Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Огієнка
Доки завдаватимете болю моїй душі й нищитимете мене словами?
„Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене?
Знайте тільки, що Господь мене таким зробив. Ви говорите проти мене, не соромлячись мене, налягаєте на мене.
Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь!
Так, я насправді заблукав, у мені ж перебуває омана — 4a говорити слово, яке не належиться, а мої слова є оманливі та не на часі.
Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не.
Ой, ви, які наді мною величаєтеся, нападаєте на мене з докором.
Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене?
Отже, знайте, що Господь є Тим, Хто непокоїть, Він підняв проти мене Свої укріплення.
Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною!
Ось я сміюся з пониження, та не говоритиму. Закричу я, і ніде не знайду суду.
Ось „ґвалт!“ я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду!
Я обгороджений довкола і не вийду, на моє обличчя Він поклав темряву.
Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву!
Він же з мене стягнув славу, забрав вінець з моєї голови.
Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови!
Він обдер мене довкруги, і я відходжу. Він, наче дерево, зрубав мою надію.
Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він.
Страшно зі мною вчинив у гніві, сприйняв мене, наче ворога.
І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів:
Разом прийшли на мене Його напасники, на моїх дорогах оточили мене ті, які засілися.
полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого.
Від мене ж відступили мої брати, чужих пізнавали краще, аніж мене. А мої друзі стали немилосердними.
Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене,
Мої близькі мене не прийняли, і ті, хто знає моє ім’я, забули про мене.
мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої.
Сусіди дому та мої служниці, — я був для них чужинцем.
Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х.
Я покликав мого слугу, а він не послухав, — уста ж мої благали.
Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́.
І я просив мою дружину, я ж ніжно прикликав синів моїх наложниць.
Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би.
Вони ж мене відкинули навіки. Коли я встаю, вони говорять проти мене.
Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене.
Відчувають огиду до мене ті, хто мене бачить. А ті, кого я полюбив, повстали проти мене.
Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене.
У моїй шкірі зігнило моє тіло, мої ж кості в зубах тримаються.
До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя.
Змилосердьтеся наді мною, змилосердьтеся наді мною, о друзі! Бо Господня рука — це та, що доторкнулася до мене.
Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене!
Чому ж ви мене переслідуєте, як і Господь, і не насичуєтеся моїм тілом?
Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом?
Бо хто дасть записати мої слова, покласти їх у книзі навіки, —
О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані,
залізним і свинцевим писальцем, чи викарбувати на каменях?
коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані!
Адже я знаю, що вічним є Той, Хто бажає мене визволити на землі,
Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху
підняти мою шкіру, щоб це терпіти. Бо це сталося мені від Господа,
цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,
чого я в собі свідомий, що моє око побачило, а не хто інший. Усе мені сповнилося в лоні.
сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі!
Якщо ж і скажете: Що скажемо перед ним? І в ньому знайдемо корінь справи.
Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“