавський. Чи пі́деш зо мною на війну до Моаву?“ А той відказав: „Ви́йду. Я — як ти, мій народ — як твій народ, мої коні — як твої коні!“
І сказав: Якою дорогою піду? А той відказав: Дорогою пустелі Едома.
І сказав: „Котро́ю дорогою пі́демо?“ А той відказав: „Дорогою едомської пустині“.
Пішов цар Ізраїля, цар Юди і цар Едома, і йшли вони сім днів обхідною дорогою, і не було води для обозу і для худоби, яка йшла з ними.
І пішов цар Ізраїлів, і цар Юдин, і цар едомський, і йшли обхідно́ю доро́гою сім день. І не було води табо́рові та худобі, що була при них.
І сказав цар Ізраїля: Ох! Адже закликав Господь трьох царів, які ходять, аби видати їх у руку Моава.
І сказав Ізраїлів цар: „Ах, Госпо́дь ви́кликав трьох оцих царів, щоб віддати їх у руку Моава“.
Та Йосафат запитав: Чи немає тут Господнього пророка? Тож запитаємо в Господа за нього! І відповів один зі слуг царя Ізраїля, кажучи: Тут Елісей, син Сафата, який зливав воду на руки Іллі.
І сказав Йосафа́т: „Чи нема тут Господнього пророка, щоб через нього вивідати слово Господа?“ І відповів один із слуг Ізраїлевого царя й сказав: „Тут є Єлисей, Шафатів син, що служив Іллі“.
І сказав Йосафат: На ньому є Господнє слово. Тож цар Ізраїля і Йосафат, цар Юди, і цар Едома прийшли до нього.
І сказав Йосафа́т: „Слово Господнє з ним!“ І зійшли до нього цар Ізраїлів, і Йосафат, і цар едомський.
А Елісей промовив до царя Ізраїля: Що мені й тобі? Іди до пророків твого батька! Та цар Ізраїля сказав йому: Чи не замкнув Господь трьох царів, щоб видати їх у руки Моава?
І сказав Єлисей до Ізраїлевого царя: „Що́ тобі до мене? Іди до пророків батька свого та до пророків своєї матері!“ А Ізраїлів цар відказав йому: „Ні, бо Госпо́дь покли́кав трьох цих царів, щоб віддати їх у руку Моава“.
І сказав Елісей: Нехай живе Господь сил, перед Яким я стою! Якщо б я не приймав обличчя Йосафата, царя Юди, я не поглянув би на тебе і не побачив би тебе.
І сказав Єлисей: „Як живий Госпо́дь Савао́т, що я стою́ перед лицем Його, — коли б я не зважа́в на Йосафата, Юдиного царя, не спогля́нув би на тебе, і не побачив би я тебе.
Тепер же візьми мені співця. І сталося, коли заспівав співець, на ньому була Господня рука,
А тепер приведіть мені гусляра́“. І сталося, коли грав гусля́р, то на Єлисеї була Господня рука,
і він сказав: Так говорить Господь: Зробіть до цього потоку рови за ровами!
і він сказав: „Так сказав Господь: Накопайте на цій долині яму за ямою!
Адже так говорить Господь: Не побачите вітру і не побачите дощу, а цей потік наповниться водою, і питимете ви, ваше надбане і ваша худоба.
Бо так сказав Господь: Не побачите вітру, і не побачите дощу́, а поті́к цей бу́де напо́внений водою. І бу́дете пити ви, та че́реди ваші, та ваша худо́ба.
І це легким є в Господніх очах, і видам Моава у ваші руки,
Та буде цього мало в Господніх оча́х, — і Він видасть і Моава в вашу руку.
і поб’єте всяке укріплене місто, кожне добре дерево повалите і загатите всі джерела води і камінням зробите непридатною всяку добру ділянку.
І ви поб'є́те всяке укріплене місто та всяке місто ви́бране, і всяке добре дерево повалите, і всі водні джере́ла зага́тите, і всяку добру полеву́ діля́нку завалите камі́нням“.
І сталося вранці, коли підносилася жертва, аж ось води йшли з дороги Едома, і земля наповнилася водою.
І сталося ра́нком, коли прино́ситься хлі́бна жертва, аж ось полила́ся вода з едомської дороги. І напо́внилася земля водою.
І весь Моав почув, що царі пішли воювати з ними, і закричали всі підперезані поясом і вище, і стали на границі.
А ввесь Моав почув, що ті царі вийшли воювати з ними. І вони скли́кали всіх, хто но́сить по́яса й старше, і постава́ли на границі.
І прокинулися вранці, а сонце зійшло над водами. І Моав побачив напроти червоні, наче кров, води.
І повстава́ли вони рано вранці, і сонце засвітило над водою. І побачили моавляни навпроти воду, червону, як кров.
Тож вони сказали: Це кров меча, бо воювали царі, і кожний побив свого ближнього! Тож тепер — на здобич, Моаве!
І казали вони: „Це кров, — рубаючися, поруба́лися царі меча́ми, і позабива́ли один о́дного. А тепер на здо́бич, Моаве!“
І вони ввійшли до табору Ізраїля. А Ізраїль піднявся, і вони побили Моава, і ті втекли з-перед них. І ввійшли, входячи і б’ючи Моава,
І прийшли вони до Ізраїлевого табо́ру. І встав Ізраїль та й побив моавля́н, і ті повтіка́ли перед ними. І вони ввійшли до них, і били моавля́н,
і знищили міста. А на всяку добру ділянку мужі накидали каміння, наповнили її, загатили всяке джерело води і повалили всяке добре дерево, аж доки більше не залишалося скиненого каміння стіни. І оточили землю ті, які стріляли з пращі, і побили її.
а міста руйнува́ли, і на всяку добру польову́ діля́нку — усі ки́дали свого ка́меня й закида́ли її, і всяке джерело́ води зага́чували, і вали́ли всяке добре дерево, й аж тільки в Кір-Харешеті позоста́вили камі́ння його. І оточи́ли тарани́, та й били його.
І цар Моава побачив, що скріпилася над ним війна, і взяв із собою сімсот чоловік, які носять меч, щоб пробитися до царя Едома, та вони не змогли.
І побачив моавський цар, що бій перемага́є його́, і взяв він сім сотень чоловіка, що орудують мече́м, щоб проде́ртися до едомського царя́, та не зміг.
І він узяв свого первородного сина, який би зацарював замість нього, і приніс його як всепалення на стіні. І в Ізраїлі виникло велике замішання, і вони відійшли від нього, і повернулися у свою землю.
І він узяв свого перворі́дного сина, що мав царюва́ти замість нього, і приніс його цілопа́ленням на мурі. І повстав великий гнів на Ізраїля, — і вони відступи́ли від нього, і верну́лися до свого кра́ю.