Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Синодальный перевод
І було велике голосіння народу і їхніх жінок на їхніх братів, юдеїв.
И сделался большой ропот в народе и у жён его на братьев своих Иудеев.
І були деякі, хто говорив: Ми численні нашими синами і нашими дочками! Тож візьмемо зерно, їстимемо і залишимося при житті!
Были такие, которые говорили: нас, сыновей наших и дочерей наших много; и мы желали бы доставать хлеб и кормиться и жить.
А є деякі, хто каже: Ми закладаємо наші поля, наші виноградники і наші доми. Тож візьмемо зерно і їстимемо!
Были и такие, которые говорили: поля свои, и виноградники свои, и домы свои мы закладываем, чтобы достать хлеба от голода.
Деякі ж кажуть: Ми позичили гроші на податок царя — наші поля, наші виноградники і наші доми!
Были и такие, которые говорили: мы занимаем серебро на подать царю под залог полей наших и виноградников наших;
Тепер же наше тіло, як тіло наших братів, наші сини, як їхні сини. І ось ми віддаємо наших синів і наших дочок у рабство, і деякі з наших дочок є рабинями, і немає сили в наших руках, а наші поля та наші виноградники — в знатних!
у нас такие же тела, какие тела у братьев наших, и сыновья наши такие же, как их сыновья; а вот, мы должны отдавать сыновей наших и дочерей наших в рабы, и некоторые из дочерей наших уже находятся в порабощении. Нет никаких средств для выкупа в руках наших; и поля наши и виноградники наши у других.
Я сильно засмутився, коли почув їхнє голосіння і ці слова.
Когда я услышал ропот их и такие слова, я очень рассердился.
І моє серце підказало мені, і я розпочав боротьбу зі знатними і володарями, і я сказав їм: Хіба може вимагати людина від свого брата те, що ви вимагаєте? І я призначив для них велике зібрання.
Сердце моё возмутилось, и я строго выговорил знатнейшим и начальствующим и сказал им: вы берёте лихву с братьев своих. И созвал я против них большое собрание
І я їм сказав: Ми викупили наших братів-юдеїв, проданих народам за нашою доброю волею, а ви продаєте ваших братів, і будуть вам піддані? Вони ж замовкли і не знаходили слів.
и сказал им: мы выкупали братьев своих, Иудеев, проданных народам, сколько было сил у нас, а вы продаёте братьев своих, и они продаются нам? Они молчали и не находили ответа.
А я сказав: Не добра справа, яку ви робите! Не так маєте ходити в страху вашого Бога через погорду народів, наших ворогів!
И сказал я: нехорошо вы делаете. Не в страхе ли Бога нашего должны ходить вы, дабы избегнуть поношения от народов, врагов наших?
І я, і мої брати, і мої знайомі позичили їм гроші і зерно. Покиньмо ж ці вимагання!
И я также, братья мои и служащие при мне давали им взаём и серебро и хлеб: оставим им долг сей.
Поверніть їм сьогодні їхні поля, їхні виноградники, їхні оливкові сади і їхні доми. І за гроші винесіть їм зерно, вино і олію!
Возвратите им ныне же поля их, виноградные и масличные сады их, и домы их, и рост с серебра и хлеба, и вина и масла, за который вы ссудили их.
І вони сказали: Віддамо і не вимагатимемо від них! Так зробимо, як ти кажеш! І я закликав священиків, і взяв з них клятву чинити згідно із цим словом.
И сказали они: возвратим и не будем с них требовать; сделаем так, как ты говоришь. И позвал я священников и велел им дать клятву, что они так сделают.
І я обтрусив свій одяг, і сказав: Так кожного чоловіка, який не виконає цього слова, Бог витрясе з його дому і від його праці, і буде так витрушений і випорожнений! І все зібрання сказало: Амінь! І хвалили Господа. І народ дотримався цього слова.
И вытряхнул я одежду мою и сказал: так пусть вытряхнет Бог всякого человека, который не сдержит слова сего, из дома его и из имения его, и так да будет у него вытрясено и пусто! И сказало всё собрание: аминь. И прославили Бога; и народ выполнил слово сие.
З того часу, коли мені доручили бути їхнім володарем у землі Юди, від двадцятого року і аж до тридцять другого року Артасаста — дванадцять років, я і мої брати насильно забраного в них не їли.
Ещё: с того дня, как определён я был областеначальником их в земле Иудейской, от двадцатого года до тридцать второго года царя Артаксеркса, в продолжение двенадцати лет я и братья мои не ели хлеба областеначальнического.
Ось це попередні насильства, якими перед моїм приходом гнобили їх, і забирали в них за хліб і за вино останні гроші, сорок дідрахм, і їхні покидьки панують над народом. Я ж не вчинив так через присутність Божого страху.
А прежние областеначальники, которые были до меня, отягощали народ и брали с них хлеб и вино, кроме сорока сиклей серебра; даже и слуги их господствовали над народом. Я же не делал так по страху Божию.
Тож у ділі будівництва муру їх я не силував і поля не набув. А всі там були зібрані для праці.
При этом работы на стене сей я поддерживал; и полей мы не закупали, и все слуги мои собирались туда на работу.
І за моїм столом було сто п’ятдесят чоловік — юдеїв і тих, хто приходив до нас від народів, які довкола нас.
Иудеев и начальствующих по сто пятидесяти человек бывало за столом у меня, кроме приходивших к нам из окрестных народов.
І на кожний день було одне теля, і мені готували шість добірних овець, козла і на десять днів для всіх багато вина. І при цьому я не вимагав хліба силою, бо було тяжке служіння на цьому народі.
И вот что было приготовляемо на один день: один бык, шесть отборных овец и птицы приготовлялись у меня; и в десять дней издерживалось множество всякого вина. И при всём том, хлеба областеначальнического я не требовал, так как тяжёлая служба лежала на народе сём.