Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Куліша та Пулюя
Адже смертна людина, яка народжена від жінки, має коротке життя і повна гніву,
З жінки родиться чоловік, і короткий вік свій у журбі проводить;
або вона відпала, наче цвіт, що відцвів, зникла, наче тінь, і не затрималася.
Квіткою він виходить та й поникає; тїнню пробігає й не зупиняєсь.
Чи не слово цього звершив Ти, і цього Ти зробив, щоби прийшов із судом перед Тебе?
І на такого ти отвираєш очі твої, і зовеш мене на суд із тобою?
Бо хто на суді буде чистим від нечисті? Але ж ніхто!
Хто з нечистого може чистим родитись? Анї один.
Хоч і один день його життя на землі, а його місяці пораховані в нього, Ти поклав на час, і він не переступить.
Коли ж йому днї визначені, й число місяцїв його в тебе, коли ти назначив йому гряницю, що її не переступить,
Відійди від нього, щоб замовчав і мав задоволення від життя, наче найманець.
То відступи від його, так, позирни куди геть, нехай він одпочине, покіль, як той поденщик, не скінчить дня свого.
Адже є надія для дерева. Бо якщо буде зрубаним, ще зацвіте, і галузки в нього не бракуватиме.
Дереву є хоч надїя, що воно, й зрубане, знов одродиться, й пагонцї з його одростати не перестануть;
Бо якщо постаріє в землі його корінь, і його пень на камені помре,
Та хоч його корінь в землї й перетрюхне й пень його завмре в поросї,
то зацвіте від запаху води, і зробить жнива більше, ніж молодий саджанець.
Але, як тільки почує воду, воно пустить паростки й поросте галуззєм, наче б новопосаджене; —
Чоловік же, померши, відійшов, — смертна людина, упавши, більше не існує.
А чоловік, як умре, розпадає ся; відойшов, і де він подївся?
Адже в часі помирає море, і ріка, опустівши, висохла.
Води зникають із озера, й ріка посякає й висихає:
А людина, заснувши, не встане, доки лишень небо буде зшите разом. І вони не збудяться зі свого сну.
Так і людина ляже й не встане; покіль конець небесам, не пробудиться й не підоймесь із сну свого.
Хіба ж не краще Ти зберіг би мене в аді, сховав би мене, доки не спинився б Твій гнів, і признач мені час, в який мене згадаєш.
О, коли б ти да сховав мене в преисподнїй і там держав мене, аж покіль гнїв твій перейде, й положив реченець, і спогадав знов про мене!
Адже якщо чоловік помре, чи житиме, закінчивши дні свого життя? Чи терпітиму, аж доки знову буду?
Засне людина, та чи знов оживе ж коли небудь? Через усї днї визначеного менї часу дожидав би я, покіль прийшла б менї зміна.
Тоді покличеш, а я Тебе послухаюся, діло ж Твоїх рук не відкинь.
Ти кликнув би, а я дав би відповідь тобі, й ти подав би ласку твору рук твоїх;
Ти ж почислив мої задуми, і Тебе не омине жоден із моїх гріхів.
Бо тодї ти лїчив би кроки мої, та не підстерігав би гріха мого;
Ти ж запечатав мої беззаконня в торбі, позначив, якщо я в чомусь несвідомо вчинив переступ.
Ти б запечатав тодї переступ мій, й провину мою закрив би.
І лише гора, падаючи, розсиплеться, і камінь постаріє на своєму місці.
Та як гора, падаючи, розсипається, й скала сходить з місця свого;
Вода злизала каміння, і води затопили низини пороху землі. І Ти знищив очікування людини.
Як вода стирає каміннє, а розлив її змиває пил земний, так і надїю людську ти в нїщо обертаєш.
Ти його скинув до кінця, і він відійшов. Ти йому наставив обличчя і відіслав.
Ти тїсниш його до кінця; змінюєш вид його й відсилаєш.
І якщо його сини стали численними, він не знає, і якщо стають нечисленними, він не свідомий того.
Честь його дїтям, чи нї, він того не знає, понижені вони — йому те байдуже;