Переклад Турконяка

Переклад Хоменка

Чому ж від Господа сховалися години,

1

«Чому Всемогутній не затаїв часи,
а ті, що його знають, днів його не бачать?

2

а безбожні з околиць вийшли за межу, пограбувавши стадо з пастирем?

2

Безбожники пересувають межі,
отару й чабана займають.

3

Під’яремного відвели сиротою і взяли в заставу вола вдовиці.

3

Відводять осла в сиротини,
беруть у заклад вола вдовиці.

4

Звели слабких з дороги праведності, разом сховалися лагідні землі.

4

Убогі поступаються з дороги,
усі пригноблені в краю мусять від них ховатись.

5

Відійшли ж, наче осли в полі, через мене вийшовши на своє діло. Солодким є його хліб для малих.

5

Мов дикі осли в пустині,
вони виходять на роботу,
шукаючи запопадливо їжі, а ввечорі — немає дітям хліба.

6

Передчасно пожали не своє поле. Слабкі ж обробили виноград безбожних безоплатно і без їжі.

6

Жнуть на чужому полі,
виноград грішника збирають.

7

Численних нагих поклали спати без одягу, а накриття їхньої душі забрали.

7

Голі вони ночують, без одежі,
не мають чим накритись, коли холодно.

8

Вони мокрі від крапель гір, оскільки вони не мали сховища, то покрили себе скелею.

8

В горах на дощі мокнуть,
за браком сховку туляться до скелі!

9

Вони забрали сироту від грудей, і впокорили того, хто відпав.

9

Сиріт від грудей відривають,
беруть у заклад дитину в бідних.

10

Нагих же неправедно приспали, а в голодуючих забрали шматок хліба.

10

Голі блукають, без одежі,
і голодні зносять снопи.

11

У тісних проходах неправедно зробили засідку, а праведну дорогу не взнали.

11

Вичавлюють між мурами олію,
спраглі, топчуть виноград у точилі.

12

Вони викидали з міста і власних домів, а душа немовлят дуже стогнала! А Він чому над цими не наглядає?

12

З міста чути людей стогін,
душа смертельно поранених кличе на допомогу,
та Бог не чує їхньої молитви!

13

Вони, будучи на землі, і не взнали, дорогу ж праведності не пізнали, і не пішли їхніми стежками.

13

Є поміж ними й вороги світла,
які шляхів його не знають,
стежками його не простують.

14

Пізнавши їхні діла, Він їх передав у темряву, і буде вночі, наче злодій.

14

Удосвіта стає убивник,
убиває бідного й сіромаху,
вночі бродить злодюга.

15

А око перелюбника підстерігало темряву, кажучи: Не взнає мене око, і поклав накриття на обличчя.

15

Око перелюбця пильнує, коли смеркне.
Він думає: Ніхто мене не бачить,
і кладе собі на вид запинало.

16

Він у темряві підкопав доми. У днях собі позначили, не пізнали світла.

16

В пітьмі підкопують домівки,
а вдень замикаються,
не знають світла.

17

Адже ранок для них усіх разом — тінь смерті, тому що кожний пізнає жахи тіні смерті.

17

Тінь смерти то для всіх них ранок;
коли ж він зійде, жах їх огортає.

18

Він легкий на поверхні води. Нехай проклятою буде їхня частка на землі.

18

Вони від дня втікають;
маєтність їх на землі проклята,
в їх виноградниках не завертає виноградар.

19

Хай же їхні рослини появляться сухими на землі, бо вони пограбували снопи сиріт.

19

Посуха й спека пожирає сніжну воду —
так грішника Шеол хапає.

20

Тоді згадано його гріх, і він став невидимим, як туман роси. Нехай віддасться ж йому тим, що він робив, нехай знищеним буде всякий неправедний, подібно до невиліковного дерева.

20

Утроба, що його родила, його забуває,
черва собі солодко ним пасеться,
не згадується більше його ім'я;
так кривда, неначе деревина, ломиться.

21

Бо він зло чинив неплідній і не помилував слабку жінку,

21

Він чинив зло безплідній, що не родить;
він не чинив добра вдовиці!

22

а знищив слабких гнівом. Отже, вставши, не матиме віри про своє життя.

22

Та той силою своєю хапає дужих,
встає, і він життя непевний.

23

Захворівши, хай не має надії вилікуватись, але хай упаде від недуги,