Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Огієнка
Чому ж від Господа сховалися години,
Для чо́го часи́ не заховані від Всемогу́тнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!
а безбожні з околиць вийшли за межу, пограбувавши стадо з пастирем?
Пересо́вують ме́жі безбожні, стадо грабують вони та пасу́ть,
Під’яремного відвели сиротою і взяли в заставу вола вдовиці.
займають осла в сироти́ни, беруть у заста́ву вола від удовиць.
Звели слабких з дороги праведності, разом сховалися лагідні землі.
вони бідних з дороги спиха́ють, разом мусять ховатися збі́джені кра́ю.
Відійшли ж, наче осли в полі, через мене вийшовши на своє діло. Солодким є його хліб для малих.
Тож вони, бідарі́, немов дикі осли на пустині, вихо́дять на працю свою, здобичі шукаючи, — степ йому хліба дає для дітей.
Передчасно пожали не своє поле. Слабкі ж обробили виноград безбожних безоплатно і без їжі.
На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,
Численних нагих поклали спати без одягу, а накриття їхньої душі забрали.
на́го ночують вони, без одежі, і не мають вкриття́ собі в холоді,
Вони мокрі від крапель гір, оскільки вони не мали сховища, то покрили себе скелею.
мокнуть від зливи гірсько́ї, а засло́ни не маючи, скелю вони обіймають.
Вони забрали сироту від грудей, і впокорили того, хто відпав.
Сироту́ відривають від перс, і в заста́ву беруть від убогого.
Нагих же неправедно приспали, а в голодуючих забрали шматок хліба.
Ходять на́го вони, без вбрання́, і голодними носять снопи́.
У тісних проходах неправедно зробили засідку, а праведну дорогу не взнали.
Хоч між му́рами їхніми ро́блять оливу, то́пчуть чави́ла, — та прагнуть вони!
Вони викидали з міста і власних домів, а душа немовлят дуже стогнала! А Він чому над цими не наглядає?
Стогнуть люди із міста, і кричить душа вби́ваних, а Бог на це зло не зверта́є уваги.
Вони, будучи на землі, і не взнали, дорогу ж праведності не пізнали, і не пішли їхніми стежками.
Вони проти світла бунту́ють, не знають дорі́г Його, і на сте́жках Його не сидять.
Пізнавши їхні діла, Він їх передав у темряву, і буде вночі, наче злодій.
На світа́нку встає душогу́б, замордо́вує бідного та злидаря́, а ніч він прово́дить, як зло́дій.
А око перелюбника підстерігало темряву, кажучи: Не взнає мене око, і поклав накриття на обличчя.
А перелю́бника око чекає смерка́ння, говорячи: „Не побачить мене жодне око!“ і засло́ну кладе на обличчя.
Він у темряві підкопав доми. У днях собі позначили, не пізнали світла.
Підко́пуються під доми́ в темноті́, замика́ються вдень, світла не знають вони,
Адже ранок для них усіх разом — тінь смерті, тому що кожний пізнає жахи тіні смерті.
бо ра́нок для них усіх ра́зом — то те́мрява, і знають вони жахи те́мряви.
Він легкий на поверхні води. Нехай проклятою буде їхня частка на землі.
Такий легкий він на пове́рхні води, на землі їхня частка прокля́та, — не ве́рнеться він на дорогу садів-виноградів.
Хай же їхні рослини появляться сухими на землі, бо вони пограбували снопи сиріт.
Як посу́ха та спе́ка їдять сніжну во́ду, так шео́л поїсть грі́шників!
Тоді згадано його гріх, і він став невидимим, як туман роси. Нехай віддасться ж йому тим, що він робив, нехай знищеним буде всякий неправедний, подібно до невиліковного дерева.
Забуде його лоно матері, буде жерти черва́ його, мов солодо́щі, більше не буде він зга́дуваний, — і безбожник поламаний буде, мов де́рево!
Бо він зло чинив неплідній і не помилував слабку жінку,
Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра́.
а знищив слабких гнівом. Отже, вставши, не матиме віри про своє життя.
А міццю своєю він тягне могутніх, — коли він встає, то ніхто вже не певний свойо́го життя!
Захворівши, хай не має надії вилікуватись, але хай упаде від недуги,
Бог дає йому все на безпе́ку, і на те він спира́ється, та очі Його бачать їхні доро́ги:
бо його висота багатьом спричинила зло. Зів’яв же, наче мальва на спеці, чи наче колос, що сам відпав зі стебла.
піді́ймуться трохи — й не має вже їх, бо понижені. Як усе, вони гинуть, — і зрі́зуються, немов та колоско́ва голо́вка.