Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en

Паралельне читання

Переклад Турконяка

Гину я, несений вітром, прошу могили і не одержую.

«Мій дух розбитий,
дні мої погасли,
для мене залишається лише могила.

Благаю, втомившись, і що я вчинив?

Чи не став я посміховиськом?
Чи не в гіркоті ночують мої очі?

А моє майно чужі викрали. Хто є цей? Нехай буде зв’язаний моєю рукою.

О, поручися за мене сам перед собою!
Бо хто б ручився за мене?

Бо Ти закрив від мудрості їхнє серце, через це Ти їх не звеличиш.

Та ти позбавив розуму їхнє серце,
тому й не піднесеш їх угору.

Сповістить зло їхній частці, а мої очі розтанули на синах.

Вони призначають здобич друзям,
тоді як очі власних дітей меркнуть.

Ти ж мене зробив притчею між народами, а я став посміховиськом для них.

Ти зробив мене притчею народу,
мені плюють у вічі.

Адже мої очі осліпли від гніву, усі сильно воюють проти мене.

В очах моїх від смутку потемніло,
і мої члени, наче тінь, виснажуються.

Чудовиськом був я для праведних через це. А праведний нехай повстане проти беззаконного.

Дивуються над оцим праведні люди,
і невинний обурюється на безбожника.

Нехай вірний тримається своєї дороги, а чистий нехай візьме сміливість руками.

Та праведник тримається путі своєї
і чистий руками ще більш набирає духу.

Ні, але всі кріпіться та йдіть, бо я не знаходжу у вас правди.

Вернітеся ж, усі ви, приступіте;
може, бодай одного мудрого знайду між вами!

Мої дні проминули в стогоні, а жили мого серця порвалися.

Дні мої відпливли, думки мої розбиті!
Зідхання мого серця

Ніч вони змінили на день, — світло поряд з присутністю темряви.

з ночі день роблять,
і супроти темряви світло близько.

Якщо ж я залишуся, то ад мені стане домом, адже в темряві постелили мені постіль.

Чи можу сподіватись? Шеол — моя домівка!
У темряві стелю я собі постіль.

Смерть назвав я, що є моїм батьком, а гниль — матір’ю моєю і сестрою!

Кричу до гробу: Ти мій батько!
А до хробака: Моя сестра й моя мати!

Отже, де ще є моя надія? Чи я побачу моє добро?

Де ж тут моя надія?
І щастя моє. — хто його бачив?

Чи зі мною вони зійдуть до аду, — невже разом ми зійдемо під землю?

Зійдуть у Шеол зо мною?
коли зануримося разом у порох?»